СОБАКА БУВАЄ КУСАЧОЮ
ТІЛЬКИ ВІД ЖИТТЯ СОБАЧОГО…
Двоє мешканців Тарасівської, прогулюючись, помітили собаку, що непорушно лежала на дорозі. Підійшовши ближче, помітили – тварина тяжко поранена і вже майже не подає ознак життя. Люди не пройшли мимохідь, а покликали на допомогу волонтерів, які одразу ж відреагували на ситуацію. Благодійники намагались зробити все, щоб врятувати тварину: відвезли її до ветлікарні, надали першу допомогу та почали збір коштів на лікування. Але, незважаючи на докладені зусилля, врятувати собаку не вдалося, наступного ранку вона померла.
Цього літа було зареєстровано шість випадків отруєння собак
«І що? - впевнена так відреагує більшість. - Чергова смерть чергової собаки, чимало їх помирає». Так, дійсно. Безпритульні тварини потерпають на вулицях від голоду, холоду, та найгірше – від жорстокого ставлення людей. В Бучі цього літа було зареєстровано шість випадків отруєння собак догхантерами. А побиття та скалічення «кращого друга людини» – в рази більше. Тварини помирають в довгих муках на людних вулицях, і, як правило, перехожі не поспішають їм на допомогу. Люди часом забувають істину – байдужість чинить зло.
Та, на щастя, і тих хто бореться з цією проблемою, як виявилось, - теж чимало. В Бучі з десяток волонтерів намагається зробити життя братів наших менших кращим. Одна з них, Марія Микитюк, нещодавно організувала зустріч, на якій зоозахисники обговорювали шляхи вирішення складного питання.
Програма «Тварини в місті»
Проблема великої чисельності безпритульних тварин та негуманного ставлення до них в Україні поки що залишається досі не вирішеною. Відносно недавно в містах почали запроваджувати програми стерилізації тварин. В Бучі програма «Тварини в місті», згідно якої з місцевого бюджету виділяють кошти на стерилізацію безпритульних тварин діє вже півроку. Та за такий короткий час – вже помітні перші результати. «Стерилізація - це єдиний метод гуманного зменшення кількості безпритульних тварин. За півроку дії програми нам вдалось стерилізувати 23 собаки, і таким чином уникнути можливості народження більш ніж 200 цуциків, що могли опинитись на вулицях міста», - пояснює керівник громадської організації «Центр захисту тварин» Ірина Мурга. Також вона додає, що досить важливо займатись не лише стерилізацією, а й просвітницькою роботою серед населення. Програма гуманної освіти для школярів
Зокрема, одним з напрямків такої діяльності мають стати так звані «Уроки добра». Подібна програма гуманної освіти для школярів нещодавно стартувала у Львові, Ірина Мурга сподівається, що в наступному році цей досвід можна буде запровадити і в нашому регіоні. А ось зовсім скоро на вулицях Бучі з’являться плакати із закликами допомагати братам нашим меншим. «Діти – наше майбутнє, тож ми маємо їм пояснювати, що тварини це не іграшки, а такі ж живі істоти як і ми з вами, і що вони що мають душу. Ми сподіваємось, що нам вдасться включити це корисне доповнення до навчальної програми для учнів молодших класів вже в наступному році», - пояснює Ірина. А вже найближчим часом активісти поїдуть у відрядження до Львова, щоб детально ознайомитись з їхнім досвідом. Адже жорстокість серед дітей – також явище досить поширене.
Голова ОСББ одного з будинків на Тарасівській Тетяна Левдар, до прикладу, нещодавно забрала з вулиці безпритульних кошенят, над якими знущались діти, вважаючи це за веселу гру. На разі вона вигодувала малечу, і тепер займається пошуком дбайливих господарів для них. Говорить, що досить часто зіштовхується з тим, що люди викидають чотирилапих друзів на вулицю, просто як непотрібну річ. Тоді щастям для такої тварини буде потрапити в чиїсь добрі руки і не втратити, якщо так можна сказати, віру в людей. Та бувають і інші ситуації…
Життя в притулках
Собака, яку знайшли на Тарасівській – один з таких випадків. Скоріше за все вона була домашньою, але що саме з нею трапилось – залишається під великим знаком питання. Та й померла вона не від ран, а від туги за господарями, вважає волонтерка Ірина Мурга. Адже тварини, як і діти – все відчувають. І розлуку з господарями, навіть із зовсім не ідеальними, переживають дуже тяжко. Деякі з покинутих напризволяще часто потрапляють в притулки. Завдання волонтерів – не дати тварині здичавіти і знайти для неї люблячого господаря.Зоозахисниця Таїсія Навроцька організовує поїздки до притулків, основна мета яких соціалізація тварин. Таїсія в своєму колі відома тим, що знайшла спосіб використовувати для корисної справи хобі свого батька: «Тато дуже любить старенькі автобуси, збирає їх і дає їм нове життя. Одного разу, я вирішила, що автобуси не можуть стояти без діла, і варто пристосувати їх для перевезення всіх бажаючих до притулків. Мета поїздок – вигуляти собак, адже працівників притулку не так багато, і фізично приділити увагу всім вони не можуть. Поїздки здійснюються двічі на місяць, і щоразу в нас збирається чимало людей. Останнім часом завдяки соціальній роботі набагато більше людей шукають для себе вірного друга саме в притулках».
