Сусідня громада також може приєднатися до Бучі
![]()
Нещодавно жителі села Блиставиця висловили свою волю – приєднатися до міста Бучі і стати її повноправною частиною. Але слідом за ними аналогічне бажання виникло і у мешканців села Мироцьке. Щоб не відкладати прийняття важливого рішення «на потім» - ініціативна група вирішила провести громадські слухання вже цієї неділі.
Несподіванка це для більшості чи закономірність? Як реагувати на подібні процеси, які відбуваються у регіоні? Мабуть, відповідей і думок буде стільки, скільки і людей.
У будь-якому разі для жителів села Мироцьке подібні зміни були якщо й не закономірністю, то, принаймні, назрілим питанням. Географічно та ресурсно самодостатня адміністративна одиниця потребує розвитку. А от у якому напрямку рухатися, як змінюватися – під питанням. Немає сильної господарської руки, або ж – можливостей для ефективної управлінської політики.
«Ми хочемо жити краще, користуватися всіма благами цивілізації, а не бути «відрізаними» від теперішніх можливостей», - кажуть тамтешні люди. А під «краще» мають на увазі – дороги, освітлення вулиць, централізовану каналізацію, пристойні школи і садочки, а також нові можливості працевлаштування. Приєднання до Бучі дасть їм шанс змінити життя.
Говорити про те, що варто поставити підпис на папері і село перетвориться на королівство – смішно і безглуздо. Потрібно довго і багато працювати, саме тоді можна говорити про якісний поступ у розвої. І навіть якщо весь цей задум, з різних причин, не вдасться втілити у життя, мине небагато часу і люди прийдуть до того, з чого починали – до бажання жити краще.
Разом з тим є і противники ідеї. Зауваження «стандартні» - питання комунальних послуг, землі, соціальних пільг. Усі свої питання вони незабаром зможуть поставити безпосередньо посадовцям.
Але є й інше. Місцеві жителі відверто зізнаються: їх «підбурюють», налаштовують на негатив. «Нас відверто агітують, щоб ми були проти», - зізнається чоловік, який не захотів називати своє ім’я. Адже в селі всі один одного знають – щоб «проблем» потім не було. А якщо ти в опозиції – твої питання точно не будуть розглядати», - каже він.
Проте на питання: « кому це вигідно?», - вже відповідають неохоче.
Інший аспект – на часі (і на обговоренні) проведення адміністративно-територіальної реформи.
До речі, Президент України Віктор Янукович запропонував у найближчі 5-7 років реформувати систему місцевого самоврядування і виконавчої вертикалі. «Нинішня система суперечить європейській хартії місцевого самоврядування», - заявив Глава держави.
Він вирішив взятися за концепцію оподаткування та фінансування регіонів, а також повноваження виконавчої вертикалі та органів місцевого самоврядування.
При цьому сама адміністративно-територіальна реформа буде впроваджуватися вже після 2015 року. За словами заступника голови Апарату Президента Сергія Ларіна, буде змінено розподіл повноважень між вертикаллю виконавчої влади і органами місцевого самоврядування.
«У губернаторів не з’явиться нових повноважень. Навпаки, функції та повноваження органів місцевого самоврядування буде посилено», - наголосив він.
Водночас, рай-і обладміністрації хоч і втратять більшу частину свого впливу, все одно зберігатимуть функцію контролю за діяльністю місцевих рад. А місцеві ради втратять право приймати рішення про недовіру головам адміністрацій.
Примітно, що планується ввести три рівні адміністративно-територіальних одиниць, а саме громади, райони, регіони (в останній розділ увійдуть АР Крим, Київ, Севастополь). При цьому можуть бути змінені кордони деяких територій, що раніше викликало хвилю протестів.
Також рекомендовано, щоб адмінцентр територіальної одиниці залишався «максимально наближеним до її географічного центру».
Та попри всі переконання, доводи чиновників і слова експертів, люди мають на все власну думку, яку й висловлять 21 квітня на загальних зборах громади у селі Мироцькому. Неможливо навіть добрі наміри реалізовувати насильно, проти чиєїсь волі. Тому рішення – за жителям. Саме вони й скажуть: «Бути чи не бути?» Мироцькому та Бучі назавжди разом.
![]()
![]()
Щоб зрозуміти настрої громадян – вирушили у село Мироцьке, де й поспілкувалися з місцевим населенням.
Говорить депутат райради
Києво-Святошинського району Василь ГРИЦЕНКО:
![]()
- Як виникла ідея приєднання до Бучі?
