Вітаємо почесного бучанця Михайла Петровича Наконечного з Днем народження та 25-річчям праці на педагогічній ниві!
![]()
На початку весни 1991 року поріг Бучанської школи-інтернату переступив новий керманич – Наконечний Михайло Петрович. Дуже швидко він став дієвим керівником педагогічного колективу, дбайливим господарем шкільної оселі, справжнім батьком для великої сирітської дитячої родини.
На той час під дахом цього чудового будинку, серед вікопомних дубів і вічнозелених сосен, на мальовничій бучанській землі, був зібраний дитячий біль усієї Київщини. Тому головне своє покликання на посаді директора школи-інтернату Михайло Петрович бачив в об›єднанні зусиль усіх працівників закладу задля створення атмосфери радості і затишку, які допоможуть розтопити крижинки у трепетних дитячих душах, щоб теплішим став погляд, просвітліло обличчя, ніжніше зазвучав голос… З дня у день батько-директор шукав стежину до найпотаємніших глибин дитячого серця. І просто педагогічною працею не можна назвати цю повсякденну готовність віддавати тепло душі і щирість серця «державним дітям», які стали рідними.
![]()
Школа-інтернат у 1991 році з восьмирічної реформована у загальноосвітню, що сприяло подальшій профорієнтаційній роботі, побутовій адаптації вихованців – власне підготовці до самостійного життя в соціумі.
Часи були складні – відродження української держави. Для харчування майже 500 дітей у наявності були лише картопля, борошно, трохи цукру і деякі крупи. Працівники приносили з дому хто що міг… Тому вимогливість директора часто дратувала владу. У 1997 році, за сфабрикованими звинуваченнями, Наконечного М.П. намагались звільнити із займаної посади. На захист стали не лише колеги, а й діти. Із лозунгами «Поверніть нашого тата!», - вони його таки відстояли.
У співпраці з Інститутом проблем виховання, міжнародними та всеукраїнськими благодійними організаціями в інтернаті було створено Центр Соціальної Адаптації Дитини «САД» та Центр Соціальної Адаптації Молоді «САМ». Для найменших – у рамках спільного італійсько-українського проекту, функціонувала ігротека «Бамбучка».
А вихованці культурно-мистецького центру «Веселка» - переможці всеукраїнських та міжнародних хореографічних конкурсів, виставок дитячої творчості, конкурсів вокалістів.
Тому, хто стукає у двері, завжди відчиняють. Не дивно, що заклад став одним із кращих на Київщині щодо матеріально-технічного забезпечення та організації навчально-виховного процесу. Цьому сприяла тісна співпраця з десятками державних, громадських, благодійних установ, перелік яких не вміститься і на цілу сторінку.
![]()
Михайло Петрович щедро ділився власним досвідом на Міжнародних, Всеукраїнських та обласних зібраннях з питань соціальних прав і свобод дітей-сиріт в Україні, що стало підґрунтям для написання спільно з Інститутом проблем виховання АПН України науково-методичного посібника.
У 2002 році в рамках реформування інтернатних закладів, Микола Петрович став ініціатором перепрофілювання сирітського інтернату у спеціалізовану школу-інтернат. У заклад прийшли перші діти з родин Приірпіння. На той час це був винятковий випадок у системі освіти України. Згодом цей досвід вивчався і поширювався в різних регіонах України.
![]()
А храм Успіння Пресвятої Богородиці, відкритий у 2005 році за підтримки Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, Міжнародного благодійного фонду «Українська родина», спонсорів та меценатів, на переконання невгамовного директора, є тим зерном духовності, яке потрібно посіяти в кожне дитяче серце.
У січні 2008 року в школі відкрито відділення Мережевих інформаційних академій CISCO.
І хоча з 2009 сирітський заклад реформовано у спеціалізовану школу-інтернат, все ж атмосфера піклування і шкільного дому зберігається і у ставленні до дітей, і у піклуванні про їхню освіту та комфорт. Але найбільшим досягненням школи є діти: переможці та призери обласних олімпіад та конкурсів, срібні та золоті медалісти.
А у червні 2009 року школа отримала Почесний знак Академії педагогічних наук «Флагман освіти України», а у 2010 – атестована на високий рівень з відзнакою. У 2010-2013 рр. – це обласний опорний заклад освіти (ООЗО) з питання ««Розвиток ключових компетенцій вихованців інтернатних закладів».
У грудні 2012 року рішенням Київської обласної ради школа перейшла у власність Бучанської міської ради.
