Звернення до громади з нагоди Міжнародного дня волонтерів
![]()
Війна увірвалася в наше життя, немов цунамі. Увірвалася і перекроїла все – плани на майбутнє, родинні і дружні зв’язки, спокій та впевненість у завтрашньому дні. Цю гібридну війну вітчизняні ЗМІ називають АТО, військовим конфліктом і т. д., але суть від цього, на жаль, не змінюється.
Чим допомогти нашій армії, біженцям зі Сходу, солдатам, які отримали поранення?- таке питання постало перед кожни у перші дні конфлікту. У місті є волонтерський центр, який розпочинав свою діяльність зі збору продуктів у супермаркетах. Небайдужі долучилися: виготовляли сітку, сухі борщі , варення. Кожен вирішує і наразі це питання по-своєму: хтось переказує кошти на спеціальні рахунки або знайомим волонтерам, інші опікуються біженцями, ще хтось – відвідує поранених вояків АТО, які проходять лікування в госпіталях: Буча й тут проявила свою згуртованість і показала приклад, як у тяжкі часи згуртовуватися заради спільної справи.
Сьогодні можна назвати прізвища не одного десятка волонтерів, які продовжують розпочату справу, але не буду їх називати, аби не пропустити когось у списку, та й громада добре їх знає.
Україна в ці буремні дні справді поділилася на «фронт» і «тил». Місто пишається тими небайдужими, які не змогли всидіти вдома і відправилися воювати. А також – «волонтерити» у лікарні, у пункти прийому допомоги від громадян, у спеціальні спільноти в соціальних мережах. До активної роботи «в тилу» долучилися як бабусі-пенсіонерки, так і юні студенти, бізнесмени, домогосподарки.
Влада також не стоїть осторонь, спільно з депутатським корпусом, представниками підприємств і бізнесу виділяють кошти для закупівлі всього необхідного -від техніки і одягу, до засобів захисту і надання коштів на лікування і реабілітацію.
А допомогти армії, надто пораненим бійцям, може кожен із нас, хто має в серці бодай трохи любові і здатен нею поділитися. Адже матеріальні речі – суттєві, проте значно вагоміше те, що в душі!Просто потрібно мати бодай крихту любові – до Батьківщини, до ближнього. Любові до життя.
Дякую кожному, хто поділився своїм теплом із солдатом, хто має велике серце!
Бучанський міський голова Анатолій Федорук
Війна увірвалася в наше життя, немов цунамі. Увірвалася і перекроїла все – плани на майбутнє, родинні і дружні зв’язки, спокій та впевненість у завтрашньому дні. Цю гібридну війну вітчизняні ЗМІ називають АТО, військовим конфліктом і т. д., але суть від цього, на жаль, не змінюється. Чим допомогти нашій армії, біженцям зі Сходу, солдатам, які отримали поранення?- таке питання постало перед кожни у перші дні конфлікту. У місті є волонтерський центр, який розпочинав свою діяльність зі збору продуктів у супермаркетах. Небайдужі долучилися: виготовляли сітку, сухі борщі , варення. Кожен вирішує і наразі це питання по-своєму: хтось переказує кошти на спеціальні рахунки або знайомим волонтерам, інші опікуються біженцями, ще хтось – відвідує поранених вояків АТО, які проходять лікування в госпіталях: Буча й тут проявила свою згуртованість і показала приклад, як у тяжкі часи згуртовуватися заради спільної справи.
Сьогодні можна назвати прізвища не одного десятка волонтерів, які продовжують розпочату справу, але не буду їх називати, аби не пропустити когось у списку, та й громада добре їх знає.
Україна в ці буремні дні справді поділилася на «фронт» і «тил». Місто пишається тими небайдужими, які не змогли всидіти вдома і відправилися воювати. А також – «волонтерити» у лікарні, у пункти прийому допомоги від громадян, у спеціальні спільноти в соціальних мережах. До активної роботи «в тилу» долучилися як бабусі-пенсіонерки, так і юні студенти, бізнесмени, домогосподарки.
Влада також не стоїть осторонь, спільно з депутатським корпусом, представниками підприємств і бізнесу виділяють кошти для закупівлі всього необхідного -від техніки і одягу, до засобів захисту і надання коштів на лікування і реабілітацію.
А допомогти армії, надто пораненим бійцям, може кожен із нас, хто має в серці бодай трохи любові і здатен нею поділитися. Адже матеріальні речі – суттєві, проте значно вагоміше те, що в душі!Просто потрібно мати бодай крихту любові – до Батьківщини, до ближнього. Любові до життя.
Дякую кожному, хто поділився своїм теплом із солдатом, хто має велике серце!
Бучанський міський голова Анатолій Федорук
