Як стало відомо «БН», в усіх бюджетних організаціях та установах Бучі невдовзі будуть встановлені теплолічильники. Мета зрозуміла, та наразі, поки ведеться робота, відділ ЖКГ бучанської міської ради не коментує це питання. Обіцяють надати інформацію постфактум. Однак тема теплозаощадження, через постійно зростаючу вартість енергоресурсів, останнім часом набуває все більшої актуальності в українському суспільстві. От і ми вирішили провести власне дослідження проблематики, адже саме заощадження енергії на сьогодні – чи не єдиний спосіб зменшити витрати кінцевого споживача, тобто нас з вами.
Отже, якщо говорити про державну політику щодо енергетичної безпеки України взагалі, вона складається не лише з диверсифікації постачання енергоносіїв та видобутку власних вуглеводнів, але й з розробки та впровадження ефективної програми енергозбереження та розвитку альтернативної енергетики. Таким чином, вже на зорі незалежності в Україні почала формуватися нормативно-правова база та створюватися державні інституції, що регулюють політику енергозбереження.
Що стосується фінансування, кошти з державного бюджету України на розвиток енергозбереження почали виділятися лише з 2001 року (25 млн грн), а саме на запровадження енергозберігаючих технологій у бюджетній сфері. Втім проголошені наміри держави були виконані на 30 відсотків. Для проведення необхідних заходів виділили 7,6 млн. грн. Це знову лиш засвідчило недостатньо ефективну роботу держави в секторі реального скорочення споживання паливно-енергетичних ресурсів. В подальшому, у державному бюджеті України на 2002 рік було передбачено 17 млн грн для завершення фінансування незакінчених у 2001 році енергозберігаючих проектів, з яких реально профінансовано 1,3 млн грн. Бюджетом на 2003 рік було закладено 7 млн грн. У 2010 році для реалізації затвердженої програми з енергоефективності держава виділила на шість років 800 млн грн. У бюджеті 2011-го року на потреби програми виділено 600 млн грн.
За висновками спеціалістів, для реалізації затверджених програм енергозбереження по всіх регіонах України, існуючої державної фінансової підтримки, навіть задекларованої, - недостатньо. Насправді, для реального скорочення споживання паливно-енергетичних ресурсів, протягом наступних кількох років потрібно витратити близько 40 мільярдів гривень. Тож зрозуміло, що ефективність енергозберігаючої політики не може ґрунтуватися лише на фінансовій підтримці держави. Фахівці вважають потужним інструментом реалізації програм енергозбереження залучення коштів міжнародних фінансових організацій та приватних інвесторів. Завдання держави тут полягає у проведенні прозорої політики енергозбереження та стабільній діяльності у даній сфері. Відтак постійне нарощування обсягів державної підтримки енергоефективних проектів та робота над гармонізацією законодавства дасть інвестору певний сигнал, демонструючи не лише декларативну зацікавленість України у розвитку цього сектору.
Якщо уважно дослідити ситуацію, то виявляється, що у цій царині, як то кажуть, «поле не пахане». А, отже, існують усі передумови для розвитку сфери енергоощадних технологій. Головне - це, по-перше, недосконалі та енерговитратні котельні, що потребують модернізації, фізично та морально зношені теплотраси, які треба замінювати. По-друге, це переважання в житловій забудові міст панельних будинків, які не лише не відповідають нормам вітчизняного Держбуду за теплозбереженням, а навіть не обладнані елементарними системами обліку споживання тепла.
За статистикою, протягом останніх двадцяти років зацікавленість і того ж приватного сектору у впровадженні енергозберігаючих технологій була теж дуже низькою, незважаючи на те, що держава зі свого боку здійснила ряд законодавчих та інституційних кроків у сфері розвитку енергозбереження.
Споживачі мають добре усвідомлювати, що утеплення вікон та стін, а також встановлення лічильників і терморегуляторів на батареях дають змогу скоротити витрати з оплати тепла приблизно на третину. Якщо до цього додати постійне зростання цін на енергоресурси та, як наслідок, за спожите тепло (деякі експерти вважають діючі розцінки Теплокомуненерго завищеними, а незабаром вони обов’язково збільшаться - на вимогу Міжнародного валютного фонду – Авт.), тоді зростання попиту на енерго- та теплоощадні технології вже за сьогоднішніх умов видається беззаперечним. Однак насправді на ринку енергоощадних технологій буму не відчувається.