- Багато людей вже давно просять, аби їх приєднали до міста. Наш районний центр знаходиться у Боярці, а це – 60-70 км від Мироцького. Там – лікарня, різні установи, які надають населенню послуги. У селі, як правило, живуть далеко не молоді люди. Їм тяжко туди їхати. Тим більше, невідомо – буде там то й же лікар приймати, паспортист або чиновник, чи доведеться ще раз йти на «аудієнцію». А до Бучі – їхати 15 км. Як розумієте, різниця суттєва. Нам краще обслуговуватися у вас.
Тож, провели опитання серед місцевого населення і понад 80% громадян – відповіли ствердно. Але одного бажання мало. Зрозуміло, що не все так просто, потрібно пройти певні процедури. Наприклад, отримати ствердне рішення Верховної Ради України.
Але не секрет, що в усіх на слуху проведення адміністративно-територіальної реформи. Звичайно, це станеться не завтра, але перспективи – найближчі. Мироцьке, як таке, все рівно зникне з мапи України. Питання тільки – до кого ми приєднаємося. А якщо врахувати темпи розвитку різних міст регіону, то відповідь очевидна. Мало яка громада може наздогнати Бучу. Тому, «під шумок» вирішили ще раз спробувати «спіймати удачу». Створили ініціативну групу, щоб зібрати громаду і разом обговорити дане питання. Вислухаємо думку кожного, врахуємо всі «за» і «проти». Тим більше, що здається і влада міста, і самі жителі не проти, аби ми стали єдиним цілим.
Громадські слухання плануємо провести 21 квітня у Мироцькому, о 15.00 годині.
Якщо все прийде добре, то нам треба встигнути завершити процедуру об’єднання ще в цьому році, щоб з 2014-го – бюджет Бучі формувався із врахуванням нових територій – на жителів Мироцького і Блиставиці, яка вже виявила бажання приєднатися.
- Як депутат, які проблеми ви бачите зараз по вашому селу?
- У нас чимало невирішених питань. Немає централізованого водопостачання, не працює каналізація – все тече до ставка. Проблеми з освітленням. Не скрізь заасфальтовані вулиці, немає власного відділу комунального господарства. На щастя, садочок відкрили при школі ще три роки тому, але місць не вистачає – треба розширювати. Над усім цим треба працювати.
Ми розуміємо, що не варто чекати дива. Все відразу не вдасться. Але поступово – справа зрушиться з місця і сама громада Мироцького буде старатися.
І це аж ніяк не означає, що справи «корінних» бучанців закинуть і почнуть займатися нами – ні! Але на нашу громаду з держбюджету буде виділятися значно більший фінансовий ресурс, ніж тепер (на місто коштів виділяють більше, ніж на село).
- Чого ви чекаєте від приєднання до Бучі?
- По-перше, – це лікарня. Людям потрібне своєчасне, якісне медичне обслуговування. По-друге, розвинена інфраструктура і наближення послуг до громадян. Маю на увазі суд, прокуратуру, СЕС, податкову. Зараз, щоб скористатися цими послугами, нам треба їхати до Боярки, Вишневого, Києва – все настільки «розкидано», що вже немає ні сил, ні часу на подібні «променади».
Крім того, знаючи Бучанського міського голову Анатолія Федорука можна сказати, що це людина – на своєму місці, порядна і відповідальна. Він працює для громади. З ним можна співпрацювати.
Родина Чубко – Ольга і Петро:
![]()
- Приєднання буде в будь-якому випадку, адже попереду – адміністративно-територіальна реформа. Зараз як?! Поїхали у лікарню; лікар яку може, таку надасть допомогу. А якщо більш серйозна ситуація – на Боярку. Це дуже далеко.
Якщо ми сьогодні відмовимося від Бучі, то нас приєднають або до Бородянки, або до Макарова. То ви нам скажіть, що ж вибирати?! Звичайно – Бучу.
Коли пішла мова про приєднання, люди почали говорити: будуть будувати очисні споруди, заводи тощо. Зокрема, очільниця сільської ради заявила, що у нас побудують сміттєпереробний завод.
Якщо подумати логічно: будуватимуться будинки – в будь-якому випадку буде й «очисна». Але з’явиться вона не посеред села, а виведуть десь на окраїну. Щодо заводу. В селі його ще можна побудувати, але якщо станемо містом, то навряд чи на це хтось наважиться – не дадуть. І хто будуватиме сміттєпереробний завод у Мироцькому, якщо за 20 км звідси – в лісі лежить 1 тис тон сміття? Нелогічного вести відходи сюди, невигідно.
Тому не думаю, що будуть якісь проблеми. Всі ці «історії» - надумані. Ще людей лякають, що у них можуть забрати землю. Але якщо все оформлено, то ніхто цього не зробить, адже виникне скандал.
