» » » Кому служить державна виконавча служба у місті Буча?

Кому служить державна виконавча служба у місті Буча?

Частина 1.
Вступна


За цими турнікетами (на фото) - вхід до державної виконавчої служби (ДВС). Щоб потрапити до неї, потрібен спеціальний дозвіл, без якого охоронець не пропустить. «Пущать нє вєлєно!» - відповідає без зайвих коментарів: він діє за інструкцією. Без команди «згори» жодна стороння людина не потрапить на «секретний об'єкт». Все як у добрі старі часи радянського періоду: спецжурнал, прохідна, а далі - зона суворого контролю. Саме там знаходиться державна виконавча служба у місті Буча.



У вестибюлі про ДВС жодної інформації, лише внутрішній телефон, який не відповідає - десята спроба додзвонитися за тел. 62 -12 - марна: телефон переключається на факс. 12 година, середа. Біля віконечка, за яким пильнує охоронець, розгублений відвідувач, який після безуспішних спроб додзвонитися намагається зав'язати з ним розмову: як же бути? Той знизує плечима: «Там графік висить, а я нічого не знаю!». Громадянин пояснює: «Мені от штраф треба сплатити, але я не знаю, до кого треба звернутися... Різні виконавці - різні години прийому. А у кого можна спитати? Телефон же не відповідає». Охоронець мовчить: а я тут до чого? Чоловік, все ще не втрачаючи надії, дивиться на турнікети: «А пройти туди, до НИХ, ніяк не можна? Щоб у НИХ запитати?». В охоронця вривається терпець: «Сказано ж: нєльзя! Тільки з ЇХНЬОГО дозволу, коли САМІ пропустять!». Мимоволі ставши свідком такої розмови на прохідній, розумію, що мене чекає така ж сама доля. Дістаю посвідчення, документи: «Зараз прийомна година - приймає начальник управління (згідно з графіком). Я також не знаю, до кого мені звертатися, але повинен же бути якийсь загальний відділ, врешті-решт вестись особистий прийом громадян, адже це - не приватна контора. І що це означає: нікого немає? Чи вони взагалі сьогодні не працюють? Жодної додаткової інформації, хоч якийсь би стенд з роз'ясненнями - а то ж нічогісінько!». Охоронець якось дивно починає посміхатися «Ну, немає їх, нікого немає!» - і після деяких вагань додає: «Пішли вони учотирьох недавно, бачив, як виходили».

Частина 2.
САМА Начальниця із САМим Заступником


Емоційність нашої розмови з САМим керівництвом залишиться у пам'яті мого диктофона, який увіковічнив до найменших дрібниць такий безцінний досвід спілкування з високими особа ми. Повірте мені, він заслуговує на увагу. Пані Начальниця вела себе зверхньо, як і належить особі привілейованій. Так і не удостоїла честі назвати своє ім'я, пані Начальниця «ні здрастуйте вам, ні допобачення» повернулася до виконання своїх високих обов'язків. Не царське це діло - спілкуватися з простими громадянами. Заступник представився також не відразу, а лише наприкінці розмови (на моє прохання (вкотре!) назватися. Сказав невиразно ім'я та прізвище: чи то Олександрович, чи то В'ячеславович. Розмова біля турнікетів на прохідній високого Начальства, з одного боку, і мною - з іншого - виглядала, напевно, досить комічно, але моє прохання пройти до службового кабінету так і залишилося поза увагою. Щоб потрапити до іншого державного виконавця, мені потрібно було чекати ще майже три години. Довелося іти ще й у п'ятницю. І знову невдача. На прохідній сидів вже інший охоронець, але все інше - так само. Телефон знову мовчав. Словом, довелося йти ще й наступної середи. Втретє. Нарешті трубку підняли: «Ви до кого?» (Наче я знаю до кого!). «Проходьте» і назвали номер кабінету. Ну, нарешті, думаю, вдалося. У кабінеті - вже знайомий Заступник та інший службовець, який, дізнавшись, що мені потрібна довідка, запитує: «А ви заяву написали?». І відправляє в канцелярію. Отакої! Це ж треба було ходити три дні, щоб спочатку написати заяву!

