Якщо не ми, то хто?

ЯКЩО НЕ МИ, ТО ХТО?
Так ставить питання Микола Григорусь, старійшина депутатського корпусу Бучанської міської Ради

Патріотизм, гідність, народовладдя, конституційні права – ці надзвичайно актуальні для нашої держави теми, а також не менш важливі питання функціонування та взаємодії виборної та виконавчої влади в територіальній громаді міста Буча, стали предметом нашої зацікавленої бесіди. Депутат зі стажем праці в міській раді упродовж чотирьох депутатських каденцій, Микола Павлович Григорусь вперше заявив свою громадянську позицію ще 1989 року, коли став активним учасником Народного руху України. В інших партіях не був. Разом з патріотами України він, своїм ставленням та своїми діями, щиро вітав ухвалення 24 серпня 1991 року Акту Проголошення Незалежності України.

Напередодні Дня Конституції, який відзначаємо 28 червня, зичимо вам успіхів у громадській діяльності.
– Я дуже вдячний, що мені довелося працювати в депутатській групі «Правиця», яка в 2006-2010 роках об’єднала патріотично налаштованих однодумців. В цій групі тоді зійшлися активні депутати, які поставили собі за мету діяти на благо громади та розбудови нашої національної держави. Згодом у цього об’єднання виникла думка створити інформаційний проект – газету «Громадянське суспільство» та відповідний сайт на Інтернеті для ознайомлення широкого загалу з життям міста.
Користуючись наданою газетою «Бучанські новини» можливістю, також хочу привітати читачів, своїх виборців, всіх жителів Бучі з Днем Конституції. До речі, як член «Народного руху України», хочу зазначити, що свого часу бучанці виявили найбільшу в усій Київській області підтримку цієї партії В’ячеслава Чорновола на виборах 1989 року. Хочеться побажати всім бучанцям і надалі бути активними у виявленні своєї громадянської позиції, щоб це працювало на благо всієї України і Бучанської громади зокрема. В Україні прокотилися революції – Помаранчева та Гідності – в яких бучанці прийняли і продовжують приймати активну участь. Насправді наші люди дуже активні.

Поділіться, будь ласка, вашим розумінням патріотизму. Що означає бути патріотом?
– Оскільки існує держава, то повинні бути й державники, тобто люди, які представляють державу в усіх її інституціях. Повинні бути люди, які, реалізуючи надані їм Конституцією політичні права, дбають про дотримання правил суспільного проживання в широкому сенсі. Патріоти-державники дбають про досягнення державою її мети, розбудови, забезпечення гідності кожної людини, покращення умов життя, охорони здоров’я, співжиття з іншими державами, реалізації права громадян на отримання інформації.
Взагалі-то, патріотизм це перш за все любов до своєї Вітчизни, оточуючого середовища, навіть до свого подвір’я, в якому живеш. Так би мовити, від маленького до великого. Якщо любиш місце свого проживання, наводиш у ньому лад, доглядаєш – то це і є патріотизм. Ставлення людини, повага, пошана, любов – все це виражається в її реальних діях та вчинках. Так само відбувається і на рівні держави.

Як депутат міської ради, ви вбачаєте свою роль більше в коридорах влади чи бачите себе серед людей, очолюючи певний громадянський рух?
– Вбачаю свою роль у тому, щоб бути будівничим України, а, значить, бути завжди попереду. Тому дякую виборцям, які мене вже чотири рази вибирали. Хочу бути гідним довіри людей, відповідати їхнім надіям. Я не хотів би протиставляти виконавчу владу і виборну. Коли люди обирають депутата, це означає, що його делегують працювати з владою заради їхніх інтересів, представляти їх у владі. Тут не можна розділяти, тому що я повинен нести думку людей до влади. Як відповідальна людина, як чоловік, я роблю для громади все необхідне.
Депутат – це наче флагман. Територіальна громада обирає його представляти інтереси округу, щоб не доводилося кожному окремо бігати в міськраду, але діяти через свого посередника. Депутат не представляє собою владу, але вирішує питання громадян перед владою, адже всі питання вирішуються у виконавчій владі, без цього неможливо. Співпраця депутатського корпусу і виконавчої влади дає позитив, великі плюси.

