» » » Ігор Кожемяка: «Те, що приваблює, не відірвати!»

Ігор Кожемяка: «Те, що приваблює, не відірвати!»

Жодне свято, мітинг чи урочистий захід не відбувається без того, хто «керує», організовує та проводить святкове дійство, – ведучого. У нас у Бучі таким незмінним професійним ведучим є Ігор Кожемяка, який за багаторічну працю, бадьорість духу припав до душі багатьом бучанцям. Ми бачимо його на різних заходах, які він душевно проводить, створює урочисту обстановку, задає певний тон й відповідний настрій усім глядачам, щедро ділиться своїм позитивом з присутніми або ж сумує разом з усіма… Вже і будь-яке свято тяжко уявити без Ігоря Геннадійовича, так полюбили і звикли до нього. У той же час окрім роботи бучанського культорганізатора на сцені, яку він з радістю виконує, мало знаємо про його життєвий та творчий шлях. Тому вирішили запросити Ігоря Геннадійовича в редакцію, щоб дізнатися більше про дитячі роки, початок професійної діяльності, участь у сьогоденні тощо, – чим він із задоволенням і поділився з нами.

Народився Ігор Кожемяка 26 червня 1967 року в селі Галиця Ніжинського району Чернігівській області. Через два роки батьки пана Ігоря переїхали у село Михайлівку-Рубежівку Київської області, де і нині разом зі своєю сім’єю, дружиною та сином, проживає Ігор Геннадійович.

«З малечку ходив на танцювальний гурток. Це було одним із найбільших моїх захоплень, – розповідає Ігор Кожемяка. – У восьмому класі почав відвідувати музичну школу – три роки навчався граі на баяні у Григорія Юхимовича Подольського, керівника славнозвісного колективу, народного муніципального чоловічого ансамблю «Ясени».
Шкільні роки для нашого популярного бучанського ведучого всіх міських заходів були в звдоволення. При будинку культури села Михайлівка-Рубежівка діяли різні гуртки: вокальні, хореографічні, драматичні, у яких він брав активну участь: «У батьків було своє господарство. Тому для них краще було б, якби я більше знаходився вдома та допомагав їм. Але ж те, що приваблює, не відірвати!..»

Після закінчення школи, як сказав нам сам Ігор Кожемяка, у нього «проснулося бажання вступати навчатися у кулінарний технікум», який він успішно і закінчив. За направленням працював поваром у медичному інституті ім. О. Богомольця. Потім пішов служити в прикордонні війська. Демобілізувався у званні сержанта та відмінника ПВ І-ІІ ступенів.
Згадки про службу, яка проходила в Івано-Франківській області, у Ігоря Геннадійовича дуже гарні. Особливо запам’яталася йому мальовнича гірська природа, незабутні краєвиди Західної України, які за два роки перебування там залишилися у пам’яті на все життя.
Після армії, повернувшись додому, знову почав працювати в медінституті. Готували уже у шеф-кухаря їдальні. Але творчість взяла своє.
В 21 рік у пана Ігоря виникло велике бажання вступати у Київське культурно-освітнє училище на відділення хореографії. Здавши іспити, він паралельно вступив і на вокальний відділ, диригентсько-хоровий, але залишився навчатися хореографії. Закінчивши його, не гаячи часу, вступив у Київський державний інститут культури ім. О. Корнійчука (нині відомий Київський національний університет культури і мистецтв) на факультет режисури театралізованих масових свят.

Спеціальність, здобута у вищому навчальному закладі, і стала запорукою подальшого життя. Хоча і хореографію Ігор Геннадійович не забував – працював у центрах творчості, школах Ірпеня, Гостомеля, Ворзеля, навчав діток народному, бальному танцю. Кулінарні вміння Ігорю Геннадійовичу нині також не заважають – і сьогодні він з легкістю може здивувати гостей смачними й оригінальними стравами на свята або ж побалувати дружину, приготувавши вечерю.

