Відпочинок на Дністрі

У розпал літа група бучанських школярів (учні ЗОШ №4 та керівник Бучанського центру позашкільної роботи Олексій Карабут) вирішила трохи відпочити від навчання і вирушила в «екзотичну» подорож – сплавлятися на байдарках по Дністру. Позаду – місяці праці, а попереду – 10 днів пригод і екстриму.

У команді майже всі займаються спортивним туризмом. Тож, похід справді видався захоплюючим, хоч і непростим. Технічний графік руху заздалегідь погодили із маршрутно-кваліфікаційною службою Білоцерківської Федерації спортивного туризму та Івано-Франківськими рятувальниками МНС. У такий спосіб розумні школярі «застрахували» себе від всіляких неприємностей і зі спокійною совістю поїхали підкорювати Дністер.
Розповідають, що в основному обійшлися своїм спорядженням, але з деяким оснащенням допомогли Бучанський центр позашкільної роботи та колеги-туристи - Тарас Кот і Володимир Кисіль.



На автобусі доїхали до села Нижнього Івано-Франківської області, звідки й розпочинався їхній маршрут. Загалом бучанці пройшли 248 км: пішки, на байдарках, долаючи природні перепони на своєму шляху. «Велика вода» мала добру енергетику, але не давала можливості розслабитися. Хвилі несли човен вперед, крізь захоплюючі та неймовірно красиві краєвиди.

Перший день походу зустрів групу сміливих і відважних проливним дощем і блискавкою. Бучанці занепокоїлися: а чи вийде хоч щось із їхнього задуму?.. Адже зі стихією краще не сперечатися. Та, мабуть, бажання випробувати себе було настільки великим, що сили природи «здалися» і вже наступного ранку на горизонті з’явилося яскраве сонечко.
Зрештою, минули величний Дністровський каньйон, найбільший каскадний водоспад в Україні – Джуринський. Навіть побачили три пароми, які йшли по Дністру, що було трошки в дивину.



Щоб не виснажуватися під палким сонцем, туристи прокидалися о 5-й годині ранку. Вдень долали близько 40 км, а свій маршрут коригували так, щоб розбити палатки на ночівлю біля цікавих місць.
Учасників туристичної групи наділили ще й додатковими обов’язками. Літописець фіксував побачене на папері, фотограф – зберігав митті на кіноплівці, а дехто відповідав за карти чи цілісність речей. Без такої дисципліни у поході аж ніяк не обійтися.
На привал ставали о 13-й годині дня. Проте, якщо спортивна частина походу на цьому закінчувалася, то розважальна – тільки починалася. Після смачного і ситного обіду витрачали енергію за грою у водне поло, купалися, а дівчата «релаксували» біля водоспаду. Здавалося, кожна клітинка тіла набиралася енергією і здоров’ям.

Крім того, організовували для себе невеликі екскурсії, а ввечері хлопці майстрували походну баню.
Виходило дуже круто! Потім дружньо готували вечерю, співали біля багаття пісні й лягали спати, щоб вранці, з новими силами, долати чималі відстані. Дністер, як і будь-яка річка, не прощає помилок. Тому треба бути дужим, сконцентрованим і повним сил.
А залишатися у тонусі допомагало й щоденне меню. Обов’язково раз у день варили суп або борщ. Кашу «підсмачували» добротною тушенкою, якою запаслися з дому. Навіть умудрилися спагеті «зачудити». Адже їжа, приготована у казанах, має зовсім інший смак. Ще й природа та чисте повітря збуджували апетит, тому на дні посудини нічогісінько не залишалося. Сніданок готували звечора, бо вранці було ніколи – треба швиденько вирушати у дорогу.

Якось, на одному з таких привалів, бучанці вирішили перепочити і піти у магазин. Так, випадково натрапили на унікальне село – Дзвенигород. Раніше ним володів заможній пан. Усе змінилося, зараз живемо у вільній державі. Але в цьому дивовижному куточку України час ніби зупинився. Тут і досі можна знайти вітряки, виноградники, гарні стародавні маєтки. В одному з них облаштували самобутню стару крамничку. У двохповерховій конюшні вельможі нині живуть люди. А з колишньої дачі зробили школу.

Там на всій території ростуть стародавні дуби, а на великих кам’яних прірвах люди створили геостаціонар. У красивих бараках пропонують безкоштовно жити студентам-геологам, щоб ті детальніше пізнавали тонкощі своєї майбутньої професії. Безкоштовно постачають воду і дрова, тому навіть звиклим до цивілізації «мажорам» не дадуть пропасти. Неподалік ведуться розкопки. Вистачає і гірських порід, і камінців, які допитливі уми можуть без проблем вивчати.


«Нам запропонували заночувати в селі, але не ризикнули, бо потрібно 20 хвилин нести вгору палатки, інвентар, тяжкі рюкзаки та човни. Вирішили поберегти сили на потім і розбили привал біля річки», - розповідають туристи.
На Західній Україні населення привітне та щедре - про це свідчать безкорисливі вчинки та добрі усмішки. Одного дня, пропливаючи вздовж якогось села, наші побачили величезні парники, які займали ледь не 80% його площі.
Хлопці і дівчата вирішили пристати до берега і придбати до обіду овочів. Але господарі віддали огірки та помідори задарма, не схотівши взяти жодної копійки. А ще у місцевих можна було купити парне молоко.

І таке щире ставлення відчувалося в усьому.
Оскільки іспит на фізичну витривалість поєднувався із знайомством з історичним надбанням країни, то наступною зупинкою була Краковецька фортеця (збудована у 17 столітті) та помістя Червоноград.
А фінішною прямою мандрівників став Хотин.
Хотинська фортеця - чудовий зразок середньовічного оборонного зодчества України, один з найбільш значних пам’ятників архітектури Буковини. Побудована у XIII столітті за наказом князя Данила Галицького, на місці ранньослов’янських укріплень. Замок (цитадель) складається з чотирьох оборонних веж, палацу коменданта, офіцерських казарм, церкви з фрагментами розпису XVI століття.

Монументальні стіни фортеці служили декораціями у таких відомих кінофільмах, як «Захар Беркут», «Балада про доблесного лицаря Айвенго», «Дартаньян і три мушкетери», «Стріли Робін Гуда», «Тарас Бульба».
А далі вирушили до Чернівців, звідки й «переправилися» на малу Батьківщину. Тепер займаються вже краєзнавчою роботою, технічними описами маршруту, щоб поділитися своїми дослідженнями з новачками.
Тож, задоволені бучанці повернулися додому. Але в планах - через рік знову відкрити свої серця мандрам і пригодам. Яким саме – обіцяли поділитися згодом.
Людмила ГЛАДСЬКА 
газета: "Бучанські новини" №34 від 6 вересня 2013 року
  1
Коментарів: 0
Додати коментар
Інформація
Коментувати новини на сайті можна тільки протягом 370 з дня публікації.