» » » Коцюбинське може стати містом

Коцюбинське може стати містом

Як відомо, дорожні стели з назвами населених пунктів мають чітко вказувати на їхнє місцезнаходження, однак селище Коцюбинське починається аж за 1,7 кілометрів від своєї назви. Ця територіальна аномалія, викликана історичними передумовами, породила певний конфлікт. З одного боку, столична влада не проти прибрати навколишню територію до своїх рук, з іншого – депутати селищної ради минулого скликання й більша частина оновленого депкорпусу селища Коцюбинське прагнуть відстояти самобутність території, аби вона не стала черговою околицею Києва з усіма проблемами, які звідси випливають. Про ці та інші аспекти наша розмова з селищним головою Вадимом САДОВСЬКИМ.

– Вадиме Івановичу, у вересні 2008 року депутати селищної ради прийняли рішення щодо виділення земельних наділів в лісових угіддях навколо селища, чим воно викликане?
– Насамперед захистом лісових угідь від масової вирубки, адже наше селище є своєрідною зеленою перлиною, в якому самобутні традиції, соціальна інфраструктура. Однак неврегульованість вітчизняного законодавства не може захистити громаду від рейдерського захоплення навколишньої території. Селище стало схоже на острів в оточенні, так би мовити, чужих земель: навколишні території історично
належать Коцюбинському ще відтоді, як у 41-му виник такий населений пункт, включивши у себе поселення Берковець, основна частина котрого знаходиться по той бік кільцевої дороги, і станцію Біличі.

Усім відомо, що тутешнє населення обслуговувало так звані Берковецькі ліси. А от приміські зони навколо столиці час від часу підпорядковувалися Києву, але завжди були територіями Київської області, тому і виникла така плутанина. Немає жодного документа, затвердженого вищим органом влади, за весь період радянських часів щодо передачі цих та багато інших населених пунктів до складу Києва.

Та Київ завжди робив це, зловживаючи командно-адміністративним «правом», маючи для цього свою потужну матеріальну базу, не звертаючи уваги на незаконність своїх дій. Наразі нам стали доступні планшетні плани комунального підприємства «Києво-Святошинське ЛПГ» (лісо-паркового-господарства). Зверніть увагу, не державного підприємства! Так от, на цих планшетах лісові угіддя — в червоному кольорі. Але й це ще не все. Київ «малював» ці ліси, як ліси лісогосподарського призначення, не знаючи, що на них пізніше буде накладено мораторій на відчуження, однак і в цій ситуації придумано «мудру» схему, по якій усі ЛПГ Києва перетворюються в «Зеленбуд», а всі землі змінюють своє призначення, щоб мораторій на них не поширювався. А щодо дерев , то скажіть мені, будь ласка, хто зараз контролює вирубку лісів? Скільки вже вирубано й скільки ще буде?! Хто відповідає за стан лісу, який перетворився у джунглі, непрохідні хащі, захаращений сміттям, і страшно подумати, що буде далі…
А якщо пожежа!?. Але і це ще не всі негаразди…

– Що маєте на увазі?
– Знаєте, навколишня лісова територія, зважаючи на її близькість до столиці, вже давно стала предметом зазіхань з боку київської влади. Вам, мабуть, відомо, що сталося з територією колишньої військової частини, яка знаходилася в лісі. Так от, усі 145 гектарів лісових угідь КМДА передала в приватні руки, причому, разом з мешканцями, а там сьогодні проживає близько ста чоловік. Але і київських столоначальників не хвилює їхня доля, як і наша. Не важко здогадатися, що буде на цій території, швидше за все - нова Троєщина. В обох випадках це не лише спотворить територію висотною забудовою, внаслідок чого буде вирубано багато лісу, спричинить велике навантаження на комунальні
мережі, особливо водозабезпечення й відведення стоків.

– Однак лісові угіддя навколо Києва охороняються законом…
– У нас, як ви знаєте, навчилися обходити закони, і в даному випадку Київ може змінити призначення лісових угідь, перевівши їх у категорію лісопаркових зон і передавши на баланс комунального підприємства, яке на свій розсуд господарюватиме на цій території. Нашим фахівцям стали доступні поки що неофіційні карти, так би мовити, лісового «дерибану» по-київськи. Так от, ця карта майже вся червона, і лише подекуди — зелені плями лісу. От якою невтішною може бути перспектива лісових угідь, якщо не протистояти цьому свавіллю.

– Селищна влада виділила земельні наділи громадянам, у чому ж тоді переваги такого рішення?
– Наше рішення має на меті кілька складових: розвиток селища й нові інвестиції, перетворення Коцюбинського в місто обласного підпорядкування з високо розвиненою соціальною інфраструктурою.
Друга складова проекту — максимальне збереження лісових угідь, адже згідно нашого рішення на цій території буде вестися котеджно-дачна забудова, а не багатоповерхівки (не буде промисловості), тобто вирубуватиметься мінімальна кількість дерев, і тільки під невеличкі «плями» забудови, кожне дерево буде знаходитися на контролі, а за зрубане сплачуватиметься відновна вартість до селищного бюджету.