Які питання громадян вам доводиться вирішувати?
– Як приклад, хочу навести округ, який вже зараз збільшився, і в ньому є два депутати. Це округ номер 16, який включає вулиці Садову, Учительську, Південну, Лугову, Волгоградську, частину вулиці Кірова. Майже вся приватна територія округу каналізована, майже на 95 відсотків працює вуличне освітлення, на 80 відсотків впорядкована проїзна частина доріг. Там, де є можливість, зроблені тротуари, а там, де вулиці завузькі, такої можливості немає. З нашого боку, ми спромоглися організувати мешканців на виконання робіт. Міська рада давала матеріали – труби, кільця – а люди самі виконували роботи. Таким самим чином проводили і воду. Це хороша спільна справа, в результаті якої ми досягнули хороших результатів. Правда, міська влада ще обіцяла заасфальтувати. На цей 2014 рік є проект заасфальтувати вулицю Учительську, де роботи з розривання завершені вже два року тому. Затримка пояснюється браком коштів. Цю справу я тримаю на депутатському контролі.
Серед моїх функцій є складання актів на отримання послуг, передбачених соціальною службою. Допомагаю залучати позабюджетні кошти для тих, хто потребує. Доводиться дбати і про такі питання, як рівняння доріг або чищення снігу. Цікаве спостереження – люди найбільше цінують те, до чого доклали руки.

Чи доводиться вам якимось чином відстоювати права людей?
– Деякі проблеми бувають пов’язані з роботою ЖЕКу. На балансі ЖЕКу знаходяться багатоповерхові будинки, які не в повній мірі обслуговуються часто-густо з причини неорганізованості комунальників. Це і несвоєчасне вивезення сміття, і неякісна робота двірників на деяких будинках, і несвоєчасне підвезення піску для дитячих майданчиків та затримки з прибиранням снігу. Це не критика, а побажання всім службам працювати краще, тим більше, що є можливості.

Наскільки прозорою є ваша робота з виборцями? Чи маєте ви приймальні години, помічників, офіс?
– Я проживаю на тому ж окрузі, і у мене не виникає питань стосовно місця чи годин прийому. Я доступний вдома для вирішення будь-яких питань. Буває так, що до мене приходять, а іноді я йду до людей. Крім індивідуальних зустрічей, я стараюся організовувати ще й публічні зустрічі. Проводжу офіційні збори, де звітуюся перед виборцями. Проводжу роботу з будинковими комітетами.

Повертаючись до питання взаємодії з виконавчою владою, які ще є форми роботи, крім вирішення питань громадян?
– Крім роботи з виборцями в округах, депутати ще поділені на депутатські комісії по різним напрямкам. Депутати виявили мені велику довіру, вже більше року тому назад обравши головою комісії з питань містобудування та природокористування, по-простому земельної комісії. Міський голова А. Федорук, який працює на посаді упродовж чотирьох скликань і сам досвідчений менеджер, який глибоко розбирається в побутових питаннях міста, схвалив вибір моєї кандидатури. Роботи значно додалося, необхідно за клопотанням виборців виїжджати на об’єкти. Зараз проходить упорядкування і ревізія землі Бучі, робота над генпланом, яку, на мій погляд, слід прискорити. Це дасть можливість прояснити перспективи розвитку міста, упорядкувати місця старої забудови, виділити рекреаційні зони для відпочинку та дитячих майданчиків. Для цих цілей треба відшуковувати місця для влаштування таких майданчиків, бо в приватному секторі забудова досить щільна.

Які для цього є додаткові ресурси, адже не секрет, що міський бюджет навряд чи витримає таке навантаження?
– Активну участь у цьому процесі приймають забудовники, юридичні і фізичні особи, які працюють в місті Буча і які соціально відповідальні.

Напевно, не всі забудовники такі відповідальні, бо є цілі масиви, наприклад, в Лісовій Бучі по вулиці Пролетарській, Толстого та Ворошилова, де відсутнє вуличне освітлення та асфальтне покриття.
– Якщо забудовник виконує роботи по забудові площею понад 300 кв. метрів, він обов’язково сплачує в бюджет відповідні кошти. Інформація про ці кошти прозора. Тим самим забудовники беруть участь у проектах облаштування міста.

