Буча знову опинилася у центрі спортивного життя країни. На місцевій базі «Оболонь» проходив міжнародний турнір з футболу (організатор – Асоціація міст України) серед міських та сільських голів України, Республіки Словаччини, збірної команди спортивних журналістів України та команди зірок української естради «Маестро».
![]()
Хоча турнір не унікальний, бо проводився у попередні роки, проте все одно зібрав разом сузір’я цікавих, талановитих та ідейних людей.
У такий спосіб (і на власному прикладі) чиновники намагаються популяризувати здоровий спосіб життя. А ще – укріпити та налагодити нові партнерські зв’язки з містами України та європейськими державами.
Як завжди, гостей у Бучі прийняли достойно. Учасників міжнародного турніру з футболу привітав Бучанський міський голова Анатолій Федорук, перший заступник голови Київської обласної федерації футболу Олександр Тютюн та виконавчий директор Київського регіонального відділення АМУ Гарі Мартін. Вони зазначили, що проведення такого дійства – прекрасна ідея, яка повинна мати своє продовження.
Оскільки спортивне свято співпало з державним - Днем прапора України, то капітанам команд випала честь підняти синьо-жовтий стяг над полем. І це – досить символічно, адже жодне пристойне змагання не обходиться без державної символіки. Усвідомлення того, що «на кону» честь країни, робить спортсменів сильнішими і завзятішими у підкоренні спортивних вершин.
Прозвучали «стартові» слова ведучого: «Командам – струнко! Рівняння на прапор!». Пролунали гімни обох країн – і гра розпочалася.
Здавалося, що команди зовсім не хвилюються. Вони налаштовані досить позитивно по відношенню один до одного. Але після свистка арбітра ситуація змінюється: гравці стають більш агресивними і амбітними. Кожен з них намагається не посоромити честь колективу.
До речі, про збірні. Команда українських мерів складалася з представників Кіровоградської, Вінницької, Тернопільської, Київської, Чернігівської, Закарпатської, Житомирської областей. Капітан – Тарас Добрівський, Боярський міський голова.
Попри широку географію, всі чиновники трималися досить згуртовано.
До речі, команда українських мерів – бронзовий призер Чемпіонату Європи серед міських голів 2008 року. До їхніх плюсів можна віднести чималий досвід, до мінусів – більш зрілий вік. Було помітно, що іноді вже бракує спритності.
Команда артистів «Маестро». Капітан – Фозі, учасник гурту «Танок на майдані Конго» (він же Олександр Сидоренко).
З 2008 року ФК «Маестро» взяв участь у 8 великих міжнародних футбольних турнірах, провів близько 100 соціальних акцій і товариських матчів. «Зоряний» клуб зіграв з командами мерій міст України, Київської прокуратури, командою польських і турецьких бізнесменів, і багатьма іншими шанованими командами. А так само провів свій власний міжнародний турнір «Маestro FC cup». У 2009 році клуб підписав меморандум з міжнародною благодійною організацією «ЮНІСЕФ».
Команда спортивних журналістів України, мабуть, була представлена наймолодшою віковою групою учасників. Що позначилося і на швидкості, і на якості гри.
Капітан збірної журналістів – Віктор Вацко, український футбольний функціонер і колишній футбольний телекоментатор. З 10 серпня 2010 року по 14 серпня 2012 року працював на каналі «Футбол». З 15 серпня 2012 року віце-президент клубу «Карпати». У «Карпатах» Віктор Вацко відповідає за селекційну, трансферну діяльність, а також промоцію та імідж клубу.
Окремої уваги заслуговує команда міських голів Словаччини – срібних призерів мерів міст Європи 2012 року. Капітан – Ян Бенуш. У нашому міні-рейтингу вони займають позицію "найдушевніших" гостей. Вони – «європейські слов’яни»: люди з нашою душею і світосприйняттям, але вже із західним мисленням. Дуже привітний, щирий народ, без штампів і остраху відійти від певних традицій. І хоча грали вони не дуже технічно, проте – вельми емоційно.
Судили турнір представники Київської обласної федерації футболу.
![]()
Крім того, вболівальники мали задоволення слухати коментування матчів у виконанні відомого телеведучого Ігора Циганова. Це було дійсно прекрасне ведення футболу – грамотне і цікаве. Воно не давало людям, які не надто розбирається у футбольних баталіях, втратити лінію гри і занудьгувати.
Першим на поле вийшли збірна мерів України і збірна журналістів. У першому таймі в «акул пера» гра зовсім не клеїлася: посадовці показують цікаві комбінації, а от "писаки" час від часу падають на «п’яту точку». Їм необхідно сконцентруватися і забити хоч один м’яч у ворота суперників. Але марно. Проте другий тайм перевернув все з ніг на голову: наші мери вже «видохлися», а от журналісти – увійшли в раж.
