Ми вирішили вивчити ситуацію, яка склалася у комунальних аптеках Приірпіння. Наші співрозмовники - завідуючий комунальним підприємством «Міжлікарняна аптека» Борис Яригін та його заступник Ірина Стасюк.
Міжлікарняна аптека відкрита у нашому регіоні у червні 1998 року, сьогодні має філії - аптечні пункти в Ірпінській центральній міській лікарні, Ірпінській та Гостомельській поліклініках. За день їх покупцями є майже 400 осіб, з них приблизно 50 пільговиків з усього Приірпіння. І парадокс полягає в тому, що це комунальне підприємство - збиткове.
- На території Ірпінського регіону та міста Бучі ми ? єдина аптека, яка має ліцензію на право отримання, зберігання та відпуск транквілізаторів, наркотичних препаратів. Єдина аптека, яка забезпечує онкохворих, усі інші пільгові бюджетні категорії населення. Хворі на бронхіальну астму, інфаркт міокарда, епілепсію та шизофренію, діти до трьох років, інваліди дитинства також проходять через наші руки. Ці люди за рецептами отримують спеціальні препарати, які є лише на певних фірмах, оскільки вони специфічні. Жодна приватна аптека не хоче з такими ліками мати справу. Адже їх ніхто не купує, а вони йдуть по безкоштовних рецептах. Максимальна націнка, яку ми маємо право робити на ці препарати, - не більше 10%. Та й ці відсотки нам йдуть у збиток.
- Ці препарати, їх складові - українського походження?
- В основному (майже 70%) - імпортні. Навіть якщо пишуть на упаковці, що препарат український, діюча речовина у ньому іноземного походження. В Україні немає відповідних хіміко-фармацевтичних заводів, які виробляють субстанції.
Наприклад, хлорид натрію постачають з Китаю, глюкозу - із Франції. І так усі діючі речовини. Наші заводи лише фасують у пляшечки, блістери на своїх лініях. Тому по вартості вони лише десь на 30% дешевші. І специфічні препарати дорого коштують, їх ніхто не купує за гроші - лише видають за безплатні рецепти. Так само ми забезпечуємо весь регіон інсуліном: 70% - імпортний, 30% - український (завод «Індар»).
- Які причини, що ваше підприємство збиткове?
- Щоб видавати безкоштовні препарати, доводиться тримати людину, платити їй зарплату з бюджету нашої аптеки. Зберігаємо їх у наших холодильниках, на що витрачається електроенергія. І держава ніяк не компенсує ці витрати. Нам навіть не надали пільги з оренди приміщення, хоча й був відповідний рекомендаційний лист голови Київської облдержадміністрації Анатолія Присяжнюка, що комунальним аптекам, тим паче які готують медикаменти, визначити орендну плату в 1 гривню. Нам відмовляються надавати цю пільгу, платимо повну вартість - 6 тис. грн. за місяць.
- Чому неможливо вирішити це питання?
- Наш засновник - Ірпінська міська рада, а ми знаходимося на території Бучанської міськради. Раніше, коли створювалася ця аптека, був один регіон. П’ять років ми вже на території Бучі. Проблема давно існує, і не лише з нашою аптекою, а й з лікарнею. Мери Ірпеня та Бучі не можуть знайти спільну мову. Можливо, варто було б винести це питання на розгляд сесій міських рад, адже на кону - і питання існування нашого закладу, і здоров’я хворих.
- Що можна сказати про цінову політику на ліки?
- Державні керівники відвідують аптеки й кажуть, що там великі націнки. Жодна аптека на бюджетні кошти не зробить націнки більше 10%. На усі інші медикаменти, які купує населення, робимо націнку до 25%.
Якщо ми хоча б копійку візьмемо більше - будуть штрафні санкції. А ціни формують заводи, постачальники. За яку ціну ввезли в Україну препарати - звідти виходить вартість.
Ми не можемо вижити за ці націнки. Раніше могли їх збільшувати на медикаменти, які йдуть за державні кошти, - 25-30%, то зараз - не більше 10%. Тому приватні аптеки відмовилися від реалізації спеціальних препаратів - не хочуть «гратися» з бюджетними коштами. Націнка мінімальна, а перевірок з боку контролюючих органів дуже багато.
