«Прем'єра пісні - 2013»

А музика звучить...



У той час, коли на Землю падали метеорити, пролітали астероїди, а небо «бороздили» необізнані літаючі об'єкти, Київщина – спала. А Буча – гуляла. Вже вісім років у кінорозважальному комплексі «Акваріус» збираються прихильники української пісні. Автор конкурсного проекту – композитор і співак Мар’ян Гаденко.
Всі публікації про «Прем’єра пісні» в Бучі.

Міжнародний телерадіофестиваль «Прем'єра пісні» знову зібрав під одним дахом шанувальників національного культурного продукту. За десятилітню «прописку» він отримав любов і прихильність сотні місцевих жителів.
Саме тут артисти змагаються між собою, але не за звання найкращого вокаліста: обирають кращу новостворену пісню року, що минув. І саме бучанці вершать долю, віддаючи голос за «хітову» композицію. І хоча, мова йде про естрадних виконавців, їхні пісні позбавлені «попсовості». Тобто, у піснях є зміст, є своя лірична історія. Мабуть, бажання сягнути глибини і якості відрізняє цей фестиваль з-поміж десятків інших…

Відкривали дійство Бучанський міський голова Анатолій Федорук, народний артист України Мар’ян Гаденко, директор програм Державної телерадіокомпанії «Всесвітня служба УТР» Віктор Пилипець, начальник управління культури і туризму Київської облдержадміністрації Ігор Подолянець, акторка театру і кіно Тамара Яценко. Героїня комедійних серіалів, будучи в своєму образі, пожартувала: «Дуже часто хотілося перейменувати лозунг «Буде хліб – буде й пісня». А я скажу навпаки: «Буде пісня – буде й хліб», бо пісня – це духовність. І якщо вона є в серцях народу, то буде й хліб, і ковбаса, і сало…». Не залишився «у боргу» і Мар'ян Гаденко, який зазначив: «А мене вже запитують, чому я не купую квартиру в Бучі, адже я тут частіше, ніж у Києві?!». Бучанці схвально зааплодували, а отже, «натякнули», що не проти такого сусідства.

Проте від справ земних і «їстівних» перейшли до творчості. Протягом п'яти годин виконавці, як молоді, так і зрілі й уже знанні, від серця дарували присутнім свої кращі композиції.
Не можна не відзначити чудовий виступ Анатолія Матвійчука. Його пісня «Колискова для ненародженого сина» розчулила до сліз. А вокальний квартет «Гетьмани» вкотре підкорили публіку заводними і щирими українськими мотивами.

Окремої уваги заслуговують гості свята. Віртуозне попурі акордеоніста Юрія Тертичного було справді вишуканим і живим, як ковток весняного повітря. Саме тому бучанці довго не хотіли відпускати маестро зі сцени.
Досить вдалим був позаконкурсний виступ хору бучанських дітей. Словом – ідейно та красиво.
«Сиділи-сиділи, так зате ж висиділи!», - прокоментувала Тамара Яценко результати пісенного конкурсу. І запевнила: «Ніхто не збрехав, все було дуже справедливо».

Тож, бучанці визначили, що найкращим автором і виконавцем пісні є Анатолій Матвійчук; найкращим композитором – Мар’ян Гаденко; поетом – Вадим Крищенко, а найкращим аранжувальником – Ігор Балан. Саме такою є позиція жителів міста.
А ми – вітаємо переможців, і запрошуємо їх до нас у гості в наступному році на «Прем'єру пісні-2013»!


Тамара Яценко, народна артистка України, голова жюрі фестивалю «Прем’єра пісні»


Багатьом українцям до вподоби ця жінка - відома комедійна артистка. Полюбилася вона цього дня і бучанцям - своєю неординарністю, щирістю та справжніми почуттями.
- Як вам сподобалося у нашому місті? Ви тут вперше?
- В Бучі? Я тут виросла. Я народилася в Горенці і в Бучу ми з родиною дуже часто приїздили на відпочинок – тут було дуже гарно, ліс, чисте повітря…
- А на фестиваль ви приїхали вперше?
- Так, на фестиваль я приїхала вперше. Мене запросив Мар’ян Гаденко і попросив очолити суддівську комісію.
- Ви раніше чули про фестиваль «Прем’єра пісні»?
- Я знаю, що це один із самих справедливих національних фестивалів, це дуже важливо. Дуже приємно, що на Україні є такі фестивалі і вони тримаються на плаву вже 10 років – це багато про що говорить.
- Які ваші успіхи на творчій ниві?
- Як кажуть, на піку слави. Я жартую, звичайно. Але, хвалити Бога, вистачає роботи і в театрі і трохи на телебаченні. Мені глядачі часто кажуть: «Чому вас так мало?» Я кажу, це питання вже не до мене… На скільки мене запрошують, на стільки я й погоджуюся.
- Повертаючись до фестивалю, можете сказати, за якими критеріями ви будете оцінювати виконавців?
- В першу чергу - це артистизм. Також голос та слух. Я закінчила музичну школу по класу скрипки, тобто музичний слух я маю і можу визначити здібності учасників. Але головне сприйняття – це те, як пісня чи музика доходить до серця. Запалює чи ні? Трапляється, що виконавець має і голос, і слух, і гарну статуру – але не торкає… Це парадокс і буває шкода, людина обдарована, але не має харизми. А буває ніби й непоказна і голосочок не дуже гучний, а так за душу візьме… Нам колись викладач казав, на прикладі Алли Пугачової, що є виконавці і з кращими голосами але зірками стають не всі…
- Чого б ви побажали фестивалю, учасникам, бучанцям?
- Буча для мене – це зона відпочинку та свіжого повітря і якщо в такому місці проходить фестиваль, він налаштований на успіх і добро. Звичайно, не всі можуть бути переможцями, але це нічого не означає. Якщо ти не зайняв призове місце, тебе глядач все-одно помітить і запам’ятає, якщо ти цього вартий.