«Тайм-аут… Якщо він передбачений, то журналістам у жовто-синій формі належить взяти паузу для того, щоб зрозуміти, що треба робити далі і як діяти», - лунають слова коментатора.
Як наслідок – численні атаки і один за одним летять голи у ворота посадовців. Рахунок – 3:4 на користь «писак». Мабуть, професія дається в знаки: скрізь бігати і все встигати. Як тут спортивним не станеш!
Другими грали збірна мерів Словаччини та ФК «Маестро». Іноземці були відверто слабшими, але схоже – особливо цим не переймалися. Разом з тим, вони не збиралися відступати – намагалися атакувати, розігрувати комбінації. Але наші «зірки» пішли на спортивний принцип і показали – хто на полі господар. На щастя, поза грою стосунки знову стали дружніми.
Далі була серія «перехресних» ігор: збірна мерів України - збірна артистів «Маестро»; збірна журналістів - збірна мерів Словаччини; збірна мерів Словаччини - збірна мерів України.
Це були блискучі матчі – дуже самовіддані, інтригуючі, з великою напругою, але все-таки з перемогою молодших і фізично витриваліших журналістів. Що ж, у спорті перемагають сильніші.
Тож, місця розподілилися наступним чином: Кубок переможця отримала команда журналістів України. «Срібними» призерами турніру став ФК «Маестро», «бронзовими» - збірна міських і сільських голів України. А замикають чудову четвірку наші гості – команда Словаччини, чим вони, власне, зовсім не засмутилися.
Сподіваємося, що проведення турніру в нашому місті буде традиційним, а коло його учасників – з кожним роком ставатиме ширшим.
А ще, окрім спортивних результатів, футбольні зустрічі матимуть й практичний характер. Зокрема, для Бучі. Наприклад, стало відомо, що тривають перемовини щодо підписання угоди про співпрацю і спільну участь у європейських грантах.
![]()
Гості та учасники турніру
Микола Спичак, Ржищівський міський голова:
- Знаю одне: найбільше друзів і знайомств можна знайти у спорті. Тож, і тепер народний футбол об’єднав усіх – журналістів, співаків, міських голів.
Прокоментую і гру міських голів України. Склад збірної – 25 чоловік, але сьогодні представлено тільки 11 з них. Багато хто у відпустці, інші не змогли приїхати з поважних причин. Тому нас трошки підвела технічність. Крім того, наша команда більш вікова. От і такий результат. Але, все одно, ми граємо непогано.
У Ржищеві ми також намагаємося розвивати спорт. Ми маємо аж 4 футбольні команди, які грають на область. Також пройшли два турніри з пляжного футболу і міжнародні дитячі змагання, у яких взяли участь 16 команд. Адже батьки розуміють: якщо вони не задіють дітей у чомусь хорошому, то вони підуть пити пиво на вулицю.
Володимир Шматько, сільський голова Біла, Тернопільської області:
- Буча – зелене місто зі щирими людьми, які (як і ми) люблять спілкуватися. Тож, можливо, будемо співпрацювати у якійсь сфері. Вже знайшли декілька варіантів «дотику». Як кажуть: з маленьких справ – твориться велика Україна. Загалом, гарне місто Тернопіль, але Буча – дуже файна.
Найцікавіше було грати із словаками. По-перше, вони приїхали у гості, подолавши 1100 км. Крім того, ми дуже ментально близькі. І нехай між нами є кордон, але ми його не відчуваємо. Віримо, що найближчим часом він зникне і між братніми народами не буде ніяких перепон. А першим ланцюгом єднання нехай стане спорт.
Футбол – чи не єдиний масовий вид спорту, який активно розвивається навіть у селі. І добре, що хоч так. Люди йдуть у неділю до церкви: помоляться, а потім – на футбольне поле. Хтось у якості гравців, хтось, як вболівальник. Все це, попри негаразди, дає бажання жити. Тож, спорт – це здорово!
![]()
Ян Бенуш, староста села Бжини:
- Просто прекрасна ідея провести футбольні матчі за участі людей різних професій, аматорів футболу. Адже це – такий вид спорту, яким захоплюються і в Україні, і в Словаччині, і у інших країнах світу.
У нас на Батьківщині також є щось подібне: там у футбол грають голови словацьких міст і сіл. Як правило, зустрічаємося на «великому полі» 3-4 рази на рік.
Футбол – найпопулярніший вид спорту у Словацькій Республіці. Власне, мабуть, як і у вас. До речі, перший тайм ми зіграли не дуже добре. Вчора був тяжкий день: дорога, велика екскурсія і, як наслідок, голова болить (сміється)… Але ми мобілізуємося. Нас підтримують ваші вболівальники – це нам допомагає.