В Україні технології з теплозбереження (вітчизняні та імпортні) існують давно, й експерти з року в рік не втомлюються прогнозувати стрімке зростання попиту. Більшість операторів ринку зайнятих у цій сфері вкотре констатують, що, не зважаючи на повільне впровадження енергоощадних новацій, їх бум переноситься на найближчі рік-два. А поки що споживачами лічильників та утеплювачів залишаються бюджетні установи та будівельні організації, які при ремонті та будівництві нових будівель намагаються використовувати більшість доступних теплозберігаючих технологiй.
Висновки ми робимо наступні. Завдяки запровадженим державою законодавчо-інституційним та фінансовим заходам, останніми роками в Україні спостерігається все-таки позитивна динаміка розвитку сфери енергоефективності та альтернативної енергетики. І один із головних чинників росту – це розробка та втілення окремих обласних та місцевих програм (як, наприклад, у Бучі – Авт.). Наші державні мужі повинні продовжувати послідовну та стабільну роботу у сфері енергозбереження шляхом гармонізації нормативно-правової бази та нарощувати фінансову підтримку енергоефективних проектів в бюджетній сфері. Державні установи мають бути прикладом для наслідування в сфері енергозбереження.
Фахівці наголошують на спрощенні процедури залучення коштів іноземних та вітчизняних інвестицій у сферу енергоефективності та надання певних пільг з оподаткування для подальшого залучення суб’єктів господарювання до цієї діяльності. А також нагадують про окрему увагу підтримці розвитку альтернативної енергетики.
У приватному секторі, здебільшого все залежить від нас самих. На жаль, ціни в комунальних платіжках зростатимуть, тож економити можемо лише за рахунок енергозбереження. Можливих способів сьогодні достатньо…
Отже, якщо говорити про державну політику щодо енергетичної безпеки України взагалі, вона складається не лише з диверсифікації постачання енергоносіїв та видобутку власних вуглеводнів, але й з розробки та впровадження ефективної програми енергозбереження та розвитку альтернативної енергетики. Таким чином, вже на зорі незалежності в Україні почала формуватися нормативно-правова база та створюватися державні інституції, що регулюють політику енергозбереження.
Що стосується фінансування, кошти з державного бюджету України на розвиток енергозбереження почали виділятися лише з 2001 року (25 млн грн), а саме на запровадження енергозберігаючих технологій у бюджетній сфері. Втім проголошені наміри держави були виконані на 30 відсотків. Для проведення необхідних заходів виділили 7,6 млн. грн. Це знову лиш засвідчило недостатньо ефективну роботу держави в секторі реального скорочення споживання паливно-енергетичних ресурсів. В подальшому, у державному бюджеті України на 2002 рік було передбачено 17 млн грн для завершення фінансування незакінчених у 2001 році енергозберігаючих проектів, з яких реально профінансовано 1,3 млн грн. Бюджетом на 2003 рік було закладено 7 млн грн. У 2010 році для реалізації затвердженої програми з енергоефективності держава виділила на шість років 800 млн грн. У бюджеті 2011-го року на потреби програми виділено 600 млн грн.
За висновками спеціалістів, для реалізації затверджених програм енергозбереження по всіх регіонах України, існуючої державної фінансової підтримки, навіть задекларованої, - недостатньо. Насправді, для реального скорочення споживання паливно-енергетичних ресурсів, протягом наступних кількох років потрібно витратити близько 40 мільярдів гривень. Тож зрозуміло, що ефективність енергозберігаючої політики не може ґрунтуватися лише на фінансовій підтримці держави. Фахівці вважають потужним інструментом реалізації програм енергозбереження залучення коштів міжнародних фінансових організацій та приватних інвесторів. Завдання держави тут полягає у проведенні прозорої політики енергозбереження та стабільній діяльності у даній сфері. Відтак постійне нарощування обсягів державної підтримки енергоефективних проектів та робота над гармонізацією законодавства дасть інвестору певний сигнал, демонструючи не лише декларативну зацікавленість України у розвитку цього сектору.