Ці кошти, в свою чергу, згідно із законом, будуть витрачені на висадку нових дерев, і більше ні на що. Для цього ми створили при селищній раді своє КП «Зеленгосп» з утримання дерев, яке підзвітне нашій громаді. Отже, територія, яка забудовуватиметься, буде зеленою, з лісопарковими зонами, де прогулюватимуться мами з дітьми, відпочиватимуть в альтанках жителі селища, там же знаходитимуться інші заклади для відпочинку й оздоровлення, розвитку спорту. У планах спорудження спорткомплексу з басейном, його зможе відвідувати тисяча осіб на добу! Тут діятимуть різноманітні спортклуби, й звичайно, «пропишеться» наша «Біличанка», діятимуть також інші спортивно-оздоровчі заклади.

Також проект передбачає місце під столичну адміністрацію. Створення нової спортивно-оздоровчої інфраструктури, яка була б привабливою не лише для жителів Приірпіння й столиці, а й іноземних туристів — це додаткові джерела податкових надходжень до бюджету, який має збільшитися ще й через набуття Коцюбинським нового статусу як міста обласного підпорядкування.

– І все-таки ліси навколо Коцюбинського були своєрідним зеленим щитом, який ще називали легенями столиці, як цей статус вписується в новий проект?
– По-перше, наш проект передбачає не лише максимальне збереження лісу, а й догляд за ним. У районі річки Любка, це 200 гектарів землі, планується створення природно-історичного заказника, там же запроектовано відкрити музей просто неба на зразок Пирогово, де буде представлена архітектура минулого Київської області… У лісових угіддях також будуть рекреаційно-оздоровчі зони, де діятимуть сучасні туристично-оздоровчі заклади з лижними трасами й велосипедними доріжками.

Ми прагнемо, щоб перетворити навколишню територію в зелену перлину Київщини, а не чергову Троєщину. Адже не секрет, що столиця планує збільшення будівництва житла за рахунок зелених зон, і вже ухвалено проектні плани, деякі з них нам стали доступними.
Так от, згідно з цими планами ліс – приречений. Однак навіть Москва має свою Рубльовку, чому її не повинен мати Київ?

– Вадиме Івановичу, але вже відомі факти вирубки дерев, як кажуть, ліс рубають – друзки летять…
– Так, дійсно, такий факт мав місце, матеріали цієї справи з відповідними штрафними санкціями направлено до правоохоронних органів, і так буде з усіма порушниками…Усім власникам ділянок, які не взяли на догляд дерева, як того вимагає закон, ми на сесії скасовуватимемо рішення про виділення земельних ділянок. Попереджаю!!! Я повторюся ще раз: кожне дерево буде під нашим контролем,
проекти будівництва проходитимуть усі узгодження, визначені чинним законодавством, а також громадські обговорення.

– Давайте проаналізуємо ще одну дуже суттєву проблему: межі населеного пункту, адже опоненти дорікають Вам тим, що селищна рада незаконно збільшила межі Коцюбинського.
– У даному аспекті питання меж Коцюбинського є дуже суперечливим, насамперед з історичної точки зору, адже усім нам відомо, що частину жителів хутора Берковець було переселено на територію нашого селища, в інші населені пункти.
До речі, історична назва Берковець існує й донині, от тільки земля знаходиться в підпорядкуванні Києва, а наше селище, маючи хронічну проблему з нестачею території, не має можливостей для самодостатнього розвитку. На нас постійно тиснуть, навіть розділили селище навпіл бетонним парканом навколо залізниці, чого не зроблено в жодному населеному пункті Приірпіння. Скажу більше, відстоюючи інтереси громади та постійно працюючи над даним питанням, нашими фахівцями було виявлено кілька спеціальних карт, розроблених київськими установами. На одній з них селище так поділили, що навіть селищна рада опинилася на території Києва, і лише частину селища, від вулиці Залізничної до Меблевої, залишено як територію Коцюбинського. Ми зрозуміли: якщо будемо сидіти, склавши руки, то наше рідне Коцюбинське перетвориться на ще одну Троєщину.

Ситуація схожа з долею угідь лісопаркового господарства. Київ має своє КП, що «малює» свій кадастр, який немає нічого спільного з кадастром державним, але назване як КП «Інститут землеустрою», а
потім рішенням Київради виділяються землі комусь на нашій території чи на іншій території Київської області.

А коли хтось протистоїть, то у відповідь — крик: у нього забирають землі, і робиться це через різні засоби інформації, чи так звані ініціативні групи,бо, як ви знаєте, столиця має на це великі можливості, на відміну від нас.

– Отже, склалася ситуація, як в тій приказці: "Вовка боятися — в ліс не ходити"?
– Так, ситуація схожа, отже, ми своєю позицією хочемо відстояти ще й історичну справедливість нашої території, яку почали шматувати ще у 30-х роках.
Валентин Собчук 
газета: «Ірпінський вісник» №49 від 3 грудня 2010 року
  0
 QR-код адреса статьи
Коментарів: 0
Додати коментар
Інформація
Коментувати новини на сайті можна тільки протягом 370 з дня публікації.