Приїхавши у місто, мали можливість відвідати один із кращих парків, які колись бачили. Також для нас організували екскурсію містом, на аеродром в Гостомелі, на НСК «Олімпійський», що у Києві. Ще мали можливість бути присутніми на концерті Національного ансамблю солістів України «Київська камерата». Враження – чудові. У вас не лише розвинена інфраструктура, але й культура, духовність людей. Хотіли б сюди ще не раз повернутися.
У вас красиве місто, красива країна. Буча взагалі – чиста і охайна, дуже зелена, розвинена, європейська. Буча – супер!
Я хочу додати, що у вас живуть дуже хороші люди, як влада, так і жителі. Ви щирі і добрі, не відчувається, що приїхав у чужу країну. А ще тут дуже красиві жінки і діти...
Андрей Кулик, староста села Дле Клчово:
- Словаччина - це країна карпатських гір і дунайської низини. У Словаччині існує дев’ять національних парків площею 317890 гектарів, 14 заповідників площею 522579 гектарів, 603 природних резервацій площею 97 000 га. Зараз у республіці приблизно 38% лісового покриву.
У нас охорона навколишнього середовища регулюється Конституцією, відповідно до якої не можна пошкоджувати природу, навколишнє середовище, пам’ятки культури. На основі досліджень, проведених в Європі в 2008 році, приблизно 45% населення готові позбутися частини свого доходу, при впевненості в тому, що дані кошти підуть на охорону навколишнього середовища.
Щодо Бучі і наших партнерських зв’язків. Запросто могли б взаємодіяти у таких сферах, як культура, фольклор. Адже особисто ми не лише граємо у футбол, але й вміємо співати, танцювати, граємо в теніс, хокей та ін. Словом, намагаємося дати своїм жителям максимум можливостей для розвитку. Наприклад, один наш фольклорний гурт три роки тому виступав в українському Ужгороді.
Крім того, ми, як представники Асоціації міст і сіл, можемо взаємодіяти і в культурній, і в спортивній, і в соціальній сферах і хочемо розвивати все це в рамках транснаціональної міжнародної співпраці.
Крім того, недалеко від вас знаходиться наше місто-партнер - це Боярка. У вересні вона святкуватиме День міста, тож приїдемо на свято. А якщо нас запросять, то і в Бучу також. А зі свого боку запрошуємо вас приїхати у Словаччину, у наші міста. Думаю, не будете розчарованими.
![]()
Міхал Флешар, староста села Голчіковце:
Про місцеве самоуправління
- У нас велика кількість сіл. Кожне село має свій бюджет і самоврядування.
У даний час, у Словаччині існує 138 міст і 2883 інших населених пунктів. Статус міста надає парламент. Але деякі міста не мають такої кількості жителів, яке необхідно для визначення статусу міста, причому в Словаччині існують села, які мають більше населення, ніж деякі міста. Є чотири міста, які мають лише 3 000 населення. Більшість історичних міст знаходиться біля річок. У містах живе 57% населення. Більшу частину населення міста складають іммігранти з сіл, або їх нащадки з першого покоління, тому лише міста з населенням більше 50 000 чоловік можна називати населеними пунктами з міськими культурними і соціальними характеристиками.
Сергій Ситник, правий захисник команди спортивних журналістів:
- Головна перевага такого свята в тому, що можна поспілкуватися, побігати і показати, на що ми здатні, або навпаки – показати на що не здатні.
А загалом – море вражень. У даному випадку питання технічності гравців, їхньої майстерності відходить на другий план. Разом з тим, у кожної команди є хороші футболісти. Наприклад, в одних ми виграли з рахунком 4:3, в інших програли з рахунком 2:0. Це говорить про те, що всі приблизно одного рівня. Можливо, тому нам і цікаво грати. Хтось поступається технічно, але є величезне бажання грати і він «хапається зубами» за м’яч і намагається довести, що достойний брати участь у цьому турнірі.
Також хочу відзначити рівень футбольного поля в Бучі. На нього виходиш – і ноги самі тебе несуть. Якби у нас в країні було більше таких стадіонів, і хлопці мали можливість тренуватися, то мені здається, що у нас всі грали б у футбол.
Спочатку моя робота не була пов’язана із журналістикою. Але я дуже любив спорт – приходив, грав і так потрапив у професію. Зрозумів, що спорт допомагає знайомству з людьми, спілкуванню. Тобто, хтось може бути більш у собі, замкнений і це допомагає йому розкритися.
• Досьє
Ігрова позиція в ФК «Маестро» - нападник. Зіграних матчів – 46, забитих голів – 36
Діяльність: телеведучий.
