» » » Ірпінська міська поліклініка: відкрили, щоб… закрити

Ірпінська міська поліклініка: відкрили, щоб… закрити

«Кинулись до лікарів, давай вони різні ознаки хвороби досліджувати, та так і не змогли її причини встановити ...». Джованні Боккаччо, «Декамерон»
Довгобуд ірпінської міської поліклініки бовваніє у місті понад два десятки років. Така доля всіх не діючих об'єктів державної власності. Споруди, на які були викинуті десятки і сотні тисяч гривень, нині простоюють у надії, що хтось викупить і дасть їм раду, - нікому не потрібні, напівзруйновані, - з кожним роком все більше приходять у непридатність, втрачають свою інвестиційну привабливість, яку треба потім відновлювати значно більшим коштом. Ірпінському довгобуду повезло - його добудували. Але...

За цим парканом (на фото) – ірпінська міська поліклініка. Нова. Та, яку урочисто відкривали два місяці тому, на День міста, - із музикою, танцями і піснями (див. №39 «ІВ» за 2010р.). На титульній сторінці тижневик у публікації «Ірпінь святковий…» висвітлює урочисте відкриття цього медичного закладу, на фото усміхнені очільники міста, щасливі люди. Ось вручають символічного «золотого» ключа від новобудови медичним працівникам, перерізують червону стрічку, демонструючи всім, що нарешті настав «той день» … Наступного дня ірпінчани по простоті своїй попрямували до дверей щойно «відкритого» медичного закладу, який насправді виявився закритим – кілька днів по тому помпезному «відкриттю» працівники Ірпінської поліклініки займалися тим, що завертали пацієнтів від нової споруди до такої знайомої старої.

Словом, то був поліклінічний чи просто клінічний фальстарт попередньої влади, яка вже стала історією. Нині в новій будівлі – тихо, ані душі. Поліклініка закрита, а на вахті сидить охоронець, пильнуючи спокій, немов на кладовищі. Люди обачливо минають цю «новобудову, яка нагадує велетенський світлий корабель», що «красиво вписалася у місцевий ландшафт» і звично прямують до старих корпусів, які розкидані по обидва боки дороги. Непримітні сірі будівлі, які побудовані ще за часів Радянського Союзу, продовжують слугувати жителям Ірпеня. А поряд – без діла стоїть нова поліклініка, будинок - красень. Немов новенький пам’ятник за церковною огорожею. Кому потрібна була ця бутафорія із відкриттям – закриттям? Хто так зле пожартував над жителями Ірпеня?

Трансформація, оптимізація... ефемеризація

Ірпінська міська поліклініка була спроектована, як медичний заклад 20 років тому. Замовником будівництва міської лікарні виступило Головне управління капітального будівництва. Фінансування здійснювалося за рахунок обласного бюджету. Хоча міська влада також не стояла осторонь. Кошти на цей об’єкт з міського бюджету виділялися – і, до речі, не такі вже і малі (на благоустрій, проведення каналізації тощо).

Здача в експлуатацію цього закладу зривалася кілька разів, остання ж була запланована на кінець 2009 року. Нарешті, цього року, у вересні, поліклініку таки було відкрито, хоча робили це у добровільно-примусовому порядку - на вимогу нового губернатора Київщини Анатолія Присяжнюка. Багато хто зі знаючих людей нині говорить, що цього не треба було робити. Категорично. «Побудована» споруда, кажуть фахівці, ще не означає, що її можна приймати як готовий «об’єкт», оскільки, як у цьому випадку, порушено чимало норм. Причому, не тільки санітарно-гігієнічних, що само по собі робить медичний заклад, м’яко кажучи, непридатним до використання так би мовити «по профілю», а ще й будівельних, які мають свої «рамки». Люди, які розуміються на будівництві, говорять, що поліклініка при плануванні взагалі розраховувалася на меншу кількість поверхів, а тому, коли «процес пішов» і почали добудовувати і перебудовувати, то, звісно, не врахували навантаження. Довгобуд дав тріщини…

Іншими словами, туди просто страшно пускати людей… Та й переходити начебто і не з руки, бо поліклініка так і не була передана на баланс міста. Виникає логічне питання: «Тоді кому ж вона належить і хто врешті-решт її господар?». Якщо вона не передана на баланс міста, то хто візьме на себе фінансові зобов’язання з її утримання? А це не одна сотня, а сотні тисяч (!) гривень. Попри всі недоліки, через які поліклініку не можуть експлуатувати за призначенням, минулої зими її змушені були отоплювати. Фактично тисячі бюджетних коштів були викинуті на опалювання повітря.

