Звернення до громади з нагоди Міжнародного дня волонтерів
Війна увірвалася в наше життя, немов цунамі. Увірвалася і перекроїла все – плани на майбутнє, родинні і дружні зв’язки, спокій та впевненість у завтрашньому дні. Цю гібридну війну вітчизняні ЗМІ називають АТО, військовим конфліктом і т. д., але суть від цього, на жаль, не змінюється.
Чим допомогти нашій армії, біженцям зі Сходу, солдатам, які отримали поранення?- таке питання постало перед кожни у перші дні конфлікту. У місті є волонтерський центр, який розпочинав свою діяльність зі збору продуктів у супермаркетах. Небайдужі долучилися: виготовляли сітку, сухі борщі , варення. Кожен вирішує і наразі це питання по-своєму: хтось переказує кошти на спеціальні рахунки або знайомим волонтерам, інші опікуються біженцями, ще хтось – відвідує поранених вояків АТО, які проходять лікування в госпіталях: Буча й тут проявила свою згуртованість і показала приклад, як у тяжкі часи згуртовуватися заради спільної справи.
Сьогодні можна назвати прізвища не одного десятка волонтерів, які продовжують розпочату справу, але не буду їх називати, аби не пропустити когось у списку, та й громада добре їх знає.
Україна в ці буремні дні справді поділилася на «фронт» і «тил». Місто пишається тими небайдужими, які не змогли всидіти вдома і відправилися воювати. А також – «волонтерити» у лікарні, у пункти прийому допомоги від громадян, у спеціальні спільноти в соціальних мережах. До активної роботи «в тилу» долучилися як бабусі-пенсіонерки, так і юні студенти, бізнесмени, домогосподарки.
Влада також не стоїть осторонь, спільно з депутатським корпусом, представниками підприємств і бізнесу виділяють кошти для закупівлі всього необхідного -від техніки і одягу, до засобів захисту і надання коштів на лікування і реабілітацію.
А допомогти армії, надто пораненим бійцям, може кожен із нас, хто має в серці бодай трохи любові і здатен нею поділитися. Адже матеріальні речі – суттєві, проте значно вагоміше те, що в душі!Просто потрібно мати бодай крихту любові – до Батьківщини, до ближнього. Любові до життя.
Дякую кожному, хто поділився своїм теплом із солдатом, хто має велике серце!
Бучанський міський голова Анатолій Федорук

Чим допомогти нашій армії, біженцям зі Сходу, солдатам, які отримали поранення?- таке питання постало перед кожни у перші дні конфлікту. У місті є волонтерський центр, який розпочинав свою діяльність зі збору продуктів у супермаркетах. Небайдужі долучилися: виготовляли сітку, сухі борщі , варення. Кожен вирішує і наразі це питання по-своєму: хтось переказує кошти на спеціальні рахунки або знайомим волонтерам, інші опікуються біженцями, ще хтось – відвідує поранених вояків АТО, які проходять лікування в госпіталях: Буча й тут проявила свою згуртованість і показала приклад, як у тяжкі часи згуртовуватися заради спільної справи.
Сьогодні можна назвати прізвища не одного десятка волонтерів, які продовжують розпочату справу, але не буду їх називати, аби не пропустити когось у списку, та й громада добре їх знає.
Україна в ці буремні дні справді поділилася на «фронт» і «тил». Місто пишається тими небайдужими, які не змогли всидіти вдома і відправилися воювати. А також – «волонтерити» у лікарні, у пункти прийому допомоги від громадян, у спеціальні спільноти в соціальних мережах. До активної роботи «в тилу» долучилися як бабусі-пенсіонерки, так і юні студенти, бізнесмени, домогосподарки.
Влада також не стоїть осторонь, спільно з депутатським корпусом, представниками підприємств і бізнесу виділяють кошти для закупівлі всього необхідного -від техніки і одягу, до засобів захисту і надання коштів на лікування і реабілітацію.
А допомогти армії, надто пораненим бійцям, може кожен із нас, хто має в серці бодай трохи любові і здатен нею поділитися. Адже матеріальні речі – суттєві, проте значно вагоміше те, що в душі!Просто потрібно мати бодай крихту любові – до Батьківщини, до ближнього. Любові до життя.
Дякую кожному, хто поділився своїм теплом із солдатом, хто має велике серце!
Бучанський міський голова Анатолій Федорук