- А чому відразу не організувати роботу служби так, щоб відвідувачі не ходили по кілька днів? - кажу, що приходжу сюди вже не вперше.
Сміються: «Часу у вас, мабуть, багато, ото й ходите!». «Якраз часу і немає, а от довідка потрібна», - відповідаю.
Пояснюють, що у них проблема з приміщенням, з телефоном, що виконавці перевантажені: «От ми ж вас за стіл посадили, папір для заяви дали, а вище й незадоволені чимось!».

- А коли тепер відповіді чекати?
- Протягом місяця, хіба законів не знаєте?
Кажу, що саме вивчаю. Вже другий тиждень:
і «Про державну службу», і «Про виконавче впровадження», і навіть інструкцію з діловодства в органах ДВС.

Частина 3.
Офіційна


Спілкування з працівниками виконавчої служби принесло мені неабияке «задоволення» (сподіваюся, читачі мене правильно зрозуміють, бо хто ж «не любить» ходити по службових кабінетах, щоб взяти довідку чи написати заяву, годинами чекати в чергах, щоб потрапити на прийом до САМого Начальства і т. д.), а відсутність інформації про ДВС у м. Бучі спонукало мене до більш активних пошуків. В Інтер- неті знаходжу всього кілька повідомлень, серед них історичний наказ про створення Бучанського міського управління юстиції та графік прийому (який, до речі, не збігається з тим, що висить біля прохідної на Чкалова, 21). Потроху починає розвиднятися. Бучанське міське управління юстиції було утворено тоді, коли селище Буча стало містом, тобто ще у 2006 році. Незважаючи на те, що ця служба не така вже і нова, інформації про неї вдалося знайти не так і багато. Міська довідка на запит про Бучанське міське управління юстиції та ДВС відповідає, що будь-які дані відсутні.

Отже, ні телефонів, ані адреси. Як же бути тим громадянам, у яких просто відсутня будь-яка інформація? А якщо нема Інтернету? Слухати радіо ОБС - «одна баба сказала»? Не дивно, що доводиться ходити по кілька днів, аби потрапити на прийом до державних службовців. Отже, згідно з діючим законодавством, державний виконавець - це особа, яка перебуває на службі держави, яка делегувала йому свої повноваження. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну службу», державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки, шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування, не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Проте це - теорія, яка для наших службовців писана на папері. А от у житті, як говорив класик, маємо те, що маємо. Коли створювалася ДВС, справді вважали, що ця служба буде корисною і діятиме в інтересах громадян, проте не так сталося, як гадалося, бо у нас так частенько і трапляється: хотіли як краще, а вийшло як завжди. Біда у тому, що у нас звикли, як-то кажуть, «хапати по вершках»: по-європейськи назвати державний орган, спромогтися навіть на структурні підрозділи, проте, щоб докорінно змінити всю систему - за це відповідальність наші посадовці не несуть. Ні для кого не є секретом, що ДВС сьогодні перетворився іще на один бюрократичний орган в державі. Скількох нахлібників посадила на голови платників (тобто, нас з вами) влада! І не лише посадила, а до всього цього надала їм «блатний» статус держслужбовців. Доплати, ранги, ступені, пільги - все це є для них, і все це фінансується з кишень простих громадян. Якщо чиновницьку «касту» не можна перетворити на справжніх «слуг народу», то, може, їх варто скорочувати, а то й звільняти?

Низькі показники роботи ДВС та величезна кількість звернень пересічних громадян до Європейського Суду з прав людини щодо тривалого невиконання судових рішень на користь громадян свідчить про те, що державна виконавча служба не особливо і поспішає. А то і справді: куди їй спішити? Державна служба йде, чиновник служить. Залишається лише запитати: кому?

Ніна КОСТЕНКО


КОМЕНТАР
Я, як начальник Бучанського міського управління юстиції хочу офіційно прокоментувати статтю, яка надруковано в «Ірпінському Віснику» від 12.02.2010 року під назвою «Кому служить державна виконавча служба у Бучі?».

З приводу того, що державна виконавча служба працює з 2006 року, а про неї ніхто не знає, то автор просто чула дзвін та не знає де він, банально недочитала на сайті , що в 2006 році Верховна Рада України прийняла постанову про віднесення селища Буча до міст обласного значення, а відділ ДВС було створено наказом Міністерства юстиції України у листопаді 2007 року, а фактично почали працювати в січні 2009 року.