Серед основних причин повільного розвитку сфери енергозаощадження в Україні спеціалісти визначають наступне:
• обмеженість місцевих бюджетів для фінансування програм енергозбереження;
• низький рівень залучення місцевого приватного сектору та державних установ до існуючих міжнародних програм, що надають консультативну, технічну та кредитну допомогу перспективним енергозберігаючим проектам;
• недостатнє інформаційне супроводження енергозберігаючих програм як українських так і міжнародних, що знижує рівень залучення потенційних учасників до енергозберігаючих програм;
• неефективна національна система оподаткування для стимулювання зацікавленості в інвестуванні проектів з енергозбереження.
• обмеженість місцевих бюджетів для фінансування програм енергозбереження;
• низький рівень залучення місцевого приватного сектору та державних установ до існуючих міжнародних програм, що надають консультативну, технічну та кредитну допомогу перспективним енергозберігаючим проектам;
• недостатнє інформаційне супроводження енергозберігаючих програм як українських так і міжнародних, що знижує рівень залучення потенційних учасників до енергозберігаючих програм;
• неефективна національна система оподаткування для стимулювання зацікавленості в інвестуванні проектів з енергозбереження.
Якщо уважно дослідити ситуацію, то виявляється, що у цій царині, як то кажуть, «поле не пахане». А, отже, існують усі передумови для розвитку сфери енергоощадних технологій. Головне - це, по-перше, недосконалі та енерговитратні котельні, що потребують модернізації, фізично та морально зношені теплотраси, які треба замінювати. По-друге, це переважання в житловій забудові міст панельних будинків, які не лише не відповідають нормам вітчизняного Держбуду за теплозбереженням, а навіть не обладнані елементарними системами обліку споживання тепла.
За статистикою, протягом останніх двадцяти років зацікавленість і того ж приватного сектору у впровадженні енергозберігаючих технологій була теж дуже низькою, незважаючи на те, що держава зі свого боку здійснила ряд законодавчих та інституційних кроків у сфері розвитку енергозбереження.
Споживачі мають добре усвідомлювати, що утеплення вікон та стін, а також встановлення лічильників і терморегуляторів на батареях дають змогу скоротити витрати з оплати тепла приблизно на третину. Якщо до цього додати постійне зростання цін на енергоресурси та, як наслідок, за спожите тепло (деякі експерти вважають діючі розцінки Теплокомуненерго завищеними, а незабаром вони обов’язково збільшаться - на вимогу Міжнародного валютного фонду – Авт.), тоді зростання попиту на енерго- та теплоощадні технології вже за сьогоднішніх умов видається беззаперечним. Однак насправді на ринку енергоощадних технологій буму не відчувається.
В Україні технології з теплозбереження (вітчизняні та імпортні) існують давно, й експерти з року в рік не втомлюються прогнозувати стрімке зростання попиту. Більшість операторів ринку зайнятих у цій сфері вкотре констатують, що, не зважаючи на повільне впровадження енергоощадних новацій, їх бум переноситься на найближчі рік-два. А поки що споживачами лічильників та утеплювачів залишаються бюджетні установи та будівельні організації, які при ремонті та будівництві нових будівель намагаються використовувати більшість доступних теплозберігаючих технологiй.
Висновки ми робимо наступні. Завдяки запровадженим державою законодавчо-інституційним та фінансовим заходам, останніми роками в Україні спостерігається все-таки позитивна динаміка розвитку сфери енергоефективності та альтернативної енергетики. І один із головних чинників росту – це розробка та втілення окремих обласних та місцевих програм (як, наприклад, у Бучі – Авт.). Наші державні мужі повинні продовжувати послідовну та стабільну роботу у сфері енергозбереження шляхом гармонізації нормативно-правової бази та нарощувати фінансову підтримку енергоефективних проектів в бюджетній сфері. Державні установи мають бути прикладом для наслідування в сфері енергозбереження.
Фахівці наголошують на спрощенні процедури залучення коштів іноземних та вітчизняних інвестицій у сферу енергоефективності та надання певних пільг з оподаткування для подальшого залучення суб’єктів господарювання до цієї діяльності. А також нагадують про окрему увагу підтримці розвитку альтернативної енергетики.
У приватному секторі, здебільшого все залежить від нас самих. На жаль, ціни в комунальних платіжках зростатимуть, тож економити можемо лише за рахунок енергозбереження. Можливих способів сьогодні достатньо…