Жодна комерційна аптека не хоче обслуговувати ні дитсадки, ні школи, ні лікарні, ні поліклініки, ні пологові будинки.
Треба тримати бухгалтера. Ми платимо з того, що наторгують працівники у залі. У нас мізерні зарплати, люди не хочуть йти працювати. Половина співробітників - пенсіонери (60-65 років).
- Ваша аптека - єдина у регіоні, яка готує лікарські препарати.
- Так, наші виробничі потужності дозволяють виготовляти дистильовану воду, стерильні розчини, різноманітні екстампоральні медикаменти, зокрема мазі, мікстури, порошки для дітей та дорослих. Так, зовнішні розчини фурациліну, хлориду натрію, хлорексидіну готуємо у пропорціях, які не випускає жоден фармацевтичний завод, але ефективних у лікуванні.
Проте виробництво дуже енерговитратне, автоклави та дистилятори уже застарілі. Наприклад, щоб отримати 1 л дистильованої води потрібно переробити десятки літрів звичайної води. І додатково доводиться тримати у штаті людей:
санітарку, асистента, провізора-аналітика, бухгалтера. Щоб працювати з автоклавами, потрібен спеціаліст, який проходить кожного року стажування з техніки безпеки і йому видається відповідний документ.
- А де ви берете препарати?
- Наприклад, купуємо на КП «Фармація», за свої кошти, і потім готуємо ліки. Для цієї роботи також потрібні фахівці, які мають вищу фармацевтичну освіту, відповідний допуск.
І знову виникає проблема.
Ми шукаємо такі фірми, які дають нам відтермінування платежу мінімум на 1,5-2 місяці - так перераховує кошти лікарня. Але ж підприємці віддають перевагу передоплаті, бо в іншому випадку вони втрачають можливі прибутки. Тому нам доводиться переплачувати за відтермінування платежу. А з передоплату можна було б купувати препарати дешевше.
- Ще хотілося б уточнити пільговий контингент ваших покупців?
- Інваліди, визначені категорії пенсіонерів беруть рецепт у поліклініці та отримують ліки. Учасник війни має пільги на усі медикаменти, хворі на епілепсію, шизофренію - лише по основному захворюванню. Інваліди 1-2 груп по загальному захворюванню - усі медикаменти за 50%. Якщо категорія цукровий діабет - видають лише препарати, які знижують рівень цукру. Але при цьому захворюванні уже встановлюється інвалідність 2 групи. Тому інші препарати надають за 50%.
- Скільки у вас працює співробітників?
- За штатом - 22. Наймолодший має стаж дев’ять років. Інші - 20-40. Просимо інтернів, щоб у нас попрацювали, але потім
утримати їх за мізерну зарплату дуже важко. У Києві провізор-інтерн, який проходить в аптеці інтернатуру, сплачує їй гроші (5-6 тис. грн. за сім місяців). А ми самі платимо йому зарплату - лише працюй. У нас повний соціальний пакет: оплачуємо лікарняні, 37 днів відпустки (чорнобильські, за шкідливість), додатково 15 днів відпустки на дітей (двоє чи більше до 15 років). Але молоді це не цікаво.
З іншого боку, за постановою Кабміну працівникам комунальних підприємств сплачується оклад на оздоровлення до відпустки, є доплата за вислугу років, проте оскільки підприємство збиткове, то нам нема чим платити. І за порушення законодавства накладається штраф.
Питання стоїть руба: якщо звільняться наші пенсіонери, то аптека просто закриється. Хочуть, щоб ми і чорнобильські ліки закуповували, але ж знову потрібно набирати кадри, що виливається у копійку.
- Які ще проблеми заважають нормально працювати?
- Бухгалтери жаліються, що майже щомісяця з’являється щось нове у здачі звітів до податкової інспекції, зокрема вимагають в електронному вигляді. Люди ночами вивчають спеціалізовану літературу, накази.
Треба додатково закуповувати комп’ютери, наймати людину, яка їх обслуговуватиме. Це все додаткові витрати. Ми розуміємо, що настав новий вік - комп’ютеризації. Але хотілося б, щоб на нас звернули увагу.
Залишається чинною норма, що 50% прибутку ми повинні перераховувати до міського бюджету. Оскільки підприємство збиткове, то до нас надсилають перевірки. З чого платити податки на прибуток, якщо нам по 1,5-2 місяці не перераховують кошти за взяті медикаменти?
