Спільний якісний розвиток

БЛИСТАВИЦЯ

Наталя Григорівна Виногородська,
спеціаліст сільської ради

– Історія наших стосунків з Бучею – це, перш за все, історія сусідства. Маємо спільні межі, можемо говорити про добросусідство. Постійно курсує маршрутний автобус. Це один важливий фактор. Але найголовніше, наші блиставчани – це люди, які з давніх-давен займаються городами, а надлишки продають. Якщо пройтися по бучанському базару, то більшість тих, хто там торгує – блиставчани. Тобто економічні зв’язки на народному рівні ніколи не припинялися. Останнім часом дуже багато блиставицьких дітей відвідує бучанські школи і садочки. Маємо власну середню школу, але багато батьків надають перевагу навчанню дітей у міській школі. Другий фактор – це лікарня. За швидкою допомогою люди звертаються у Бучу, хоча село було приписане до Бородянки. Тобто, між нашими населеними пунктами існують давні природні зв’язки.

Добре, що закон прописаний так, що люди можуть звертатися туди, куди хочуть. Об’єднавчий процес був у нас ініційований два роки тому. Тоді питання стояло про вхід Блиставиці до складу міста Буча. Більшість людей підписалося за Бучу. З різних причин процес тоді не пішов. Завдяки Закону про добровільне об’єднання, ми залишаємося селом у своїх межах. Стосовно робочих місць, то у нас, як і в Бучі, переважає рух людей на Київ. Тут, у Блиставиці ми стоїмо перед нагальною потребою поновлення педагогічного колективу, необхідні молоді спеціалісти в школу та садочок. Це ставить проблему житла для них. А ось ФАП повністю укомплектований медперсоналом. Село комфортне для життя. Населення, в тому числі дитяче, зростає. Активно діє ринок нерухомості.

ЛУБ’ЯНКА

Леся Іванівна Фільченко,
голова сільської ради
Вона щойно вийшла з церкви з Євангелією в руках. Це їй подарунок на свято від священика о. Іларіона за внесок у відбудову церкви. Храм св. Пантелеймона збудовано ще 1899 року, і він був закритий тільки в період 1939-1940 р.р. При радянському режимі це була єдина доступна церква для величезного регіону, включаючи й Бучу. Очільниця села радісна і схвильована, бо не звикла отримувати відзнаки за свою працю. Скоріше навпаки – сама виносить подяки активним людям села.
– Що стосується відбудови церкви, – каже пані Леся, – то це насправді спільна заслуга виконкому, депутатів і активних громадян. Та й самому священику легко допомагати, тому що ніколи він не стоїть осторонь, радше сам береться за будь-яку роботу, навіть важку. Справжній служитель церкви. Сільський голова готова підтримувати будь-яку енергійну людину. Підтримала вона і територіальне об’єднання, бо побачила за цим велику перспективу. Було організовано опитування місцевих мешканців – з 783 учасників опитування 731 сказав «Так», тобто більше 90%. В Бородянському районі лише один населений пункт на самофінансуванні. А село Луб’янка, як і всі села, було на дотації.

Нам держава дає дотації, щоб ми існували і утримували всі об’єкти, які у нас є. Розмови про територіальну реформу велися вже кілька років, але ніхто ніколи не запитував населення. Коли ж до нас поступили пропозиції про об’єднання, ми негайно створили робочу групу, провели анкетування населення. Ми усвідомлюємо, що настав момент, коли потрібні зміни. Мені як сільському голові цікаво спілкуватися з бучанським мером, чогось навчитися, щось почерпнути. Я командна людина, тому ціную можливість працювати з людьми, які більш гідні, мудріші, розумніші. Переконана, що нашому селу буде краще від цього об’єднання. Подивіться на відстані: до Бородянки 25 км, до Бучі – 12. По-друге, від нас автобус у райцентр ходив лише один день – в середу. Зараз через нас з Бучі на Гаврилівку п’ять разів на день ходить рейсовий автобус. У Бучанській лікарні нашим мешканцям ніколи не відмовляли у лікуванні в екстрених випадках. Деякі лякають ціною переоформлення. Я завжди навожу приклад водійський посвідчень старого зразка, у вигляді червоної книжечки. Коли запровадили ламіновані посвідчення, а згодом і пластикові, то старі права ще довгі роки були у вжитку. Сама я вірю в успіх об’єднання громад, тому що завжди обираю найкраще. Також я рада за Бучу, бо вона перша серед двох громад, які затверджені в Київській області. Буча веде в цій справі перед, показує взірець.

