Десантник-кіборг: «Ніхто крім нас»

Напередодні святкування Дня ВДВ десантник-кіборг Юрій Єрмолаєв, позивний «Монах», бажає Україні миру і перемоги.

На початку нашого спілкування Юрій розповідає про війська, службою в яких незмінно гордиться:
– Високомобільні десантні війська (ВДВ) мають у своєму складі повітряно-десантні та аеромобільні частини Збройних сил України. Війська цілеспрямовано готуються для активних бойових дій в тилу противника – у ході ведення оборонних (контрнаступальних), антитерористичних та миротворчих операцій. Абревіатуру «ВДВ» знають і поважають навіть ті, хто не служив у війську. У різних країнах десантні війска називають по-різному: повітряна піхота, крилата піхота, війська швидкого реагування, аеромобільні війска, високомобільні війска, коммандос. ВДВ ведуть відлік своєї історії від далекого 1930 року. Знаменитий командуючий ВДВ у період 1954-1979 років – десантник №1 генерал Василь Пилипович Маргелов, на прізвисько «Батя» – родом з Дніпропетровська. Десантники ще й досі з любов’ю розшифровують абревіатуру ВДВ як «війська дяді Васі».

– Як святкуватимеш цей день, який, до речі, співпадає з днем Іллі?
– (жартує) Піду на фонтан. Насправді, традиційно це Гідропарк на Дніпрі. Завжди збираються друзі, з якими служили, хлопці з інших частин. Нам завжди це цікаво і необхідно. Особливого відтінку надає спілкування з воїнами-афганцями. І для молодших воїнів, і для старших ці зустрічі – святі. Не відчуваємо різниці віку, бо ми - одне ціле. Вони обмінюються з нами своїм баченням і своїми традиціями.

– Цими днями ти тримаєш вступні іспити до університету, то, напевно, не потрапиш на вашу традиційну зустріч?
– Скоріше за все, я потраплю в Костянтинівку, в свій аеромобільний батальйон. Саме зі своїми побратимами-кіборгами ми захищали гарячу точку – Донецький аеропорт. Зараз методом ротації продовжуємо відстоювати населені пункти біля аеропорту. Мiй комбат та іншi хлопцi побували у полоні.

– Скажи, будь ласка, з чим був пов’язаний вибір саме цього роду військ?
– Це родинна традиція. Дід свого часу служив у морській піхоті, був лейтенантом. Впав смертю хоробрих при обороні Севастополя. Німці дуже боялися зустрічі з матросами у чорно-білих смугастих тільняшках і називали цей підрозділ «Чорна смерть». Мій батько виріс сиротою, та все життя пишався своїм батьком-героєм. З дитинства він мені казав, щоб я теж служив у тільняшці на флоті, як дід. Батько носив біло-зелену тільняшку прикордонника. Я теж ношу «бойову» тільняшку, тільки біло-синю, десантника. Таким чином, у нашій родині це вже третя тільняшка.

– Зараз ти взяв напрямок на вступ до Києво-Могилянської академії, тобто на мирну професію?
– Звичайно. В «Могилянці» маю до себе дуже доброзичливе ставлення і сприяння. Через навчання прагну отримати відповіді на багато запитань, які виникли у мене в житті. Хочеться розібратися з речами, які не дуже подобаються в нашій державі. Особливо це наші політичні партії. Треба бути освіченим, грамотним, готовим реалізовувати зміни в країні. Адже тут жити моїм дітям. На багато речей відкрилися очі, коли день у день брав участь у Революції Гідності на Київському Майдані. Потім – активний опір російській військовій агресії на сході України. Побачив наших вождів, політиків і начальників що називається зсередини. І те, що я побачив, не сподобалося. Люди не витримують випробування владою і грішми. Об’єднання нації все ж таки має відбуватися навколо моральності, духовності, християнської демократії. Як в Німеччині тощо. Ми живемо у надзвичайно складний час, звідусіль загрози.

– Тобто, ти хочеш свідомо стати на шлях справедливості і порядку?
– Так. Але спочатку треба в усьому добре розібратися.

– Що ти побажаєш своїм побратимам у день свята?
– Перш за все, перемоги. Якнайскорішої і з найменшими втратами. Подолати агресію російських найманців. Господнього благословення і захисту всім, хто захищає зараз рідну землю. Ну, і, певна річ, здоров’я. І ніколи не забувати, що ми присягали не політичним функціонерам, а народу України. Колишніх десантників не буває. Тож ми, десантники, служимо народу України – і не тільки на сході.
Мама Юрія пригощає м’ясистими солодкими абрикосами з власного саду. З усього видно, що вона горда і спокійна за свого кремезного вояка. Пані Леся щаслива, що наші люди добре сприймають учасників АТО, всіляко їх поважають і підтримують. Також вона дає поради щодо завтрашнього іспиту – мама завжди залишається для свого сина мамою, навіть якщо ти десантник і тобі вже тридцять чотири.
1 0

Микола ДЕМ’ЯНОВ 
газета: "Бучанські новини" №30 від 31 липня 2015 року
 Інші новини по темі:
7.03.2022: Буча в облозі

7.03.2022: Буча в облозі

Буча та регіон
СБУ СПРОСТОВУЄ ФЕЙК нібито українське керівництво та уряд здали країну

СБУ СПРОСТОВУЄ ФЕЙК нібито українське керівництво та уряд здали країну

Буча та регіон
Київ веде переговори про евакуацію з Бучі й Гостомеля

Київ веде переговори про евакуацію з Бучі й Гостомеля

Буча та регіон
Перейменовано вулицю в Бучі

Перейменовано вулицю в Бучі

Бучанські новини
Фотоексклюзив

Фотоексклюзив

Буча та регіон
У Ворзелі відбудеться реконструкція військових подій часів Другої світової війни

У Ворзелі відбудеться реконструкція військових подій часів Другої світової війни

Уваровський дім
Історія: Війна в Афганістані

Історія: Війна в Афганістані

міська юстиція
Юнаків проводжали до армії

Юнаків проводжали до армії

Бучанські новини
Ми хочемо служити у збройних силах України!

Ми хочемо служити у збройних силах України!

Ірпінський вісник
Слава визволителям

Слава визволителям

Бучанські новини
8.03.2022. Буча в облозі. Окупанти знову обстріляли місто

8.03.2022. Буча в облозі. Окупанти знову обстріляли місто

Буча та регіон
Як записатися до лав територіальної оборони Бучанського району

Як записатися до лав територіальної оборони Бучанського району

Буча та регіон
Слава героїв безсмертна!

Слава героїв безсмертна!

Бучанські новини
День Соборності у Ворзелі

День Соборності у Ворзелі

Уваровський дім
Стежками визволення Київщини

Стежками визволення Київщини

Бучанські новини
Коментарів: 0
Додати коментар
Інформація
Коментувати статті на сайті можливе лише впродовж 370 днів з дня публікування.