Днями виповнилося 40 років як у бучанській поліклініці працює лікар-офтальмолог Алла Постнова. Не дивлячись на тяжкі повоєнні роки розбудови, жінка знайшла в собі сили піти навчатися. Про вибір своєї професії не шкодувала жодного разу, вдячні їй і пацієнти – за лагідне слово, увагу та допомогу.
- Алло Григорівно, як ви прийшли до цієї професії, чому саме її обрали? Адже були тяжкі повоєнні роки, коли не кожна молода людина задумувалася про навчання.
- Мама тяжко хворіла і весь час думала, щоб її дочка була медичним працівником і надавала допомогу людям в селі. Я закінчила 7 класів і в 13 років вступила до Черкаського медучилища. Спочатку закінчила його, 5 років працювала медсестрою, а після того пішла навчатися далі. Закінчила Тернопільський медичний інститут і вже 40 років працюю тут, в бучанській поліклініці.
- Як Ви опинилися у Бучі?
- Чоловік привіз. Він працював у Бучі монтажником, отримав тут квартиру й перевіз сюди родину.
- Серед медиків існує думка, що багато хвороб помолодшало. Що ви думаєте з цього приводу?
- Так, згодна з цим твердженням. Зараз дуже багато захворювань на катаракту, судинних захворювань, на фоні гіпертонічної хвороби змінюється стан кришталика, сітківки ока. Я пов’язую це з нашою екологією. Якщо раніше катаракта була після 50 років, то зараз у 35. Раніше у нас ніколи на диспансерному обліку не стояли діти-інваліди з вадами зору, а зараз у Бучі їх 14. Також впливають на якість зору сучасні технології, я маю на увазі комп’ютери, планшети, телефони. Діти з малку за екраном і проводять біля нього багато часу.
- Від прогресу нікуди не дінешся, а скільки лікарі дозволяють дитині вдень дивитися телевізор, чи гратися у комп’ютері?
- Я всім діткам рекомендую – не більше 40 хвилин на день. Решту часу дитина повинна знаходитися на свіжому повітрі, гуляти з однолітками.
- Як можна захистити зараз свій зір і дорослій, і дитині?
- Зараз дуже багато вправ для очей. Якщо доросла людина працює за комп’ютером, вона повинна 40 хвилин працювати, а 20 відпочивати. Часто у комп`ютерників розвивається захворювання – синдром сухого ока, тому, потрібно часто кліпати, щоб не пересихала сітківка. А діткам краще читати книжки та займатися спортом, але й не перенавантажуватися.
- Ви працюєте щодня?
- Так, хоча й на пенсії, але треба бігати… Молодь поки що до нас не поспішає, з нашими мізерними зарплатами, але цього року ми чекаємо на інтерна, можливо, він у нас і залишиться..
- Яку особливість своєї роботи ви можете відмітити?
- Перед моїми очима пройшло декілька поколінь бучанців. Ті діти, які приходили до мене на початку моєї «кар’єри», вже зараз приводять своїх дітей, а деякі й онуків. Цікаво спостерігати, як змінюється життя навколо. Можна сказати, що місто росте на моїх очах. До речі, з моєю медсестрою Валентиною Ліщенко, ми разом в одному кабінеті працюємо вже 39 років, наступного року вона відзначатиме 40-річчя роботи в бучанській поліклініці. Ми вже розуміємо один одного з півслова.
- Дозвольте від редакції привітати вас з річницею і побажати натхненної праці та вдячних пацієнтів.
- Алло Григорівно, як ви прийшли до цієї професії, чому саме її обрали? Адже були тяжкі повоєнні роки, коли не кожна молода людина задумувалася про навчання.- Мама тяжко хворіла і весь час думала, щоб її дочка була медичним працівником і надавала допомогу людям в селі. Я закінчила 7 класів і в 13 років вступила до Черкаського медучилища. Спочатку закінчила його, 5 років працювала медсестрою, а після того пішла навчатися далі. Закінчила Тернопільський медичний інститут і вже 40 років працюю тут, в бучанській поліклініці.
- Як Ви опинилися у Бучі?
- Чоловік привіз. Він працював у Бучі монтажником, отримав тут квартиру й перевіз сюди родину.
- Серед медиків існує думка, що багато хвороб помолодшало. Що ви думаєте з цього приводу?
- Так, згодна з цим твердженням. Зараз дуже багато захворювань на катаракту, судинних захворювань, на фоні гіпертонічної хвороби змінюється стан кришталика, сітківки ока. Я пов’язую це з нашою екологією. Якщо раніше катаракта була після 50 років, то зараз у 35. Раніше у нас ніколи на диспансерному обліку не стояли діти-інваліди з вадами зору, а зараз у Бучі їх 14. Також впливають на якість зору сучасні технології, я маю на увазі комп’ютери, планшети, телефони. Діти з малку за екраном і проводять біля нього багато часу.
- Від прогресу нікуди не дінешся, а скільки лікарі дозволяють дитині вдень дивитися телевізор, чи гратися у комп’ютері?
- Я всім діткам рекомендую – не більше 40 хвилин на день. Решту часу дитина повинна знаходитися на свіжому повітрі, гуляти з однолітками.
- Як можна захистити зараз свій зір і дорослій, і дитині?
- Зараз дуже багато вправ для очей. Якщо доросла людина працює за комп’ютером, вона повинна 40 хвилин працювати, а 20 відпочивати. Часто у комп`ютерників розвивається захворювання – синдром сухого ока, тому, потрібно часто кліпати, щоб не пересихала сітківка. А діткам краще читати книжки та займатися спортом, але й не перенавантажуватися.
- Ви працюєте щодня?
- Так, хоча й на пенсії, але треба бігати… Молодь поки що до нас не поспішає, з нашими мізерними зарплатами, але цього року ми чекаємо на інтерна, можливо, він у нас і залишиться..
- Яку особливість своєї роботи ви можете відмітити?
- Перед моїми очима пройшло декілька поколінь бучанців. Ті діти, які приходили до мене на початку моєї «кар’єри», вже зараз приводять своїх дітей, а деякі й онуків. Цікаво спостерігати, як змінюється життя навколо. Можна сказати, що місто росте на моїх очах. До речі, з моєю медсестрою Валентиною Ліщенко, ми разом в одному кабінеті працюємо вже 39 років, наступного року вона відзначатиме 40-річчя роботи в бучанській поліклініці. Ми вже розуміємо один одного з півслова.
- Дозвольте від редакції привітати вас з річницею і побажати натхненної праці та вдячних пацієнтів.
