ПЕРЕЙНЯТИ ПОЗИТИВНИЙ ДОСВІД СТОЛИЦІ
У минулому номері наш часопис повідомляв про зустріч представників ветеранських організацій з керівниками міста, підприємств та організацій.
Тепер про найактуальніші теми, які прозвучали на засіданні круглого столу.
Голова ради ветеранів Михайло Ганжа вніс цілий пакет питань: «Що нас найбільше хвилює? Це, зокрема, мала сума коштів, яка виділяється на лікування та харчування хворих, – сказав Михайло Іванович. Це по-перше. По-друге, у нас досі немає соціальної аптеки, за яку відповідала б влада. Скажу про позитивний досвід Києва. У столиці в окремих аптеках відпускають ліки для ветеранів за цінами заводів-виробників. Що заважає нам так зробити? І ще про один важливий момент: чому в аптеці Ірпінської центральної міської лікарні велика накрутка на ліки?».
Інші ветерани зробили доповнення: ліки часто виписують огульно, оптом, отож хіба ми можемо на своєю пенсію платити за них 800 гривень і більше?
Їх підтримав член президії ради ветеранів Олександр Пухляк:
«Нас би так забезпечували як у Феофанії!». Представники ветеранської організації Коцюбинського поскаржилася на те, що швидка допомога, яка обслуговує селище, погано укомплектована необхідною апаратурою. «Швидка допомога центральній міській лікарні не підпорядкована, отож впливати на неї ми не можемо. Це ж можна сказати і про аптеку, яка знаходиться в приміщенні лікарні, що в Бучі», – констатував головний лікар Ірпінської міської лікарні Дмитро Лісняк.
Правда, міський голова з ним не погодився: «Данило Костянтиновичу, вам за все треба відповідати!». І продовжив:
«На мою думку, доцільно організувати народний контроль, так як це було при колишньому Союзі, за харчуванням та продажем ліків у медичних закладах».
До речі, про харчування.
Продукти – картопля, морква, буряк, цибуля – у медичні заклади постійно надходять свіжі, якісні з Гостомеля. Ветерани цікавилися пільговим протезуванням зубів. З цього приводу головний лікар поліклініки Світлана Росстальна зауважила: «На нинішній рік на пільгове протезування зубів виділено всього-на-всього 37 тисяч гривень. За ці кошти ми повинні протезувати 91 ветерана. Це, звичайно, недостатня сума».
У питаннях аптечних Світлана Росстальна однозначно стала на сторону ветеранів. Це ненормально, коли фармацевти накручують проценти як хочуть.
В окремих аптечних закладах пишуть про скидки на ліки на 10-15% і таким чином заманюють покупців. Насправді, ціни на ліки залишаються високими.
Отож на часі створення соціальної аптеки».
ЧИ МОЖНА ВІЙСЬКОВИЙ ГОСПІТАЛЬ ПЕРЕПРОФІЛЮВАТИ НА ЦЕНТРАЛЬНУ МІСЬКУ ЛІКАРНЮ?
Тема ця дискутується не вперше, притому на різних рівнях. Голова Київської обласної державної адміністрації Анатолій Присяжнюк з цього приводу писав лист до керівництва Міністерства оборони України. Але військові відповіли категоричною відмовою.
З огляду на те, що центральна міська лікарня, яка розташована у Бучі, не задовольняє потреби жителів Ірпінського регіону, є пропозиції перенести її в Кичеєво – у психоневрологічний диспансер. До речі, нині він заповнений тільки на 60 відсотків. А звідси хворих переселити в селище Глеваху Васильківського району. Правда, ці плани лише в проекті, їх ще треба добре вивчити на предмет економічної доцільності, доїзду хворих і т. п.
ЧИ ОБГРУНТОВАНІ ПРЕТЕНЗІЇ ДО АВТОПЕРЕВІЗНИКІВ?
Ветерани – Михайло Ганжа, Олександр Пухляк, Анатолій Харциз, Валентина Кулініч, Микола Бурмака порушили ряд актуальних питань, пов’язаних з перевезенням пасажирів: «У нас сьогодні відсутній громадський транспорт. Все приватизовано. Є така пропозиція – учасників бойових дій та інвалідів, яких у нас налічується 400 осіб, та учасників війни, трудового фронту – трохи більше 1000 осіб, перевозити безкоштовно, а дітей війни (понад 600 осіб) – за 50 відсотків вартості.
Також треба подумати про перевезення пенсіонерів хоча б тричі на день. А на автобусних маршрутах, які курсують по новій дорозі Ірпінь-Київ, треба зменшити вартість проїзду, на окремих дорогах покласти більше лежачих «поліцейських, облаштувати окремі зупинки».
