Вкотре доводиться констатувати: сервіс мережі магазинів «Еко-маркет» (зокрема по вул. Комсомольській) залишає бажати кращого. Принаймні, у нашому місті.
Заходиш до закладу і тебе відразу зустрічають охоронці, які «пиляють» недовірливим поглядом: ніби людина прийшла, щоб обов’язково поцупити речі. Мимоволі ловиш себе на думці, що чомусь почуваєшся винним. Але відганяєш від себе негатив і йдеш далі. Гріє душу гардеробниця. Речі вона «приймає» зі словами: «кладіть самі – полиця недалеко». Навіть починаєш заздрити такій «роботі».
Всюди натикаєшся на гори товарів, які загороджують прохід – як би не торкнутися саморобних «стендів», щоб все те на тебе не посипалося. Паралельно чуєш, як між собою, не соромлячись, біля горілчаного відділу матюкаються консультанти, захоплено обговорюючи чергову «цікаву» тему. І радієш, що поряд немає дітей. А тим часом біля хлібного відділу якраз розвантажують товар. З рук працівниці вислизає батон і падає на брудну, вологу від снігу підлогу. Дівчина мовчки піднімає хлібину і кладе на загальну полицю. Покривившись від гидливості, думаєш, що будеш купувати товар тільки в целофановій упаковці. І то – свіжого хлібця, після побаченого, захочеться не скоро.
Біля прилавку з яйцями – постійний сморід. Чи вони їх місяцями не вивозять, чи не надто переймаються гігієною полиць. Зрештою, такими темпами там скоро вилупляться курчата. Та й взагалі – не звертати уваги «на свіжість» товарів може лише самогубця чи мазохіст, якому у задоволення злягти з харчовим отруєнням. Все, як у найгірші часи: клієнт сам повинен потурбуватися про власну безпеку.
Добре, хоч зима, а не літо. У теплий період на всіх коржиках, булочках і солодощах «табунами» засмагають мухи.
Овочевий відділ відомий своїми "чорними" шампіньйонами, червивою морквою і не першої свіжості апельсинами.
Окремої уваги заслуговує тамтешня прибиральниця, яка ошаленіло тиче шваброю під ноги відвідувачів, і як скажена бормоче собі під ніс: «Куди ж пруться…» І не дай Боже, пройтися по вимитій підлозі – на тебе подивляться так, ніби розстріляти готові. Жіночку можна зрозуміти, у неї «сізіфова» робота: чисто ніколи не буде. Але ж і відвідувачі не можуть літати по магазину, поки все там висохне.
Далі стоїш хвилин десять у черзі до каси (бо, зазвичай, з десяти їх працює дві) і мрієш швидше звідти втекти. При виході на тебе так само підозріло дивляться охоронці. Якщо на касі не розмагнітили товар (а таке трапляється часто) і рамка «запищала» - маєш всі шанси повернутися і показувати вміст пакета з чеком стражам порядку. І ніхто не вибачається – не царська це справа…
Можливо, здасться, що це розповідь занадто вибагливого клієнта, якому все не так. Але саме з таких дрібниць складається сервіс. Це норма, щоб було чисто і приємно, а не забаганки людей. Адже жителі не безкоштовно беруть товари, а залишають кошти задля процвітання підприємців.
Можливо, ситуація була б інакшою, якби не монополія мережі. У Бучі немає альтернативи таким торгівельним закладам – тому багато покупців «повертаються» на ринок.
І замість того, щоб хоч десь навести порядок, керівництво мережі відкриває ще один «Еко-маркет» - в Ірпені. Цікаво, наскільки там вистачить привітності до клієнтів?
Заходиш до закладу і тебе відразу зустрічають охоронці, які «пиляють» недовірливим поглядом: ніби людина прийшла, щоб обов’язково поцупити речі. Мимоволі ловиш себе на думці, що чомусь почуваєшся винним. Але відганяєш від себе негатив і йдеш далі. Гріє душу гардеробниця. Речі вона «приймає» зі словами: «кладіть самі – полиця недалеко». Навіть починаєш заздрити такій «роботі».
Всюди натикаєшся на гори товарів, які загороджують прохід – як би не торкнутися саморобних «стендів», щоб все те на тебе не посипалося. Паралельно чуєш, як між собою, не соромлячись, біля горілчаного відділу матюкаються консультанти, захоплено обговорюючи чергову «цікаву» тему. І радієш, що поряд немає дітей. А тим часом біля хлібного відділу якраз розвантажують товар. З рук працівниці вислизає батон і падає на брудну, вологу від снігу підлогу. Дівчина мовчки піднімає хлібину і кладе на загальну полицю. Покривившись від гидливості, думаєш, що будеш купувати товар тільки в целофановій упаковці. І то – свіжого хлібця, після побаченого, захочеться не скоро.
Біля прилавку з яйцями – постійний сморід. Чи вони їх місяцями не вивозять, чи не надто переймаються гігієною полиць. Зрештою, такими темпами там скоро вилупляться курчата. Та й взагалі – не звертати уваги «на свіжість» товарів може лише самогубця чи мазохіст, якому у задоволення злягти з харчовим отруєнням. Все, як у найгірші часи: клієнт сам повинен потурбуватися про власну безпеку.
Добре, хоч зима, а не літо. У теплий період на всіх коржиках, булочках і солодощах «табунами» засмагають мухи.
Овочевий відділ відомий своїми "чорними" шампіньйонами, червивою морквою і не першої свіжості апельсинами.
Окремої уваги заслуговує тамтешня прибиральниця, яка ошаленіло тиче шваброю під ноги відвідувачів, і як скажена бормоче собі під ніс: «Куди ж пруться…» І не дай Боже, пройтися по вимитій підлозі – на тебе подивляться так, ніби розстріляти готові. Жіночку можна зрозуміти, у неї «сізіфова» робота: чисто ніколи не буде. Але ж і відвідувачі не можуть літати по магазину, поки все там висохне.
Далі стоїш хвилин десять у черзі до каси (бо, зазвичай, з десяти їх працює дві) і мрієш швидше звідти втекти. При виході на тебе так само підозріло дивляться охоронці. Якщо на касі не розмагнітили товар (а таке трапляється часто) і рамка «запищала» - маєш всі шанси повернутися і показувати вміст пакета з чеком стражам порядку. І ніхто не вибачається – не царська це справа…
Можливо, здасться, що це розповідь занадто вибагливого клієнта, якому все не так. Але саме з таких дрібниць складається сервіс. Це норма, щоб було чисто і приємно, а не забаганки людей. Адже жителі не безкоштовно беруть товари, а залишають кошти задля процвітання підприємців.
Можливо, ситуація була б інакшою, якби не монополія мережі. У Бучі немає альтернативи таким торгівельним закладам – тому багато покупців «повертаються» на ринок.
І замість того, щоб хоч десь навести порядок, керівництво мережі відкриває ще один «Еко-маркет» - в Ірпені. Цікаво, наскільки там вистачить привітності до клієнтів?