Юні науковці школи об’єднані у науковому учнівському товаристві «Перспектива». Для учнів 10-11 класів проводиться дистанційне навчання з викладачами Національного університету «Києво-Могилянська академія». Старшокласники навчаються у рамках проекту з Корпорацією «Українсько-польський центр академічних обмінів». Усе це створює широкі можливості для реалізації здібностей і талантів кожної дитячої особистості. Щороку учні школи - переможці і призери міського, обласного та всеукраїнського рівнів учнівських олімпіад з базових дисциплін та предметних і мистецьких конкурсів. Майже всі випускники школи - студенти престижних вишів України та Європи. Команди учнів школи - серед переможців міських змагань КВК, правових знань, спортивних змагань.
За особистий внесок у справу удосконалення процесу навчання та виховання молоді Микола Петрович нагороджений багатьма грамотами і подяками, знаком «Відмінник освіти України». У 2005 році - йому присвоєне звання «Заслужений учитель України»; у 2006 - за заслуги з відродження духовності в Україні, нагороджений Орденом Святого Миколая Чудотворця; у 2010 - Орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.
![]()
Робота не зупиняється ні на мить. Зараз проводиться реконструкція та утеплення будівлі за сприяння міського голови Анатолія Федорука.
Сьогодні у Бучанській спеціалізованій загальноосвітній школі №5 з поглибленим вивченням іноземних мов навчається більше ніж 900 дітей. За останні роки прийшло багато молодих педагогів. І вони надихають Михайла Петровича на нові звершення. Адже, як і 25 років тому, він розуміє, що відповідальний за вектор подальшого розвитку закладу, за місію школи на широкій освітянській ниві.
Корінний бучанець, Почесний громадянин міста, Депутат обласної ради двох скликань, Микола Наконечний є одним із двигунів процесу оголошення рідної Бучі містом. Він завжди щиро переймався проблемами рідного краю і, в першу чергу, його найменших жителів – дітей. Тож, і має довіру містян, які обрали його депутатом міської ради.
Щиро бажаємо Михайлу Петровичу невичерпної енергії, натхнення, оптимізму і нових плідних здобутків. А ще воліємо, щоб поряд завжди була працьовита, віддана і випробувана в життєвих бурях славна команда, яка завжди підтримуватиме вогонь незгасимих ідей і помислів свого керманича.
Педагогічний, учнівський та батьківський колектив Бучанської СЗОШ № 5
На початку весни 1991 року поріг Бучанської школи-інтернату переступив новий керманич – Наконечний Михайло Петрович. Дуже швидко він став дієвим керівником педагогічного колективу, дбайливим господарем шкільної оселі, справжнім батьком для великої сирітської дитячої родини.На той час під дахом цього чудового будинку, серед вікопомних дубів і вічнозелених сосен, на мальовничій бучанській землі, був зібраний дитячий біль усієї Київщини. Тому головне своє покликання на посаді директора школи-інтернату Михайло Петрович бачив в об›єднанні зусиль усіх працівників закладу задля створення атмосфери радості і затишку, які допоможуть розтопити крижинки у трепетних дитячих душах, щоб теплішим став погляд, просвітліло обличчя, ніжніше зазвучав голос… З дня у день батько-директор шукав стежину до найпотаємніших глибин дитячого серця. І просто педагогічною працею не можна назвати цю повсякденну готовність віддавати тепло душі і щирість серця «державним дітям», які стали рідними.
Школа-інтернат у 1991 році з восьмирічної реформована у загальноосвітню, що сприяло подальшій профорієнтаційній роботі, побутовій адаптації вихованців – власне підготовці до самостійного життя в соціумі. Часи були складні – відродження української держави. Для харчування майже 500 дітей у наявності були лише картопля, борошно, трохи цукру і деякі крупи. Працівники приносили з дому хто що міг… Тому вимогливість директора часто дратувала владу. У 1997 році, за сфабрикованими звинуваченнями, Наконечного М.П. намагались звільнити із займаної посади. На захист стали не лише колеги, а й діти. Із лозунгами «Поверніть нашого тата!», - вони його таки відстояли.
У співпраці з Інститутом проблем виховання, міжнародними та всеукраїнськими благодійними організаціями в інтернаті було створено Центр Соціальної Адаптації Дитини «САД» та Центр Соціальної Адаптації Молоді «САМ». Для найменших – у рамках спільного італійсько-українського проекту, функціонувала ігротека «Бамбучка».
А вихованці культурно-мистецького центру «Веселка» - переможці всеукраїнських та міжнародних хореографічних конкурсів, виставок дитячої творчості, конкурсів вокалістів.