І ще я ніколи не повірю, що в нас заберуть школу. Я бабуся трьох онуків. У нас гарна школа, гарні вчителі, але погана матеріально-технічна база. Це треба виправляти. Потрібно жити не сьогоднішнім днем, а дбати про майбутнє своїх дітей – їм після нас жити. І в місті Бучі їм буде значно краще влаштувати свою долю, ніж у селі Мироцькому.
В цілому, більша половина жителів Мироцького – за приєднання до Бучі.
Спілкуючись із журналістами, пані Ольга розповіла власну історію. Її чоловік - ліквідатор аварії на ЧАЕС, інвалід.
- Нам видали земельну ділянку -10 соток. Але у ліквідатора забрали цю землю. Чоловік у відчаї занедужав. Ми не просили додаткових привілеїв чи наділів. Не потрібно нам зайвого. Але чи є совість забирати майно, яке вже у твоїй власності?! Хоча діти кажуть: «Не переймайтеся, Бог їм суддя». Та все одно дуже боляче за чоловіка.
Тетяна Чубко-Лейчен:
![]()
- Як місцева жителька скажу відверто: перспектив для себе і своїх дітей я в селі не бачу. Дітей возимо в інший населений пункт у школу і садочок. Там вони відвідують гуртки, виступають. Не зручно, але що ж зробиш – треба думати про їхню освіту.
Сама працюю в Бучі і кожного ранку бачу, як прибираються вулиці, наводиться порядок. Наша родина, інші молоді сім’ї хочуть жити в Бучі, працювали і навчалися там. А загалом, більшість жителів вже працює або в Бучі, або в Києві – у нас роботи як такої немає. І умови для підприємців, введення своєї справи – «нульові». Тому і відкривають свій бізнес деінде.
Потрібні пристойні дитячі садочки, школи, дитячі майданчики, заклади культури – люди повинні розвиватися, прагнути до кращого, а не «існувати» у глибинці. Міліції в нас також немає, а швидка допомога їде 40 хвилин. Хіба все це нормально?! А з Бучі – приїхали набагато раніше і врятували мені дитину.
Не останню роль у комфортності життя відіграють дороги, наявність більшості служб.
Віктор Животовський, член ініціативної групи:
![]()
- Намагалися у Мироцькому відкривати кіоски, аптеки.
Але прийшли до влади нові люди – і все позакривалося. Не продовжують термінів дозволу оренди, не підписують папери. Люди вкладали гроші, щоб розпочати справу, а тепер – біля «розбитого корита». Питається чому? Мабуть, на ці приміщення в когось зовсім інші плани. Та й враження таке, що в сільській раді всі голосують «по команді». Хіба доля села може бути доброю при такому розвитку подій.. Навряд чи...
До речі, про владу. Коли відбувалися вибори сільського голови, нам обіцяли водонапірну башту, каналізацію, будівництво будинку і безкоштовні квартири для людей, які їх потребують. Ніби за спонсорські гроші. Але минув час – а зрушень ніяких немає. Дороги не асфальтуються. Обіцяли кожного тижня вивозити сміття – цього не роблять, все захаращене. Щоправда, за бюджетні кошти «освітили» дві вулиці. І на тому все. Яке у нас майбутнє – невідомо. Тому ми хочемо до Бучі, так буде всім краще. Сподіваємося, що будуть заасфальтовані дороги, з’явиться 11-річна школа, їздитимуть автобуси, освітлять вулиці, а головне – прокладуть каналізацію. Чогось нереального нам не треба – достатньо хоча б мінімального комфорту, «людських» умов для громади.
Ольга, жителька Мироцького:
- Позитивно ставлюся до цього рішення, бо в Бучі представлені майже всі служби, а їхати до вашого міста недовго. Ми за переоформленням пенсії їдемо у Вишневе, до лікарні – у Боярку, до магазинів – у Бородянку. А так все буде на місці.
Єдине, якщо людям доведеться переоформлювати документи за власний кошт – вони на це навряд чи погодяться, дуже дорого.
Крім того, ми проти аби в нас будували сміттєпереробний завод і «відстійники». Якщо пообіцяють, що ніяких проблем з цих трьох питань не буде – мабуть, всі мирончани проголосують «за» приєднання до Бучі.
Олександр Деревинський, місцевий житель:
- Я і вся моя родина народилися і проживаємо у Мироцькому. Свій край ми любимо, тому й хочемо для нього кращого.
Дивлячись в цілому з розвитку нашого села, то перспективи на майбутнє не бачимо: що було вчора, що п’ять років тому – різниці немає.
