Започатковано Фестиваль шанувальників української пісні «БУЧА-ФОЛЬК», який зібрав на одній сцені творчі колективи нашого краю.
А пісня – це душа.
З усіх потреб потреба.
Лиш пісня в серці ширить межі неба.
На крилах сонце сяйво їй лиша.
Чим глибша пісня, тим ясніш душа.
(Іван Драч)
Фестиваль відбувався у нашому місті вперше, він порадував вибагливих глядачів напередодні святкування Дня Прапора та 24-ї річниці Незалежності України. Творчі колективи Бучанського краю зустрілися у мальовничому міському парку, на сцені біля озера, щоб відзначити свято та насолодитися українською піснею.
![]()
![]()
![]()
![]()
Є багато див на землі, створених природою і зроблених людиною. Та чи не найбільше диво з див – це наша українська пісня. Така мелодійна і прозора як весь неосяжний світ. Як незгасимий смолоскип освітлює шлях української душі. Українська пісня... Це частина духовного життя народу і вона не залишає його ні в радості, ні в смутку, крок за кроком слідує за ним від дитинства до старості. З піснею на вустах ми відзначаємо свята, прикрашаємо народні обряди, славимо свої перемоги. З піснею ми відчуваємо красу життя. Пісня криє у собі силу уяви та багатство щирих переживань, стає джерелом натхнення. Вона проходить крізь довгі століття, щоб сьогодні причаровувати переливами дорогоцінних самоцвітів…
[media=http://www.youtube.com/watch?v=-08G7J_wr0E]
Існує прекрасна легенда. Бог вирішив наділити народи талантом. Одні отримали елегантність та красу, інші дисципліну і порядок. Хтось – здатність до торгівлі, а хтось – до музики. Обдарувавши усіх, подивився Господь і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові – багряний віночок з червоної калини. – Хто ти? Чого плачеш? – запитав Господь. – Я Україна. А плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові і пожеж. Вороги знущаються з моїх дітей, удів і сиріт, у своїй хаті немає правди й волі. – Чого ж ти не підійшла до Мене раніше? Я всі таланти вже роздав. Як завадити твоєму горю? Є у мене неоцінений дар, який уславить тебе на весь світ. Це – пісня. Взяла Дівчина-Україна дарунок, притиснула міцно до серця. Поклонилася Всевишньому і понесла пісню в народ. З тих самих пір співають люди пісню, лікують нею серця, просвітляють уми, чарують душу.
Родина до родини – то і є народ, наша Україна. Могутня ріка бере силу з маленьких джерел, так і наша культура збагачується за рахунок родинної історичної спадщини – української пісні. Пісня є наш духовний скарб, який єднає нас, стирає кордони, розповідає світові про велич нашого співучого народу.
У пам’яті зринають пророчі слова Тараса Шевченка: «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине. От де, люди, наша слава, слава України!»
![]()
![]()
![]()
Зі словом привітання та для нагородження учасників фестивалю звернулася заступник Бучанського міського голови з соціально-гуманітарних питань Лариса Матюшенко:
– Ми дякуємо всім, що знайшли час та можливість завітати на «БУЧА-ФОЛЬК». Сьогодні народився новий фестиваль, який продовжить життя та історію української пісні. Дякуємо всім учасникам, всім глядачам. І бажаємо мирного неба над головою, щастя, злагоди в оселях і нехай пісня робить вашу душу чистою та наповненою людяністю і добром. До зустрічі на Фестивалі «БУЧА-ФОЛЬК» наступного року!
Фото: Сергій КУЗЬМЕНКО
А пісня – це душа.
З усіх потреб потреба.
Лиш пісня в серці ширить межі неба.
На крилах сонце сяйво їй лиша.
Чим глибша пісня, тим ясніш душа.
(Іван Драч)
Фестиваль відбувався у нашому місті вперше, він порадував вибагливих глядачів напередодні святкування Дня Прапора та 24-ї річниці Незалежності України. Творчі колективи Бучанського краю зустрілися у мальовничому міському парку, на сцені біля озера, щоб відзначити свято та насолодитися українською піснею.
Серед учасників – аматорський народний хор села Гаврилівка «Співоче Полісся» (керівник Мар’ян Гисяк); народний дитячий фольклорний колектив «Калинонька» з селища Немішаєве (керівники Таїсія та Олексій Різники); вокальний аматорський колектив «Блиставчанка» з села Блиставиця (керівник Оксана Прокаєва); жіночий вокальний ансамбль «Лілея» (керівник Юрій Давиденко); хор «Радість» (керівник Ольга Ільницька); студія естрадної пісні «Фабрика зірочок» (керівник Ольга Моторя) – з міста Буча; самодіяльний аматорський колектив «Барви Полісся» з села Луб’янка (керівник Микола Федорчук); квартет «Інтервал» з села Блиставиця.
Є багато див на землі, створених природою і зроблених людиною. Та чи не найбільше диво з див – це наша українська пісня. Така мелодійна і прозора як весь неосяжний світ. Як незгасимий смолоскип освітлює шлях української душі. Українська пісня... Це частина духовного життя народу і вона не залишає його ні в радості, ні в смутку, крок за кроком слідує за ним від дитинства до старості. З піснею на вустах ми відзначаємо свята, прикрашаємо народні обряди, славимо свої перемоги. З піснею ми відчуваємо красу життя. Пісня криє у собі силу уяви та багатство щирих переживань, стає джерелом натхнення. Вона проходить крізь довгі століття, щоб сьогодні причаровувати переливами дорогоцінних самоцвітів…
[media=http://www.youtube.com/watch?v=-08G7J_wr0E]
Існує прекрасна легенда. Бог вирішив наділити народи талантом. Одні отримали елегантність та красу, інші дисципліну і порядок. Хтось – здатність до торгівлі, а хтось – до музики. Обдарувавши усіх, подивився Господь і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові – багряний віночок з червоної калини. – Хто ти? Чого плачеш? – запитав Господь. – Я Україна. А плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові і пожеж. Вороги знущаються з моїх дітей, удів і сиріт, у своїй хаті немає правди й волі. – Чого ж ти не підійшла до Мене раніше? Я всі таланти вже роздав. Як завадити твоєму горю? Є у мене неоцінений дар, який уславить тебе на весь світ. Це – пісня. Взяла Дівчина-Україна дарунок, притиснула міцно до серця. Поклонилася Всевишньому і понесла пісню в народ. З тих самих пір співають люди пісню, лікують нею серця, просвітляють уми, чарують душу.
Родина до родини – то і є народ, наша Україна. Могутня ріка бере силу з маленьких джерел, так і наша культура збагачується за рахунок родинної історичної спадщини – української пісні. Пісня є наш духовний скарб, який єднає нас, стирає кордони, розповідає світові про велич нашого співучого народу.
У пам’яті зринають пророчі слова Тараса Шевченка: «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине. От де, люди, наша слава, слава України!»
Зі словом привітання та для нагородження учасників фестивалю звернулася заступник Бучанського міського голови з соціально-гуманітарних питань Лариса Матюшенко: – Ми дякуємо всім, що знайшли час та можливість завітати на «БУЧА-ФОЛЬК». Сьогодні народився новий фестиваль, який продовжить життя та історію української пісні. Дякуємо всім учасникам, всім глядачам. І бажаємо мирного неба над головою, щастя, злагоди в оселях і нехай пісня робить вашу душу чистою та наповненою людяністю і добром. До зустрічі на Фестивалі «БУЧА-ФОЛЬК» наступного року!
Фото: Сергій КУЗЬМЕНКО
