ЗІРКА ПОЛИН УПАЛА В НАШІ РІКИ...

Атомний вихор пройшовся не тільки землею України, Білорусії та Росії, але й країнами Європи. Він навіки поламав усталений спосіб буття багатьох людей, зламавши їм долю, забравши людське життя. І якби не чорнобильські пожежники, які першими стали на двобій з лихом, людських трагедій було б значно більше. Серед таких героїв був і мешканець Бучі Василь Забарило. Неможливо спокійно було дивитися на те, як його старенька мати прямувала до пам’ятника, де їй вручили медаль, якою посмертно нагородили її загиблого сина...


Потім настала тиша, яку порушили 20 ударів метроному, що символізували 20 років, які минули з дня трагедії...

І нарешті біле покривало, яке прикривало пам’ятник впало. І перед присутніми постала розколота брила із пульсуючим атомним ядром посередині. Вгору злетіли чорні повітряні кульки, які вітер погнав у бік Чорнобиля...



А люди, що прийшли на мітинг-реквієм несли і несли квіти до пам’ятника, де були викарбувані слова Ліни Костенко: Атомний Вій опустив бетонні повіки. Коло окреслив навколо себе страшне. Чому Звіздар-Полин упала в наші ріки?! Хто сіяв цю біду і хто її пожне?




Мітинг закінчився, але урочистості продовжились у Будинку культури, де селищний голова вручив учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС пам’ятні медалі...