Крім розв’язання побутових питань, чи були у вас проекти загальноміського значення?
– Крім роботи в комісіях, ми ще в Раді попереднього скликання, в складі депутатської групи «Правиця», ініціювали численні соціальні проекти. Ось, для прикладу, ми сидимо зараз в Парку Афганців, а за нашою спиною – красень-сквер Шевченка. Поставити пам’ятник Шевченку було безпосередньо моєю ініціативою, яку підтримали колеги-депутати. З 2006 року ми почали писати і знову писати численні звернення з клопотанням про встановлення пам’ятника Кобзарю в Бучі. При нашому постійному нагадуванні міський голова, треба віддати йому належне, постійно про це думав. Довгий час працювали над тим, де знайти відповідне хороше місце. В цьому непростому процесі довелося долати опір людей з менталітетом містечкових князьків, які взагалі заперечували необхідність пам’ятника, називаючи його ідолом. Але знайшлися в місті добродійники, організували збір коштів, і справа зрушила з місця.
Тарас Шевченко – це наш національний символ, навколо якого свідомо об’єднується вся країна, поряд з гімном, гербом і прапором Держави! Як красиво цей сквер і пам’ятник на ньому вписалися в картину міста. Тут проходять урочистості, на лавках відпочивають люди різного віку, призначають один-одному зустрічі, катаються на скейтах підлітки, гуляють з дітьми мами. Це місце доступне для всіх бучанців, ми всі полюбили його. Відступила територія некошеної трави, розширилася вулиця Вокзальна і оформився цілісний ансамбль центру міста.
Більше скажу – в Бучі сповна реалізовується конституційне право громадян на відпочинок. Погляньте на наші створені парки: Центральний, Булгакова, Афганців, Церковний в Лісовій Бучі. В цих ініціативах також брала участь наша депутатська група.
Саме з наполегливої ініціативи депутатської групи «Правиці» в Бучі були перейменовані вулиці. Не кожне місто в Київській області може похизуватися такими назвами: вулиця Бандери, Шухевича, Євгена Коновальця, Січових Стрільців, Ярослава Мудрого, Дмитра Вишневецького. Ми це зробили ще в 2007-2008 роках. Ці назви не одразу сприймалися однозначно, навіть колегами-депутатами, тому що, як відомо, московщина ще довго продовжує в нас жити. Зовсім недавно, три місяці тому, замість вулиці Комсомольської з’явилася вулиця Небесної Сотні. Навіть через назви міських вулиць також виховується патріотизм і любов до всього українського.

Прокоментуйте ваші ініціативи, спрямовані на роботу з дітьми.
– В підвальному приміщенні будинку №203-Г по вул. Кірова, який роками стояв занедбаний, створене молодіжне спортивне товариство «Колосок». Молодь взялася впорядкувати приміщення, щоб зробити його придатним для тренувань.
При ЗОШ №5 довгі роки було занедбане приміщення. За справу енергійно взявся священик о. Микола Кригін (УПЦ КП), який заснував там Просвітницький духовний центр «Агнець» з церквою.

Які завдання або плани ви, як депутат, бачите перед собою в майбутньому?
– Соромно казати, але в центрі міста (мовчимо вже про вокзал) відчувається нестача цивілізованої вбиральні. Також виникла напруженість в зв’язку зі спорудженням нового перону. Люди, особливо літнього віку, змушені перестрибувати через рейки, тому що вулиця Вокзальна розірвана навпіл, і немає обладнаного переходу. Як немає обладнаних переходів через залізницю і в інших місцях, наприклад, між вулицями Пролетарська і Тарасівська. Між вулицями Івана Франка і Кірова років з тридцять тому назад починали спорудження роз’їзного мосту та переїзду, та так і кинули. Люди змушені стрибати через колії наче кози. Це становить велику проблему. Насправді в Бучі немає жодного цивілізованого переходу через залізничні колії. Навіть в районі станції людям треба дертися по схилу, щоб потрапити на перехід.
В ідеалі, щоб реально з’єднати дві частини вулиці Вокзальної, насправді необхідний новий нереальний переїзд – підземний тунель. Але для цього треба узгодження з Укрзалізницею, дуже великі кошти і серйозні інженерні рішення. Поки що це красива мрія. Проте, як знати? Великі справи починаються з дерзких мрій!
Бракує зон відпочинку та дитячих майданчиків в мікрорайоні Яблунька. Взагалі, досі існує певна відірваність Яблуньки від центральної частини Бучі. Відкриття дитсадочка наразі дає певні надії на появу в мікрорайоні аптеки, інших можливостей.

Як відбувається на практиці ваша взаємодія з мешканцями стосовно благоустрою мікрорайону?
Маю традиційні зустрічі перед Великоднем з мешканцями приватного сектору. У нас налагоджена хороша співпраця. З моєї ініціативи налагодили вивіз сміття, яке мешканці щочетверга виставляють в кульках. Проте ще продовжує існувати проблема стихійних звалищ на нічийних ділянках або територіях, які не використовують нові господарі, які їх придбали.

