» » » В Ірпені ЖОРСТОКО ПОБИЛИ бригаду екстреної медичної допомоги

В Ірпені ЖОРСТОКО ПОБИЛИ бригаду екстреної медичної допомоги

14 грудня о 20:30 в Ірпені по вул. Громадянській, 2-б, стався напад на бригаду екстреної медичної допомоги. Лише дивом обійшлося без фатальних наслідків. Що стало причиною цього зухвалого злочину?

В Ірпені ЖОРСТОКО ПОБИЛИ бригаду екстреної медичної допомогиМинуло вже кілька днів після жорстокого побиття двох медичних працівників, але вони й досі перебувають на лікуванні в Ірпінській міській лікарні, потрохи починають одужувати. Але ще довго не відпускатиме шок від пережитого і, найгірше за все, -людської байдужості. Не скоро загояться душевні рани і минуть пережиті страждання. Вже багато років лікар Зінаїда Сіфорова та фельдшер Ганна Даценко працюють в одній бригаді. І не злічити, скільком хворим вони врятували життя. Але зараз так боляче усвідомлювати: чому, коли їм знадобилася допомога, ніхто з сусідів навіть не вступився за них проти дебелого чолов’яги майже 2-метрового зросту, вагою під 150 кг, навіть не зателефонував до поліції і не повідомив про злочин. Як знати: сьогодні ви не прийшли на допомогу, а завтра самі опинитесь у подібній ситуації і навряд чи вам хтось допоможе. Одне слід зауважити, боронь Боже, опинитися беззахисними жертвами й усвідомлювати, що сподіватися нема на кого...

Журналіст «І В» зустрівся з однією із потерпілих - Ганною Даценко - в Ірпінській лікарні. Миловидна, доброзичлива, чуйна, уважна, комунікабельна жінка. Таке перше враження від розмови з нею. Мимоволі подума-лося, на кого ти, «чоловіче», руку піднімав?! Нема куди силу дівати і бундючливість свою скинути? То піди добровольцем у зону АТО. Можливо, тоді навчишся цінувати людське життя. Хоча про що мова? У нього хоробрості стає лише на беззахисних медпрацівників руку піднімати. А син Ганни Даценко пішов добровольцем захищати Україну! Із жахливого бою під Широкіним вийшов живим. Має бойові нагороди і відзнаки. Одну з них - «Героя Бучі» - вручав нещодавно міський голова.

«Важко словами передати той материнській біль, коли п’ять діб із сином не було взагалі телефонного зв’язку. Я не знала, на якому я світі, - каже Ганна. - І раптом -дзвінок від сепаратистів, які з радістю мені повідомили про смерть мого сина Євгена. Я не могла і не хотіла у це вірити. А потім набрав син і запевнив: живий! За 1,5 роки його перебування на війні я стільки перенесла! Не встигла оговтатися від цього, як доля знову посилає мені випробування. Я навіть у страшному сні не могла собі уявити, що з колегою опинюсь у подібній ситуації і ми взагалі залишимося живими. Після побиття
таке враження, що цей нелюд розтоптав і принизив нашу людську гідність з колегою, познущався досхочу. Хіба таке можна забути?»

Згадуючи той день, Ганна переживає заново ту ситуацію. «У нас, лікарів, є таке повір’я: на повний місяць слід очікувати якихось негараздів. Приміром, люди психічно хворі дуже реагують на повню. Якби ж то ми могли знати, чим закінчиться наше чергування».

Медики приїхали на виклик до чоловіка, у якого нібито були проблеми з тиском. Поміряли. 120 на 70! Як у космонавта! Але той вимагав поставити йому крапельницю, аби зняти головний біль.
З’ясувалося, що родичі хотіли, аби бригада забрала його до психіатричної лікарні. «Після того, як лікар повідомила, що в таких випадках потрібно викликати поліцію, і вже збиралася телефонувати на «102», «хворий» спробував вибити телефон, але удар прийшовся в обличчя. Потім «невдячний клієнт» наніс удар в обличчя фельдшеру. Окуляри, які були на переніссі, зламалися. Якимось дивом скло не потрапило в очі», - розповідає Ганна і додає про те, як вони намагалися втекти від чоловіка, але той продовжу-
вав їх переслідувати, уже на сходах завдавав ударів. «Він біг за нами з четвертого до першого поверху». Схопивши фонендоскоп, який був на шиї лікаря, переслідувач міцно затяг його. Бідолашна жінка ледь не втратила свідомість. Лікарі кликали на допомогу, але ніхто із мешканців будинку не прийшов їм на порятунок. Лише одна немічна бабуся трохи відкрила двері і сказала: «Знов починається» - і відразу їх зачинила. Мовляв, «моя хата скраю, нічого не знаю». Інші ж сусіди взагалі зробили вигляд, що це їх не стосується. Дивувала поведінка родичів «пацієнта», які мовчки спостерігали за жорстоким побиттям і навіть спроби не зробили, аби хоч якось зупинити це. Ціна такої людської байдужості висока - в обох медиків струс головного мозку, черепно-мозкові травми, забій перенісся і скроневої частини обличчя. Не кажучи про моральну й психологічну травму.

Наряд поліції, який був викликаний, прибув лише через 20 хв. Немиролюбний «хворий» від правоохоронців сховався у квартирі. Двоє поліціантів: молодий хлопець і тендітна дівчина, навіть не виходячи із салону своєї спецмашини, запросили потерпілих і в напівтемряві склали протокол. А чому не викликати слідчо-оперативну групу і не затримати злочинця по «гарячих слідах», і відразу не відвезти його до міськвідділу? І безпосередньо там не поспілкуватися із затриманим?

Наразі побиті медики перебувають на лікарняному. їх постійно відвідують колеги. А такі візити, щирі слова підтримки - найкращі ліки. Навіть приїздив один очільник із центру екстреної медичної допомоги. Однак на запитан ня, чи буде щось робитися, аби лікарі відчували себе в частковій безпеці у подібних ситуаціях, не зміг нічого конкретного відповісти. Є така думка: забезпечити медперсонал тривожними кнопками. У майбутньому. А ви, мовляв, тримайтеся. І поїхав у своїх справах.

«Весь наш колектив шокований від цього зухвалого, підлого й цинічного злочину», - зазначає Валентина Вергуліс, завідуюча підстанції екстреної медичної допомоги м. Буча. Я як керівник колективу, обіцяю, що цей випадок не залишиться безкарним. Бо безкарність, як відомо, породжує вседозволеність.

У цьому жорстокому побитті мої колеги лише дивом залишилися живими і спромоглися втекти. Жахливо навіть уявити, якби в його руках був ніж. Дякую долі, що наші працівники взагалі залишилися живими».

На цьому тижні відбувся «круглий» стіл «Безпечне місто Ірпінь», на якому обговорювалися питання підвищення рівня безпеки та правопорядку в регіоні. Не оминули увагою і цей зухвалий злочин із жорстоким побиттям медпрацівників.

Перший заступник мера Ірпеня Дмитро Христюк запевнив присутніх, що злочинець буде обов’язково притягнутий до кримінальної відповідальності і нестиме відповідальність згідно з законом.
Володимир ЕННАНОВ 
газета: "Ірпінський вісник" №52 від 23 грудня 2016 року
  2
 QR-код адреса статьи
Коментарів: 0
Додати коментар
Інформація
"Гостi" не можуть коментувати дану новину.