8 січня, на продовження святкування Різдва, творчий колектив «Радість» Центрального Будинку культури (вул. Пушкінська 61-В) знову порадував бучанців своєю високою натхненною майстерністю.
![]()
– Цього року наші виступи поєднують духовне і патріотичне, – сказав керівник чоловічого ансамблю «Осокори» Валерій Рябиця. – Причина в тому, що так нам наказали поранені бійці української армії, коли ми півтори години виступали перед ними 4 грудня в Ірпінському шпиталі. Хлопці не хочуть про сумне, вони хочуть патріотичних, козацьких, гайдамацьких пісень, співів вольності та народного духу.
![]()
На початку різдвяного концерту зал встав, коли залунала пісня на музику Миколи Лисенка, що вже стала народним гімном.
Боже великий, єдиний!
Нам Україну храни,
Волі і світу промінням
Ти її осіни.
Світлом науки і знання
Нас, дітей, просвіти,
В чистій любові до краю
Ти нас, Боже, зрости.
Молимось, Боже єдиний,
Нам Україну храни,
Всі Свої ласки, щедроти
Ти на люд наш зверни!
Дай йому волю, дай йому долю,
Дай доброго світа,
Щастя дай, Боже, народу
І многая, многая літа!
Далі був парад колядок та щедрівок, духовних гімнів, пісень чумацьких, ліричних та про кохання. Після кожного номеру глядачі нагороджували хор гучними оплесками, а після деяких пісень овації не вщухали довго. Лунали вигуки «Браво!» та «Молодці!» Всього не розкажеш – це треба бачити і пережити на власному досвіді.
![]()
Після закінчення концерту хор привітала глядачка Зінаїда Миколаївна[/b], яка від імені залу сказала слова підбадьорення і пожалкувала, що через слабку інформаційну підтримку багато бучанців не змогли долучитися до прекрасного в цей святковий вечір: «Треба, щоб люди знали, що в Бучі буде проходити такий концерт. Дякуємо вам щиро. Бажаємо здоров’я».
![]()
Одна глядачка прямо іскрилася від великого задоволення, отриманого на концерті, вона горда з того, що чоловічий ансамбль «Осокори» – унікальний в регіоні. Її тим більше переповняє радість, що в ансамблі співає її батько – Дмитро Євдокимович, вчитель математики на пенсії. Вона, як донька задоволена, що тато співає в такому знаменитому колективі.
![]()
Хористи подякували глядачам за теплий прийом і високу оцінку їхньої праці. Також в особі [b]Василя Олексюка, секретаря Бучанської міської ради, колектив привітав зі святом Різдва міську владу, подякував за постійну увагу до хору і вручив гостю різдвяне ягнятко, яке власноруч спекла учасниця хору. Побажала успіхів хору і завідувач відділу культури міськвиконкому Олена Завальська, яка відзначила різноманітність репертуару та високу якість виконавчої майстерності.
[media=http://youtu.be/hKiIxPBtosI]
![]()
Протягом нинішнього новорічно-різдвяного сезону до колективу приєдналися дві нові учасниці. Послухаймо їхню пряму мову:
Тетяна Анатоліївна:
– Працюючи вчителем музики в 17-ій школі, я завжди хотіла не тільки навчати, але й самій отримувати задоволення від співу. В хорі «Радість» я знайшла для себе самореалізацію. Це справді високохудожній колектив. Мене до нього запросила Ольга Михайлівна, художній керівник. Живу я в Біличах, але, незважаючи на відстань, знаходжу можливості, тому що хочу співати в Бучі. Для мене спів – це не просто емоції, це захват, задоволення, позитив. Співаючи, ми віддаємо і отримуємо.
Любов Федорівна:
– Я співала ще, коли була в школі. Співала під керівництві проф. Петровського в капелі Київського педагогічного інституту. Потім працювала вожатою в школі і співала під керівництвом Костянтина Мудряка. Таким чином, спів приносить мені величезне задоволення. Приємно співати в колективі дуже талановитих людей, лідерів за своїм складом, які прийшли сюди за покликанням душі. Ми хочемо реалізовувати свої індивідуальні здібності, і наші особистості з’єднані в хорі спільним інтересом до співу та бажанням спілкуватися.
– В своїй колекції, – зазначає Валерій Рябиця, – я маю понад 10 тисяч українських пісень, багато з них рідкісні, які ніде не звучать, крім нашого хору і ансамблю. Маємо все, щоб стати народним колективом. Один тільки чоловічий склад хору нараховує в своєму репертуарі 30 рідкісних, гарно відпрацьованих пісень. Глибоко переконаний, що з відродженням української пісні буде відроджуватися й українська мова. Адже не секрет, що наша колись найбільш співоча в світі нація сьогодні співає все менше й менше. Маємо на серці намір відвідувати з концертами села і міста, щоб сприяти відродженню співу в нашій країні. Вже маємо бізнесменів-доброчинців, що готові безкоштовно надати міні-автобус на 24 місця для концертних поїздок. Зараз шукаємо спонсора, який дав би кошти на бензин. Також треба кошти на виготовлення народних концертних костюмів, бо співаємо козацькі пісні, а вдягаємося академічно – чорні костюми, білі сорочки і краватки-метелики.
![]()
Творчий колектив «Радість» має всі ознаки здорової команди. Ось і сьогодні, незважаючи на святковий вечір, в репетиційному класі традиційно проводиться розбір виступу. Художній керівник Ольга Ільницька наголошує: «Коли гарно співаємо, то нагороди здобуваємо перед Отцем». Так ось, у чому секрет їхнього ентузіазму й успіху – вони все роблять, як для Бога!