Міжлікарняна аптека відкрита у нашому регіоні у червні 1998 року, сьогодні має філії - аптечні пункти в Ірпінській центральній міській лікарні, Ірпінській та Гостомельській поліклініках. За день їх покупцями є майже 400 осіб, з них приблизно 50 пільговиків з усього Приірпіння. І парадокс полягає в тому, що це комунальне підприємство - збиткове.
- На території Ірпінського регіону та міста Бучі ми ? єдина аптека, яка має ліцензію на право отримання, зберігання та відпуск транквілізаторів, наркотичних препаратів. Єдина аптека, яка забезпечує онкохворих, усі інші пільгові бюджетні категорії населення. Хворі на бронхіальну астму, інфаркт міокарда, епілепсію та шизофренію, діти до трьох років, інваліди дитинства також проходять через наші руки. Ці люди за рецептами отримують спеціальні препарати, які є лише на певних фірмах, оскільки вони специфічні. Жодна приватна аптека не хоче з такими ліками мати справу. Адже їх ніхто не купує, а вони йдуть по безкоштовних рецептах. Максимальна націнка, яку ми маємо право робити на ці препарати, - не більше 10%. Та й ці відсотки нам йдуть у збиток.
- Ці препарати, їх складові - українського походження?
- В основному (майже 70%) - імпортні. Навіть якщо пишуть на упаковці, що препарат український, діюча речовина у ньому іноземного походження. В Україні немає відповідних хіміко-фармацевтичних заводів, які виробляють субстанції.
Наприклад, хлорид натрію постачають з Китаю, глюкозу - із Франції. І так усі діючі речовини. Наші заводи лише фасують у пляшечки, блістери на своїх лініях. Тому по вартості вони лише десь на 30% дешевші. І специфічні препарати дорого коштують, їх ніхто не купує за гроші - лише видають за безплатні рецепти. Так само ми забезпечуємо весь регіон інсуліном: 70% - імпортний, 30% - український (завод «Індар»).
- Які причини, що ваше підприємство збиткове?
- Щоб видавати безкоштовні препарати, доводиться тримати людину, платити їй зарплату з бюджету нашої аптеки. Зберігаємо їх у наших холодильниках, на що витрачається електроенергія. І держава ніяк не компенсує ці витрати. Нам навіть не надали пільги з оренди приміщення, хоча й був відповідний рекомендаційний лист голови Київської облдержадміністрації Анатолія Присяжнюка, що комунальним аптекам, тим паче які готують медикаменти, визначити орендну плату в 1 гривню. Нам відмовляються надавати цю пільгу, платимо повну вартість - 6 тис. грн. за місяць.
- Чому неможливо вирішити це питання?
- Наш засновник - Ірпінська міська рада, а ми знаходимося на території Бучанської міськради. Раніше, коли створювалася ця аптека, був один регіон. П’ять років ми вже на території Бучі. Проблема давно існує, і не лише з нашою аптекою, а й з лікарнею. Мери Ірпеня та Бучі не можуть знайти спільну мову. Можливо, варто було б винести це питання на розгляд сесій міських рад, адже на кону - і питання існування нашого закладу, і здоров’я хворих.
- Що можна сказати про цінову політику на ліки?
- Державні керівники відвідують аптеки й кажуть, що там великі націнки. Жодна аптека на бюджетні кошти не зробить націнки більше 10%. На усі інші медикаменти, які купує населення, робимо націнку до 25%.
Якщо ми хоча б копійку візьмемо більше - будуть штрафні санкції. А ціни формують заводи, постачальники. За яку ціну ввезли в Україну препарати - звідти виходить вартість.
Ми не можемо вижити за ці націнки. Раніше могли їх збільшувати на медикаменти, які йдуть за державні кошти, - 25-30%, то зараз - не більше 10%. Тому приватні аптеки відмовилися від реалізації спеціальних препаратів - не хочуть «гратися» з бюджетними коштами. Націнка мінімальна, а перевірок з боку контролюючих органів дуже багато.
Жодна комерційна аптека не хоче обслуговувати ні дитсадки, ні школи, ні лікарні, ні поліклініки, ні пологові будинки.
