
Цей закон був одним із перших нормативних актів, прийнятих у незалежній Україні, що став проривом у законодавчому регулюванні відповіді на епідемію ВІЛ на національному рівні.
У Законі 1991 року передбачалося створення окремого органу центральної виконавчої влади, відповідального за координацію та управління національної відповіді на епідемію ВІЛ – Українського центру профілактики ВІЛ. Також, уперше на теренах колишнього СРСР, було скасовано кримінальну відповідальність за гомосексуальні стосунки, і було зроблено перші спроби врегулювати інші нагальні питання, зокрема нормативно-правове регулювання відповіді на ВІЛ та необзідність надання підтримки людям, які живуть з ВІЛ.
Однак, незважаючи на цілий ряд надзвичайно важливих новацій, закон 1991 року в значній мірі втілював авторитарний підхід, типовий для Радянського Союзу, та містив окремі неузгодженості та протиріччя. Одним з яскравих прикладів цього було введення примусового тестування на ВІЛ для окремих груп населення підвищеного ризику, таким як робітники комерційного сексу, споживачі ін’єкційних наркотиків, а також іноземці.
З огляду на неузгодженості положень Закону 1991 року, з моменту його прийняття розпочалися спроби гармонізувати існуюче українське законодавство відповідно до прийнятих міжнародних стандартів та політик. Внаслідок цього, у 1998 році Україна офіційно прийняла зниження шкоди як частину державної політики з профілактики ВІЛ серед споживачів ін’єкційних наркотиків, що включало в себе надання державної підтримки для забезпечення доступності стрельного обладнання для ін’єкцій.
Україна є однією з небагатьох країн Співдружності Незалежни Держав (СНД), які не мають національних законів чи нормативно-правових актів, які відверто забороняють або ускладнюють проведення профілактичних заходів серед груп населення підвищеного ризику по відношенню до ВІЛ. У 2006 році Верховна Рада України декриміналізувала діяльність комерційного сексу, таким чином усуваючи значний нормативний бар’єр для секс-працівників щодо доступу до послуг з профілактики ВІЛ та для захисту їхніх прав людини.
У 2009 році Загальнодержавна програма забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009 - 2013 роки (Загальнодержавна програма), була прийнята законом Верховної Ради України для зміцнення національної відповіді на епідемію ВІЛ та позначила відданість Уряду України по досягненню визначених у ній результатів.
У січні 2011 року, вступив у силу змінений Закон про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ (далі - Закон про СНІД), який засновується на повазі до прав людини у сфері ВІЛ та СНІД, що є наріжним каменем національної відповіді на епідемію ВІЛ в Україні та у всьому регіоні Східної Європи та Центральної Азії. Зміни, внесені у Закон у 2011 році, узгоджують українське законодавство в галузі ВІЛ та СНІД із міжнародними стандартими громадського здоров’я, прийнятими практиками захисту соціальних та інших прав людини, а також істотно посилюють існуючі програми та заходи, засновані на доказових даних та ефективні в багатьох країнах, так само як і в Україні.
Закон про СНІД 2011 року забезпечує державні гарантії щодо перелічених нижче ключових напрямків, з метою зміцнення ефективної національної відповіді на епідемію ВІЛ в Україні:
• Послуги із зниження шкоди, включаючи програми обміну голок та шприців та замісної підтримуючої терапії для людей, які споживають ін’єкційні наркотики
• Збереження конфіденційності ВІЛ-статусу
• для людей, які живуть з ВІЛ
• Скасування обмежень на в’їзд, перебування та проживання в Україні для не-громадян України, які живуть з ВІЛ
• Пост-контактна профілактика для жертв сексуального насильства та надавачів послуг у сфері охорони здоров’я
• Доступ до послуг, пов’язаних з ВІЛ, для підлітків незалежно від згоди батьків
Наразі, в Україні відбувається процес гармонізації та узгодження Закону про СНІД 2011 року з іншими законодавчими актами та документами політики.
Джерело: http://www.unaids.org.ua/uk/hiv/response/policies