Девіз літа! Як можливо любити свою країну, якщо ти не подорожуєш нею.
Завершальний похід літа СТГ «TUR-м@нія» (Бучанської школи №4), відбувся на прикінці серпня. Велосипедний спортивний похід ІІ-категорії складності проходив Свидовецьким, Мармароським та Чорногорським хребти. Складений нами маршрут пролягав по сім найвищих вершин України з трьома найвищими озерами. Також 30 відсотків нашої подорожі була по гірському кордоні Румунія-Україна.
Почувши про похід в Карпатські гори я відразу погодився, адже ніколи раніше там не бував, а лише чув від друзів та знайомих про неймовірну красу Карпат. Отже ми зібрали наші рюкзаки, підготували коней і вирушили у подорож. Першим на нашому шляху була гора Близниця (Свидовецький хребет) висота якої сягала 1881м. Кажучи чесно підйом був не легкий, довелося витратити купу зусиль щоб вилізти на цю гору. Але це було того варте. З гори Близниці відкрився надзвичайний крайових. З вершини було видно полонини, озера та інші хребти які нас чекали після Близниці. Спуск с гори був вище всіх очікувань. Дорога була дужа добра, тому на велосипеді ми мчали вниз як божевільні. Іноді доводилося зупинятися оскільки гальма на велосипедах перегрівалися. Ночівля у нас була в селі Кваси. Поруч була річка і навіть джерело з мінеральною водою. Перші дні були самі важкі і погода була не на нашому боці, але успіх був постійно на нашому боці, ми завжди знаходили сухе місце для ночівлі. Велосипеди нас не підводили.
Наступною нашою ціллю була гора Піп Іван (Мармароський хребет), висотою в 1936 мнрм. Після зупинки в Квасах я набрався сил і їхати було значно легше. Дорогою ми часто знаходили кущі чорники та малини, а також білі гриби, також коштували дуже смачний карпатський сир який називався Бутс. На вершині гори було дуже вітряно і холодно, але це не зіпсувало чудових вражень від краєвиду. Наступна ціль була Піп Іван (Чорногорський хребет) 2028 мнрм. Дорогою до нього ми зустрічали багато туристів з інших країн,таких як Польща, Білорусія, Німеччина і навіть одного разу ми зустріли японця, що було дуже не очікувано.
Підйом був складний, глина під ногами, передувалася з камінням іноді чагарники заважали ідти, чіпляючись за речі на велосипеді, що дуже дратувало. Підіймаючись ми заходили в хмари, вже вечоріло, останні 50 метрів підйому були дуже складним оскільки дорога була кам’яниста. Заночували ми в старій обсерваторії яка була вершині. Що мене вразило як людям вдалося збудувати таку неймовірну споруду на вершині гори. З Піп івану виднілася Говерла, найвища точка України. Доїхавши до Говерли ми почали підйом. Піднялися дуже швидко і легко на мій погляд, я очікував що буде важче. Стоячи на вершині відчуваєш неймовірні враження від того що ті піднявся і від неймовірної краси яка відкривалася з Говерли. Але й це був не кінець подорожі. Остання вершина на якій ми були це Петрос, з нього ми спустилися назад в Кваси.
Ця подорож мені дуже сподобалась, звичайно іноді бувало не легко, але повірте воно того варте. Велосипеди показали себе з найкращої сторони за весь маршрут лише декілька разів пробили колесо і один раз порвали ланцюг. В наступному році плануємо подорож за межами нашої країни.)
(учасник спортивного походу – Антон Дронов)
На даний час наша команда готується до гірського походу на новорічні свята.
СТГ «TUR-м@нія», Бучанської школи №4 висловлює подяку за підтримку в реалізації цього походу:
- громадській організації «ФОРМАТ»
- приватним підприємцям:
Юрію Сураю, Віталію Толочину, Євгенію Олексієнку
- депутатам Бучанської міської ради:
Музафару Османову, Роману Янковий
- директору дитячої спортивно-юнацької школи Олегу Гайдаю
- секретарю Бучанської міської ради Василю Олексюку.
