Міський голова Анатолій Федорук про об’єднання громад

14 березня, Верховна Рада 232 голосами ухвалила законопроект № 5520 щодо особливостей добровільного об’єднання територіальних громад, розташованих на територіях суміжних районів. Це дозволить провести перші вибори у низці вже об’єднаних громад, в тому числі Бучанській.





– Що відбулося 14 березня? Цю дату можна віднести до історичних?
– Це, насправді, надважлива історична дата, адже законопроект пройшов ухвалення в цілому. Тепер будемо чекати протягом 10 днів його підписання Президентом, а далі – підготовка і сам виборчий процес.
Взагалі , розпочавши процес об’єднання територіальних громад, законодавець – Верховна Рада, профільний комітет, Міністерство регіонального розвитку разом із Асоціацією міст України та іншими громадськими об’єднаннями – напрацювали цілий пакет законодавчих ініціатив, за якими потрібно було б внести зміни в законодавчі акти, систематизувати вже існуючу базу. Завдяки ним можна відшліфувати новий для України досвід у реформуванні системи самоврядування. Ми жили за старої системи адміністративно-територіального устрою, яка уже не відповідала рівню розвитку суспільства і його потребам, зокрема. Однак, дивним виявився той факт, що певна частина громад, зокрема міст обласного значення, новоутворень, які для зручності об’єдналися на межі двох–трьох районів , залишилася поза цим процесом.


– Як зрозуміти ваш вираз – поза цим процесом? Це означає, що Закон про добровільне об’єднання громад обмежив міста обласного значення у правах на його іплементацію на своїх теренах? Мабуть, на час ухвалення не було враховано, що об’єднатися можуть громади, які межують між собою, але на даний час адміністративно входять до різних районів?
– Саме так. Те, що у зв’язку з реформою до Конституції не було внесено відповідних змін в частині районування, призвело до юридичної колізії. Але це не стосується лише міст обласного значення.
Можна до прикладу взяти Гостомель, який теж пішов шляхом створення об’єднаної громади із селами, що на даний час адміністративно підпорядковані Бородянському і Києво-Святошинському району. І тут, на етапі, коли всі процедурні питання вирішені згідно з методикою Кабміну ЦВК вмикає «червоне світло». Тут спрацювали ті неузгодженості, які були допущені при розробці Закону «Про добровільне об’єднання територіальних громад». Відповідно, потрібні додаткові регламентуючі акти, щоб процес йшов у незворотньому напрямку. Але не вистачало чи голосів, чи впливав певний збіг обставин.
Лише з четвертої спроби ухвалено довгоочікуваний Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей добровільного об’єднання територіальних громад, розташованих на територіях суміжних районів» .

– Тож цей Закон не набирав достатньої кількості голосів?
Так. Ми потрапили в політичний цейтнот, коли даний законопроект став розмінною монетою в політичній грі. Але врешті решт профільний комітет ВР, Міністерство регіонального розвитку, різні міжнародні організації, які опікуються проблематикою децентралізації на території України, змогли зцементувати ту більшість, яка сьогодні проголосувала за ухвалення
даного закону. А саме 232 депутата. І дала можливість провести об’єднавчий процес в логічний і еволюційний спосіб.

– Ви казали про «червоне світло», а після ухвалення закону яким процесам вмикається «зелене»?
Села і селища, які згуртувалися навколо міста обласного значення, не мали можливості фактично об’єднатися із центром надання адміністративних послуг. Перешкодою залишалася
приналежність їх до іншої адміністративної одиниці. Місто обласного значення по статусу, особливо в питаннях бюджетного забезпечення, прирівнюється до району. І виходить так. Якщо село із існуючого району об’єднується із містом обласного значення – то це порушення меж району. Але ж треба враховувати, що сама реформа передбачає зміни у статусі району, як такого.

– Як реагують на таке рішення самі райони?
– Самі райони можуть реагувати як завгодно. І представницькі органи: районні державні адміністрації, районні ради, – та їхнє керівництво вже зрозуміли, що процес об’єднання громад є процесом незворотнім. В логічному своєму завершенні об’єднані громади переберуть на себе ті функції, які у традиційному розумінні виконували райони. Тобто повсюдність самоврядування буде домінувати як в частині делегованих повноважень, так і самоврядних.