У 16 років Олександр Педан стає учасником професійної команди КВК і робить стрімку кар’єру в Клубі. Протягом дев’яти років грає в багатьох командах КВК, зокрема в команді «Три Товстуни» у Вищій Українській Лізі КВК. У 2006 Олександр Педан стає провідним Comedу Club UA. У 2008 році разом із Сергієм Притулою та творчою групою розробляє нову концепцію ранкового шоу «Підйом» на Новому каналі і стає одним з його ведучих. Багато часу приділяє спорту - входить до складу футбольної команди зірок шоу-бізнесу «Маестро», захоплюється сноубордінгом, грає в гольф, сквош, і займається дайвінгом. Найкращою тратою грошей вважає подорожі і якісний шопінг, а своє життєве кредо Олександр Педан формулює так: «Жити в кайф, легко і вільно, але при цьому самовдосконалюватися без кінця».
- Якби не сьогоднішній день, то я б навіть не дізнався, що в Бучі – маленькому і красивому містечку, може бути такий шикарний стадіон. Тепер знатиму, що є така база, є таке місто.
Адже Бучу я завжди проїжджав «наскрізь» - по дорозі далі. Тепер буду заїжджати, хочеться більше з нею «познайомитися».
Я, чесно, здивований якістю поля, галантністю людей і повними трибунами глядачів.
Щодо гри, то матчі були досить важкі, ми не грали ціле літо і зараз ще тренуємося. Раніше це був рівень, який нам можна було подолати не те, щоб з легкістю, але принаймні в грі. А зараз виявляється, що ми настільки не зіграні у міжсезонні, що ледве «видрапали» ту перемогу, а в першому поєдинку – нічию. Команда журналістів дуже сильна, її складно перемогти.
Найбільш харизматичний серед зіркового складу футбольної команди, її капітан Олександр Сидоренко (псевдонім Фозі) розповів про гру у Бучі і власні спортивні амбіції.
• Досьє
Фозі, учасник гурту «Танок на майдані Конго», телеведучий.
Повне ім’я – Олександр Аркадійович Сидоренко.
Ігрова позиція – нападник. Зіграних матчів – 65, забитих голів – 23.
Освіта: закінчив Київський Міжнародний університет, за спеціальністю – журналіст-телевізійник. Три роки навчався у Харківському державному технічному університеті радіоелектроніки та у Харківській гуманітарній академії.
Працював ведучим на «PRIVAT-TV», «Новий канал»», вів на «ICTV» шоу «Галопом по Європам-2». Ведучий футбольного шоу «Третій тайм» на ICTV. Автор 2-х книг «Їли воду з-під крану”» і «Winter Sport».
- Сашо, що представляє ваша футбольна команда?
- Як не дивно здогадатися, наша команда складається з хворих артистів. Адже яка нормальна людина обере таку професію?
«Маестро» існує вже п’ять років. До її складу входить близько 30 артистів. Така кількість тому, що ми постійно на гастролях, тож змушені дублювати один одного. Особливо, складно зібрати людей з п’ятниці по неділю, бо для нас це найбільш ударні робочі дні. Тим більше, що свято Незалежності. Ледь зібрали «інвалідів».
Вважаю, що зіграли не дуже добре, тому що на другому місці. Не пощастило...
В ідеології ФК «Маестро» лежить ідея об’єднання, адже ще вчора, будучи конкурентами, в умовах жорсткої боротьби на шоу-бізнесовому полі, музиканти і артисти різних стилів і напрямків стали товаришами по команді. Мета зіркового футбольного клубу - це популяризація здорового способу життя серед українців, особливо молодого покоління.
- Що для вас означає футбол?
- Футбол у моєму житті на першому місці після музики. Це – головне хобі, своєрідний засіб продовжування дитинства. Є люди які грають у футбол, а ми – граємося у футболістів. Організували команду, одягнули гетри, бутси – і їдемо. Так збуваються мрії.
- То, може, варто було б змінити сферу діяльності?
- Будучи дитиною хотілося зробити футбол своєю професією, але, на жаль… Якби таланту вистачило, ми б зараз не співали. Ви знаєте, скільки тепер отримують ці кляті футболісти?.. Нормальній людині з вищою музичною освітою треба рік відробляти те, що вони мають за тиждень. Собаки.. (я жартую). Ми їм заздрили страшенно, люто…
- Хто, на вашу думку, показав кращу гру: не за кількістю забитих голів, а за емоційністю?
- Оцінюючи гру, можу сказати, що найсильніші сьогодні були судді – особливо той, який схожий на шотландця. Дай Боже йому здоров’я…
А якщо серйозно, нам не вистачило фізичної підготовки. Влітку не тренувалися, вперше зібралися і ось результат. Маємо, що маємо…
Підготувала Людмила ГЛАДСЬКА
Хоча турнір не унікальний, бо проводився у попередні роки, проте все одно зібрав разом сузір’я цікавих, талановитих та ідейних людей.
