Село Катюжанка, що у Вишгородському районі, стало місцем паломництва десятків тисяч людей. Сюди їдуть за спасінням від алкогольної, тютюнової та гральної залежностей.
Вулиця Поштова, яка прилягає до церкви, в окремі дні не може вмістити всіх бажаючих потрапити на прийом до отця Олександра. На обочинах і на прилеглих вулицях заставлені автомобілі, буси з українськими, російськими, білоруськими, грузинськими номерами.
Той, хто давно не приїжджав в Катюжанку, звертають увагу на новий, збудований з червоної цегли храм. Його швидко звели завдяки фінансовому підживленню людей, яким отець Олександр допоміг зцілитися.
Щоп'ятниці, суботи і неділі цей священик зцілює людей від алкоголю, спиртного та гральної залежності. Жінок – від безпліддя. Плату за прийом не встановлює. Тільки добровільні пожертви на церкву.
– Я, і це хочу, щоб мене всі добре почули, не кодую, гіпнозом не займаюся, – говорить отець.
– Я накладаю тільки єпитимію – заборону. Хто її порушить, отримає ім’я Юди і носитиме на собі розп’яття Христа.
Чергову групу приїжджих священик запрошує до колишньої старенької церкви, яка нагадує хатинку 50-х років минулого століття. В середині – образи, лампадки. Священик попереджає: всім дотримуватися тиші, мобільні телефони виключити! І всі відразу потягнулися «глушити» телефоні апарати. Стало незвично тихо. Але раптом в однієї з жінок задзеленчав… мобільник!
– Я ж вас просив всіх – виключити ці апарати, – незадоволено промовив отець Олександр. Жінка середніх років знітилася і попросила вибачення. Та як тільки священик розпочав свою духовну промову, мобільник у цієї дами знову зателефонував.
Цілитель людських душ не стримався: «У вас вселився біс! Я прошу – негайно залишіть помешкання! Більше вас не хочу бачити на території церкви!».
Довелося жінці підкоритися. А тим часом отець Олександр продовжив:
– Ви підходите до мене по одному і кажете, від чого хочете зцілитися і на якій строк. Наприклад, кажете: від алкоголю на рік чи два. Або від тютюнової залежності – на тиждень, місяць і так далі. Хто курить багато, може залишити кілька цигарок, щоб легше було.
Священик вислуховує кожного, мастить єлеєм лоба, молиться святим, які «сподобилися у святості по лікуванню».
На період свят дехто просить зняти єпитимію. Так можна – на день, тиждень чи на кілька тижнів.
А тим часом людський конвеєр не припиняється.
– Я, як правило, людей приймаю із десятої години до дванадцятої. – Але чимало із них недисципліновані, тому ця процесія розтягується зазвичай до другої години по обіді. Інколи триває і довше. Трапляється, приїжджають з Білорусії чи Росії і просять: «Батюшко, прийміть!». Ось так заганяють до смерті! Тому після обіду повертаюся до Києва, до своєї квартири. І там уже заспокоююсь. Ви думаєте, тільки православні до мене їдуть? За допомогою звертаються мусульмани, юдеї – Бог їх також створив. Я й за них малюсь, тільки хрестика не ставлю.
Зцілюються не всі. Буває, гріхів у людини дуже багато, чи біси вселилися. Тоді душа не приймає божественного духу.
Отець Олександр каже, що дуже любить людей, тому намагається всіх приймати. А Бог є любов. Людині треба пояснити гріх, щоб вона зрозуміла, від чого страждає сім’я.
Він часто звертається до паломників із застереженнями:
кидайте пиячити, сквернословитися, жувати «зілля», бо через ці гріхи сім’ї розбиваються, діти страждають.
Після перерви священик продовжив монолог: «Мене часто запрошують в гості «круті» на…. п’янки. Злить мене все це. То прокурор запрошує дачі освятити, то депутати приїдуть. Дратує мене сильно те, що окремі із них намагаються отримати щось по блату від Бога. Хочуть, щоб я Богу пошептав на вухо…
В Катюжанку я приїхав зі своїм знайомим. Точніше, Микола сам попросився, щоб позбутися алкогольної залежності. Священик наклав на нього заборону на півроку. Вже не п’є два місяці. Хочете спробувати і ви?
