Сільський голова Гаврилівки: «Будемо наводити лад разом!»

Від 11-го листопада, коли новообраний сільський голова Гаврилівки Олег ПОКРАСЬОН обійняв посаду, пройшло лише три тижні. Проте навіть сьогодні, на початку грудня, він вже може дати зважену оцінку – роботи дуже багато!

Які нагальні завдання окреслилися на сьогодні? Яке бачення є стосовно майбутнього розвитку села з чотирма тисячами постійних мешканців та двома тисячами тимчасових? Сільський голова переконаний: однозначно потребують уваги питання соціальної сфери, житлово-комунального господарства, уточнення тарифів, стосунків з «Агромарсом», планових ремонтів, облаштування прибудинкових територій і доріг. Важливими на часі є питання спорту, молоді, дитячого садочка тощо. Про це, і не тільки, наша бесіда.

– Олеже Григоровичу, вітаючи вас на посаді сільського голови, дозвольте поцікавитися, з яким досвідом ви прийшли на цю роботу.
– Я дякую нашим виборцям за виявлений мені вотум довіри. Два роки пройшло після Революції Гідності, і я хочу працювати заради здійснення сподівань людей на покращення якості їхнього життя. Не даремно був Майдан, не даремно загинули герої, які не пожалкували свого власного життя. Тому ми повинні, принаймні, захотіти змінити на краще місце, де живемо. Слід починати з себе, своєї домівки. Дивує те, що активна молодь, яка мріє про краще життя, боїться братися за справу місцевого управління – люди просто бояться пов’язаних з цим труднощів та великої головної болі. Але ж не можна залишати все, як є! Якщо ми прагнемо змін, то треба робити зміни перш за все в собі самих. Для мене, праця сільського голови – насправді, нова сфера діяльності; я роблю перші кроки у цій царині. Маю вищу юридичну освіту, закінчив Академію МВС. Дванадцять років працював в службі безпеки комерційних структур. Отже, мені близька економічна статистика, аудит та й взагалі тема підприємництва в сучасних умовах.

– Яке питання для вас зараз першочергове?
– На першому місці у мене – представляти і захищати інтереси людей. Тому одне з найболючіших зараз питань – це комунальні тарифи. Проаналізувавши фінансові обґрунтування, вже зараз можна сказати, що тарифи в розрахунку на квадратний метр можна зробити принаймні на десять копійок нижчими.

– В чому ви вбачаєте сьогодні проблему?
– Люди звертаються і просять вирішити проблему вивезення побутового сміття. В приватному секторі на жодній вулиці немає сміттєвих баків. Оскільки ця проблема ніколи ніким не вирішувалася, люди звикнули викидати сміття в ліс, захаращуючи його. Як кажуть: «Очі не бачать, совість чиста». Є проблема стихійних звалищ сміття, яких маємо аж три великих. Щоб їх ліквідувати, треба докласти чимало праці. Зі звалищами пов’язана проблема бродячих собак, які звідусіль збігаються в село у пошуках їжі. Організований вивіз однієї бродячої собаки коштує дві тисячі гривень. А їх бігає з півсотні. Для сільського бюджету таке вирішення – не підйомне. Краще прибрати з вулиць села те, що приваблює псів – відходи їжі. Тому хочеться організувати централізований збір сміття. Треба визначити, де ставити контейнери, а де буде їздити машина. Та це лише половина вирішення проблеми. За великим рахунком, треба налагодити сортування сміття – скло, папір, поліетилен тощо. Зараз вивчаємо пропозиції різних фірм, які займаються утилізацією.

– Для голови територіальної громади є небезпека втратити популярність, коли він наполягає на тому, щоб люди не сиділи склавши руки, а бралися до справи.
– Ми не можемо йти в Європу з брудними вулицями та під’їздами. Європейці не прийдуть прибирати в наших будинках. А у нас буває так: хтось акуратно кладе торбинку зі сміттям в контейнер, а хтось – поруч, на землю. Я ніколи не казав і не кажу людям: «Ви робіть». Натомість, повторюю: «Будемо наводити лад разом!» До прикладу, коли мешканці виявлять ініціативу облаштувати клумби біля своїх домівок, я з задоволенням подбаю про те, щоб завезти туди чорнозем.

– Яким чином можна, на вашу думку, спонукати громадську ініціативу?
– Об’єднанням людей заради спільної справи. Деякі люди більше налаштовані на загальні інтереси, інші – менше. Тому хочу створити Раду підприємців Гаврилівки, яка матиме голову і заступника. Такі об’єднані активні люди села можуть показувати односельцям приклад для наслідування. Спільною метою підприємців, всіх земляків має бути поліпшення благоустрою нашого села. Але для цього люди мають бути відкритими для того, щоб давати якусь сотню-другу гривень та годину-другу свого часу на суспільне добро. Люди звертаються до нас з проханнями завезти пісок в пісочницю, зробити гірку чи гойдалку. Та мушу нагадати, що сільський бюджет не резиновий. У чомусь ми, як сільська рада, можемо посприяти, а в чомусь мешканці мають виявити громадську ініціативу.