Однокласники


Саме на Стрітення зустрілися двоє людей, які не бачилися багато років. Вони сиділи разом за однією партою у школі. Потім їх розвела дорога: він пройшов усі шляхи комсомольської, телевізійної роботи. А вона приїхала у Бучу і стала вчителем фізкультури і тренером футбольної команди. І через десятки років вони зустрілися. Це – журналіст Віктор Пилипець і тренер маленьких футболістів Ніна Полякова.
Ось так «Прем’єра пісні» поєднала два життя, двох друзів.


Бучанський міський голова Анатолій Федорук:
- Дійсно, восьмий рік поспіль ми гостинно зустрічаємо народних і заслужених артистів України. І тих, хто вперше крокує на почесну, але відповідальну ниву творчості. Вони мають нести людям добре і світле, а особливо якщо ще й українське… Тож, буду не оригінальним, а традиційним, коли скажу, що бучанська земля радо всіх приймає. Ми завжди будемо підтримувати українську пісню.



Надія Крутова-Шестак: «Не можу жити без любові»


Сподівання на теплий прийом цілком виправдалися – душевною лірикою, піснями про віру і любов Надія Крутова-Шестак розтопила серця бучанських глядачів.

- Пані Надіє, ви не вперше берете участь у «Прем’єрі пісні». Цей фестиваль для вас чимось вирізняється з-поміж інших?
- Одна із особливостей – це, власне організатор свята Мар'ян Гаденко. Він дуже людяний, простий, доступний і це – найбільше, що мені подобається.
Тут немає «зірок», немає «вищого» і «нижчого»: рівність в усьому – ось лозунг пісенного конкурсу. І глядачі в залі – не розбещені, не перенасичені таким спілкуванням. Тому сюди артисти приїжджають з натхненням, а не для того, щоб заробити гроші і піти.

- Чим новим у творчості можете порадувати своїх шанувальників?
- Відверто кажучи, поки що не виставляю нові пісні – вони в роботі.
У Бучі я згадала світлою пам'ятю композитора Андрія Остапенка, який написав пісню «Ностальгія», яка також пройшла непростий шлях. Пішли у вічність автор і ведучий програми «Прем'єра пісні» Володимир Драпак-Гаденко, Микола Мозговий, В'ячеслав Курсенко, Костянтин Огнєвой, Іван Мацялко, соліст дуету «Росичі» Антон Дацуник… Але ми маємо згадувати тих, хто був з нами по життю, ми маємо їх пам'ятати.
Інша пісня «Святі слова» – на мою музику і слова улюбленого мною автора Вадима Крищенка. У ній про найсвятіше – звернення до Бога з чистими думками. І взагалі, вважаю треба дуже добре думати, що і як ти говориш, адже «слово – не горобець, вилетить – не спіймаєш». Словом можна дуже сильно ранити людину.

- Зі своїм чоловіком ви також познайомилися на концерті. Як це було?
- Відспівала пісню, зайшла за лаштунки. Дивлюся, за мною йде красивий високий мужчина. Представився Василем, похвалив мій виступ. Я так розчулилась, що подарувала свою касету. Ніколи ні раніше, ні потім цього не робила. З’ясували, що у нас є спільні друзі — родина Табачників. Вася почав дзвонити щовечора. Ми довго приглядалися одне до одного, бо обоє мали вже за 30 років.
Він родом із села Сокологорне на Херсонщині. Виявляється, зовсім поряд стояли домівки Крутових і Шестаків. Коли почула це, сказала: «Вася, це знак — що ми точно не помилилися, коли одружилися». Я не раз могла вийти заміж за багатія, пропозицій було багато. Але не змогла би жити без любові.

- Вважаєте, це правильно, коли фестиваль багато років поспіль проходить в одному місці?
- Я не думаю, що це «мінус». Це означає, що він потрібен людям. Зникне інтерес – не буде й свята, воно переїде в інший куточок України. Хочу ще зауважити, Буча – чудове містечко, тут легко. А для артиста творча, душевна свобода – багато чого варта.

- У вас є улюблена пісня?
- Є багато близьких до серця, бо з кожною – проходжу якесь становлення, щось відбувається. Щодо власного виконання, то бувають такі композиції: поки не відплачуся, не можу записати їх у студії. Навіть є пісня, яка в моєму репертуарі, але я її виконувала лише три рази, бо тільки починаю співати – плачу. Тобто, я її ще не «пережила», а отже не маю права показувати людям.

- Що вам, як співачці, дає сили за будь-якого настрою, обставин – гордо виходити на сцену?
- Коли знаєш, що всі рідні душі здорові, коли все йде по життєвих планах. Хай мене можна вважати артисткою, але на свою професію я не поставила «фішку». Все-таки я зробила пріоритетною сім'ю, і робота – це швидше вже моя душевна потреба, коли можу через пісню поспілкуватися з глядачем.
І якщо дома в мене все впорядку, то я в такому ж нормальному стані виходжу до залу. Мабуть, це – головне.
Співачка радить не перейматися життєвими негараздами:
- «Коли якісь негаразди вимотують душу, кажу собі: ”Надя, чи хвилюватиме тебе в 90 років проблема, над якою ти зараз мучишся?” І вдається розслабитися».


більше фото в галереї>>
Матеріал підготували Людмила Гладська, Олена Жежера 
газета: "Бучанські новини" №8 від 22 лютого 2013 року
Премьера песни Прем’єра пісні
  2
 QR-код адреса статьи
Коментарів: 0
Додати коментар
Інформація
Коментувати новини на сайті можна тільки протягом 370 з дня публікації.