– Згідно з законом про добровільне об’єднання не зникає поняття району. Наприклад, Макарів, який є сьогодні районним центром, перетворюється на центр об’єднаної громади. Тобто він змінює своє адміністративне значення. Але в законі таке поняття як район все рівно зберігається. Це знову пов’язано з певними неузгодженостями або є якесь інше пояснення? Не всі люди розуміють саму специфіку процесу.
– Як би не називалося: район, волость чи повіт, – треба розуміти найважливіше: на зміну звичному поділу приходить первинна форма – об’єднана територіальна громада. В середньостатистичному районі утворюється дві–три громади, які наділені самоврядними функціями і делегованими державою. Згадаймо, район завжди виконував делеговані функції в освіті, охороні здоров’я, фіскальній сфері, правоохоронній системі... Вони частково передаються об’єднаній громаді, а частково будуть зосереджені в певних адміністративних центрах. При цьому вони не повинні бути занадто віддалені від користувача для зручності, для оперативності реагування. В цих випадках і йдеться про такі центри, які виконуватимуть функцію району (повіту). Навіть ті самі госпітальні округи формуються в межах 60 км від найвіддаленішого населеного пункту. От зараз фахівці наголошують стосовно Київської області, яка має 27 районів, що досвід інших країн та науковий підхід вказує: на цій території достатньо 6–8 таких районів. Там будуть зосереджені фіскальні, наглядові органи тощо.

– Зараз ми говоримо про віддалену перспективу чи наближену в часі?
– Нам важливо, щоб ці зміни відбулися в найближчий час. Ми живемо в перехідний період – час трансформацій, і маємо зрозуміти, що і якість, і ефективність надання послуг залежить від того, наскільки швидко і плідно ми пройдемо цей непростий шлях.
Зараз мало хто не розуміє, що районний устрій радянської доби, в умовах ринкової економіки, себе вичерпав, враховуючи, що Україна ратифікувала Європейську хартію повсюдності місцевого самоврядування. Поясню даний висновок лише на одному прикладі. І все стане зрозуміло. Площа села Блиставиця, умовно кажучи, 900 га. А сільської ради – 2900 га. Так от цією різницею у 2000 га розпоряджалася адміністрація, потім ця функція була делегована Держземагенції, потім Держгеокадастру. І це була одвічна суперечка.

– А після реформи що буде?
– Тепер всі ці території мають увійти в межі об’єднаної територіальної громади, де всі 2900 га села і є територією громади Блиставиці. Тобто без врахування думки і волі тих людей, які живуть на цій території, ніхто не може вчиняти будь-які дії. Це і є самоврядні повноваження представницького органу, які делеговані державою на місця.

– З прийняттям закону і виходом на фінішну пряму, як ви думаєте, скільки триватиме сам процес підготовки і проведення виборів?
– Я думаю, що Президент, який сам ініціював реформу децентралізації, протягом десяти днів підпише закон, тим більше, що він насправді довгоочікуваний і такий, що усуває моменти дискомфорту, який виник на місцях в процесі реалізації реформи. Далі Центральна виборча комісія, яка працює в постійному режимі, має на найближчому засідання розглянути подання державних адміністрацій стосовно проведення виборів в таких об’єднаннях, які відповідають
Перспективному плану і отримали підтвердження відповідності. Ми такий документ отримували двічі, проходячи всі процедури. Тож Київська область на найближчі вибори буде висувати і Бучанську, і Гостомельську, і Баришевську та інші об ‘єднані громади. Можливо й ті, які в найближчий термін отримають підтвердження відповідності.

– А якщо розглядати цей процес в часовому просторі. Мова йде про місяці чи роки?
– Якщо проаналізувати традицію, що склалася, то у нас зазвичай вибори або навесні, або восени. Тож, найвіддаленіший термін – це осінь. Але щось мені підказує , що перших виборів можна чекати в червні–липні цього року.