Будемо розвивати Громадську раду села. Цей контрольний і помічний громадський орган покликаний сприяти очищенню влади. Принцип дії ГР полягає у тому, що жоден депутат або депутатська група не вноситиме пропозиції без попереднього контролю з боку громади. Йдеться про важливі земельні та фінансові питання, які сільський голова вноситиме на сесію ради тільки після громадського обговорення і згоди громадян. Насправді, роль ГР на етапі підготовки рішення ради важко переоцінити, якщо ми хочемо викорінити корупційні схеми. В результаті подібних схем населений пункт не отримує дитячих майданчиків, не відбувається покращення інфраструктури тощо. Територіальна громада повинна мати користь з усіх рішень, які ухвалює сільська рада і сільський голова.

– З кого повинна складатися Громадська рада?
– Це мають бути активні громадяни, представники будинкових та вуличних комітетів. Коли у людей питають їхньої думки, вони відчувають свою важливість у прийнятті важливих для села рішень і краще дбають про добробут громади. Позитивно ще й те, що спільне обговорення веде до загального консенсусу. Хочу наголосити, що ГР ставить не політичні цілі боротьби за владу, а суто громадські – заради суспільного добра.

– Як розвивається ваша співпраця в об’єднаній територіальній громаді?
– Я радий, що ми вже де-факто становимо частину Бучанської ОТГ. В майбутньому буде пролито більше світла на спільні проекти у нашому великому регіоні. А тим часом, поки буде затверджено об’єднаний бюджет, ми повинні планувати своє життя, а не сидіти без діла. Обговорюємо перспективи освітлення та плани ремонту доріг (Шевченка, Київська, Заліська) з асфальтуванням в селі Тарасівщина (432 мешканці).

– З чим вам доведеться мати справу у найближчому майбутньому?
– Ремонт доріг не проводився вже тридцять років. Жодного разу не проводився капітальний ремонт системи водопостачання. Вже треба замінювати труби, ставити фільтри. Назріло питання опалення будинків. Начальник ЖЕК каже, що наступного року газова котельня вже не працюватиме, тому що, в зв’язку з високими тарифами, споживачі захочуть відключитися. А в селі до центрального опалення підключено чотири багатоквартирні будинки, дитячий садочок, ФАП, школа, будинок культури і «гостинка». Якщо споживачі тепла захочуть перейти на власне, індивідуальне опалення і відключаться, котли не витримають перенавантаження, і їх треба глушити. Тому постає питання про альтернативні види палива. Котельні на пелетах – компактні, зручні, але потрібні кошти для їх придбання. Мимоволі задумаєшся про пошук грантів, в тому числі європейських програм допомоги. Для цього треба розробити обґрунтовані пропозиції. Поки що попередні розрахунки показують, що вкладення в цю сферу окупляться за 5-6 років.

– Як у вас налагоджене харчування дітей у садочку і школі?
– На жаль, за рахунок залучення батьківських коштів. Всі норми витримуються, діти ситі, батьки задоволені. Дітей везуть з Синяка, Тарасівщини, Вороньківки, Раківки, Червоного. Хочеться обладнати майданчики в садочку – треба дещо оновити.

– Чи маєте міркування на перспективу? Що могло б стати вашою, так би мовити, «родзинкою»?
– Хотілося б облаштувати рідне село комфортно, на кшталт Ковалівки чи Бучі. Та трохи підвела екологія – влітку, коли дме вітер з боку «Гаврилівських курчат» (підприємство «Агромарс»), в селі неприємно тхне. З неохотою розглядаються варіанти придбання тут нерухомості. Проте серед активних людей є певна зацікавленість до об’єднання з метою створення мисливського господарства. Вже кілька років місцева організація «Карась» спільними коштами учасників проводить зариблення ставка. Мисливське господарство в перспективі охопить своєю діяльністю всі населені пункти, які увійшли в Бучанську ОТГ. Подібне господарство розвиватиметься головним чином на полях, тому що стосовно лісів ще залишаються невирішені питання. Тут є річки, ставок, прекрасні місця. Можна проводити для бажаючих полювання та рибалку на платній основі, і така діяльність буде корисною для наших сіл. Чому б ні?
Іншою «родзинкою» Гаврилівки може стати спортивний рух. Маємо волейбольну і футбольну команди. Була збірна з баскетболу. Працює секція з карате. Маємо ентузіастів, які хочуть розвивати тренажерну залу. Власник торгівельно-розважального комплексу планує збудувати боксерський ринг, тому запросимо тренера і будемо проводити секцію з боксу.

- З усього почутого складається враження, що для Гаврилівки ділова співпраця з іншими населеними пунктами – це щось органічне. Так?
Безумовно. Історично нас єднають міцні зв’язки з Тарасівщиною, Синяком, Вороньківкою, Раківкою, Червоним хутором. Тому ідею спільного розвитку в межах Бучанської ОТГ сприймаємо лише позитивно і оптимістично. На жаль, за зайнятістю ще не мав нагоди познайомитися з сільськими головами Блиставиці та Луб’янки. Найближчим часом треба зустрітися, щоб обговорити, чим ми можемо бути корисні один одному.