У такий спосіб (і на власному прикладі) чиновники намагаються популяризувати здоровий спосіб життя. А ще – укріпити та налагодити нові партнерські зв’язки з містами України та європейськими державами.
Як завжди, гостей у Бучі прийняли достойно. Учасників міжнародного турніру з футболу привітав Бучанський міський голова Анатолій Федорук, перший заступник голови Київської обласної федерації футболу Олександр Тютюн та виконавчий директор Київського регіонального відділення АМУ Гарі Мартін. Вони зазначили, що проведення такого дійства – прекрасна ідея, яка повинна мати своє продовження.
Оскільки спортивне свято співпало з державним - Днем прапора України, то капітанам команд випала честь підняти синьо-жовтий стяг над полем. І це – досить символічно, адже жодне пристойне змагання не обходиться без державної символіки. Усвідомлення того, що «на кону» честь країни, робить спортсменів сильнішими і завзятішими у підкоренні спортивних вершин.
Прозвучали «стартові» слова ведучого: «Командам – струнко! Рівняння на прапор!». Пролунали гімни обох країн – і гра розпочалася.
Здавалося, що команди зовсім не хвилюються. Вони налаштовані досить позитивно по відношенню один до одного. Але після свистка арбітра ситуація змінюється: гравці стають більш агресивними і амбітними. Кожен з них намагається не посоромити честь колективу.
До речі, про збірні. Команда українських мерів складалася з представників Кіровоградської, Вінницької, Тернопільської, Київської, Чернігівської, Закарпатської, Житомирської областей. Капітан – Тарас Добрівський, Боярський міський голова.
Попри широку географію, всі чиновники трималися досить згуртовано.
До речі, команда українських мерів – бронзовий призер Чемпіонату Європи серед міських голів 2008 року. До їхніх плюсів можна віднести чималий досвід, до мінусів – більш зрілий вік. Було помітно, що іноді вже бракує спритності.
Команда артистів «Маестро». Капітан – Фозі, учасник гурту «Танок на майдані Конго» (він же Олександр Сидоренко).
З 2008 року ФК «Маестро» взяв участь у 8 великих міжнародних футбольних турнірах, провів близько 100 соціальних акцій і товариських матчів. «Зоряний» клуб зіграв з командами мерій міст України, Київської прокуратури, командою польських і турецьких бізнесменів, і багатьма іншими шанованими командами. А так само провів свій власний міжнародний турнір «Маestro FC cup». У 2009 році клуб підписав меморандум з міжнародною благодійною організацією «ЮНІСЕФ».
Команда спортивних журналістів України, мабуть, була представлена наймолодшою віковою групою учасників. Що позначилося і на швидкості, і на якості гри.
Капітан збірної журналістів – Віктор Вацко, український футбольний функціонер і колишній футбольний телекоментатор. З 10 серпня 2010 року по 14 серпня 2012 року працював на каналі «Футбол». З 15 серпня 2012 року віце-президент клубу «Карпати». У «Карпатах» Віктор Вацко відповідає за селекційну, трансферну діяльність, а також промоцію та імідж клубу.
Окремої уваги заслуговує команда міських голів Словаччини – срібних призерів мерів міст Європи 2012 року. Капітан – Ян Бенуш. У нашому міні-рейтингу вони займають позицію "найдушевніших" гостей. Вони – «європейські слов’яни»: люди з нашою душею і світосприйняттям, але вже із західним мисленням. Дуже привітний, щирий народ, без штампів і остраху відійти від певних традицій. І хоча грали вони не дуже технічно, проте – вельми емоційно.
Судили турнір представники Київської обласної федерації футболу.
Крім того, вболівальники мали задоволення слухати коментування матчів у виконанні відомого телеведучого Ігора Циганова. Це було дійсно прекрасне ведення футболу – грамотне і цікаве. Воно не давало людям, які не надто розбирається у футбольних баталіях, втратити лінію гри і занудьгувати.
Першим на поле вийшли збірна мерів України і збірна журналістів. У першому таймі в «акул пера» гра зовсім не клеїлася: посадовці показують цікаві комбінації, а от "писаки" час від часу падають на «п’яту точку». Їм необхідно сконцентруватися і забити хоч один м’яч у ворота суперників. Але марно. Проте другий тайм перевернув все з ніг на голову: наші мери вже «видохлися», а от журналісти – увійшли в раж.
«Тайм-аут… Якщо він передбачений, то журналістам у жовто-синій формі належить взяти паузу для того, щоб зрозуміти, що треба робити далі і як діяти», - лунають слова коментатора.