Вважаю, що якісь зміни все-таки повинні бути в нашому житті. Наприклад, потрібно розширити дитячий садочок – зараз він при школі і розрахований на 24 місця (а потрібно хоча б на 40 місць). Наскільки знаю, над цим питанням ніхто й не думав працювати. Не завадило б зміцнити й матеріально-технічну базу школи.
Та й сфера обслуговування села Мироцького – дуже далеко. Доводиться добиратися не тільки одним автобусом, а й робити декілька пересадок.
Щодо настроїв моїх односельчан, то вони досить оптимістичні – більшість прагнуть об’єднання. Але є й ті, хто переконаний: якщо будемо з Бучею, то на нашій території побудують сміттєпереробний завод і очисні споруди. Правда це чи ні – запитаємо у представників влади на громадських слуханнях. Але не думаю, що ці припущення мають під собою якесь підгрунття.
Людмила:
- Відверто кажучи, вперше від вас чую, щоб Мироцьке приєднувалося до Бучі. Ми прописані у Києві, тут трохи живемо, але ще не дуже «в курсі справ». Якщо такий альянс піде на користь громаді, то нічого поганого в цьому не бачу. Головне, що лікарня тепер буде ближче, для людей – це дійсно дуже важливе питання.
Наталія та Віктор Колоденко
- Ви за те, щоб приєднатись до Бучі?
- Так, безумовно!
- А чому?
- Чому? Бо це буде шлях кудись!
- Тобто, «розшифруйте»?
- От дивіться, мені зараз треба їхати в ДАІ, в ДАІ я їду в Боярку, розумієте? А от якщо ми приєднаємось до Бучі, то я буду їздити в Ірпінь. Іще, якщо мені потрібно буде їхати за довідкою - також треба їхати в Боярку, іншу треба брати в адміністрації на Святошино, ще іншу - у Вишневому. Але це так, одна із найменших проблем…
- А які глобальніші на Ваш погляд проблеми?
- Перспективи в селі однією місцевою владою немає взагалі! Село на дотації в районі, і грошей ні на що ніколи немає. Своїх підприємств чи організацій, які б платили податки, - і за рахунок цього виживали - теж немає, так само, як і перспектив розвитку. Тому я вважаю, що в складі міста це все таки буде крок вперед.
Щодо настроїв моїх односельчан, то вони досить оптимістичні – більшість прагнуть об’єднання. Але є й ті, хто переконаний: якщо будемо з Бучею, то на нашій території побудують сміттєпереробний завод і очисні споруди. Правда це чи ні – запитаємо у представників влади на громадських слуханнях. Але не думаю, що ці припущення мають під собою якесь підгрунття.
![]()
![]()
В Кабміні кажуть, що Україні потрібна адміністративно-територіальна реформа. Одразу її здійснювати не збираються, однак зазначають, що через деякий час вона буде необхідною.
Проект реформи органів місцевого самоврядування, розроблений Кабінетом Міністрів, передбачає адміністративно-територіальну реформу країни.
Пропонується визначити три рівні адміністративно-територіальних одиниць (АТО) - громади, райони, регіони. В останній рівень, як і зараз, будуть включені області, Автономна республіка Крим, Київ і Севастополь.
Старт реформи планувався ще в минулому році - перший етап, названий підготовчим, розрахований на 2012-2014 роки, другий - етап впровадження - на 2015-2017 роки.
На практиці робота може затягнутися, розробники розглядають продовження термінів до 2020 року, зазначила у бесіді з журналістами радник президента Марина Ставнійчук.
Поки неясно, наскільки істотним буде перегляд кордонів територій.
«У нас «реформа» вважається словом з негативним значенням - почалася реформа, і відразу пішли справи гірше. Тому потрібно, щоб люди прийшли до необхідності зміни меж, об’єднання районів», - заявив заступник глави адміністрації президента Сергій Ларін.
«Я підкреслю, що мова про початок АТР поки не йде. Ще не склалися умови для неї, в тому числі економічні і соціальні. Але в далекій перспективі - так, вона потрібна», - доповнила його Ставнійчук.
Втім, судячи з концепції, перспектива АТР не настільки віддалена - її проведення заплановане на 2015-2017 роки. «Строки ще можуть зрушуватися», - зазначила Ставнійчук.
«Територія АТО визначається на основі доступності послуг швидкої допомоги в небезпечних для життя випадках та пожежної охорони - час (прибуття) не повинен перевищувати 20 хвилин», - йдеться в документі.
Ще один критерій, що ставить під сумнів нинішній територіальний устрій країни, - рекомендація, щоб адміністративний центр АТО був «максимально наближений до її географічного центру», що зараз часто не дотримується.
