Абсолютно несподіваний музичний сюрприз очікував на перехожих в середу, 28-го жовтня. Звучання волинки на «п’ятачку» в Бучі ще ніколи не чули.
Почувши цей інструмент, неможливо було байдуже пройти. Люди зупинялися, на обличчях з’являлися щасливі усмішки. Ці звуки стовідсотково зачіпляють серце і свідомість слухача. Адже недаремно в сиву давнину цей інструмент «служив» у багатьох арміях світу – кельтським, іспанським, болгарським, українським воякам. В Шотландії це «волинка», в Іспанії це «гайта», в Болгарії це «гайда», в Україні – «коза-дуда». Був період, коли волинка була зовсім пропала на кілька віків. Зараз йде період її відродження.
Володимир Бурневський, професійний музикант з Києва, провідував брата – викладача музики Бучанської школи мистецтв, та й вирішив зупинитися на хвилинку, щоб потішити бучанців прекрасним звуком на відкритому повітрі. Музикант виконував шотландські, ірландські, іспанські та українські мелодії з власного репертуару. Себе пан Володимир називає мандрівним музикантом, йому подобається радувати людей на вулицях міст. І люди вдячно сприймають його творчість. З недавніх пір, років п’ять-сім тому назад, він – сам піаніст – полюбив волинку, «бо вона глибоко зачіпляє серце».
Доля звела пана Володимира з дуже цікавим майстром – Дмитром Домінчуком, якого шанувальники називали українським Бахом і продовжують пам’ятати його, як автора української сопілки на дві з половиною хроматичні октави. Майстер виготовив для Володимира Бурневського раритетний хроматичний інструмент «коза-дуда», який і звучав нині в Бучі. При виготовлені цього чуда-інструменту використані дерев’яні деталі з груші, горіха та бука. І, звичайно, шкіра і роги кози.
На звуки української волинки «коза-дуда» прийшла завідуюча відділом культури пані Олена Завальська, яка негайно і наполегливо запросила музиканта частіше бувати в нашому місті та продовжувати радувати слух і серця бучанців. Особливо у святкові дні, коли більше людей можуть долучитися до прекрасного. А тим часом, пропонуємо вам послухати музичний віночок на українській волинці у виконанні маестро Володимира Бурневського.
Почувши цей інструмент, неможливо було байдуже пройти. Люди зупинялися, на обличчях з’являлися щасливі усмішки. Ці звуки стовідсотково зачіпляють серце і свідомість слухача. Адже недаремно в сиву давнину цей інструмент «служив» у багатьох арміях світу – кельтським, іспанським, болгарським, українським воякам. В Шотландії це «волинка», в Іспанії це «гайта», в Болгарії це «гайда», в Україні – «коза-дуда». Був період, коли волинка була зовсім пропала на кілька віків. Зараз йде період її відродження.
Володимир Бурневський, професійний музикант з Києва, провідував брата – викладача музики Бучанської школи мистецтв, та й вирішив зупинитися на хвилинку, щоб потішити бучанців прекрасним звуком на відкритому повітрі. Музикант виконував шотландські, ірландські, іспанські та українські мелодії з власного репертуару. Себе пан Володимир називає мандрівним музикантом, йому подобається радувати людей на вулицях міст. І люди вдячно сприймають його творчість. З недавніх пір, років п’ять-сім тому назад, він – сам піаніст – полюбив волинку, «бо вона глибоко зачіпляє серце».
Доля звела пана Володимира з дуже цікавим майстром – Дмитром Домінчуком, якого шанувальники називали українським Бахом і продовжують пам’ятати його, як автора української сопілки на дві з половиною хроматичні октави. Майстер виготовив для Володимира Бурневського раритетний хроматичний інструмент «коза-дуда», який і звучав нині в Бучі. При виготовлені цього чуда-інструменту використані дерев’яні деталі з груші, горіха та бука. І, звичайно, шкіра і роги кози.
На звуки української волинки «коза-дуда» прийшла завідуюча відділом культури пані Олена Завальська, яка негайно і наполегливо запросила музиканта частіше бувати в нашому місті та продовжувати радувати слух і серця бучанців. Особливо у святкові дні, коли більше людей можуть долучитися до прекрасного. А тим часом, пропонуємо вам послухати музичний віночок на українській волинці у виконанні маестро Володимира Бурневського.