Як наслідок – численні атаки і один за одним летять голи у ворота посадовців. Рахунок – 3:4 на користь «писак». Мабуть, професія дається в знаки: скрізь бігати і все встигати. Як тут спортивним не станеш!
Другими грали збірна мерів Словаччини та ФК «Маестро». Іноземці були відверто слабшими, але схоже – особливо цим не переймалися. Разом з тим, вони не збиралися відступати – намагалися атакувати, розігрувати комбінації. Але наші «зірки» пішли на спортивний принцип і показали – хто на полі господар. На щастя, поза грою стосунки знову стали дружніми.
Далі була серія «перехресних» ігор: збірна мерів України - збірна артистів «Маестро»; збірна журналістів - збірна мерів Словаччини; збірна мерів Словаччини - збірна мерів України.
Це були блискучі матчі – дуже самовіддані, інтригуючі, з великою напругою, але все-таки з перемогою молодших і фізично витриваліших журналістів. Що ж, у спорті перемагають сильніші.
Тож, місця розподілилися наступним чином: Кубок переможця отримала команда журналістів України. «Срібними» призерами турніру став ФК «Маестро», «бронзовими» - збірна міських і сільських голів України. А замикають чудову четвірку наші гості – команда Словаччини, чим вони, власне, зовсім не засмутилися.
Сподіваємося, що проведення турніру в нашому місті буде традиційним, а коло його учасників – з кожним роком ставатиме ширшим.
А ще, окрім спортивних результатів, футбольні зустрічі матимуть й практичний характер. Зокрема, для Бучі. Наприклад, стало відомо, що тривають перемовини щодо підписання угоди про співпрацю і спільну участь у європейських грантах.
Гості та учасники турніру
поділилися загальними враженнями від дня, проведеного в Бучі
Найбільше друзів можна знайти у спорті
Микола Спичак, Ржищівський міський голова:
- Знаю одне: найбільше друзів і знайомств можна знайти у спорті. Тож, і тепер народний футбол об’єднав усіх – журналістів, співаків, міських голів.
Прокоментую і гру міських голів України. Склад збірної – 25 чоловік, але сьогодні представлено тільки 11 з них. Багато хто у відпустці, інші не змогли приїхати з поважних причин. Тому нас трошки підвела технічність. Крім того, наша команда більш вікова. От і такий результат. Але, все одно, ми граємо непогано.
У Ржищеві ми також намагаємося розвивати спорт. Ми маємо аж 4 футбольні команди, які грають на область. Також пройшли два турніри з пляжного футболу і міжнародні дитячі змагання, у яких взяли участь 16 команд. Адже батьки розуміють: якщо вони не задіють дітей у чомусь хорошому, то вони підуть пити пиво на вулицю.
Гарне місто Тернопіль, але Буча – дуже файна
Володимир Шматько, сільський голова Біла, Тернопільської області:
- Буча – зелене місто зі щирими людьми, які (як і ми) люблять спілкуватися. Тож, можливо, будемо співпрацювати у якійсь сфері. Вже знайшли декілька варіантів «дотику». Як кажуть: з маленьких справ – твориться велика Україна. Загалом, гарне місто Тернопіль, але Буча – дуже файна.
Найцікавіше було грати із словаками. По-перше, вони приїхали у гості, подолавши 1100 км. Крім того, ми дуже ментально близькі. І нехай між нами є кордон, але ми його не відчуваємо. Віримо, що найближчим часом він зникне і між братніми народами не буде ніяких перепон. А першим ланцюгом єднання нехай стане спорт.
Футбол – чи не єдиний масовий вид спорту, який активно розвивається навіть у селі. І добре, що хоч так. Люди йдуть у неділю до церкви: помоляться, а потім – на футбольне поле. Хтось у якості гравців, хтось, як вболівальник. Все це, попри негаразди, дає бажання жити. Тож, спорт – це здорово!
Буча – супер!
Ян Бенуш, староста села Бжини:
- Просто прекрасна ідея провести футбольні матчі за участі людей різних професій, аматорів футболу. Адже це – такий вид спорту, яким захоплюються і в Україні, і в Словаччині, і у інших країнах світу.
У нас на Батьківщині також є щось подібне: там у футбол грають голови словацьких міст і сіл. Як правило, зустрічаємося на «великому полі» 3-4 рази на рік.
Футбол – найпопулярніший вид спорту у Словацькій Республіці. Власне, мабуть, як і у вас. До речі, перший тайм ми зіграли не дуже добре. Вчора був тяжкий день: дорога, велика екскурсія і, як наслідок, голова болить (сміється)… Але ми мобілізуємося. Нас підтримують ваші вболівальники – це нам допомагає.