Нещодавно жителі села Блиставиця висловили свою волю – приєднатися до міста Бучі і стати її повноправною частиною. Але слідом за ними аналогічне бажання виникло і у мешканців села Мироцьке. Щоб не відкладати прийняття важливого рішення «на потім» - ініціативна група вирішила провести громадські слухання вже цієї неділі.Несподіванка це для більшості чи закономірність? Як реагувати на подібні процеси, які відбуваються у регіоні? Мабуть, відповідей і думок буде стільки, скільки і людей.
У будь-якому разі для жителів села Мироцьке подібні зміни були якщо й не закономірністю, то, принаймні, назрілим питанням. Географічно та ресурсно самодостатня адміністративна одиниця потребує розвитку. А от у якому напрямку рухатися, як змінюватися – під питанням. Немає сильної господарської руки, або ж – можливостей для ефективної управлінської політики.
«Ми хочемо жити краще, користуватися всіма благами цивілізації, а не бути «відрізаними» від теперішніх можливостей», - кажуть тамтешні люди. А під «краще» мають на увазі – дороги, освітлення вулиць, централізовану каналізацію, пристойні школи і садочки, а також нові можливості працевлаштування. Приєднання до Бучі дасть їм шанс змінити життя.
Говорити про те, що варто поставити підпис на папері і село перетвориться на королівство – смішно і безглуздо. Потрібно довго і багато працювати, саме тоді можна говорити про якісний поступ у розвої. І навіть якщо весь цей задум, з різних причин, не вдасться втілити у життя, мине небагато часу і люди прийдуть до того, з чого починали – до бажання жити краще.
Разом з тим є і противники ідеї. Зауваження «стандартні» - питання комунальних послуг, землі, соціальних пільг. Усі свої питання вони незабаром зможуть поставити безпосередньо посадовцям.
Але є й інше. Місцеві жителі відверто зізнаються: їх «підбурюють», налаштовують на негатив. «Нас відверто агітують, щоб ми були проти», - зізнається чоловік, який не захотів називати своє ім’я. Адже в селі всі один одного знають – щоб «проблем» потім не було. А якщо ти в опозиції – твої питання точно не будуть розглядати», - каже він.
Проте на питання: « кому це вигідно?», - вже відповідають неохоче.
Інший аспект – на часі (і на обговоренні) проведення адміністративно-територіальної реформи.
До речі, Президент України Віктор Янукович запропонував у найближчі 5-7 років реформувати систему місцевого самоврядування і виконавчої вертикалі. «Нинішня система суперечить європейській хартії місцевого самоврядування», - заявив Глава держави.
Він вирішив взятися за концепцію оподаткування та фінансування регіонів, а також повноваження виконавчої вертикалі та органів місцевого самоврядування.
При цьому сама адміністративно-територіальна реформа буде впроваджуватися вже після 2015 року. За словами заступника голови Апарату Президента Сергія Ларіна, буде змінено розподіл повноважень між вертикаллю виконавчої влади і органами місцевого самоврядування.
«У губернаторів не з’явиться нових повноважень. Навпаки, функції та повноваження органів місцевого самоврядування буде посилено», - наголосив він.
Водночас, рай-і обладміністрації хоч і втратять більшу частину свого впливу, все одно зберігатимуть функцію контролю за діяльністю місцевих рад. А місцеві ради втратять право приймати рішення про недовіру головам адміністрацій.
Примітно, що планується ввести три рівні адміністративно-територіальних одиниць, а саме громади, райони, регіони (в останній розділ увійдуть АР Крим, Київ, Севастополь). При цьому можуть бути змінені кордони деяких територій, що раніше викликало хвилю протестів.
Також рекомендовано, щоб адмінцентр територіальної одиниці залишався «максимально наближеним до її географічного центру».
Та попри всі переконання, доводи чиновників і слова експертів, люди мають на все власну думку, яку й висловлять 21 квітня на загальних зборах громади у селі Мироцькому. Неможливо навіть добрі наміри реалізовувати насильно, проти чиєїсь волі. Тому рішення – за жителям. Саме вони й скажуть: «Бути чи не бути?» Мироцькому та Бучі назавжди разом.
Щоб зрозуміти настрої громадян – вирушили у село Мироцьке, де й поспілкувалися з місцевим населенням.
«ЩОБ НАБЛИЗИТИ ПОСЛУГИ ДО ЛЮДЕЙ»
Говорить депутат райради
Києво-Святошинського району Василь ГРИЦЕНКО:
- Як виникла ідея приєднання до Бучі?- Багато людей вже давно просять, аби їх приєднали до міста. Наш районний центр знаходиться у Боярці, а це – 60-70 км від Мироцького. Там – лікарня, різні установи, які надають населенню послуги. У селі, як правило, живуть далеко не молоді люди. Їм тяжко туди їхати. Тим більше, невідомо – буде там то й же лікар приймати, паспортист або чиновник, чи доведеться ще раз йти на «аудієнцію». А до Бучі – їхати 15 км. Як розумієте, різниця суттєва. Нам краще обслуговуватися у вас.