Одна з найактивніших волонтерок міста Марія Микитюк зробила для своєї сім’ї безцінний подарунок - вірного чотирилапого друга, а точніше - подруги. Руду красуню звуть Фоксі, і вона теж «собака з вулиці». Про своє рішення Марія абсолютно не шкодує, до того ж діти Фоксі просто обожнюють і ставляться як до повноправного члена сім’ї. Крім того, волонтерка разом з іншими небайдужими мешканцями піклується про трьох безпритульних собак, що вже тривалий час живуть на Тарасівській. «Хоч вони не мають власних господарів, для них Тарасівська є рідним домом. Наразі мешканці вулиці –організовано. у визначених для цього місцях - кілька разів на день їх годують. А нещодавно, завдяки допомозі депутата міськради Андрія Великоднього, у песиків з’явились комфортні будки», - повідомляє Марія.
Щодня годує песиків пенсіонерка Олена Михайлівна: «Завдяки їм мешканці нашої вулиці стали добрішими». Небайдужа до питання безпритульних тварин і депутат Олена Березенець, що також брала участь в нашій зустрічі. Вона приділяє особливу увагу чистоті вулиць, тож завдяки її зусиллям на Тарасівський з’явились еко-станції.
Центр захисту тварин має з’явитись у Бучі
Волонтерка Олена Терентьєва мислить глобально. Нині вона спрямовує зусилля на те, щоб створити в Бучі сучасний центр захисту тварин: «Він дуже необхідний нашому регіону. В цьому центрі досвідчені фахівці могли б надавати допомогу не лише безпритульним собакам, але й іншим братам нашим меншим. До того ж, тут могли б проводити час діти з аутизмом, для яких спілкування з тваринами є своєрідним реабілітаційним засобом».
Пані Олена вже має розроблений проект цього центру і сподівається спільними зусиллями з місцевою владою реалізувати його якнайшвидше. Та поки місто не має такого закладу, волонтери не перестають робити добро власними зусиллями.
Наших безпритульних собак влаштовують жити закордон
Євгенія Мосалова – унікальна жінка. Вона створила, так би мовити, міні-притулок на території власного будинку, куди забирає собак з вулиці, що потребують допомоги. «Собаки в нашій сім’ї були завжди. І якось так вийшло, що з часом почала приносити їх додому. Я лікую нещасних тварин за власні кошти. Собі на чомусь зекономлю, а куплю щось необхідне своїй тварині. Після завершення лікуванн чи стерилізації я не можу викинути собаку на двір, тож шукаю їй господарів закордонном. Зокрема, в Німеччині».
Кілька тижнів тому собаку з притулку забрала бучанка Марина. ЇЇ сім’я давно хотіла завести чотирилапого друга, а коли наважилась – зрозуміла: візьме тварину лише з притулку. Дівчина говорить: «Ми вирішили, що потребуємо друга, а не просто породистої собаки, тож відправились на пошуки до притулку. Доросла собака на ім’я Лора одразу розчулила наші серця. Тепер розуміємо – не так ми їй були потрібні, як вона потрібна нам. Маючи кота, шиншилу, рибок саме Лора заповнила нашу емоційну порожнечу».
Так, волонтери щодня займаються безпритульними тваринами, та не варто забувати просту річ – допомогти може кожний з нас. Чим? Нехай кожен вирішить для себе. Хтось може підгодовувати тварин, хтось впускати в дім, щоб зігрівати в люті морози, хтось – не залишатись байдужим, коли бачить знущання з собаки чи кота. А хтось може ощасливити чотирилапого безхатченка і знайти щастя самому, взявши собі вірного друга в оселю. І тоді, сподіваємось, за таких умов вже через кілька десятків років проблема безпритульних тварин в Україні буде вирішена.