Приїхавши у місто, мали можливість відвідати один із кращих парків, які колись бачили. Також для нас організували екскурсію містом, на аеродром в Гостомелі, на НСК «Олімпійський», що у Києві. Ще мали можливість бути присутніми на концерті Національного ансамблю солістів України «Київська камерата». Враження – чудові. У вас не лише розвинена інфраструктура, але й культура, духовність людей. Хотіли б сюди ще не раз повернутися.
У вас красиве місто, красива країна. Буча взагалі – чиста і охайна, дуже зелена, розвинена, європейська. Буча – супер!
Я хочу додати, що у вас живуть дуже хороші люди, як влада, так і жителі. Ви щирі і добрі, не відчувається, що приїхав у чужу країну. А ще тут дуже красиві жінки і діти...
Андрей Кулик, староста села Дле Клчово:
- Словаччина - це країна карпатських гір і дунайської низини. У Словаччині існує дев’ять національних парків площею 317890 гектарів, 14 заповідників площею 522579 гектарів, 603 природних резервацій площею 97 000 га. Зараз у республіці приблизно 38% лісового покриву.
У нас охорона навколишнього середовища регулюється Конституцією, відповідно до якої не можна пошкоджувати природу, навколишнє середовище, пам’ятки культури. На основі досліджень, проведених в Європі в 2008 році, приблизно 45% населення готові позбутися частини свого доходу, при впевненості в тому, що дані кошти підуть на охорону навколишнього середовища.
Щодо Бучі і наших партнерських зв’язків. Запросто могли б взаємодіяти у таких сферах, як культура, фольклор. Адже особисто ми не лише граємо у футбол, але й вміємо співати, танцювати, граємо в теніс, хокей та ін. Словом, намагаємося дати своїм жителям максимум можливостей для розвитку. Наприклад, один наш фольклорний гурт три роки тому виступав в українському Ужгороді.
Крім того, ми, як представники Асоціації міст і сіл, можемо взаємодіяти і в культурній, і в спортивній, і в соціальній сферах і хочемо розвивати все це в рамках транснаціональної міжнародної співпраці.
Крім того, недалеко від вас знаходиться наше місто-партнер - це Боярка. У вересні вона святкуватиме День міста, тож приїдемо на свято. А якщо нас запросять, то і в Бучу також. А зі свого боку запрошуємо вас приїхати у Словаччину, у наші міста. Думаю, не будете розчарованими.
Міхал Флешар, староста села Голчіковце:
Про місцеве самоуправління
- У нас велика кількість сіл. Кожне село має свій бюджет і самоврядування.
У даний час, у Словаччині існує 138 міст і 2883 інших населених пунктів. Статус міста надає парламент. Але деякі міста не мають такої кількості жителів, яке необхідно для визначення статусу міста, причому в Словаччині існують села, які мають більше населення, ніж деякі міста. Є чотири міста, які мають лише 3 000 населення. Більшість історичних міст знаходиться біля річок. У містах живе 57% населення. Більшу частину населення міста складають іммігранти з сіл, або їх нащадки з першого покоління, тому лише міста з населенням більше 50 000 чоловік можна називати населеними пунктами з міськими культурними і соціальними характеристиками.
Виходиш на поле – і ноги самі тебе несуть
Сергій Ситник, правий захисник команди спортивних журналістів:
- Головна перевага такого свята в тому, що можна поспілкуватися, побігати і показати, на що ми здатні, або навпаки – показати на що не здатні.
А загалом – море вражень. У даному випадку питання технічності гравців, їхньої майстерності відходить на другий план. Разом з тим, у кожної команди є хороші футболісти. Наприклад, в одних ми виграли з рахунком 4:3, в інших програли з рахунком 2:0. Це говорить про те, що всі приблизно одного рівня. Можливо, тому нам і цікаво грати. Хтось поступається технічно, але є величезне бажання грати і він «хапається зубами» за м’яч і намагається довести, що достойний брати участь у цьому турнірі.
Також хочу відзначити рівень футбольного поля в Бучі. На нього виходиш – і ноги самі тебе несуть. Якби у нас в країні було більше таких стадіонів, і хлопці мали можливість тренуватися, то мені здається, що у нас всі грали б у футбол.
Спочатку моя робота не була пов’язана із журналістикою. Але я дуже любив спорт – приходив, грав і так потрапив у професію. Зрозумів, що спорт допомагає знайомству з людьми, спілкуванню. Тобто, хтось може бути більш у собі, замкнений і це допомагає йому розкритися.
Олександр Педан: «Хочу познайомитися з містом ближче»
• Досьє
Ігрова позиція в ФК «Маестро» - нападник. Зіграних матчів – 46, забитих голів – 36
Діяльність: телеведучий.