Тому, хто стукає у двері, завжди відчиняють. Не дивно, що заклад став одним із кращих на Київщині щодо матеріально-технічного забезпечення та організації навчально-виховного процесу. Цьому сприяла тісна співпраця з десятками державних, громадських, благодійних установ, перелік яких не вміститься і на цілу сторінку.
Михайло Петрович щедро ділився власним досвідом на Міжнародних, Всеукраїнських та обласних зібраннях з питань соціальних прав і свобод дітей-сиріт в Україні, що стало підґрунтям для написання спільно з Інститутом проблем виховання АПН України науково-методичного посібника.У 2002 році в рамках реформування інтернатних закладів, Микола Петрович став ініціатором перепрофілювання сирітського інтернату у спеціалізовану школу-інтернат. У заклад прийшли перші діти з родин Приірпіння. На той час це був винятковий випадок у системі освіти України. Згодом цей досвід вивчався і поширювався в різних регіонах України.
А храм Успіння Пресвятої Богородиці, відкритий у 2005 році за підтримки Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, Міжнародного благодійного фонду «Українська родина», спонсорів та меценатів, на переконання невгамовного директора, є тим зерном духовності, яке потрібно посіяти в кожне дитяче серце.У січні 2008 року в школі відкрито відділення Мережевих інформаційних академій CISCO.
І хоча з 2009 сирітський заклад реформовано у спеціалізовану школу-інтернат, все ж атмосфера піклування і шкільного дому зберігається і у ставленні до дітей, і у піклуванні про їхню освіту та комфорт. Але найбільшим досягненням школи є діти: переможці та призери обласних олімпіад та конкурсів, срібні та золоті медалісти.
А у червні 2009 року школа отримала Почесний знак Академії педагогічних наук «Флагман освіти України», а у 2010 – атестована на високий рівень з відзнакою. У 2010-2013 рр. – це обласний опорний заклад освіти (ООЗО) з питання ««Розвиток ключових компетенцій вихованців інтернатних закладів».
У грудні 2012 року рішенням Київської обласної ради школа перейшла у власність Бучанської міської ради.
Юні науковці школи об’єднані у науковому учнівському товаристві «Перспектива». Для учнів 10-11 класів проводиться дистанційне навчання з викладачами Національного університету «Києво-Могилянська академія». Старшокласники навчаються у рамках проекту з Корпорацією «Українсько-польський центр академічних обмінів». Усе це створює широкі можливості для реалізації здібностей і талантів кожної дитячої особистості. Щороку учні школи - переможці і призери міського, обласного та всеукраїнського рівнів учнівських олімпіад з базових дисциплін та предметних і мистецьких конкурсів. Майже всі випускники школи - студенти престижних вишів України та Європи. Команди учнів школи - серед переможців міських змагань КВК, правових знань, спортивних змагань.
За особистий внесок у справу удосконалення процесу навчання та виховання молоді Микола Петрович нагороджений багатьма грамотами і подяками, знаком «Відмінник освіти України». У 2005 році - йому присвоєне звання «Заслужений учитель України»; у 2006 - за заслуги з відродження духовності в Україні, нагороджений Орденом Святого Миколая Чудотворця; у 2010 - Орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.
Робота не зупиняється ні на мить. Зараз проводиться реконструкція та утеплення будівлі за сприяння міського голови Анатолія Федорука.Сьогодні у Бучанській спеціалізованій загальноосвітній школі №5 з поглибленим вивченням іноземних мов навчається більше ніж 900 дітей. За останні роки прийшло багато молодих педагогів. І вони надихають Михайла Петровича на нові звершення. Адже, як і 25 років тому, він розуміє, що відповідальний за вектор подальшого розвитку закладу, за місію школи на широкій освітянській ниві.
Корінний бучанець, Почесний громадянин міста, Депутат обласної ради двох скликань, Микола Наконечний є одним із двигунів процесу оголошення рідної Бучі містом. Він завжди щиро переймався проблемами рідного краю і, в першу чергу, його найменших жителів – дітей. Тож, і має довіру містян, які обрали його депутатом міської ради.
Щиро бажаємо Михайлу Петровичу невичерпної енергії, натхнення, оптимізму і нових плідних здобутків. А ще воліємо, щоб поряд завжди була працьовита, віддана і випробувана в життєвих бурях славна команда, яка завжди підтримуватиме вогонь незгасимих ідей і помислів свого керманича.
Педагогічний, учнівський та батьківський колектив Бучанської СЗОШ № 5