Як ви сприяєте реалізації конституційного права громадян на отримання інформації?
Інформування – це велика сила. Це добре знають навіть анонімники, які нещодавно закидали Бучу листівками без будь-яких підписів. Колись був такий засіб, як радіоточка, через яку можна було б моментально поширювати новини. Можна було б передавати повідомлення виконавчої влади, відділу благоустрою, привітання, тощо. Потужний засіб донесення інформації, яким ми послуговуємося сьогодні – це місцеві газети та ресурси Інтернету.
Самі депутати є джерелом інформації. Сесії міськради відбуваються кожного останнього четверга місяця, вони проходять в Будинку культури, початок о 10-й годині. А за тиждень до сесії можна відкрито приходити на засідання депутатських комісій, які розглядають ті чи інші питання. В Раді вивішений графік проведення всіх засідань. Запрошую всіх зацікавлених, небайдужих людей приходити і долучатися до розбудови міста.
Як можна реалізувати своє право на інформацію? Прийти і поставити запитання, на яке депутати охоче дадуть відповідь.

Ось зараз в Україні відбуваються зміни. На вашу думку, станеться чергова ротація еліт, чи дійсно відбудеться перезавантаження системи влади та реальна конституційна реформа?
Українці – патріотичний народ, який не захотів чекати чергових президентських виборів, тому що та влада не служила народу. Антинародну владу довелося негайно змінити. Велика пошана всім українцям, які прискорили зміну влади. Люди не повинні просто обрати владу і заспокоїтися. Треба бути разом з цією владою в її кроках і проводити ці зміни. А ці зміни повинні бути як на рівні країни, так і на рівні свого будинку.
Потрібно просто дотримуватися Конституції, яка проголошує, що джерелом влади є народ. Всі роки незалежності вертикаль влади вибудовувалася зверху. А насправді треба виконувати Конституцію: народ обирає депутатів, тому піраміда влади повинна вибудовуватися знизу. Без зміни системи влади буде наче з тим свіжим огірочком, якого кинули в бочку зі старим розсолом до старих огірків, і він там прокиснув і став таким же непридатним. Тож нехай нові свіжі патріоти по-хорошому соляться, тобто набувають досвіду коло досвідчених, переймаючи їхню енергію, і в жодному разі не закисають серед старих бюрократичних методів.

І останнє запитання: доведіть або розвінчайте міф, нібито всі 35 депутатів міськради однодушні в своїй праці та намірах. Одразу дякую вам за змістовні відповіді.
Зараз, в часи, коли існує зовнішній агресор, бути в опозиції до нинішньої влади – це фактично бути ворогом своєї держави. Якщо у тебе є зауваження до дій або рішень влади, то вставай і публічно критикуй, але водночас і пропонуй. Якщо не так, то як? Зараз необхідна конструктивна робота, а не просто бути в опозиції заради опозиції. Подекуди подібна позиція межує з демагогією.
Якщо бучанці довіряють міському голові, а довіра справді висока, то кожен депутат змушений працювати на загальну користь громади, а не виставляти свій округ в опозицію до Бучанського голови. Фактично, це була б підривна робота. Конструктивною буде позиція, коли я запитаю в себе, чому в моєму окрузі щось негаразд. Тобто, зараз замість опозиції потрібна конструктивна позиція і бачення справи. Свого часу до міськради за партійними списками зайшла майже третина депутатів, які з Бучею не мають нічого спільного. Вони не місцеві і не надто переймаються проблемами міста.

Насамкінець, хочемо закликати патріотів реалізувати своє конституційне право обирати і бути обраним. Тому, якщо хто відчуває в собі хист або покликання, йому треба прийти і балотуватися в депутати, щоб своєю працею послужити країні та громаді міста Буча. Або ж голосувати за людей, які багаторічною працею в Раді довели свою відданість Вітчизні, послідовність та ефективність.
Микола ДЕМ’ЯНОВ 
газета: "Бучанські новини" №23 від 20 червня 2014 року
  2
Коментарів: 2
Додати коментар
latine

OFFline

  • latine (12)
  • Користувачі
  • 21 червня 2014 11:51
Микола Григорусь, дайте відповідь на таке запитання: як же Ви представник національної партії перейли до партії регіоналів? навіщо? чого Вам бракувало і що дало? Коли я про це дізналась, у мене був шок!

0
sharp25

OFFline

  • sharp25 (8)
  • Користувачі
  • 23 червня 2014 14:04
Григорусь мудак , типовий місцевий політик , як і всі в Бучанськ раді, по телефону звязуешся каже одне а до діла не доходить (мабуть хоче компенсації за свої НАРОДНІ труди)

0
Інформація
Коментувати новини на сайті можна тільки протягом 370 з дня публікації.