Праця на передовій громадської активності

Створення Координаційної ради з учасників АТО і бойових дій, активу та громадськості міста при виконавчому комітеті Бучанської міської ради коментує Анатолій Кушнірчук, обраний головою Координаційної ради.

Найперше завдання новоствореної координаційної ради полягає в узгодженні зусиль, належному плануванні роботи та ефективному реагуванні у цьому напрямку, відразу зазначає Анатолій Юрійович і підкреслює, що подібна координація зусиль – на часі в усій країні. Стосовно передумов, то практично рівно рік тому, коли до цієї ідеї ще тільки приглядалися в інших громадах і областях, Бучанська територіальна громада серед перших в Україні вже створила координаційний штаб допомоги учасникам АТО та членам їхніх родин, який негайно був затверджений міським головою Анатолієм Федоруком.

– З кого складається Координаційна рада?
– Координаційна рада складається з 25 членів. З них 14, тобто більше половини, мають безпосереднє відношення до захисту нашої країни від атак агресора на сході, є воїни-афганці та представники кількох волонтерських груп, які забезпечують військових допомогою. Загалом склад координаційної ради відображає бажання ефективно працювати на зміцнення країни. Тут залучені всі ключові служби міста, відповідальні працівники міської ради, керівники комунальних підприємств тощо. Представлені Бучанська міська організація ветеранів війни і праці та Товариство Червоного Хреста. Є лікарі, священнослужителі. Об’єднавшись, ми можемо більш ефективно служити нашому народу. Насправді, всі члени новоствореної Координаційної ради вже добре показали себе за минулий рік у справі допомоги війську та родинам бійців в тилу.

– Наша мета – бути дорадчим органом при виконкомі Бучанської міської ради. Незважаючи на назву «координаційна», ми збираємося не стільки для координування, скільки для реальної роботи. Сам склад Координаційної ради відображає прагнення ефективно і негайно реагувати на потреби воїнів на передовій. Це наше найперше завдання. Далі, налагодження допомоги сім’ям військових. Найближче завдання – допомогти дітям військових зібратися до школи. У полі зору – допомога постраждалим, які вимушено переселилися до нас із зони воєнних дій. Фактично, ці люди переселилися у Бучу безпосередньо з лінії вогню. Маємо вивчити їхні потреби і допомогти. Будемо дбати про те, щоб ці згадані категорії отримали належні їм пільги.

– На яку підтримку ви розраховуєте?
– Хотілося б, щоб у місцевому бюджеті була передбачена стаття на фінансову допомогу військовослужбовцям. Ми були б надзвичайно раді з того. Проте, тим часом мусимо покладатися на громадян, доброчинців, підприємців, трудові колективи. Від міської ради ми маємо постійну підтримку. Нагадаю, що місто Буча найпершим в Київській області виділило земельні ділянки військовим-учасникам АТО. Це ділянки в межах міста, вони призначені для будівництва власного житла. В першу чергу, ділянки отримали сім’ї загиблих героїв АТО. Потім – ті, хто демобілізувався. Та й взагалі, наше місто достатньо швидко відповідає на потреби військових. Київська обласна державна адміністрації виділила путівки для оздоровлення поранених військових. Цю роботу в області ефективно координує Д. В. Христюк, перший заступник голови КОДА.

– Ви вірите в успіх вашої діяльності?
– Більше ніж успіху ми очікуємо ефективності в праці. Радує те, що ця рада об’єднала в собі людей, які за інших обставин, можливо, і не стали б співпрацювати разом у силу своїх переконань, політичних чи інших поглядів.

– Останніми місяцями у волонтерському русі помічається помітне зменшення допомоги від громадян на військо. Чи зможе Координаційна рада позитивно сприяти зрушенню в цій ситуації?
– Вважаю, що так. Насправді, волонтери не стільки зацікавлені у фінансах, як у зборі речей і продуктів харчування. Це те, що найбільше замовляють нам бійці на передовій. Найкраще для волонтерів – це коли люди приходять і цікавляться про потреби бійців та їхніх сімей. А також приносять необхідне. Інколи людям буває простіше і зручніше просто віддати гроші, щоб на них купили все необхідне. Їм зручніше покладатися на те, що волонтери куплять дешевше і якісніше. Стосовно зменшення допомоги від населення, то вона впала щонайменше вдесятеро. Якщо раніше за вихідні ми збирали у супермаркетах 10-12 кошиків продуктів харчування для наших військових, то зараз лише 1-2 кошики. Принагідно хочу зазначити, що найбільш активно збирають продукти в торговельному центрі «Модуль», при вході в «Екомаркет», а також в «Екомаркеті» біля кінотеатру «Акваріус». Дуже організовано йде справа на нашому базарі.

– Зараз триває 6-та черга мобілізації до Збройних сил України. На яку допомогу може розраховувати сім’я, яка збирає бійця у армію?
– Так, мінімальна сума, яка необхідна на особистого спорядження, становить вісім тисяч гривень, а для повної екіпіровки бійця реально перевищує двадцять тисяч. Це одяг, засоби захисту, шолом, бронежилет, термобілизна, аптечка тощо. Чому така різниця цін? Дуже просто: дорожчий варіант враховує закордонну екіпіровку. Тому на ціну також вплинуло зростання курсу іноземних валют. До того ж, з передової набагато рідше звертаються за шоломами і бронежилетами. Дякувати Богові, це питання в армії поставлене на серйозний рівень. Практично кожен на передовій має засоби особистого захисту. Зі свого боку, ми можемо надати аптечку, особливі ліки і забезпечити формою. Допомогу першочергово даємо тим, хто закінчив навчання в частині та їде на передову. Як завжди, ми стоїмо в проломі, заповнюючи прогалини. Ми турбуємося, щоб людина була максимально забезпечена і була здоровою і збереженою. Дбаємо також про духовну підтримку бійців та їхніх рідних.

– Що б ви, вже як голова Координаційної ради, побажали нашим краянам?
– Моє найбільше бажання – щоб наша праця була якісною. Думаючи про мобілізацію, яка триває в країні, хочу сказати мамам, дружинам, всім родичам – що не треба переживати. Чому? Чоловіки йдуть в армію не рік тому, а зараз, коли забезпечення вже налагоджене набагато краще. Пам’ятаємо, що торік були великі проблеми з усіма речами, навіть з питною водою. Я вже згадував про забезпечення засобами особистого захисту. Ми ж, волонтери, завжди тримаємо руку на пульсі будь-яких потреб, які можуть виникнути. Ми буваємо на війні і знаємо, як там все насправді виглядає, тому просимо й надалі довіряти нам допомогу військовим. Просимо вас зберігати спокій і дати можливість вашим синам і чоловікам захистити вас. Наші воїни не йдуть воювати чи вбивати, вони йдуть туди, щоб тримати оборону. Думаючи про тих, хто намагається сховатися від мобілізації на дивані, хочу сказати, що ви можете сховатися за якісь надумані обставини життя, за спину жінок, фальшиві діагнози про начебто непридатність до строкової служби з оборони власної держави. Та ви ніколи не сховаєтесь від запитання, яке поставлять вам ваші діти: «Тато, мамо, що ми зробили, щоб боронити нашу країну? Тато, де ти був, коли шматували наш рідний край?» Є речі, які неможливо повернути назад, тож будьмо готовими особисто дати відповідь на такі запитання.