Панацеєю від усіх комунальних проблем влада всіх рівнів вбачає створення ОСББ (об’єднання співвласників багатоквартирних будинків). Цим самим вона засвідчує свою безпорадність та нездатність ефективно управляти житловим фондом і утримувати його в належному стані. Намір уряду перекласти відповідальність за управління та утримання житловими будинками на самих мешканців ні в кого не викликає заперечень. Причому, поки що це намагаються робити добровільно, а до 2015 р. планують ліквідувати ЖЕКи та повністю передати житловий фонд в управління ОСББ у примусовому порядку. Влада поступово сама довела до такого стану ЖКГ, фінансуючи його за залишковим принципом, скоротила управдомів та майстрівобхідників, які виявляли дефекти будинків та інженерного обладнання. Зараз немає ні фінансування, ні контролю, тому будинки в такому жахливому стані.
Раніше ми були квартиронаймачами і платили ЖЕКу квартплату, який через певний час мав проводити ремонт квартир, заміну обладнання, сантехніки тощо. Фактично квартплату платили, а ремонтів та заміни обладнання не було. Тому було прийнято рішення про приватизацію квартир, тобто передачу їх із власності ЖЕКу у власність мешканців, які тепер на свій смак облаштовують квартири в залежності від статків.
Враховуючи позитивні результати приватизації квартир, влада намагається передати у спільну власність весь будинок його мешканцям. Але тут спрацьовує егоїстичне мислення: моє – це особисте (власне), а спільне – це загальне (нічиє). І доки ми не засвоїмо, що спільне – це наше і його треба берегти і доглядати, як власне, результату не буде.
Зараз панують споживацькі вимоги: у мене є власна квартира і, будь ласка, подайте у неї тепло, воду, електрику відповідної якості та заберіть стоки, бо я за це сплачую. І вони праві, бо також сплачують свою частку на утримання будинку та прибудинкової території – ремонт покрівель, під’їздів, внутрішньо будинкових мереж, обслуговування ліфтів тощо. Нам відомо, як робляться ті ремонти та обслуговуються ліфти і невідомо куди діваються сплачені нами кошти.
Передавши будинки у власність мешканців, влада зменшує витрати з місцевого бюджету на їх утримання, звільняється від проблем, пов’язаних із розрахунком та збором квартплати.
На ОСББ перекладаються проблеми неякісних послуг, оскільки залишаються ті ж самі виконавці-монополісти та боржники, з якими не може впоратися влада. Крім того, з’являються додаткові витрати на утримання правління – голови та бухгалтера
і додаткові внески на утримання будинку. Одна справа, коли будинок новий і за 10 років можна накопичити певну суму на подальші ремонти, а інша – коли будинку 35-40 років. Де брати сотні тисяч гривень на його капітальний ремонт при нинішньому зубожінні населення?
Поради, що можна заробляти кошти, здаючи в оренду нежилі (технічні) приміщення або частину прибудинкової території для
платної автостоянки, є примарними, оскільки більшість підвалів приватизовано (продано). Законом передбачається, що
у разі передачі будинку ОСББ, попередній власник робить за свої кошти його капітальний ремонт. Але влада вже забула, що таке капітальний ремонт, і добре знає, що таке косметичний. Якщо міська влада дійсно підтримує створення ОСББ, їй треба
серйозно замислитися над тим, чому їх так мало створено.
Необхідно, насамперед, визначити виконавця послуг з управління житловим фондом міста (управителя). Відпадає необхідність створення десятків правлінь ОСББ та витрат мешканців будинків на їхнє утримання. Управитель (як і голова ОСББ) укладає двосторонні договори із виробниками послуг та споживачами, контролює якість та кількість послуг по кожному будинку та робить перерахунки оплати у разі невідповідності послуг. При цьому споживач має договірні відносини з одним виконавцем (а не кількома, як зараз) і сплачує йому за всі послуги за єдиним платіжним документом.