Тож, провели опитання серед місцевого населення і понад 80% громадян – відповіли ствердно. Але одного бажання мало. Зрозуміло, що не все так просто, потрібно пройти певні процедури. Наприклад, отримати ствердне рішення Верховної Ради України.
Але не секрет, що в усіх на слуху проведення адміністративно-територіальної реформи. Звичайно, це станеться не завтра, але перспективи – найближчі. Мироцьке, як таке, все рівно зникне з мапи України. Питання тільки – до кого ми приєднаємося. А якщо врахувати темпи розвитку різних міст регіону, то відповідь очевидна. Мало яка громада може наздогнати Бучу. Тому, «під шумок» вирішили ще раз спробувати «спіймати удачу». Створили ініціативну групу, щоб зібрати громаду і разом обговорити дане питання. Вислухаємо думку кожного, врахуємо всі «за» і «проти». Тим більше, що здається і влада міста, і самі жителі не проти, аби ми стали єдиним цілим.
Громадські слухання плануємо провести 21 квітня у Мироцькому, о 15.00 годині.
Якщо все прийде добре, то нам треба встигнути завершити процедуру об’єднання ще в цьому році, щоб з 2014-го – бюджет Бучі формувався із врахуванням нових територій – на жителів Мироцького і Блиставиці, яка вже виявила бажання приєднатися.
- Як депутат, які проблеми ви бачите зараз по вашому селу?
- У нас чимало невирішених питань. Немає централізованого водопостачання, не працює каналізація – все тече до ставка. Проблеми з освітленням. Не скрізь заасфальтовані вулиці, немає власного відділу комунального господарства. На щастя, садочок відкрили при школі ще три роки тому, але місць не вистачає – треба розширювати. Над усім цим треба працювати.
Ми розуміємо, що не варто чекати дива. Все відразу не вдасться. Але поступово – справа зрушиться з місця і сама громада Мироцького буде старатися.
І це аж ніяк не означає, що справи «корінних» бучанців закинуть і почнуть займатися нами – ні! Але на нашу громаду з держбюджету буде виділятися значно більший фінансовий ресурс, ніж тепер (на місто коштів виділяють більше, ніж на село).
- Чого ви чекаєте від приєднання до Бучі?
- По-перше, – це лікарня. Людям потрібне своєчасне, якісне медичне обслуговування. По-друге, розвинена інфраструктура і наближення послуг до громадян. Маю на увазі суд, прокуратуру, СЕС, податкову. Зараз, щоб скористатися цими послугами, нам треба їхати до Боярки, Вишневого, Києва – все настільки «розкидано», що вже немає ні сил, ні часу на подібні «променади».
Крім того, знаючи Бучанського міського голову Анатолія Федорука можна сказати, що це людина – на своєму місці, порядна і відповідальна. Він працює для громади. З ним можна співпрацювати.
«МИ ВИБИРАЄМО БУЧУ»
Родина Чубко – Ольга і Петро:
- Приєднання буде в будь-якому випадку, адже попереду – адміністративно-територіальна реформа. Зараз як?! Поїхали у лікарню; лікар яку може, таку надасть допомогу. А якщо більш серйозна ситуація – на Боярку. Це дуже далеко. Якщо ми сьогодні відмовимося від Бучі, то нас приєднають або до Бородянки, або до Макарова. То ви нам скажіть, що ж вибирати?! Звичайно – Бучу.
Коли пішла мова про приєднання, люди почали говорити: будуть будувати очисні споруди, заводи тощо. Зокрема, очільниця сільської ради заявила, що у нас побудують сміттєпереробний завод.
Якщо подумати логічно: будуватимуться будинки – в будь-якому випадку буде й «очисна». Але з’явиться вона не посеред села, а виведуть десь на окраїну. Щодо заводу. В селі його ще можна побудувати, але якщо станемо містом, то навряд чи на це хтось наважиться – не дадуть. І хто будуватиме сміттєпереробний завод у Мироцькому, якщо за 20 км звідси – в лісі лежить 1 тис тон сміття? Нелогічного вести відходи сюди, невигідно.
Тому не думаю, що будуть якісь проблеми. Всі ці «історії» - надумані. Ще людей лякають, що у них можуть забрати землю. Але якщо все оформлено, то ніхто цього не зробить, адже виникне скандал.
