» » » » З лютого 2009-го на всіх турнірах ми з медалями

З лютого 2009-го на всіх турнірах ми з медалями

Олексія ЛОБАНОВА в Бучі знають, як спортсмена-борця, засновника секції Дзюдо при Бучанській ДЮСШ. Він достатньо активний член територіальної громади бо за рахунок власної наполегливості, за відносно короткий час зміг досягнути неабияких результатів. Йдеться і про розвиток самої секції, і про серйозні результати його вихованців. Отож Буча має знати своїх героїв.

- Олексію, навчальний рік позаду, розкажи про навчально-тренувальний період 2008-2009 року…
- Протягом року ми взяли участь приблизно в 20 змаганнях різних рівнів. Відвідували обласні та Всеукраїнські турніри. Через стан здоров’я спортсменів, нажаль, Чемпіонат України довелося пропустити.
В 2008-2009 навчальному році у мене займалося три групи дітей. Це учбово-тренувальна група четвертого року навчання. Йдеться про найстарших дітей (9-10 клас загальноосвітньої школи). В даній категорії займається офіційно 8 чоловік, реально - 15. Учбово-тренувальна група другого року навчання. Це діти 1997-99 р.н. Минулий сезон був насичений спортивними подіями саме серед команд цієї вікової групи. Таких вихованців я маю офіційно 10 чоловік, реально - 25. І на початку навчального 2008 року була набрана група початківців. Це дітки першого класу загальноосвітньої школи. Їх теж 25 чоловік, хоча офіційно має бути 16.

У вересні наступного навчального року, якщо все складеться за нашими планами, до роботи в секції долучаться ще кілька тренерів. Ми наберемо не менше трьох груп нових учнів молодшого віку, першокласників. Можливо, навіть таких, що відвідують і дитсадочок. Є вже позитивний досвід виховання маленьких діток, плануємо продовжувати роботу з п’ятирічною малечею і надалі. Отже Дзюдо в Бучі розвивається, з вересня плануємо завантажити залу зранку до пізнього вечора, щодня. Хоч і зараз тренування проходять кожного дня з 14:00 до 21:00. Лише в суботу там порожньо, адже по суботах у нас басейн в обов’язковому порядку для всіх.



- Цікаво, а що відбувається з тими, хто закінчив ЗОШ, чи можуть вони продовжувати свої тренування у вашій секції?
- В старшій віковій групі четвертого року навчання маємо багато борців, що вже закінчили загальноосвітню школу і за законом не можуть бути учнями спортивної школи. Незважаючи на це, вони тренуються і виступають за команду міста Буча, у складі спортивного клубу «Ахіллес», який створено спеціально для тих, хто по закінченню ЗОШ бажає продовжувати займатися улюбленим видом спорту. Наразі ми нараховуємо біля 25 дорослих хлопців, які дають серйозні результати. В студентських змаганнях 2008-2009рр., обласних чемпіонатах багатьох областей, в тому числі, Київської - маємо своїх призерів. До речі, серед чоловіків боролися і стали третіми на такому чемпіонаті діти, які навчаються ще в школі. Вони виконали свої розрядні норми, які протягом тривалого часу не вдається їм присвоїти…

- Причина?
- Причина - керівництво. Більше року очільники відділу культури та спорту міської ради ніяк не оформлять потрібні документи…

- Повертаючись до хорошого й доброго, розкажи про найвагоміші здобутки минулого сезону.
- Протягом минулого навчально-тренувального сезону дуже сильно прибавили у майстерності діти 1997-99-го, навіть 2000-го року народження. Окремо тут хочеться відмітити дівчаток…

Навчальний сезон ми почали важко, бо літніх зборів провести не вдалося. Тренування сезону 2007-2008-го року продовжувалися до 1 липня. Ми все сподівалися на виїзд до оздоровчих таборів (сподівання виявилися марними). Тож після півторамісячної, як для тренувального процесу, тривалої перерви, заняття почалися з кінця серпня. Восени, майже відразу, взяли участь у кількох змаганнях. Було важко, але вже до лютого діти набрали потрібної форми. Відтоді ми повертаємося з усіх змагань з медалями. Окремих похвал заслуговують такі спортсмени, як Єгор Копотько - виграв два всеукраїнських турніри, Влад Свєрдєл - постійний призер усіх змагань. Маємо також двох чудових дівчаток. Це Анна Коваленко, 1998-го року народження. Вона виграла всеукраїнський турнір, присвячений 60-річчу спортивного клубу «Колос». Аліна Лємба, 2000-го року народження, яка теж брала участь у цьому турнірі. У фіналі вигравала весь поєдинок, але зробила невелику помилку і поступилася суперниці, посівши ІІ місце. Хочеться також відмітити Дениса Шабельного, який брав участь у турнірах загальнодержавного рівня вперше і став переможцем одного з них. Та й, загалом вся ця вікова група останнім часом значно додала у майстерності. Не проходять даремно наші поїздки до інших, найсильніших клубів та спортивних шкіл України. Постійно спілкуємося з найкращими тренерами, проводимо спільні дні боротьби. На початку моїм вихованцям було страшнувато, але по п’ять поєдинків на день з учнями інших шкіл, вселяють впевненість, відточується майстерність, зникає страх, спостерігається суттєвий технічний і тактичний ріст.