Скоротити адмінвитрати; по кожному будинку ввести облік отриманих управителем коштів, в тому числі додаткових внесків мешканців, дотацій тощо із зазначенням обсягу та вартості виконаних робіт і через певний період інформувати мешканців будинку; надати можливість мешканцям будинку (його представнику) контролювати якість і кількість виконаних робіт, шляхом включення до складу комісії тощо.
Викладені заходи та додатково запропоновані читачами покращать обслуговування споживачів, зменшать зловживання завдяки прозорості розрахунків та контролю громадян за якістю і обсягом виконаних робіт.
Раніше ми були квартиронаймачами і платили ЖЕКу квартплату, який через певний час мав проводити ремонт квартир, заміну обладнання, сантехніки тощо. Фактично квартплату платили, а ремонтів та заміни обладнання не було. Тому було прийнято рішення про приватизацію квартир, тобто передачу їх із власності ЖЕКу у власність мешканців, які тепер на свій смак облаштовують квартири в залежності від статків.
Враховуючи позитивні результати приватизації квартир, влада намагається передати у спільну власність весь будинок його мешканцям. Але тут спрацьовує егоїстичне мислення: моє – це особисте (власне), а спільне – це загальне (нічиє). І доки ми не засвоїмо, що спільне – це наше і його треба берегти і доглядати, як власне, результату не буде.
Зараз панують споживацькі вимоги: у мене є власна квартира і, будь ласка, подайте у неї тепло, воду, електрику відповідної якості та заберіть стоки, бо я за це сплачую. І вони праві, бо також сплачують свою частку на утримання будинку та прибудинкової території – ремонт покрівель, під’їздів, внутрішньо будинкових мереж, обслуговування ліфтів тощо. Нам відомо, як робляться ті ремонти та обслуговуються ліфти і невідомо куди діваються сплачені нами кошти.
Передавши будинки у власність мешканців, влада зменшує витрати з місцевого бюджету на їх утримання, звільняється від проблем, пов’язаних із розрахунком та збором квартплати.
На ОСББ перекладаються проблеми неякісних послуг, оскільки залишаються ті ж самі виконавці-монополісти та боржники, з якими не може впоратися влада. Крім того, з’являються додаткові витрати на утримання правління – голови та бухгалтера
і додаткові внески на утримання будинку. Одна справа, коли будинок новий і за 10 років можна накопичити певну суму на подальші ремонти, а інша – коли будинку 35-40 років. Де брати сотні тисяч гривень на його капітальний ремонт при нинішньому зубожінні населення?
Поради, що можна заробляти кошти, здаючи в оренду нежилі (технічні) приміщення або частину прибудинкової території для
платної автостоянки, є примарними, оскільки більшість підвалів приватизовано (продано). Законом передбачається, що
у разі передачі будинку ОСББ, попередній власник робить за свої кошти його капітальний ремонт. Але влада вже забула, що таке капітальний ремонт, і добре знає, що таке косметичний. Якщо міська влада дійсно підтримує створення ОСББ, їй треба
серйозно замислитися над тим, чому їх так мало створено.
Необхідно, насамперед, визначити виконавця послуг з управління житловим фондом міста (управителя). Відпадає необхідність створення десятків правлінь ОСББ та витрат мешканців будинків на їхнє утримання. Управитель (як і голова ОСББ) укладає двосторонні договори із виробниками послуг та споживачами, контролює якість та кількість послуг по кожному будинку та робить перерахунки оплати у разі невідповідності послуг. При цьому споживач має договірні відносини з одним виконавцем (а не кількома, як зараз) і сплачує йому за всі послуги за єдиним платіжним документом.
Скоротити адмінвитрати; по кожному будинку ввести облік отриманих управителем коштів, в тому числі додаткових внесків мешканців, дотацій тощо із зазначенням обсягу та вартості виконаних робіт і через певний період інформувати мешканців будинку; надати можливість мешканцям будинку (його представнику) контролювати якість і кількість виконаних робіт, шляхом включення до складу комісії тощо.
Викладені заходи та додатково запропоновані читачами покращать обслуговування споживачів, зменшать зловживання завдяки прозорості розрахунків та контролю громадян за якістю і обсягом виконаних робіт.