І ще я ніколи не повірю, що в нас заберуть школу. Я бабуся трьох онуків. У нас гарна школа, гарні вчителі, але погана матеріально-технічна база. Це треба виправляти. Потрібно жити не сьогоднішнім днем, а дбати про майбутнє своїх дітей – їм після нас жити. І в місті Бучі їм буде значно краще влаштувати свою долю, ніж у селі Мироцькому.
В цілому, більша половина жителів Мироцького – за приєднання до Бучі.
Спілкуючись із журналістами, пані Ольга розповіла власну історію. Її чоловік - ліквідатор аварії на ЧАЕС, інвалід.
- Нам видали земельну ділянку -10 соток. Але у ліквідатора забрали цю землю. Чоловік у відчаї занедужав. Ми не просили додаткових привілеїв чи наділів. Не потрібно нам зайвого. Але чи є совість забирати майно, яке вже у твоїй власності?! Хоча діти кажуть: «Не переймайтеся, Бог їм суддя». Та все одно дуже боляче за чоловіка.
МОЛОДЬ – ТІЛЬКИ «ЗА»
Тетяна Чубко-Лейчен:
- Як місцева жителька скажу відверто: перспектив для себе і своїх дітей я в селі не бачу. Дітей возимо в інший населений пункт у школу і садочок. Там вони відвідують гуртки, виступають. Не зручно, але що ж зробиш – треба думати про їхню освіту.Сама працюю в Бучі і кожного ранку бачу, як прибираються вулиці, наводиться порядок. Наша родина, інші молоді сім’ї хочуть жити в Бучі, працювали і навчалися там. А загалом, більшість жителів вже працює або в Бучі, або в Києві – у нас роботи як такої немає. І умови для підприємців, введення своєї справи – «нульові». Тому і відкривають свій бізнес деінде.
Потрібні пристойні дитячі садочки, школи, дитячі майданчики, заклади культури – люди повинні розвиватися, прагнути до кращого, а не «існувати» у глибинці. Міліції в нас також немає, а швидка допомога їде 40 хвилин. Хіба все це нормально?! А з Бучі – приїхали набагато раніше і врятували мені дитину.
Не останню роль у комфортності життя відіграють дороги, наявність більшості служб.
ПІДПРИЄМЦЯМ ПОТРІБЕН «ПРОСТІР»
Віктор Животовський, член ініціативної групи:
- Намагалися у Мироцькому відкривати кіоски, аптеки.Але прийшли до влади нові люди – і все позакривалося. Не продовжують термінів дозволу оренди, не підписують папери. Люди вкладали гроші, щоб розпочати справу, а тепер – біля «розбитого корита». Питається чому? Мабуть, на ці приміщення в когось зовсім інші плани. Та й враження таке, що в сільській раді всі голосують «по команді». Хіба доля села може бути доброю при такому розвитку подій.. Навряд чи...
До речі, про владу. Коли відбувалися вибори сільського голови, нам обіцяли водонапірну башту, каналізацію, будівництво будинку і безкоштовні квартири для людей, які їх потребують. Ніби за спонсорські гроші. Але минув час – а зрушень ніяких немає. Дороги не асфальтуються. Обіцяли кожного тижня вивозити сміття – цього не роблять, все захаращене. Щоправда, за бюджетні кошти «освітили» дві вулиці. І на тому все. Яке у нас майбутнє – невідомо. Тому ми хочемо до Бучі, так буде всім краще. Сподіваємося, що будуть заасфальтовані дороги, з’явиться 11-річна школа, їздитимуть автобуси, освітлять вулиці, а головне – прокладуть каналізацію. Чогось нереального нам не треба – достатньо хоча б мінімального комфорту, «людських» умов для громади.
Ольга, жителька Мироцького:
- Позитивно ставлюся до цього рішення, бо в Бучі представлені майже всі служби, а їхати до вашого міста недовго. Ми за переоформленням пенсії їдемо у Вишневе, до лікарні – у Боярку, до магазинів – у Бородянку. А так все буде на місці.
Єдине, якщо людям доведеться переоформлювати документи за власний кошт – вони на це навряд чи погодяться, дуже дорого.
Крім того, ми проти аби в нас будували сміттєпереробний завод і «відстійники». Якщо пообіцяють, що ніяких проблем з цих трьох питань не буде – мабуть, всі мирончани проголосують «за» приєднання до Бучі.
Олександр Деревинський, місцевий житель:
- Я і вся моя родина народилися і проживаємо у Мироцькому. Свій край ми любимо, тому й хочемо для нього кращого.
Дивлячись в цілому з розвитку нашого села, то перспективи на майбутнє не бачимо: що було вчора, що п’ять років тому – різниці немає.