– Для Бучанської об’єднаної громади – це доленосне рішення, яке довго дозрівало. Виходячи з цього, чи можна впевнено стверджувати, що місто Буча в повній мірі готове стати центром об’єднаної громади? Немає ризику, що щось не спрацює, якісь механізми дадуть збій?
– Ми добрих два роки, маючи позитивні висновки, де-юре є об’єднаною територіальною громадою. Де-факто ми не в єдиному бюджеті, не пройшли виборчий процес. І це величезний дискомфорт. В цих умовах, навіть враховуючи, що політичну боротьбу на місцях ніхто не відміняв та й певні маніпуляції з приводу об’єднання, можна з впевненістю сказати: сумнівів в доцільності об’єднання територіальних громад з центром в Бучі не виникало і сподіваюся, що не буде виникати і в майбутньому. З фінансової точки зору, в соціальному плані ми не є такими досконалими, як самоврядні громади у Франції чи Німеччині, але, виходячи з наших фінансових і економічних можливостей, ми є самодостатньою територіальною громадою.
Більше того, об’єднаний бюджет дає можливість територіальним громадам, що об’єдналися, відчувати себе захищеними, адже фінансовий ресурс запрацює на розвиток кожної з них.

А відтак економічна спроможність як всіх разом, так і окремо буде тільки нарощуватися. Для прикладу наведу такий факт. Часто-густо бувало таке.
Наші опоненти, і з Бучі в тому числі, із певних політичних мотивів їздили по селах і залякували населення тим, що прийде, мовляв, Буча і позакриває у вас і садочки, і школи. Я ж у відповідь
пояснював, якщо ми закриємо ваші заклади, то маємо взамін прийняти до своїх. А ми ж працюємо в напрямку, щоб самі бучанці були забезпечені достатньою кількістю місць в освітніх закладах. Так от, чим все завершилося.

В умовах оптимізації в Бородянському районі проводиться ліквідація деяких підрозділів шкіл: скажімо, була середня школа, тепер її скорочують до 9-річки, а поблизу в іншому селі відкривають опорну школу. Наразі не вистачає фінансового ресурсу. Тож вкотре повторюю, і це твердження базується на аналізі і розрахунках, з фінансової точки зору, а також беручи до уваги соціальну складову, ми є потужна об’єднана громада, цікава для інвестицій, прозора для ведення бізнесу.

– Агломерація, яка уже виникла як об’єднана громада – це остаточний формат? Чи не передбачається законодавством долучення й інших членів за їх бажання? Адже є така точка зору, що сам процес добровільного об’єднання завершується у 2017 році.
А з наступного тих, хто не визначився будуть об’єднувати на рівні області уже за Перспективним планом.
– З моменту прийняття Закону «Про добровільне об’єднання територіальних громад» і по сьогоднішній день Верховна Рада розглянула і затвердила ряд процедур. Особливо в тих умовах, коли територіальна громада не визначилася за тих чи інших обставин. Це не означає, що вона лишиться анклавом серед об’єднаних громад. Законодавець передбачив спрощену процедуру. От наприклад. Ми проведемо перші вибори. А ми їх проведемо успішно, у що я щиро вірю. І встане питання: якийсь із населених пунктів захоче також увійти до БОТГ. Для цього достатньо буде провести процедуру у відповідності до закону, прийняти ряд рішень.

В нашому випадку це можуть бути і Немішаєво, і Бабинці, й інші сусідні населені пункти. Вони можуть обрати членство і в інших об’єднаних громадах – все залежить від волі мешканців цих населених пунктів. Як і зараз, так і в наступні роки думка громади буде переважаючою у виборі. Єдине, що на рівні області все ж будуть зважувати наскільки реалістичним і ефективним є той чи інший варіант об’єднання, виходячи із методики і Перспективного плану розвитку області.

– А є такі населені пункти навколо Бучі, які ще не визначилися?
– Безперечно є. Я думаю, що українці мудрі і відповідальні люди, які розуміють, що така реформа здійснюється не на пару років, а, як показує досвід, на століття.

– А не завеликий термін, адже суспільство невпинно розвивається?
– Якщо брати до уваги, що той адміністративний поділ, при якому ми живемо і досі, започаткований майже сто років тому, то висновок очевидний. Практично ми підійшли до моменту епохальних змін, тому треба відкинути всі політичні важелі, а керуватися виключно логікою і здоровим глуздом. Іноді доводиться чути доводи на кшталт: не хочемо з Бучею, бо там Федорук. Люди добрі, та ви ж не з Федоруком об’єднуєтеся, а визначаєтеся з власною долею і своїх дітей на довгі роки.