Голова наглядової ради АТП-13250 Олег Сотніков проінформував: «Ми враховуємо інтереси багатьох верств населення. Тільки у цьому році патронажним сестрам Ірпінського міського Товариства Червоного Хреста, працівникам центру зайнятості, інших установ видали проїзних квитків на один мільйон гривень. Задовольнити побажання пенсіонерів у нас немає можливості – на їх перевезення у рік потрібно 16 мільйонів гривень!
Усі автобусні зупинки передані суб’єктам господарської діяльності. Вони мають їх обладнати належним чином і водночас відкрити тут свої об’єкти.
Дехто з вас пропонує зменшити вартість проїзду з Ірпеня до Києва по новій дорозі. Але нам це економічно невигідно. Згідно з маршрутним паспортом відстань від залізничного вокзалу до Академмістечка, де курсують автобуси №379, – 20 км, а від Гранд-Лайфу до Академмістечка по новій трасі – 17,8 км. Тобто відстань майже така сама. Всі ціни на перевезення пасажирів погоджуємо з Київською обласною державною адміністрацією. Сьогодні ситуація така: на розвиток підприємства не залишається грошей, отож ми його «убиваємо», бо немає можливості оновлювати автобусний парк.
Пролунала також критика прозневажливе ставлення окремих водіїв до пасажирів. Я не виключаю, що час від часу виникають конфліктні ситуації. Тому якщо є непорозуміння, звертайтеся не до міської ради, а до нас, в автопарк, з 8.00 до 17.00 за телефонами 69-909, 69-919. Ми обов’язково відреагуємо на неправомірні дії водіїв. Хочу, щоб мене правильно зрозуміли: водії бувають різні, вони насамперед мають забезпечувати безпеку руху пасажирів. А у випадку виникнення
аварії несуть кримінальну відповідальність. Тому для них найголовніше – безпека руху.
Кількість лежачих «поліцейських» не можна збільшувати. «Завдячуючи» їм, ми сильно розбиваємо автотранспорт – лопаються диски, виходить з ладу ходова і т.д.
Краще встановити дорожні знаки з обмеженою швидкістю, а лежачі «поліцейські» мають бути насамперед біля навчальних закладів.
З такою тезою погодився і головний лікар Ірпінської центральної міської лікарні Данило Лісняк: «Лежачі «поліцейські» дуже заважають каретам швидкої допомоги. Адже бувають ситуації, коли десять згаяних хвилин можуть коштувати життя хворому, до якого лікарі їдуть на виклик».
У минулому номері наш часопис повідомляв про зустріч представників ветеранських організацій з керівниками міста, підприємств та організацій.
Тепер про найактуальніші теми, які прозвучали на засіданні круглого столу.
Голова ради ветеранів Михайло Ганжа вніс цілий пакет питань: «Що нас найбільше хвилює? Це, зокрема, мала сума коштів, яка виділяється на лікування та харчування хворих, – сказав Михайло Іванович. Це по-перше. По-друге, у нас досі немає соціальної аптеки, за яку відповідала б влада. Скажу про позитивний досвід Києва. У столиці в окремих аптеках відпускають ліки для ветеранів за цінами заводів-виробників. Що заважає нам так зробити? І ще про один важливий момент: чому в аптеці Ірпінської центральної міської лікарні велика накрутка на ліки?».
Інші ветерани зробили доповнення: ліки часто виписують огульно, оптом, отож хіба ми можемо на своєю пенсію платити за них 800 гривень і більше?
Їх підтримав член президії ради ветеранів Олександр Пухляк:
«Нас би так забезпечували як у Феофанії!». Представники ветеранської організації Коцюбинського поскаржилася на те, що швидка допомога, яка обслуговує селище, погано укомплектована необхідною апаратурою. «Швидка допомога центральній міській лікарні не підпорядкована, отож впливати на неї ми не можемо. Це ж можна сказати і про аптеку, яка знаходиться в приміщенні лікарні, що в Бучі», – констатував головний лікар Ірпінської міської лікарні Дмитро Лісняк.
Правда, міський голова з ним не погодився: «Данило Костянтиновичу, вам за все треба відповідати!». І продовжив:
«На мою думку, доцільно організувати народний контроль, так як це було при колишньому Союзі, за харчуванням та продажем ліків у медичних закладах».
До речі, про харчування.
Продукти – картопля, морква, буряк, цибуля – у медичні заклади постійно надходять свіжі, якісні з Гостомеля. Ветерани цікавилися пільговим протезуванням зубів. З цього приводу головний лікар поліклініки Світлана Росстальна зауважила: «На нинішній рік на пільгове протезування зубів виділено всього-на-всього 37 тисяч гривень. За ці кошти ми повинні протезувати 91 ветерана. Це, звичайно, недостатня сума».
