Трудова історія комбінату «Перемога» бере початок з ХІХ століття. У свої кращі часи підприємство виробляло до 8 млн. штук цегли на рік. Щоб закріпити робочі кадри, зводили гуртожитки. Власники кімнат десятки років жили на «пороховій бочці». Тобто не було впевненості, чи звідси їх не виселять.
— Приватизацією гуртожитків на БКЗ ми почали займатися з 2011 року, — говорить депутат міської ради Олександр Маркушин. — Завдання ускладнювалося тим, що ці житлові об’єкти перебували на балансі колишнього комбінату «Перемога». Врешті-решт вдалося їх передати на баланс міста — за їх обслуговування взявся КЖЕП «Ірпінь».
У БТІ виготовили технічну документацію на всі двоповерхові гуртожитки й окремо на кожну кімнату. Їх нумерацію затвердили рішенням виконкому.
Першими після довгих митарств отримали документи, які посвідчують право власності на кімнати, мешканці гуртожитків по вул. Миру, 2-г і Ніжинська, 11. А минулої п’ятниці до них приєдналася ще одна група людей, які проживають по вул. Миру, 2 та Ніжинська, 6.
Тепер їм залишається зареєструвати свідоцтво на право власності у реєстраційній службі.
Уже приватизовано до 100 кімнат, у яких проживають майже 250 осіб. Таким чином я втілив у життя свою передвиборну обіцянку.
— Колишні комбінатівці можуть з полегшенням дихнути: тепер звідси їх ніхто не «попросить».
— Вони віддали комбінату «Перемога» по 20-30 років свого життя. Отож житло у власність отримали заслужено.
Навіть мені як депутату непросто було долати бюрократичні перепони. Неодноразово з цього приводу довелося зустрічатися з міським головою, керівниками багатьох служб. Дехто з «колишніх» керівників нам ставив палиці у колеса.
Виникали інші проблеми. В одному з будинків були незаконно прописані деякі працівники прокуратури та міліції, через це процес приватизації ускладнився.
![]()
Але усі гострі кути ми згладили та питання вирішили по суті.
Хто нам реально допоміг з приватизацією гуртожитків, то це перший заступник міського
голови Микола Головкевич та відділ архітектури та містобудування.
Ми разом — громада, небайдужі посадовці — подолали всі бар’єри. І є результат!
Сьогодні у процесі приватизації гуртожитки по вул. III Інтернаціоналу, 154 та Миру, 4. Протягом кількох місяців їх мешканці також матимуть на руках свідоцтва на право власності на кімнати.
І насамкінець. Я цим людям допомагав безкоштовно. Моїх кімнат у гуртожитку немає. Це кажу для того, щоб ніхто не звинуватив мене в особистій вигоді. Приватизація гуртожитків на БКЗ — це була моя передвиборча обіцянка людям.
***
Ми познайомилися з Ніною Іванівною. Вона розповіла, що на комбінаті пропрацювала 40 років. А ось у гуртожитку мешкає понад півстоліття. Висловила щиру подяку Олександру Маркушину — за «дуже потрібну справу, яку він зробив для людей».
— Приватизацією гуртожитків на БКЗ ми почали займатися з 2011 року, — говорить депутат міської ради Олександр Маркушин. — Завдання ускладнювалося тим, що ці житлові об’єкти перебували на балансі колишнього комбінату «Перемога». Врешті-решт вдалося їх передати на баланс міста — за їх обслуговування взявся КЖЕП «Ірпінь».
У БТІ виготовили технічну документацію на всі двоповерхові гуртожитки й окремо на кожну кімнату. Їх нумерацію затвердили рішенням виконкому.
Першими після довгих митарств отримали документи, які посвідчують право власності на кімнати, мешканці гуртожитків по вул. Миру, 2-г і Ніжинська, 11. А минулої п’ятниці до них приєдналася ще одна група людей, які проживають по вул. Миру, 2 та Ніжинська, 6.
Тепер їм залишається зареєструвати свідоцтво на право власності у реєстраційній службі.
Уже приватизовано до 100 кімнат, у яких проживають майже 250 осіб. Таким чином я втілив у життя свою передвиборну обіцянку.
— Колишні комбінатівці можуть з полегшенням дихнути: тепер звідси їх ніхто не «попросить».
— Вони віддали комбінату «Перемога» по 20-30 років свого життя. Отож житло у власність отримали заслужено.
Навіть мені як депутату непросто було долати бюрократичні перепони. Неодноразово з цього приводу довелося зустрічатися з міським головою, керівниками багатьох служб. Дехто з «колишніх» керівників нам ставив палиці у колеса.
Виникали інші проблеми. В одному з будинків були незаконно прописані деякі працівники прокуратури та міліції, через це процес приватизації ускладнився.
Але усі гострі кути ми згладили та питання вирішили по суті.
Хто нам реально допоміг з приватизацією гуртожитків, то це перший заступник міського
голови Микола Головкевич та відділ архітектури та містобудування.
Ми разом — громада, небайдужі посадовці — подолали всі бар’єри. І є результат!
Сьогодні у процесі приватизації гуртожитки по вул. III Інтернаціоналу, 154 та Миру, 4. Протягом кількох місяців їх мешканці також матимуть на руках свідоцтва на право власності на кімнати.
І насамкінець. Я цим людям допомагав безкоштовно. Моїх кімнат у гуртожитку немає. Це кажу для того, щоб ніхто не звинуватив мене в особистій вигоді. Приватизація гуртожитків на БКЗ — це була моя передвиборча обіцянка людям.
***
Ми познайомилися з Ніною Іванівною. Вона розповіла, що на комбінаті пропрацювала 40 років. А ось у гуртожитку мешкає понад півстоліття. Висловила щиру подяку Олександру Маркушину — за «дуже потрібну справу, яку він зробив для людей».