Дивіться гімн «Боже великий, єдиний!» в Youtube.
[media=http://youtu.be/YRTU78TmrhY]
фото автора
– Цього року наші виступи поєднують духовне і патріотичне, – сказав керівник чоловічого ансамблю «Осокори» Валерій Рябиця. – Причина в тому, що так нам наказали поранені бійці української армії, коли ми півтори години виступали перед ними 4 грудня в Ірпінському шпиталі. Хлопці не хочуть про сумне, вони хочуть патріотичних, козацьких, гайдамацьких пісень, співів вольності та народного духу.
На початку різдвяного концерту зал встав, коли залунала пісня на музику Миколи Лисенка, що вже стала народним гімном.Боже великий, єдиний!
Нам Україну храни,
Волі і світу промінням
Ти її осіни.
Світлом науки і знання
Нас, дітей, просвіти,
В чистій любові до краю
Ти нас, Боже, зрости.
Молимось, Боже єдиний,
Нам Україну храни,
Всі Свої ласки, щедроти
Ти на люд наш зверни!
Дай йому волю, дай йому долю,
Дай доброго світа,
Щастя дай, Боже, народу
І многая, многая літа!
Далі був парад колядок та щедрівок, духовних гімнів, пісень чумацьких, ліричних та про кохання. Після кожного номеру глядачі нагороджували хор гучними оплесками, а після деяких пісень овації не вщухали довго. Лунали вигуки «Браво!» та «Молодці!» Всього не розкажеш – це треба бачити і пережити на власному досвіді.
Після закінчення концерту хор привітала глядачка Зінаїда Миколаївна[/b], яка від імені залу сказала слова підбадьорення і пожалкувала, що через слабку інформаційну підтримку багато бучанців не змогли долучитися до прекрасного в цей святковий вечір: «Треба, щоб люди знали, що в Бучі буде проходити такий концерт. Дякуємо вам щиро. Бажаємо здоров’я».
Одна глядачка прямо іскрилася від великого задоволення, отриманого на концерті, вона горда з того, що чоловічий ансамбль «Осокори» – унікальний в регіоні. Її тим більше переповняє радість, що в ансамблі співає її батько – Дмитро Євдокимович, вчитель математики на пенсії. Вона, як донька задоволена, що тато співає в такому знаменитому колективі.
Хористи подякували глядачам за теплий прийом і високу оцінку їхньої праці. Також в особі [b]Василя Олексюка, секретаря Бучанської міської ради, колектив привітав зі святом Різдва міську владу, подякував за постійну увагу до хору і вручив гостю різдвяне ягнятко, яке власноруч спекла учасниця хору. Побажала успіхів хору і завідувач відділу культури міськвиконкому Олена Завальська, яка відзначила різноманітність репертуару та високу якість виконавчої майстерності.[media=http://youtu.be/hKiIxPBtosI]
Протягом нинішнього новорічно-різдвяного сезону до колективу приєдналися дві нові учасниці. Послухаймо їхню пряму мову:Тетяна Анатоліївна:
– Працюючи вчителем музики в 17-ій школі, я завжди хотіла не тільки навчати, але й самій отримувати задоволення від співу. В хорі «Радість» я знайшла для себе самореалізацію. Це справді високохудожній колектив. Мене до нього запросила Ольга Михайлівна, художній керівник. Живу я в Біличах, але, незважаючи на відстань, знаходжу можливості, тому що хочу співати в Бучі. Для мене спів – це не просто емоції, це захват, задоволення, позитив. Співаючи, ми віддаємо і отримуємо.
Любов Федорівна:
– Я співала ще, коли була в школі. Співала під керівництві проф. Петровського в капелі Київського педагогічного інституту. Потім працювала вожатою в школі і співала під керівництвом Костянтина Мудряка. Таким чином, спів приносить мені величезне задоволення. Приємно співати в колективі дуже талановитих людей, лідерів за своїм складом, які прийшли сюди за покликанням душі. Ми хочемо реалізовувати свої індивідуальні здібності, і наші особистості з’єднані в хорі спільним інтересом до співу та бажанням спілкуватися.
– В своїй колекції, – зазначає Валерій Рябиця, – я маю понад 10 тисяч українських пісень, багато з них рідкісні, які ніде не звучать, крім нашого хору і ансамблю. Маємо все, щоб стати народним колективом. Один тільки чоловічий склад хору нараховує в своєму репертуарі 30 рідкісних, гарно відпрацьованих пісень. Глибоко переконаний, що з відродженням української пісні буде відроджуватися й українська мова. Адже не секрет, що наша колись найбільш співоча в світі нація сьогодні співає все менше й менше. Маємо на серці намір відвідувати з концертами села і міста, щоб сприяти відродженню співу в нашій країні. Вже маємо бізнесменів-доброчинців, що готові безкоштовно надати міні-автобус на 24 місця для концертних поїздок. Зараз шукаємо спонсора, який дав би кошти на бензин. Також треба кошти на виготовлення народних концертних костюмів, бо співаємо козацькі пісні, а вдягаємося академічно – чорні костюми, білі сорочки і краватки-метелики.
Творчий колектив «Радість» має всі ознаки здорової команди. Ось і сьогодні, незважаючи на святковий вечір, в репетиційному класі традиційно проводиться розбір виступу. Художній керівник Ольга Ільницька наголошує: «Коли гарно співаємо, то нагороди здобуваємо перед Отцем». Так ось, у чому секрет їхнього ентузіазму й успіху – вони все роблять, як для Бога!
Дивіться гімн «Боже великий, єдиний!» в Youtube.
[media=http://youtu.be/YRTU78TmrhY]
фото автора