У 16 років Олександр Педан стає учасником професійної команди КВК і робить стрімку кар’єру в Клубі. Протягом дев’яти років грає в багатьох командах КВК, зокрема в команді «Три Товстуни» у Вищій Українській Лізі КВК. У 2006 Олександр Педан стає провідним Comedу Club UA. У 2008 році разом із Сергієм Притулою та творчою групою розробляє нову концепцію ранкового шоу «Підйом» на Новому каналі і стає одним з його ведучих. Багато часу приділяє спорту - входить до складу футбольної команди зірок шоу-бізнесу «Маестро», захоплюється сноубордінгом, грає в гольф, сквош, і займається дайвінгом. Найкращою тратою грошей вважає подорожі і якісний шопінг, а своє життєве кредо Олександр Педан формулює так: «Жити в кайф, легко і вільно, але при цьому самовдосконалюватися без кінця».
- Якби не сьогоднішній день, то я б навіть не дізнався, що в Бучі – маленькому і красивому містечку, може бути такий шикарний стадіон. Тепер знатиму, що є така база, є таке місто.
Адже Бучу я завжди проїжджав «наскрізь» - по дорозі далі. Тепер буду заїжджати, хочеться більше з нею «познайомитися».
Я, чесно, здивований якістю поля, галантністю людей і повними трибунами глядачів.
Щодо гри, то матчі були досить важкі, ми не грали ціле літо і зараз ще тренуємося. Раніше це був рівень, який нам можна було подолати не те, щоб з легкістю, але принаймні в грі. А зараз виявляється, що ми настільки не зіграні у міжсезонні, що ледве «видрапали» ту перемогу, а в першому поєдинку – нічию. Команда журналістів дуже сильна, її складно перемогти.
Бліц-інтерв’ю
Футбол – засіб продовжування дитинства
Найбільш харизматичний серед зіркового складу футбольної команди, її капітан Олександр Сидоренко (псевдонім Фозі) розповів про гру у Бучі і власні спортивні амбіції.
• Досьє
Фозі, учасник гурту «Танок на майдані Конго», телеведучий.
Повне ім’я – Олександр Аркадійович Сидоренко.
Ігрова позиція – нападник. Зіграних матчів – 65, забитих голів – 23.
Освіта: закінчив Київський Міжнародний університет, за спеціальністю – журналіст-телевізійник. Три роки навчався у Харківському державному технічному університеті радіоелектроніки та у Харківській гуманітарній академії.
Працював ведучим на «PRIVAT-TV», «Новий канал»», вів на «ICTV» шоу «Галопом по Європам-2». Ведучий футбольного шоу «Третій тайм» на ICTV. Автор 2-х книг «Їли воду з-під крану”» і «Winter Sport».
- Сашо, що представляє ваша футбольна команда?
- Як не дивно здогадатися, наша команда складається з хворих артистів. Адже яка нормальна людина обере таку професію?
«Маестро» існує вже п’ять років. До її складу входить близько 30 артистів. Така кількість тому, що ми постійно на гастролях, тож змушені дублювати один одного. Особливо, складно зібрати людей з п’ятниці по неділю, бо для нас це найбільш ударні робочі дні. Тим більше, що свято Незалежності. Ледь зібрали «інвалідів».
Вважаю, що зіграли не дуже добре, тому що на другому місці. Не пощастило...
В ідеології ФК «Маестро» лежить ідея об’єднання, адже ще вчора, будучи конкурентами, в умовах жорсткої боротьби на шоу-бізнесовому полі, музиканти і артисти різних стилів і напрямків стали товаришами по команді. Мета зіркового футбольного клубу - це популяризація здорового способу життя серед українців, особливо молодого покоління.
- Що для вас означає футбол?
- Футбол у моєму житті на першому місці після музики. Це – головне хобі, своєрідний засіб продовжування дитинства. Є люди які грають у футбол, а ми – граємося у футболістів. Організували команду, одягнули гетри, бутси – і їдемо. Так збуваються мрії.
- То, може, варто було б змінити сферу діяльності?
- Будучи дитиною хотілося зробити футбол своєю професією, але, на жаль… Якби таланту вистачило, ми б зараз не співали. Ви знаєте, скільки тепер отримують ці кляті футболісти?.. Нормальній людині з вищою музичною освітою треба рік відробляти те, що вони мають за тиждень. Собаки.. (я жартую). Ми їм заздрили страшенно, люто…
- Хто, на вашу думку, показав кращу гру: не за кількістю забитих голів, а за емоційністю?
- Оцінюючи гру, можу сказати, що найсильніші сьогодні були судді – особливо той, який схожий на шотландця. Дай Боже йому здоров’я…
А якщо серйозно, нам не вистачило фізичної підготовки. Влітку не тренувалися, вперше зібралися і ось результат. Маємо, що маємо…
Підготувала Людмила ГЛАДСЬКА
