» » » «Коли закінчиться війна, піду в дитсадок, а потім в школу»

«Коли закінчиться війна, піду в дитсадок, а потім в школу»

Для дітей переселенців з Донбасу, які перебувають на двотижневому відпочинку в бучанському таборі «Джерело», навчання в дитсадочках і школах ще не починається…

Перший дзвінок не дзеленчав 1-го вересня у таборі «Джерело», не було там квітів та промов. Дітей переселенців зі сходу не тримали за руку їхні татусі, які знаходяться на сході, або в пошуках роботи в Києві. Тут, в таборі є мами або бабусі деяких дітей, а також вагітні жінки. Турботу про їхній відпочинок і оздоровлення взяв нас себе «Фонд Пінчука». Діти мають все необхідне – якісне п’ятиразове харчування, турботу з боку колективу працівників табору, зручні ліжка в кімнатах з усіма зручностями. Зовсім не так, як в тимчасово прилаштованому для проживання понад 200 біженців ангарі на Видубичах, де вже протягом двох місяців вимушені жити дорослі і діти.

Цей великий ангар облаштувала церква «Еммануїл», тут обладнані перегородки і поставлені двоярусні ліжка. Для всіх готується їжа. Благодійні люди приносять одяг, продукти та фрукти. Члени християнської громади надають посильну початкову допомогу. Та переселенці повинні не просто жити, але ще й займатися пошуками засобів для життя в обстановці невизначеності – чи вони повернуться назад, в свої домівки, чи облаштуються на холодні місяці десь в Києві. Дехто вже визначився і не хоче повертатися назад. Інші живуть надією на повернення додому.

Насправді, дітей шкільного віку тут трохи більше десяти. А переважна більшість – це малеча. Діти, які за цей час вже звикли до телекамер і диктофонів журналістів 5-го каналу, СТБ, ICTV, жваво спілкуються, називають свої імена і кажуть, з яких вони міст: Артемівськ, Краснодон, Луганськ, Алчевськ, Донецьк, Перевальськ, Антрацит, Авдєєвка, Сєверодонецьк. Діти та їхні сім’ї сподіваються знайти квартири і вже тоді почати відвідувати школу. Для них спілкування та навчання українською мовою не є перешкодою, адже в своїх містах більшість відвідувала саме українські школи.

Діти навипередки розповідають про те, що у них окремі кімнати, що спонсори возили їх в аквапарк та кінотеатр в «Дрімтаун», що були й інші розважальні програми, що в таборі смачно годують. Хоча їх не залишають переживання про рідні міста, де залишилися рідні, де інші діти вже пішли до школи. Дуже хочеться зустрітися з однокласниками, з якими передзвонюються по мобільному (правда, тільки Київстар, бо інші оператори там не працюють). Дуже хочеться в свою школу!
Тут, в таборі з дітьми займаються вихователі Оленка, Олександр, Валерій та Володимир, яким можна відверто розказувати про свої дитячі прикрості – когось пожалила кропива, когось вкусив комар, хтось подряпав собі ногу. Вихователі проводять з дітьми спорт-тайм, рухливі ігри, заняття з малювання, дають книжки для читання.

Каже вихователь Валерій: «Ми своїми силами трохи організували вивчення української мови та математики, діти навіть отримують домашні завдання. Вже знайшли матеріали з алгебри, а ось геометрію ще треба пошукати. В потенціалі силами вихователів можна взятися за біологію, хімію та фізику. Але підручників немає, тому мусимо послуговуватися ресурсами Інтернету, тим більше що в корпусі, ігротеці та зеленому театрі діють точки Wi-Fi. Правда, ноутбук або смарфон діти позичають у вихователів, бо своїх немає. Діти, а тут є учні з 1-го по 9-ий класи, дуже не хочуть відставати від програми».

Каже вихователь Володимир: «Я люблю проводити розвиваючі заняття з наймолодшими». П’ятирічний Сашко кумедно і дуже мило викручує слова: «Коли закінчиться війна, я піду в дитячий садочок, а потім в перший клас, а потім в другий клас…»
Каже вихователь Олександр: «Ми з Оленкою займаємося математикою з дітьми шкільного віку. Діти різні – молодші більш слухняні, а старші більш балувані».

Каже директор табору Інна ТКАЧЕНКО: «Дітей відвідують волонтери з Києва. Вони навідують дітей, виясняють їхні потреби, а потім привозять необхідне. В неділю привезли гуманітарну допомогу з Ірпінської баптистської церкви, що понад залізницею, також окремі благодійники привезли одяг. А от з Бучі ще ніхто не навідував. Дітям конче необхідний теплий одяг з огляду на наближення холодних місяців. Їхні сім’ї потребують будь-які продукти харчування, миючі засоби, подушки, ковдри, предмети особистої гігієни, посуд тощо. Якщо діти будуть змушені залишатися в Бучі довший час, то треба буде координувати з міським відділом освіти, щоб до дітей приходили вчителі з найближчих шкіл для проведення занять по програмі».

Увага, потенційні доброчинці!
Ось контактний телефон координатора допомоги для дітей переселенців:
пастор Ігор Іванович Цяцька (095) 531-93-09
Микола ДЕМ’ЯНОВ 
газета: "Бучанські новини"
  2
Коментарів: 0
Додати коментар
Інформація
Коментувати новини на сайті можна тільки протягом 370 з дня публікації.