У Славутичі щорічно в травні до дня міста, проходіть змагання з Шин-Кіокушинкай карате «Пам’яті Героїв Чорнобиля». Цього року – міжнародні. Вже традиційно місцевий спортклуб «Кемпо», керівник Борис Михайлович Уханов, двічі на рік (взимку – це «Різдвяні зустрічі») запрошує та радушно приймає спортсменів з різних областей України, та Білорусії. Адже Республіка Білорусь всього за кілька десятків кілометрів. Сусіди… їхати їм ближче, ніж нам з-за Києва.
І вже також традиційно (обидва змагання внесено в щорічний план заходів клубу) спортклуб «Санчін» привозить чисельну команду як досвідчених (хоча й малих за віком, 7-9 років) спортсменів, так і новобранців. 37 дітей-учасників змагань зі спортклубу вибороли 31 медаль, а це більше 100 перемог і близько 150 боїв за змагання. У кожного було по 2-4 двобої, щоб дістатися до півфіналу. Дуже сильні бійці приїхали з Білорусії, Вишгороду, Броварів. Проте наші наполегливо йшли до перемоги. Так ми вітали місто і вшановували пам’ять тих, хто рятував наше життя 26 токів тому. Золото додому привезли 13 чоловік: Юля Стратійчук, Діма Стрілець, Марина Волощук, Євгенія Горбик, Саша Горпинич, Даня Стариченко, Максим Тушинський, Денис Кривенко, Діма Гончаренко, Сергій Саблук, у Діми Гончаренка – два 1-х, тому що, виступав у двох вагових категоріях. Срібла – 10, у Міші Войтенка, Діани Кухар, Паша Горбик, Олі Мартиненко, Міші Бєлкіна, Івана Лут, Влад Сінельник, Лавр Скляр, Даня Стариченко (виступав у двох вагових категоріях), Артем Пшеничний. Бронзи – 8: Саша Шклярук, Максим Малонога, Артем Науменко, Назар Карацюба, Ігор Савчук, Слава Заєць, Антон і Таня Хоменки.
Як же новачки досягають перемог? В наше «шалене» сьогодення спортом починають займатися переважно з 3-х років. Так молоді батьки реалізують свої нездійснені свого часу мрії. Тому діти, натхненно підтримані батьками, займаються краще і досягають вищих результатів. Оскільки спорт «омолодився», то навіть в Європі до змагань стали включати категорії дітей з 6-ти років. Правда дещо обмежується (для виключення травм) техніка ведення поєдинку. А ще початківці відбираються в окремі категорії. Тому і для них є шанс постояти на п’ядесталі.
Чому так багато спортсменів приїздять до Славутича?
По-перше, Чорнобильська катастрофа торкнулася всіх, а Білорусію через близькість не менше за територію України. По-друге, як і в Ірпінь, приїздіть друзі – поєдинки тільки в межах килиму. По-третє, Борис Уханов та кагорта батьків і спортсменів спортклубу «Кемпо» вдало організовують змагання, спортсмени отримують хороші винагороди, а команди (таж традиційно) - м’ячі.
Сподіваємося на вдалу зустріч наступного року.
![]()
 |  |
І вже також традиційно (обидва змагання внесено в щорічний план заходів клубу) спортклуб «Санчін» привозить чисельну команду як досвідчених (хоча й малих за віком, 7-9 років) спортсменів, так і новобранців. 37 дітей-учасників змагань зі спортклубу вибороли 31 медаль, а це більше 100 перемог і близько 150 боїв за змагання. У кожного було по 2-4 двобої, щоб дістатися до півфіналу. Дуже сильні бійці приїхали з Білорусії, Вишгороду, Броварів. Проте наші наполегливо йшли до перемоги. Так ми вітали місто і вшановували пам’ять тих, хто рятував наше життя 26 токів тому. Золото додому привезли 13 чоловік: Юля Стратійчук, Діма Стрілець, Марина Волощук, Євгенія Горбик, Саша Горпинич, Даня Стариченко, Максим Тушинський, Денис Кривенко, Діма Гончаренко, Сергій Саблук, у Діми Гончаренка – два 1-х, тому що, виступав у двох вагових категоріях. Срібла – 10, у Міші Войтенка, Діани Кухар, Паша Горбик, Олі Мартиненко, Міші Бєлкіна, Івана Лут, Влад Сінельник, Лавр Скляр, Даня Стариченко (виступав у двох вагових категоріях), Артем Пшеничний. Бронзи – 8: Саша Шклярук, Максим Малонога, Артем Науменко, Назар Карацюба, Ігор Савчук, Слава Заєць, Антон і Таня Хоменки.