Дві прихожанки, біля церкви
– Звичайно, ми тільки за Бучу – там більш розвинена цивілізація, там дуже гарно, очей не можна відвести. Ми туди їдемо і в магазин, і в лікарню, і до стоматолога. Добиратися близько і не треба переробляти документи після об’єднання. Віримо, що буде краще, тому що бучанський мер – справжній господар. Бородянка все забирає, навіть землю. Тепер тут не село, а промзона. На одній лише нашій вулиці розташовано п’ять пилорам, пиляють навіть вночі. Діє рибцех. Стоїть страшенний сморід на все село, дихати важко. Інша жінка вірить, що з об’єднанням громад можна буде навести лад. З нагоди свята обидві бажають бучанцям ангела-хранителя і здійснення всіх мрій.

Людмила Миколаївна, на велосипеді
– Я позитивно ставлюся до об’єднання громад, бачу переваги і для села, і для людей. Сподіваюся на налагодження своєчасної роботи транспорту. Бо в Бородянку транспорту майже немає. Зараз ходять автобуси на Київ і на Бучу. Возять городину на базар у Бучу, хоча кількість корів зменшилася вп’ятеро за останніх десять років. Більшість людей працюють у Києві. У нас тут є школа, дитсадок. Місць вистачає для всіх. Населення росте, бо кияни продають свої квартири і купують будинки з городами.

ГАВРИЛІВКА

Олег Анатолійович Бондаренко,
голова сільської ради
– Було проведено опитування мешканців Гаврилівки. Для цього ми створили робочу групу, до якої увійшли деякі депутати, директор будинку культури, директор дитячого садочка, сільські активісти, священик, директор ЖЕК. Депутати провели анкетування, потім була сходка, на якій зібралося понад 500 осіб. Анатолій Федорук та Василь Олексюк відповідали на запитання людей, роз’яснювали про реформу. Люди категорично висловилися за Бучу – 98 відсотків сказали «За» об’єднанню. Міркувань було декілька. Одне з найперших: до Димера відстань 37 км, а то Бучі – 17 км. А це відвідування пенсійного фонду, лікарні, вирішення інших нагальних потреб. Багато значить доступність інформації.


Вибір завжди є. Ми вважаємо, що зробили кращий, бо інший варіант був би залишатися без об’єднання. Та це означало б більше вилучень коштів з села. Крім того, деякі голови тримаються своїх крісел, печаток, «хазяйської» влади – не бажають змінювати статус голови на старосту. Тому й діють застарілими методами, які не дають нової якості ані управління, ані послуг. Я ж за корону не тримаюсь, для мене важливіше підвищувати добробут людей. А село має свій бюджет, власні межі, воно нічого не втрачає, а тільки знайде. Вже знайшло. А далі – тільки йти шляхом покращення якості життя. Вчити взаємодії нас не треба, ми ділимось всім кращим, що маємо. Ось, у сусідньому селі Синяк немає дитячого садочку, так вони привозять дітей до нас. Маємо розгалужену гурткову роботу у нашому великому будинку культури, готові ділитися з сусідами. Маємо своє комунальне господарство. Бажаю всі нам процвітання.

