Прапор Бучі над Карпатами

Сходження на вершини гір присвятили Дню рідного міста.

Влітку, група з десяти бучанських туристів – учнів та педагогів школи №4, вирушили у захоплюючу мандрівку до Карпатських гір. У їхніх планах – сходження на п’ять вершин Мармороського (проходить по кордону Румунії та України) та Чорногорського хребтів. Керівник групи - вчитель фізкультури Олексій Карабут.

І нашим землякам вдалося підкорити велич природи. Кожне своє сходження вони присвятили п’ятиріччю Бучі в статусі міста обласного значення. Символічно, що напередодні Дня міста у цьому казковому куточку держави замайорів бучанський прапор.
Перед тим, як розпочати подорож, бучанці подали відповідну заявку до Білоцерківської маршрутно-кваліфікаційної комісії. Дана процедура є обов’язковою.
Туристичний маршрут був розрахований на десять днів, але фізично підготовлені та досвідчені мандрівники пройшли його за вісім. Проте гори відкривалися не так легко, як може здатися на перший погляд. Тож, похід видався дуже цікавим, але складним. Цьому частково «сприяла» погода – йшли дощі, град, пекло сонце. Та для туристів – чим складніші умови, тим цікавішою і захоплюючою є подорож. Попри природні перепони, група дотримувалася чітко окресленого плану. Мужньо долаючи хащі, висоту і власну втому, на вершину Мармороського хребта піднялися за три дні.
Учень 9-го класу Андрій Михайленко згадує, що завдання поставили не з простих.

«Із місцевим населенням зустрічалися рідко, при нагоді – трохи спілкувалися. Але все-таки старалися обходити населені пункти, щоб не провокувати на якісь конфлікти.
По дорозі траплялося багато ягід: чорниця, малина. Сів на привалі - і їси. Смакота! Бачили багато стад овець (особливо ближче до кордону з Румунією), яких вівчарі переганяють з допомогою собак. До речі, собаки там – досить незвичні: великі й білі. Ці тварини охороняють овець від вовків і туристів. Але песики видно були голодні, бо приходили до нас макарони їсти і лащитись», - згадує наш турист.
Після цього подорожуючі здійснили перехід на Чорногорський хребет. Піднялися на всі п’ять вершин і покупалися у тьох озерах – Марічейка, Несамовите, Бребенеску.

Для восьмикласниці Дарини Василишиної цей епізод залишиться однією з кращих згадок про мандрівку.
«Дійсно, було здорово! Щоправда, пам’ятаю, як палило сонце, складно йти. Але поступово ноги звикли до навантаження, тому далі все було якось веселіше. Тим більше, допомагали один одному, «розвантажували» колегу, коли бачили, що йому складно. Траплялося й таке, що хтось у перші дні ледь йшов, а потім – переганяв всіх і опинявся попереду групи.
Цікавими для мене стали місцеві традиції. Там вважають своїм обов’язком пригостити подорожуючих. Наприклад, купили у місцевих відро молока. Так вони його віддали майже за даром. Людям не зручно брати гроші з гостей», - каже дівчина.

Під кінець походу наші земляки провели екстрим-тренування – «обстеження» тридцятиметрового мосту на туристичних кріпленнях. Трошки пострибали з мотузками у воду – річку Чорна Тиса.
Фінішували у Рахівському районі. Там відвідали географічний центр Європи – місто Рахів, музей Карпатських гір і покуштували смачних національних страв (бограч, сало, узвар) у місцевій колибі.
Проте, на цьому цікаві ситуації не скінчилися. До Івано-Франківська бучанці їхали на місцевому потязі, який називають кізиль. «Бо у ньому і кіз возять, і шифер, і людей зокрема. Доїхали за 5 годин: вже виспалися, поїли, на гітарі пограли!» - розповідають безстрашні туристи.
А звідти – на комфортному поїзді прямували аж до Києва.
Додому мандрівники привезли безліч позитивних вражень і вітання Бучі від Карпатських гір!


Олексій Карабут:
«У найближчому майбутньому плануємо з учнями розпочати навчальне тренування. Тим більше, міська влада сприяла в покращенні матеріальної-технічної бази. Тож, доопрацюємо спортивний зал в школі №4, аби він був найкращим. Відповідно тоді будемо ставити питання, щоб відбір дітей на Кубок України з туризму відбувався в Бучі».


газета: "Бучанські новини" №36 від 14 вересня 2012 року
Коментарів: 0
Додати коментар
Інформація
Коментувати статті на сайті можливе лише впродовж 370 днів з дня публікування.