У питаннях аптечних Світлана Росстальна однозначно стала на сторону ветеранів. Це ненормально, коли фармацевти накручують проценти як хочуть.
В окремих аптечних закладах пишуть про скидки на ліки на 10-15% і таким чином заманюють покупців. Насправді, ціни на ліки залишаються високими.
Отож на часі створення соціальної аптеки».
ЧИ МОЖНА ВІЙСЬКОВИЙ ГОСПІТАЛЬ ПЕРЕПРОФІЛЮВАТИ НА ЦЕНТРАЛЬНУ МІСЬКУ ЛІКАРНЮ?
Тема ця дискутується не вперше, притому на різних рівнях. Голова Київської обласної державної адміністрації Анатолій Присяжнюк з цього приводу писав лист до керівництва Міністерства оборони України. Але військові відповіли категоричною відмовою.
З огляду на те, що центральна міська лікарня, яка розташована у Бучі, не задовольняє потреби жителів Ірпінського регіону, є пропозиції перенести її в Кичеєво – у психоневрологічний диспансер. До речі, нині він заповнений тільки на 60 відсотків. А звідси хворих переселити в селище Глеваху Васильківського району. Правда, ці плани лише в проекті, їх ще треба добре вивчити на предмет економічної доцільності, доїзду хворих і т. п.
ЧИ ОБГРУНТОВАНІ ПРЕТЕНЗІЇ ДО АВТОПЕРЕВІЗНИКІВ?
Ветерани – Михайло Ганжа, Олександр Пухляк, Анатолій Харциз, Валентина Кулініч, Микола Бурмака порушили ряд актуальних питань, пов’язаних з перевезенням пасажирів: «У нас сьогодні відсутній громадський транспорт. Все приватизовано. Є така пропозиція – учасників бойових дій та інвалідів, яких у нас налічується 400 осіб, та учасників війни, трудового фронту – трохи більше 1000 осіб, перевозити безкоштовно, а дітей війни (понад 600 осіб) – за 50 відсотків вартості.
Також треба подумати про перевезення пенсіонерів хоча б тричі на день. А на автобусних маршрутах, які курсують по новій дорозі Ірпінь-Київ, треба зменшити вартість проїзду, на окремих дорогах покласти більше лежачих «поліцейських, облаштувати окремі зупинки».
Голова наглядової ради АТП-13250 Олег Сотніков проінформував: «Ми враховуємо інтереси багатьох верств населення. Тільки у цьому році патронажним сестрам Ірпінського міського Товариства Червоного Хреста, працівникам центру зайнятості, інших установ видали проїзних квитків на один мільйон гривень. Задовольнити побажання пенсіонерів у нас немає можливості – на їх перевезення у рік потрібно 16 мільйонів гривень!
Усі автобусні зупинки передані суб’єктам господарської діяльності. Вони мають їх обладнати належним чином і водночас відкрити тут свої об’єкти.
Дехто з вас пропонує зменшити вартість проїзду з Ірпеня до Києва по новій дорозі. Але нам це економічно невигідно. Згідно з маршрутним паспортом відстань від залізничного вокзалу до Академмістечка, де курсують автобуси №379, – 20 км, а від Гранд-Лайфу до Академмістечка по новій трасі – 17,8 км. Тобто відстань майже така сама. Всі ціни на перевезення пасажирів погоджуємо з Київською обласною державною адміністрацією. Сьогодні ситуація така: на розвиток підприємства не залишається грошей, отож ми його «убиваємо», бо немає можливості оновлювати автобусний парк.
Пролунала також критика прозневажливе ставлення окремих водіїв до пасажирів. Я не виключаю, що час від часу виникають конфліктні ситуації. Тому якщо є непорозуміння, звертайтеся не до міської ради, а до нас, в автопарк, з 8.00 до 17.00 за телефонами 69-909, 69-919. Ми обов’язково відреагуємо на неправомірні дії водіїв. Хочу, щоб мене правильно зрозуміли: водії бувають різні, вони насамперед мають забезпечувати безпеку руху пасажирів. А у випадку виникнення
аварії несуть кримінальну відповідальність. Тому для них найголовніше – безпека руху.
Кількість лежачих «поліцейських» не можна збільшувати. «Завдячуючи» їм, ми сильно розбиваємо автотранспорт – лопаються диски, виходить з ладу ходова і т.д.
Краще встановити дорожні знаки з обмеженою швидкістю, а лежачі «поліцейські» мають бути насамперед біля навчальних закладів.
З такою тезою погодився і головний лікар Ірпінської центральної міської лікарні Данило Лісняк: «Лежачі «поліцейські» дуже заважають каретам швидкої допомоги. Адже бувають ситуації, коли десять згаяних хвилин можуть коштувати життя хворому, до якого лікарі їдуть на виклик».