Ольга Сергіївна Покрасьон,
секретар сільської ради
– Люди виявляють дуже жвавий інтерес до об’єднання, хоча Гаврилівська громада самодостатня. Дивлячись на Бучу, всі розуміють, що в місті є господар і порядок. Насправді, маємо великі очікування, що бучанський стиль господарювання пошириться на всю об’єднану громаду. Вже одразу після прийняття нами рішення про об’єднання для зручності громадян був запущений додатковий автобусний маршрут на Бучу з чотирма рейсами. А до Вишгорода був один-єдиний автобусний рейс, який відходив о 7:30 ранку і не мав пільг для проїзду. Бабусі, які раніше на вишгородському автобусі возили на Туполєва огірки-помідори, тепер везуть свіжі овочі на базар у Бучу. На бучанському автобусі діють пільги для пенсіонерів.
За цей час привели у порядок дорогу на центральній вулиці. Люди вдячні. Зробили і забули, а стан дороги був чи не найпершою проблемою, яку висували. На Трійцю святкували день села. Приїздив бучанський мер Анатолій Федорук і подарував селу тренажери, які зараз встановлені на спортивному майданчику школи.

СИНЯК

Павло Іванович Єрига,
голова сільської ради
– Стосовно об’єднання, то навіть у географічному сенсі ми виграємо цілих десять кілометрів. Ми вивчили економічні і соціальні фактори. З усього виходить, що нам в цій громаді буде краще. 86 відсотків мешканців – за Бучу. Провели подвірне опитування, збирали на сходки по депутатським округам. Крім того, так склалося природно, що наші мешканці завжди зверталися в ірпінсько-бучанський регіон з різних питань – госпіталь, лікарня, робота, магазини, базари, супермаркети. Ця сторона для нас найближча. Я працюю сільським головою вже 13 років, і за всі ці роки ми не могли добитися транспортного сполучення з районом. Не маємо ніякого зв’язку з райцентром. Щоб дістатися Вишгороду, люди добираються через Київ. Сьогодні, зі створенням об’єднання, вже запущені три автобусні рейси. Очікуємо покращення соціального розвитку села. Благоустрій вже починає покращуватися. В планах – дороги, тротуари, освітлення.
Дивлячись на те, як йдуть справи в Бучі, думаємо, що і у нас буде покращення. Хочемо мати гуртки для дітей. Приваблює перспектива наближення до нас центру надання адміністративних послуг. Анатолію Петровичу ми віримо, тому мусимо разом дружно працювати зі всіма місцевими громадами – Блиставицькою, Луб’янською, Гаврилівською, Вороньківською, Бучанською.

Віра Миколаївна, землеупорядник, додає: «Ми знаємо, якою Буча була, і бачимо, якою стала зараз. Нам симпатичний міський голова – розумна, вихована, врівноважена людина».
Пан Павло продовжує: "Ми вже зараз думаємо про залучення у наше село інвесторів для виробництва, для будівництва соціальних об’єктів. Треба мати більше інформації. Пора вже нам читати «Бучанські новини», а не вишгородську газету, якщо хочемо спільно розвиватися. Також настав час відмови від «панського» стилю управління, який успадкували з минулого, а більше вчитися від Європи. Адже народ нас обрав саме для цього – щоб ми робили все розумно і на користь всієї громади. Особливо для наших дітей. Ми так хочемо. Об’єднана громада дуже нас стимулює рухатися у цьому напрямку".

Запашна кава та свіжий золотавий мед з чорним хлібом, випеченим у Петрівцях. Та ще товариство енергійних, посвячених своїй справі працівників Синяківського виконкому. Це була чудова коронація нашої першої журналістської поїздки по щойно утвореній об’єднаній територіальній громаді з центром у Бучі. А попереду багато зустрічей, планування, практичної роботи та спільних старань на теренах громадського служіння задля досягнення і закріплення нової якості управління, послуг, адмінструктур. І, звичайно ж, спортивних турнірів, фестивалів, свят. Віднині перші у Київській області шість місцевих громад навколо Бучі будуватимуть об’єднане бачення та спільне майбутнє.

Микола Дем`янов
Фото автора