Гарна зала, доброзичливий прийом господарів, виступи гімназистів перед учасниками фестивалю вже з перших хвилин налаштували наших гравців на переможний результат.
Адже вони – дійсно спортивна сім'я, яку об’єднує спільна мета виростити двох своїх синів здоровими та красивими тілом і душею. Що ж це за родина така – і весела, і активна, і дружня?

Мама – Катерина Гулянська, зараз у відпустці по догляду за молодшим сином. Вона щира жінка, любить своїх синів, завжди цікавиться їхніми справами. Крім того, любить квіти та регулярно відвідує заняття у фітнес-центрі.
Син – Андрій Гулянський, навчається в 5 класі Бучанської школи №4 за програмою «Росток». Улюблений предмет – математика. Це – енергійний, по-спортивному закоханий у футбол хлопчик. Він грає у футбол вже п’ять років (тренер Ніна Полякова). Андрій є неодноразовим переможцем міських, обласних турнірів «Футбольні надії Київщини», учасник Міжнародного турніру з футболу.
Ось така сім'я представляла Бучу в області. Та повернемося до фестивалю, який вимагав від сімей-учасників особливої спритності, гумору та такої необхідної підтримки один одного. Усі ці якості були присутні у Гулянських.
До речі, під час фестивалю була організована й виставка квітів, які привезли самі учасники свята. Потім вони подарували ці рослини учням дитячого будинку м. Біла Церква, а з ними – і частинку свого сімейного тепла та любові.
Тож, у результаті з 11 сімей (з однією дитиною) у віковій групі з 11 до 13 років родина бучанців – на найвищому п’єдесталі пошани. Єдиний Кубок фестивалю «Тато, мама, я – спортивна сім'я» знову поїхав до Бучі. Сім'я також була нагороджена грамотою, магнітофоном, книгами, солодощами. До речі, вони єдині, хто виступав під прапором Бучі, що говорить про їх патріотизм. Майбутнє Бучі – ось за такими сім'ями!
• Коментарі •
Ми поцікавилися в учасників змагань, що їм найбільше сподобалося на цьому святі?
Сергій Гулянський:
- Найбільше відчувалася підтримка нашого тренера – Ніни Полякової, яка готувала нашу команду до змагання і вболівала за нас. А ще – підтримка глядачів та інших учасників дійства.
Проте, найбільше запам'ятався дуже цікавий і складний етап – «лабіринт» (перенесення двох м'ячів із обруча в обруч) і катання на самокаті.
Катерина Гулянська:
- А мені найбільше запам'яталася гра «Дартс» - метання дротиків. Я вдома кожного дня так добросовісно готувалася і все було добре, а от під час змагання, мабуть, занадто розхвилювалася. Проте Андрій та Сергій своїми влучними «пострілами» перекрили мій резуьтат.
Андрій Гулянський:
- Мені сподобалося все: виступи гімнастів, конкурси, а найбільше – перегони на великих резинових м'ячах (наші спортивні потуги швидше нагадували невмілі стрибки кенгуру). І, звичайно, їзда на самокатах. Я чомусь так розізлився, що ледь встиг затормозити на етапі конкурсу.
Ніна Полякова
(до речі, нещодавно Київською обласною федерацією футболу їй було
присвоєно кваліфікацію тренера-викладача з футболу):
- Сім'ї Гулянських я знаю вже давно – п'ять років Андрійко відвідує секцію футболу. Тому на моїх очах він зріс, зміцнів фізично і духовно. Гулянські – це дуже дружна і цікава родина з активними життєвими позиціями. На всіх турнірах (міських, обласних) тато і мама завжди супроводжують сина, вболівають за нього.
І за яку б справу родина не бралася – завжди доводять її до кінця, бо всі відповідальні та принципові. Я вірила і знала, що родина Гулянських – стане чемпіонами області.