» » » Проблема: Електрички – не для Ворзеля?

Проблема: Електрички – не для Ворзеля?

Днями Ворзель сколихнула новина – дві вранішні електрички проїхали не зупиняючись, залишивши на ворзельському пероні масу людей, серед яких були не тільки ворзельці, але й гості селища, які поправляють своє здоров’я в його санаторіях. Так без будь-яких попереджень пасажири так і залишилися на пероні, спостерігаючи за тим, як останній вагон електрички зникає за першим рогом.

«Чому Ворзель раптом попав у таку немилість?», – запитую у начальника залізничної станції «Ірпінь» Ігоря Сморкіса.

«Справа в тому, що служба перевезень постійно аналізує пасажиропотік. Громадяни не купують квитки з Ворзеля, тому служба вирішила відмовити деяким електропоїздам зупинятися на цій станції.
Кожна зупинка електропотяга обходиться залізниці у 1000 грн. Така сума витрачається лише за електроенергію. Про амортизацію не йдеться. Я знаю, що надійшло багато скарг від громадян. Зараз розглядається питання про відновлення зупинок», – сказав Ігор Сморкіс.
Проблема: Електрички – не для Ворзеля?

Це був нечесний аналіз з боку служби пасажироперевезень. Квиткова каса у Ворзелі не працює вже кілька років. Чому? Щоб бути максимально об’єктивною, наведу такий факт. Кілька років тому, коли винило подібне питання, але ще працювала каса, касир у час ранішнього піку ходила «в народ». Безпільгові громадяни з усіх сил намагали
ся її «не бачити». В один із таких ранків, пройшовшись пероном із касовим апаратом у руках, промовила:
«Із 92 людей, які чекають на електричку, взяли квитки двоє». Невдовзі приміщення ворзельської станції було зачинене.

Тепер пасажири купують квитки в електричках, у контролерів. Де гарантія, що контролер проб’є у своєму апараті саме «Ворзель», якщо пасажир часто тикає йому суму, меншу за вартість половини квитка? Повну вартість сплачують одиниці, в основному ті, хто рідко їздять електричками і не в «темі». Що там вибиває на своєму касово
му апараті контролер, то відомо часто лише йому одному. Інколи й пасажиру, якщо йому видадуть квиток. А хто контролює самих контролерів?

Ігор Сморкіс на закиди про контроль відповів, що залізниця таких звільняє. Але на їх місце приходять нові, часто не кращі за попередніх. Говорить, що краще б порушити питання про компенсації за проїзд пільгових пасажирів. Бо укладений договір між Ірпінським управлінням праці та соціального захисту і залізницею про відшкодування за проїзд ірпінських (а з ними і ворзельських та біличанських) пільговиків на суму 664 500 грн. на рік, не виконується в повному обсязі. Наразі залізниці відшкодовано 200 тис. грн. А тільки щомісяця ірпінські каси дають добро на проїзд 30 тисячам пільговикам на суму 250 тис. грн.

Начальник управління праці та соціального захисту Петро Зброжек сказав, що ці цифри не відповідають дійсності і є значно завищеними.
Наразі маємо загальну цифру громадян, які користуються різними пільгами – 18,5 тисяч. Сюди входять й ті, хто не користується правом безкоштовного проїзду в електричці. Виходячи з цієї кількості, якось не дуже віриться, що 30 тисяч ірпінських залізничних пільговиків упродовж місяця виїжджають з Ірпеня. Але залишимо ці підрахунки
спеціалістам.

Маємо черговий виклик.
У залізниці є свій «хлопчик для биття» – пільговики. Яких багато, і за яких у повній мірі, як вважають залізничники, не сплачують ті, кому це належить робити. На них можна звалити і свою неспроможність навести лад із квитками.
Скільки пасажирів користується проїзними квитками?

Адже на залізниці повинна існувати відчутна система знижок. І тоді пасажиру не потрібно буде тикати в руки контролеру 4 гривні, а їздити гідно. Бо вже не існуватиме відмовка, на кшталт: а на нашій станції немає каси. Для тих пасажирів, які не часто їздять електричкою, можна теж знайти вихід. А солідний контролер працюватиме як
контролер. Бо часто диву даєшся, як чоловік, у руках якого пляшка з пивом, торгується з ним за гривню?

Приміські поїзди стали своєрідними кровоносними судинами для приміських містечок і сіл. Завдяки їм, зокрема, у Києві немає дефіциту робочих рук. Зараз на залізниці відстань від межі міста і до 150 км вважається приміським сполученням. Електрички вже давно у нас сприймають як соціальний транспорт. І не тільки тому, що він дешевший.

Бо у нашому розумінні соціальний – це щось значно нижчої якості. Та так воно і є. За всіма параметрами. А якщо так, то чому б не позбутися такого невдячного для залізниці «вантажу»? І починаються маніпуляції, де, як виявляється, є особливим шиком є, нікого завчасно не попередивши, пронестись напівпорожній електричці повз юрму людей на пероні.
Данута КОСТУРА 
газета: «Ірпінський вісник» №46 від 20 листопада 2015 року
Ворзель вокзал
  2
 QR-код адреса статьи
Коментарів: 0
Додати коментар
Інформація
Коментувати новини на сайті можна тільки протягом 370 з дня публікації.