Завершальний похід літа СТГ «TUR-м@нія» (Бучанської школи №4), відбувся на прикінці серпня. Велосипедний спортивний похід ІІ-категорії складності проходив Свидовецьким, Мармароським та Чорногорським хребти. Складений нами маршрут пролягав по сім найвищих вершин України з трьома найвищими озерами. Також 30 відсотків нашої подорожі була по гірському кордоні Румунія-Україна.
Почувши про похід в Карпатські гори я відразу погодився, адже ніколи раніше там не бував, а лише чув від друзів та знайомих про неймовірну красу Карпат. Отже ми зібрали наші рюкзаки, підготували коней і вирушили у подорож. Першим на нашому шляху була гора Близниця (Свидовецький хребет) висота якої сягала 1881м. Кажучи чесно підйом був не легкий, довелося витратити купу зусиль щоб вилізти на цю гору. Але це було того варте. З гори Близниці відкрився надзвичайний крайових. З вершини було видно полонини, озера та інші хребти які нас чекали після Близниці. Спуск с гори був вище всіх очікувань. Дорога була дужа добра, тому на велосипеді ми мчали вниз як божевільні. Іноді доводилося зупинятися оскільки гальма на велосипедах перегрівалися. Ночівля у нас була в селі Кваси. Поруч була річка і навіть джерело з мінеральною водою. Перші дні були самі важкі і погода була не на нашому боці, але успіх був постійно на нашому боці, ми завжди знаходили сухе місце для ночівлі. Велосипеди нас не підводили.
Наступною нашою ціллю була гора Піп Іван (Мармароський хребет), висотою в 1936 мнрм. Після зупинки в Квасах я набрався сил і їхати було значно легше. Дорогою ми часто знаходили кущі чорники та малини, а також білі гриби, також коштували дуже смачний карпатський сир який називався Бутс. На вершині гори було дуже вітряно і холодно, але це не зіпсувало чудових вражень від краєвиду. Наступна ціль була Піп Іван (Чорногорський хребет) 2028 мнрм. Дорогою до нього ми зустрічали багато туристів з інших країн,таких як Польща, Білорусія, Німеччина і навіть одного разу ми зустріли японця, що було дуже не очікувано.
Підйом був складний, глина під ногами, передувалася з камінням іноді чагарники заважали ідти, чіпляючись за речі на велосипеді, що дуже дратувало. Підіймаючись ми заходили в хмари, вже вечоріло, останні 50 метрів підйому були дуже складним оскільки дорога була кам’яниста. Заночували ми в старій обсерваторії яка була вершині. Що мене вразило як людям вдалося збудувати таку неймовірну споруду на вершині гори. З Піп івану виднілася Говерла, найвища точка України. Доїхавши до Говерли ми почали підйом. Піднялися дуже швидко і легко на мій погляд, я очікував що буде важче. Стоячи на вершині відчуваєш неймовірні враження від того що ті піднявся і від неймовірної краси яка відкривалася з Говерли. Але й це був не кінець подорожі. Остання вершина на якій ми були це Петрос, з нього ми спустилися назад в Кваси.
Ця подорож мені дуже сподобалась, звичайно іноді бувало не легко, але повірте воно того варте. Велосипеди показали себе з найкращої сторони за весь маршрут лише декілька разів пробили колесо і один раз порвали ланцюг. В наступному році плануємо подорож за межами нашої країни.)
(учасник спортивного походу – Антон Дронов)
На даний час наша команда готується до гірського походу на новорічні свята.
СТГ «TUR-м@нія», Бучанської школи №4 висловлює подяку за підтримку в реалізації цього походу:
- громадській організації «ФОРМАТ»
- приватним підприємцям:
Юрію Сураю, Віталію Толочину, Євгенію Олексієнку
- депутатам Бучанської міської ради:
Музафару Османову, Роману Янковий
- директору дитячої спортивно-юнацької школи Олегу Гайдаю
- секретарю Бучанської міської ради Василю Олексюку.