Місія добра на передових позиціях АТО

Минулими вихідними бучанські волонтери звершили поїздку на схід України – безпосередньо на передову.

Вони завезли частину (близько 2,5 т) з того, що було зібрано за тиждень в пунктах збору в Бучі. Перед ними стояло дві мети. По-перше, дістатися в район Дебальцеве, де розташовані наші бучанські добровільці, і серед них мій друг Василь Щербаков, якого я не бачив з часів Майдану. А потім, вже на передову, до батальйону Айдар. Везли багато продуктів, одягу, предмети особистої гігієни, медикаменти.

Спочатку заїхали в розвідроту 11-го взводу. Там нас пригостили кавою. Посиділи, поговорили, вони нам розповіли, як у них проходять бойові будні. Ці хлопці – герої. Вп’ятьох напередодні відбили у терористів село, та ще й взяли 4-х полонених терористів і багато новенької зброї. Крім цигарок нічого не взяли, сказали, що є все, зайвого їм не потрібно, і що краще завезти допомогу на Луганськ. Там дійсно складно з водою і продуктами. Також розвідники допомогли з вибором проїзду до розташування Айдару і сказали, що, хоч там і вже звільнені від терористів райони, але можливі мінометні обстріли. А той шлях, по якому думали їхати, закритий – там «сепари».

Дісталися не без пригод: по спланованому маршруті був підірваний міст. Але знайшли об’їзд. Багато зустрічних машин і автобусів – з біженцями з Луганська, з попутних: кілька фур і хлібовозки. На всіх блокпостах до Луганська хлопці просять води і цигарок. Спека жахлива. Під’їжджаючи до Луганська, відчувається, що поруч передова, у всіх напружені погляди, та й чутно артилерію. Дісталися до айдарівців. Машину допомагали розвантажувати 18-20-річні хлопці. Вони постійно питали, що можна вивантажувати, що призначене для них. Дивувалися, коли говорив, що це все для них. Як же вони по-дитячому раділи шоколаду та цукеркам. Це важко передати словами.

На зворотному шляху вирішили заїхати до Свято-Успенської Святогірської Лаври. Місто Святогорськ – неподалік від Слов’янська. Там надзвичайно красиві місця, природа просто дивовижна. Контрастом виглядає те, що люди купаються в річці і безтурботно відпочивають на пляжі, а за якихось 100 км триває війна, гинуть люди, йде руйнування. Контраст разючий.

Дві доби ми провели на ногах, але те почуття, що ми довезли до місця призначення всю допомогу, яку нам довірили люди, відганяє геть сон та втому.
Бійці з передової передають щиру подяку усім, хто брав участь в зборі допомоги в Бучі.
Слава України!