Протягом минулого року працівниками Бучанського управління юстиції було надруковано сімнадцять статей про свою діяльність в газеті «Бучанські Новини» і державні службовці не винні в тому, що автор окрім своїх «статейок» інші не читає відповідно нічого і не знає, цим самим показуючи свою неосвіченість в даному питанні. А почитала б газету «Бучанські Новини», в якій працюють дійсно Журналісти з великої букви, які не вивчають вже по декілька місяців законів про державну виконавчу служби, а чітко володіють тією законодавчої базою, яка стосується саме їхньої професійної діяльності. Ось узяти хоча б Закон України «Про засоби масової інформації» на підставі якого журналісти газети «Бучанські Новини» друкували вищевказані статті працівників Бучанського управління юстиції. На відміну від автора статті, яка використовуючи свою посаду (заступниЦІ головного редактора газети «Ірпінський Вісник») не просто не друкувала статі, які готувались спеціалістами Ірпінського міського управління юстиції, а більш того, коли вони звернулися до неї особисто з таким проханням то пані заступниЦЯ головного редактора газети «Ірпінський Вісник» просто відіслала їх туди звідки вони прийшли, використовуючи при цьому нецензурну лайку ( що також зафіксовано на мобільному телефоні).

А коментувати той факт що автор потрапила в кабінет з третього разу я взагалі вважаю недоречним, адже будь - яка людина знає, що прийом ведеться відповідно до затверджених графіками прийому днів і годин, якщо заступниЦЯ прийшла в прийомний день і години тільки з третього разу то в цьому не винні державну службовці Бучанського міського управління юстиції. І взагалі хочу поставити риторичне запитання, а якщо звернутись в неприйомні дні і години до, наприклад, Ірпінського БТІ - що буде?

Графіки прийому які розміщені на сайті і в приміщенні, де знаходиться Бучанське міське управління юстиції, абсолютно однакові, а якщо в заступниЦІ дорогою до відділу державної виконавчої служби вивітрилась з голови інформація, яку вона прочитала на сайті, то я пораджу їй звернутись з цією проблемою до лікаря, а не в державну виконавчу службу.

Тепер що стосується матеріально - технічного забезпечення відділу державної виконавчої служби. Хочеться зазначити, що державна виконавча служба міста Буча працює в таких умовах які забезпечила їй держава, адже виконавча служба – це державна установа і фінансується повністю з Державного бюджету.

Що стосується звернень громадян то за 2009 рік до державної виконавчої служби м Бучі надійшло всього п’ять заяв від громадян, а в ДВС м. Ірпеня 101, то де більше нарікань на роботу? І це офіційні дані, які направлені до Міністерства юстиції України за результатами роботи в 2009 році.

Що стосується умов роботи, то на відміну від спеціалістів Бучанського міського управління юстиції спеціалісти Ірпінського міського управління юстиції працюють в підсобному кабінеті в відділі реєстрації актів цивільного стану, працівники останнього використовують цей кабінет для того, щоб переодягнутися під час урочистої реєстрації шлюбів, а також в обідню перерву попити кави або чаю. Номер телефону відділу державної виконавчої служби Ірпеня дійсно назвуть в міській довідці, але додзвонитись туди не має можливості зв’язку з тим, що телефони відключені за несплату вже декілька місяців. Періодично зникає світло і немає теплопостачання.

Це я все висвітлюю не для того щоб очорнити державних службовців, які працюють в Ірпінському міському управлінні юстиції. Вони всі порядні люди. Я хочу підвести цим всім до того, що газета «Ірпінський Вісник» заснована Ірпінською міської радою і фінансується з бюджету міста. І в цій газеті потрібно висвітлювати проблеми, які існують в місті Ірпені, для того щоб хоч так сприяти тому, щоб в майбутньому їх позитивно і успішно вирішувати, а заступниЦЯ користуючись своїм службовим становищем на шпальтах газети територіальної громади міста Ірпеня вирішує свої особисті проблеми. Дійсно як людину я її розумію, адже той факт що їй не сплачують аліментів завдає їй матеріальних і моральних страждань, але тільки аморальна людина буде перекладати свої проблеми на плечі абсолютно сторонніх їй осіб.


Бучанське міське управління юстиції залишає за собою право звернення до суду за захистом своєї честі, гідності та ділової репутації.
Начальник Бучанського міського управління юстиції у Київській області
Олена Феліксівна Можарівська

газета: "Ірпінський вісник" №7 від 12 лютого 2010 р.
  0
Коментарів: 0
Додати коментар