- Скільки людей займається Дзюдо у секції та клубі «Ахіллес» взагалі?
- Близько 80 чоловік… До речі, ми боремося ще й на чемпіонатах по Самбо. Нещодавно отримали запрошення у Білорусію на міжнародний турнір по Самбо. Наразі готуємо документи, щоб у жовтні взяти участь у ньому. Що стосується закордонних змагань, то практично за виїздом у Білорусію, маємо запрошення у Польщу, в місто Люблін на міжнародний турнір по Дзюдо, теж у жовтні чи листопаді (дати уточнюються).

- Може трохи детальніше про закордонні плани?
- Детальніше можу лише сказати, що найбільші сподівання у майбутніх поїздках покладаю на вікову групу 1997-2000-го року народження. Далі, серед багатьох запланованих спортивних заходів, приблизно у квітні на цих дітей чекає участь у чемпіонаті України. Отож, маючи добрі показники минулого сезону у даній віковій категорії, наразі, разом зі своїми вихованцями та їхніми батьками сподіваємося значно поповнити арсенал серйозних нагород у міжнародних та всеукраїнських турнірах наступного навчально-тренувального періоду.

- Про досягнення та розвиток все зрозуміло, тепер давай поговоримо, можливо, про неприємні речі. З якими проблемами доводиться стикатися і як вдається їх вирішувати? Усім відомо, що освіта протягом усіх років незалежності України потерпає від нестачі державної уваги, недофінансування тощо. У твоєму випадку взагалі йдеться про позашкільне виховання…
- Ти ставиш правильне питання. Проблем безліч. Починаючи з відсутності власного приміщення бучанської ДЮСШ і закінчуючи повним небажанням виконувати свої обов’язки керівництва школи і міського відділу культури та спорту. Що говорити, коли, наприклад, в мене з 20 запланованих, календарних змагань, наші начальники спромоглися вчасно оформити і забезпечити фінансово лише четверту частину. Про розряди, які не можемо присвоїти вже говорилося. Або ось вже другий рік поспіль вони не можуть подати вчасно документи на оздоровлення учнів ДЮСШ… Впевнений, що через них гальмується загальний процес розвитку фізкультури та спорту в нашому місті. Лише завдяки активній участі батьківського комітету та деяких небайдужих бучанців вдається оперативно вирішувати нагальні питання. Часто власними коштами доводиться їздити на змагання. Для вдосконалення учбового процесу, вони подарували нам в зал DWD-програвач та телевізор. Переглядаючи відзнятий матеріал зі змагань, тепер можна легко виявити помилки, скерувати тренування у правильне русло по кожному конкретному спортсмену. Наші батьки постійні глядачі та підтримка для команди на турнірах. В цьому році батьки організували нам оздоровчо-тренувальний десятиденний виїзд до Криму. Плануємо таку поїздку ще й у серпні, але вже в Карпати…

Зрештою, ти знаєш, говорити про проблеми не дуже хочеться. Потрібно діяти, а не скаржитися. Якщо й далі я матиму таких активних батьків, наполегливо працюватиму сам, то наш невпинний розвиток, безперечно надихатиме інших.

- Наостанок твої побажання нашим читачам.
- Я бажаю всім міцного здоров’я, бо це основа всього. Звертаючись до батьків, хочу привернути особливу увагу до здоров’я їхніх дітей. Повірте, дитина у нормальній фізичній формі, має більше шансів і в навчанні. В мене є такі випадки, коли приводять дитину 5-6 клас і говорять, ми ні разу не відвідували уроків фізкультури, бо нам важко. Я дивлюсь на цих дітей і мені їх, звісно, жаль. Вони не те що віджатися не можуть, їм важко виконувати просте присідання. Поза всяким сумнівом, спорт є спорт, і тут хоча б мінімальна підготовка необхідна. Ми ж не відмовляємося від таких дітей. Займатися можуть усі бажаючі, проте батьки повинні усвідомлювати, що несуть повну відповідальність за стан здоров’я своїх дітей. До того ж спорт - це і психічна рівновага, і дисципліна, і внутрішня культура, і повага до навколишнього світу. Тож, шановні батьки, наші двері відкриті для всіх бажаючих, чекаємо вас з вересня наступного навчального року.

Віктор Артемчук
газета: газета «Позиція Старт» №4, липень 2009р.
  0
Коментарів: 0
Додати коментар
Інформація
Коментувати новини на сайті можна тільки протягом 370 з дня публікації.