 Артем Науменко |  Діма Гончаренко ЗОШ №4 (Буча) |
 Марина Волощук |  Юля Стратійчук |
Як же новачки досягають перемог? В наше «шалене» сьогодення спортом починають займатися переважно з 3-х років. Так молоді батьки реалізують свої нездійснені свого часу мрії. Тому діти, натхненно підтримані батьками, займаються краще і досягають вищих результатів. Оскільки спорт «омолодився», то навіть в Європі до змагань стали включати категорії дітей з 6-ти років. Правда дещо обмежується (для виключення травм) техніка ведення поєдинку. А ще початківці відбираються в окремі категорії. Тому і для них є шанс постояти на п’ядесталі.
Чому так багато спортсменів приїздять до Славутича?
По-перше, Чорнобильська катастрофа торкнулася всіх, а Білорусію через близькість не менше за територію України. По-друге, як і в Ірпінь, приїздіть друзі – поєдинки тільки в межах килиму. По-третє, Борис Уханов та кагорта батьків і спортсменів спортклубу «Кемпо» вдало організовують змагання, спортсмени отримують хороші винагороди, а команди (таж традиційно) - м’ячі.
Сподіваємося на вдалу зустріч наступного року.
Довідка:
Славутич — наймолодше місто України. Рішення про його будівництво, як нового міста для постійного проживання працівників Чорнобильської АЕС і членів їхніх родин, було прийнято 2 жовтня 1986 року директивними органами СРСР, вже після аварії на ЧАЕС. І у вересні того ж року було здійснене проектування міста, в грудні почалося будівництво міста. А 26 березня 1988 року був виданий перший ордер на заселення квартир.
У будівництві міста брали участь архітектори й будівельники з восьми союзних республік: Литви, Латвії, Естонії, Грузії, Азербайджану, Вірменії, України й Росії, що надало кожному кварталові національного колориту, кожен з яких має свою особливу архітектуру й атмосферу.
Славутич — місто з найнижчим середнім віком населення в Україні. Більше третини жителів міста — діти. Створюється враження, що місто будувалося спеціально для дітей: чотири загальноосвітні школи,один ліцей, Центр захисту дітей, Будинок дитячої творчості, бібліотечно-інформаційний центр для дітей, фізкультурно-оздоровчі комплекси загальною площею в 3,5 тис. кв.метрів, юнацька спортивна школа, стадіон, яхт-клуб… Серед юних спортсменів є призери Кубків Світу, Європи, України у багатьох видах спорту.
Славутич — наймолодше місто України. Рішення про його будівництво, як нового міста для постійного проживання працівників Чорнобильської АЕС і членів їхніх родин, було прийнято 2 жовтня 1986 року директивними органами СРСР, вже після аварії на ЧАЕС. І у вересні того ж року було здійснене проектування міста, в грудні почалося будівництво міста. А 26 березня 1988 року був виданий перший ордер на заселення квартир.
У будівництві міста брали участь архітектори й будівельники з восьми союзних республік: Литви, Латвії, Естонії, Грузії, Азербайджану, Вірменії, України й Росії, що надало кожному кварталові національного колориту, кожен з яких має свою особливу архітектуру й атмосферу.
Славутич — місто з найнижчим середнім віком населення в Україні. Більше третини жителів міста — діти. Створюється враження, що місто будувалося спеціально для дітей: чотири загальноосвітні школи,один ліцей, Центр захисту дітей, Будинок дитячої творчості, бібліотечно-інформаційний центр для дітей, фізкультурно-оздоровчі комплекси загальною площею в 3,5 тис. кв.метрів, юнацька спортивна школа, стадіон, яхт-клуб… Серед юних спортсменів є призери Кубків Світу, Європи, України у багатьох видах спорту.