Вулиця Поштова, яка прилягає до церкви, в окремі дні не може вмістити всіх бажаючих потрапити на прийом до отця Олександра. На обочинах і на прилеглих вулицях заставлені автомобілі, буси з українськими, російськими, білоруськими, грузинськими номерами.
Той, хто давно не приїжджав в Катюжанку, звертають увагу на новий, збудований з червоної цегли храм. Його швидко звели завдяки фінансовому підживленню людей, яким отець Олександр допоміг зцілитися.
Щоп'ятниці, суботи і неділі цей священик зцілює людей від алкоголю, спиртного та гральної залежності. Жінок – від безпліддя. Плату за прийом не встановлює. Тільки добровільні пожертви на церкву.
– Я, і це хочу, щоб мене всі добре почули, не кодую, гіпнозом не займаюся, – говорить отець.
– Я накладаю тільки єпитимію – заборону. Хто її порушить, отримає ім’я Юди і носитиме на собі розп’яття Христа.
Чергову групу приїжджих священик запрошує до колишньої старенької церкви, яка нагадує хатинку 50-х років минулого століття. В середині – образи, лампадки. Священик попереджає: всім дотримуватися тиші, мобільні телефони виключити! І всі відразу потягнулися «глушити» телефоні апарати. Стало незвично тихо. Але раптом в однієї з жінок задзеленчав… мобільник!
– Я ж вас просив всіх – виключити ці апарати, – незадоволено промовив отець Олександр. Жінка середніх років знітилася і попросила вибачення. Та як тільки священик розпочав свою духовну промову, мобільник у цієї дами знову зателефонував.
Цілитель людських душ не стримався: «У вас вселився біс! Я прошу – негайно залишіть помешкання! Більше вас не хочу бачити на території церкви!».
Довелося жінці підкоритися. А тим часом отець Олександр продовжив:
– Ви підходите до мене по одному і кажете, від чого хочете зцілитися і на якій строк. Наприклад, кажете: від алкоголю на рік чи два. Або від тютюнової залежності – на тиждень, місяць і так далі. Хто курить багато, може залишити кілька цигарок, щоб легше було.
Священик вислуховує кожного, мастить єлеєм лоба, молиться святим, які «сподобилися у святості по лікуванню».
На період свят дехто просить зняти єпитимію. Так можна – на день, тиждень чи на кілька тижнів.
А тим часом людський конвеєр не припиняється.
– Я, як правило, людей приймаю із десятої години до дванадцятої. – Але чимало із них недисципліновані, тому ця процесія розтягується зазвичай до другої години по обіді. Інколи триває і довше. Трапляється, приїжджають з Білорусії чи Росії і просять: «Батюшко, прийміть!». Ось так заганяють до смерті! Тому після обіду повертаюся до Києва, до своєї квартири. І там уже заспокоююсь. Ви думаєте, тільки православні до мене їдуть? За допомогою звертаються мусульмани, юдеї – Бог їх також створив. Я й за них малюсь, тільки хрестика не ставлю.
Зцілюються не всі. Буває, гріхів у людини дуже багато, чи біси вселилися. Тоді душа не приймає божественного духу.
Отець Олександр каже, що дуже любить людей, тому намагається всіх приймати. А Бог є любов. Людині треба пояснити гріх, щоб вона зрозуміла, від чого страждає сім’я.
Він часто звертається до паломників із застереженнями:
кидайте пиячити, сквернословитися, жувати «зілля», бо через ці гріхи сім’ї розбиваються, діти страждають.
Після перерви священик продовжив монолог: «Мене часто запрошують в гості «круті» на…. п’янки. Злить мене все це. То прокурор запрошує дачі освятити, то депутати приїдуть. Дратує мене сильно те, що окремі із них намагаються отримати щось по блату від Бога. Хочуть, щоб я Богу пошептав на вухо…
В Катюжанку я приїхав зі своїм знайомим. Точніше, Микола сам попросився, щоб позбутися алкогольної залежності. Священик наклав на нього заборону на півроку. Вже не п’є два місяці. Хочете спробувати і ви?