– Багато ходило розмов, коли тільки розпочинався об’єднавчий процес, про інфраструктурні та сервісні можливості майбутньої Бучанської об’єднаної громади. На прикладі Ворзеля контраргументами висувалися твердження на кшталт: а в Ірпені є всі служби: і суд, і фіскальна, і центр зайнятості, навіть лікарня, – на відміну від Бучі.
– В даному випадку мав, мабуть, спрацювати зворотній механізм. От дивіться у Бучі немає суду, то давайте створювати свою громаду, ніби від того з’явиться місцевий суд. Для того, щоб не висувати подібних аргументів, треба вміти чітко розділяти самоврядні і делеговані функції. В чому різниця ми говорили вище. У тому новому підході до районування як раз і будуть суди та інші органи, що належать до державного управління.

– Фактично це є початок адміністративно-територіальної реформи.
– Звичайно. Об’єднані громади – фактично базис, який закладається для проведення адміністративно-територіальної реформи. Цей процес уже набирає обертів. От дивіться, управлінський центр фіскальної служби перемістився до Вишгорода, центральний орган прокуратури знаходиться в Києво-Святошинському районі. Відбуваються галузеві реформації, але це не впливає на діяльність органів господарювання, оскільки на місцях є філії, що обслуговують певну кількість населення.

– А щодо лікарні?
– В Бучі навпроти мерії стоїть лікарня.

– Так вона ж ірпінська…
– Зрозумійте, вона може називатися хоч бердичівська. Лікарня – це другий рівень медичної допомоги, делегована державою функція, а не комунальна власність Ірпеня. І даний заклад, виходячи із ступеня акредитації, надавав і буде надавати ту чи іншу послугу. От зараз йде мова про госпітальні округи.

Держава задекларувала, певні кроки зробила і говорить про те, що на наш північно-західний округ потрібно 5–7 госпітальних округів. Один з них – це Ірпінь, Буча, Бородянка. Виходячи із потужності наявного медичного ресурсу, в одному з цих населених пунктів буде розташовуватися опорний медичний центр. Це зовсім не означає, що в інших медичні заклади зникнуть, на них буде покладено певний перелік обов’язкових видів послуг. Це і є багаторівневий спосіб обслуговування громадян.

– Так сталося, що всі процеси проходять одночасно. І це заплутує людей. От зараз ми говоримо про об’єднані громади, їхні межі і одночасно про госпітальні округи, які зовсім не співпадають з межами громад. Для більшості пересічних громадян це занадто складно.
– Не треба боятися змін. Давайте відділимо реформування місцевого самоврядування від процесів, які відбуваються на рівні держави. Об’єднані громади можуть взяти на себе лише ту кількість повноважень, яка їм делегована за законом. Це базис. Хіба держава делегувала місцевому самоврядуванню фіскальну функцію? Зрозуміло, що ні. Тож центр фіскальної служби може бути де завгодно. Головне – нам для зручності, щоб поруч була філія, де можна звітуватися або отримувати консультації. Буде влучно навести приклад. Немішаєво має 7 тис. жителів, як і весь Поліський район. Але на відміну від Немішаєвого в Поліському районі є ще райрада, райадміністрація та всі відповідні державні структури.

Але ж при цьому Немішаєво живе і розвивається! Просто нам треба відійти від усталених стереотипів. А вони працюють, особливо на місцях.
Точка зору: «Та нащо нам те об’єднання, коли ми знаємо якими стежками заходити до місцевого керівництва», – віджила свій час. Прийшла пора, коли до органу місцевого самоврядування треба йти не для того, щоб «порішати», а отримати повноцінну адміністративну послугу вчасно і кваліфіковано.

Тому я вважаю, що народні депутати Верховної Ради попри політичні чвари (деякі керуючись здоровим глуздом, деякі інтуїцією), проголосували за перспективу і розвиток. Приємно, що було дане «зелене світло» на участь у реформуванні держави і містам обласного значення. Основа місцевого самоврядування в старій системі устрою трималася, цементувалася і збереглася саме в містах обласного значення.

Тому що їм в тих умовах були делеговані державою значно ширші самоврядні повноваження. Об’єданана територіальна громада набуває такого статусу по бюджетним можливостям, по делегованим повноваженням.
Залишається докласти сил, розуму і наснаги, щоб рухатися вперед.