Вважаю, що якісь зміни все-таки повинні бути в нашому житті. Наприклад, потрібно розширити дитячий садочок – зараз він при школі і розрахований на 24 місця (а потрібно хоча б на 40 місць). Наскільки знаю, над цим питанням ніхто й не думав працювати. Не завадило б зміцнити й матеріально-технічну базу школи.
Та й сфера обслуговування села Мироцького – дуже далеко. Доводиться добиратися не тільки одним автобусом, а й робити декілька пересадок.
Щодо настроїв моїх односельчан, то вони досить оптимістичні – більшість прагнуть об’єднання. Але є й ті, хто переконаний: якщо будемо з Бучею, то на нашій території побудують сміттєпереробний завод і очисні споруди. Правда це чи ні – запитаємо у представників влади на громадських слуханнях. Але не думаю, що ці припущення мають під собою якесь підгрунття.
Людмила:
- Відверто кажучи, вперше від вас чую, щоб Мироцьке приєднувалося до Бучі. Ми прописані у Києві, тут трохи живемо, але ще не дуже «в курсі справ». Якщо такий альянс піде на користь громаді, то нічого поганого в цьому не бачу. Головне, що лікарня тепер буде ближче, для людей – це дійсно дуже важливе питання.
Наталія та Віктор Колоденко
- Ви за те, щоб приєднатись до Бучі?
- Так, безумовно!
- А чому?
- Чому? Бо це буде шлях кудись!
- Тобто, «розшифруйте»?
- От дивіться, мені зараз треба їхати в ДАІ, в ДАІ я їду в Боярку, розумієте? А от якщо ми приєднаємось до Бучі, то я буду їздити в Ірпінь. Іще, якщо мені потрібно буде їхати за довідкою - також треба їхати в Боярку, іншу треба брати в адміністрації на Святошино, ще іншу - у Вишневому. Але це так, одна із найменших проблем…
- А які глобальніші на Ваш погляд проблеми?
- Перспективи в селі однією місцевою владою немає взагалі! Село на дотації в районі, і грошей ні на що ніколи немає. Своїх підприємств чи організацій, які б платили податки, - і за рахунок цього виживали - теж немає, так само, як і перспектив розвитку. Тому я вважаю, що в складі міста це все таки буде крок вперед.
Щодо настроїв моїх односельчан, то вони досить оптимістичні – більшість прагнуть об’єднання. Але є й ті, хто переконаний: якщо будемо з Бучею, то на нашій території побудують сміттєпереробний завод і очисні споруди. Правда це чи ні – запитаємо у представників влади на громадських слуханнях. Але не думаю, що ці припущення мають під собою якесь підгрунття.
В Україні можуть провести територіальну реформу
В Кабміні кажуть, що Україні потрібна адміністративно-територіальна реформа. Одразу її здійснювати не збираються, однак зазначають, що через деякий час вона буде необхідною.
Проект реформи органів місцевого самоврядування, розроблений Кабінетом Міністрів, передбачає адміністративно-територіальну реформу країни.
Пропонується визначити три рівні адміністративно-територіальних одиниць (АТО) - громади, райони, регіони. В останній рівень, як і зараз, будуть включені області, Автономна республіка Крим, Київ і Севастополь.
Старт реформи планувався ще в минулому році - перший етап, названий підготовчим, розрахований на 2012-2014 роки, другий - етап впровадження - на 2015-2017 роки.
На практиці робота може затягнутися, розробники розглядають продовження термінів до 2020 року, зазначила у бесіді з журналістами радник президента Марина Ставнійчук.
Поки неясно, наскільки істотним буде перегляд кордонів територій.
«У нас «реформа» вважається словом з негативним значенням - почалася реформа, і відразу пішли справи гірше. Тому потрібно, щоб люди прийшли до необхідності зміни меж, об’єднання районів», - заявив заступник глави адміністрації президента Сергій Ларін.
«Я підкреслю, що мова про початок АТР поки не йде. Ще не склалися умови для неї, в тому числі економічні і соціальні. Але в далекій перспективі - так, вона потрібна», - доповнила його Ставнійчук.
Втім, судячи з концепції, перспектива АТР не настільки віддалена - її проведення заплановане на 2015-2017 роки. «Строки ще можуть зрушуватися», - зазначила Ставнійчук.
«Територія АТО визначається на основі доступності послуг швидкої допомоги в небезпечних для життя випадках та пожежної охорони - час (прибуття) не повинен перевищувати 20 хвилин», - йдеться в документі.
Ще один критерій, що ставить під сумнів нинішній територіальний устрій країни, - рекомендація, щоб адміністративний центр АТО був «максимально наближений до її географічного центру», що зараз часто не дотримується.