Згадуючи господарську діяльність наших високопосадовців, які причетні до використання бюджетних коштів, не можна обійти питання закупівлі дорогого медичного обладнання майже десятирічної давнини, про яке сьогодні вже ходять цілі легенди. Нині воно простоює у приміщенні старої поліклініки, яке прикрили брезентом і лікарняними простирадлами… Зараз також стоїть питання про закупівлю нового обладнання (меблів, приладів), уточнюються суми (поки що точна сума не називається), але це, повірте, достатньо великі гроші. У мене особисто виникає природне запитання: «Коли немає двора, то навіщо спочатку купувати цапа?». Щоб потім прив’язати у сусідньому городі?


То все ж таки пацієнт скоріше мертвий чи живий?

За цей час, поки почали будувати поліклініку в Ірпені, змінилося кілька міських голів, які брали на себе зобов’язання довести діло «до ума». Можливо, цей об’єкт не такий і важливий для влади, що мозолить цей довгобуд очі жителям міста вже стільки років? А, може, «не підйомний» через вагому причину - відсутність коштів? Та, начебто, і грошей немало на нього виділялося, судячи із тих цифр, які фігурували у виступах чиновників у пресі… Можливо, хтось із чинів і міг, та не хотів ? А можливо, і навпаки, хотів, та не міг? Ми запитали у людей, які живуть в Ірпені: «Що потрібно зробити владі, щоб виправити ситуацію з введенням нової міської поліклініки в дію?» Їхня реакція була більш, аніж різкою, зрештою, людей можна зрозуміти: ні для кого не є секретом, що найбільше фінансових зловживань бюджетних коштів пов’язано саме з так званими «довгобудами» або перехідними об’єктами.

Більше того, гроші на їхню добудову закладаються щороку повторно в бюджети, і з року в рік суми ці чомусь лише зростають, а не зменшуються, - так працює механізм «чесного» розкрадання державних грошей. Відповіді були різними – нейтральних не було. Пропонували навіть вдатися до «революційного кроку» – запровадити програмно-цільовий метод бюджетування. Тобто для того, щоб отримати гроші з бюджету міста на будівництво чи капітальний ремонт, необхідно спочатку підготувати проектну документацію, а вже потім спланувати витрати і графік робіт так, щоб ввести об’єкт в експлуатацію обов’язково до завершення бюджетного року. Щоб було з кого спитати. Найбільш радикально налаштовані жителі сказали: «Необхідно провести окреме засідання міськради, присвячене цьому питанню. Адже протягом всіх цих років на цей довгобуд виділялися величезні кошти, було затверджено чимало програм, які мали змінити ситуацію на краще. Та жодних позитивних зрушень ми так і не відчули. Тож виникає немало запитань: чому за це ніхто не звітувався? Не було прозорого висвітлення у ЗМІ? Куди ішли кошти? Нехай люди, відповідальні за реалізацію цієї програми, відзвітують про їх виконання та розкажуть, куди саме витрачалися кошти».

Очевидним було те, що для всіх, кого ми запитували, існують серйозні питання стосовно прозорості фінансових потоків, які направляються з міського бюджету на різні програми. Що ми з вами знаємо про використання бюджетних коштів ? Нічого не знаємо. Вірніше, знаємо, але пост-фактум. Здебільшого, вже коли у газеті друкують звіти про використання бюджетних коштів.

Люди переконані, що до вирішення медичних проблем треба підходити стратегічно, а не ривками. «Косметичним ремонтом тепер нічого не зробиш. Старі методи уже не діють – сьогодні місто потребує нових підходів та рішень. І якщо їх немає, то постає питання у ефективності менеджменту, який своїми довгобудами та розкраданням бюджетних коштів загнав не одну проблему, яка існує у місті, у глухий кут». Особливо це стосується медицини, бо це та галузь, де матеріальне забезпечення – справа життя і смерті.

Залежно від її технічного стану хворі або живуть, або помирають. Не зайве було б про це нагадати новій владі, яка зараз обживає кабінети, знайомиться з нагальними проблемами міста…Тож питання розвитку матеріально-технічної бази лікувальних установ регіону залишатимуться актуальними і для неї найближчим часом і у наступному бюджетному році.


На сесії Ірпінської міської ради, яка відбулася в четвер, 25 листопада, було прийнято рішення про прийняття Ірпінської міської поліклініки на баланс міста. Редакція тижневика «Ірпінський вісник» продовжить тему.
Ніна Костенко 
  0
 QR-код адреса статьи
Коментарів: 1
Додати коментар
ever

OFFline

  • ever (15)
  • Місцевий
  • 26 листопада 2010 21:33
корабль-призрак

как это печально ((

0
Інформація
Коментувати новини на сайті можна тільки протягом 370 з дня публікації.