Треба тримати бухгалтера. Ми платимо з того, що наторгують працівники у залі. У нас мізерні зарплати, люди не хочуть йти працювати. Половина співробітників - пенсіонери (60-65 років).
- Ваша аптека - єдина у регіоні, яка готує лікарські препарати.
- Так, наші виробничі потужності дозволяють виготовляти дистильовану воду, стерильні розчини, різноманітні екстампоральні медикаменти, зокрема мазі, мікстури, порошки для дітей та дорослих. Так, зовнішні розчини фурациліну, хлориду натрію, хлорексидіну готуємо у пропорціях, які не випускає жоден фармацевтичний завод, але ефективних у лікуванні.
Проте виробництво дуже енерговитратне, автоклави та дистилятори уже застарілі. Наприклад, щоб отримати 1 л дистильованої води потрібно переробити десятки літрів звичайної води. І додатково доводиться тримати у штаті людей:
санітарку, асистента, провізора-аналітика, бухгалтера. Щоб працювати з автоклавами, потрібен спеціаліст, який проходить кожного року стажування з техніки безпеки і йому видається відповідний документ.
- А де ви берете препарати?
- Наприклад, купуємо на КП «Фармація», за свої кошти, і потім готуємо ліки. Для цієї роботи також потрібні фахівці, які мають вищу фармацевтичну освіту, відповідний допуск.
І знову виникає проблема.
Ми шукаємо такі фірми, які дають нам відтермінування платежу мінімум на 1,5-2 місяці - так перераховує кошти лікарня. Але ж підприємці віддають перевагу передоплаті, бо в іншому випадку вони втрачають можливі прибутки. Тому нам доводиться переплачувати за відтермінування платежу. А з передоплату можна було б купувати препарати дешевше.
- Ще хотілося б уточнити пільговий контингент ваших покупців?
- Інваліди, визначені категорії пенсіонерів беруть рецепт у поліклініці та отримують ліки. Учасник війни має пільги на усі медикаменти, хворі на епілепсію, шизофренію - лише по основному захворюванню. Інваліди 1-2 груп по загальному захворюванню - усі медикаменти за 50%. Якщо категорія цукровий діабет - видають лише препарати, які знижують рівень цукру. Але при цьому захворюванні уже встановлюється інвалідність 2 групи. Тому інші препарати надають за 50%.
- Скільки у вас працює співробітників?
- За штатом - 22. Наймолодший має стаж дев’ять років. Інші - 20-40. Просимо інтернів, щоб у нас попрацювали, але потім
утримати їх за мізерну зарплату дуже важко. У Києві провізор-інтерн, який проходить в аптеці інтернатуру, сплачує їй гроші (5-6 тис. грн. за сім місяців). А ми самі платимо йому зарплату - лише працюй. У нас повний соціальний пакет: оплачуємо лікарняні, 37 днів відпустки (чорнобильські, за шкідливість), додатково 15 днів відпустки на дітей (двоє чи більше до 15 років). Але молоді це не цікаво.
З іншого боку, за постановою Кабміну працівникам комунальних підприємств сплачується оклад на оздоровлення до відпустки, є доплата за вислугу років, проте оскільки підприємство збиткове, то нам нема чим платити. І за порушення законодавства накладається штраф.
Питання стоїть руба: якщо звільняться наші пенсіонери, то аптека просто закриється. Хочуть, щоб ми і чорнобильські ліки закуповували, але ж знову потрібно набирати кадри, що виливається у копійку.
- Які ще проблеми заважають нормально працювати?
- Бухгалтери жаліються, що майже щомісяця з’являється щось нове у здачі звітів до податкової інспекції, зокрема вимагають в електронному вигляді. Люди ночами вивчають спеціалізовану літературу, накази.
Треба додатково закуповувати комп’ютери, наймати людину, яка їх обслуговуватиме. Це все додаткові витрати. Ми розуміємо, що настав новий вік - комп’ютеризації. Але хотілося б, щоб на нас звернули увагу.
Залишається чинною норма, що 50% прибутку ми повинні перераховувати до міського бюджету. Оскільки підприємство збиткове, то до нас надсилають перевірки. З чого платити податки на прибуток, якщо нам по 1,5-2 місяці не перераховують кошти за взяті медикаменти?