«З 1990 року життя поєдналось із санаторієм «Україна», що у селищі Ворзелі. Там і почалася бурхлива творча робота, – продовжує свою розповідь Ігор Кожемяка. – У 1997 році мене запросили на посаду завідувача відділу культури міста Ірпеня. Тоді ж познайомився з Бучанським селищним головою Анатолієм Петровичем Федоруком, який запросив мене у Бучу – очолити відділ культури, якого тоді ще не було. Ми його разом створювали. Тож, спершу рік працював директором Центрального Бучанського будинку культури.

З 2003 року за сімейними обставинами перейшов на постійну роботу у санаторій «Україна» на посаду заступника головного лікаря з культурно-масової і виховної роботи і працюю й досі там. Робота цікава й головне – творча. Це проведення екскурсій, різних вечорів відпочинку, концертів та свят…»
Оскільки Ігоря Геннадійовича завжди приваблював більше центр самої творчої роботи, то працюючи у санаторії «Україна», за пропозицією Анатолія Федорука, він залишився й у Бучі на творчій посаді – культорганізатора. Тож і на сьогодні його робота – проведення міських та клубних заходів, свят, зустрічей, мітингів тощо – активно продовжується.

Назавжди залишилось у згадці перше свято у Бучі – Новий 2000 рік. «Свято відбувалося на так званому «п’ятачку» на невеличкій сцені. Тоді ще й не знали як його проводити. З театрів дістали різні костюми, підготували розважальну програму з Дідом Морозом та Снігуронькою й запросили жителів Бучі… У людей був гарний новорічний настрій. І відтоді не одне святкове дійство удавалося на славу! – пригадує Ігор Кожемяка. – Раніше люди бігли на всі заходи, що проводилися. А останніми роками, особливо цього року, коли, дякуючи міському керівництву, відбувалася низка новорічних свят (2, 7, 13, 19 січня) дуже боляче було дивитися на напівпорожню площу, 15-20 глядачів».
З юних років пану Ігорю подобалась акторська робота. Він брав участь у незабутніх сценках «Весілля у Малинівці», «За двома зайцями» та ін. Проте нині найчастіше Ігорю Геннадійовичу доводиться перевдягатися у костюми Діда Мороза на Новий рік та Святого Миколая 19 грудня.

Попри роботу в Бучі та санаторії Ігор Геннадійович організовувє проведення банкетів, весіль, ювілеїв. Також співає у колективі: де баяніст – Володимир Король, керівник інструментального народного колективу «Сузір’я» м. Ірпеня Податкового університету, скрипачка – Мар’яна Халаш, співачка Лідія Бабенко, землячка з Бучі, та співак – Ігор Кожемяка.
Навчаючись у школі, у 1981 році Ігор Геннадійович познайомився з колективом «Ясени», який йому дуже сподобався. «З 1996 року почав співати разом з цим колективом, якому на сьогоднішній день вже 35 років. Близько року на репетиції не ходжу, але зараз знову є таке бажання повернутися у знайомі співочі ряди, тому що не вистачає цієї творчості, ніби щось відірвано», – щиро зізнається нам.

Та все ж найціннішим у житті пана Ігоря є кохана дружина Олена Кожемяка, з якою вже 20 років разом, та син Богдан – гордість і надія для батька.
Плани наперед Ігор Геннадійович «не малює». Каже, головне, щоб люди жили своїм життям і були щасливими: «Зичу всім добра, здоров’я, процвітання. Нехай панує у душах тепло, радість і гордість за те, що ми живемо на Україні». – І ми також бажаємо пану Ігорю щастя, здоров’я й успіхів щодня і всюди!

«Ми всі йдемо дорогою Христа,
Дай Боже в справах
дорости до Нього,
Одна молитва гарячить вуста –
Живи життя по правді й більш нічого…», – ці слова супроводжують Ігоря Кожемяку у житті.
Вікторія Кончаківська 
газета: "Бучанські новини" №4 від 4 лютого 2011 року
  0
 QR-код адреса статьи
Коментарів: 0
Додати коментар
Інформація
Коментувати новини на сайті можна тільки протягом 370 з дня публікації.