Вода кличе у подорож

Всё перекаты, да перекаты.
Послать бы их по адресу.
На это место уж нету карты.
Идём - плывём по абрису.

Бучан­ський Центр позашкільної роботи актив­но про­пагує різ­ні види туриз­му. За остан­ні роки осо­б­ливої популяр­нос­ті у молоді набуває вод­ний туризм. Річ­ки Укра­їни дають гар­ну мож­ливос­ті пройти про­с­ті і екс­т­ремальні походи, насолодитися при­родою і від­чути при­плив адреналіну, перевірити свої сили та гар­но від­почити.

Цьогоріч­ний сезон турис­тивод­ники від­кри­ли сплавом на катамаранах по річ­ці Те­терів. За п’ять днів, з 1 по 4 тра­в­ня, два екіпажі у складі оди­над­цяти чоловік із Бу­чі, Ір­пеня та Бе­резані під керів­ниц­т­вом Ан­д­рія Ку­цевалова та Та­раса Ко­та пройш­ли бли­зько ста кіломет­рів від Піс­ків­ки до Іван­кова. До ста­р­ту гру­па добиралась еле­к­т­ропоїз­дом. Ве­черя біля вог­нища, гітара, піс­ні. Зран­ку навчання по складан­ню катамаранів, ін­струк­таж із тех­ніки без­пеки.

Пе­р­ший день сплаву запам’ятав­ся холод­ним про­низ­ливим зустріч­ним віт­ром. Те­чія в тихій поліській річ­ці повільна, тому турис­там доводилось щосили налягати на вес­ла, щоб перемог­ти вітер та зігрітись. Бе­реги річ­ки міс­цями досить високі. Іноді зда­валось, що ми пли­вемо у каньйоні. Ча­с­то ува­гу при­вер­тали залишені на дерева сліди боб­рових зубів. Се­ред рід­кої зелені на берегах білими хма­ринами виділялись квітучі гру­ші та соняч­ні галявини кульбаб.

На­сту­п­ні дні вітер залишав­ся зустріч­ним, але небо було чис­тим, і погода соняч­ною, що дало мож­ливість ман­д­рів­никам при­йма­ти соняч­ні ван­ни, а дехто навіть зумів зго­ріти під ніж­ним вес­няним сон­цем. По­воротимеа­н­д­ри час­то вво­дили нас в ома­ну – зда­ється, село поруч, а насправ­ді до ньо­го ще тре­ба гре­б­ти доб­ру годину. Екіпажі зма­галися між собою у швидкості та в умін­ні обходити перешко­ди? від­мілини, топ­ляк.




Стоян­ки вибирали у мальо­в­ничих міс­цях, неподалік від сіл, що давало мож­ливість попов­нити запаси про­дук­тів та пит­ної води. По­ходи в село дали мож­ливість позна­йомитись із осо­б­ливос­тями жит­тя полісян, побачити ори­гінальні цер­к­ви та ста­рі дерев’яні будин­ки. Ка­т­руся Цяп­кало, наш шта­т­ний фотограф, завзято займа­лась пошуками цікавих ракур­сів для сво­їх фотогра­фій. Свят­ковий настрій у гру­пі три­вав весь похід, час­то над тихими пле­сами Те­терева лунала піс­ня або веселий сміх від гар­ного ане­к­доту або влу­ч­ного жар­ту. На остан­ній сто­ян­ці біля багат­тя досвід­чені турис­ти всіх турис­тів­новач­ків посвятили у «вод­ники».
Трав­невий похід запам’ятав­ся насам­перед тим, що поруч є такі незвідані кра­сиві міс­ця. Во­д­ний народ висло­вив бажан­ня ще раз сплавитись Те­теревом або хоча б при­їхати на вікенд у ці мальо­в­ничі міс­ця.

На­сту­п­ною вод­ною при­годою була поїз­д­ка на Пів­ден­ний Буг у «Ме­к­ку» вод­ного туриз­му Ми­гії. 27 чер­в­ня збір­на коман­да Бу­чі, Ки­єва і Ко­цюбин­ського у складі 13 чоловік виїхала автобусом до міс­та Пе­р­вомай­ська Ми­колаїв­ської облас­ті. На­передодні та в день при­їз­ду були великі гро­зи, і ми перейма­лися, щоб негода не зіпсу­вала нам пла­ни на похід. Та коли катамарани були виван­тажені із автобуса, дощ ущух, і всі дні подорожі нас зігрівало гаряче пів­ден­не сон­це.
Більшість чле­нів екіпажів впе­р­ше сіли на катамаран і взяли вес­ла до рук. Це зна­ч­но впливало на шви­д­кість і рів­ність ходу «катів», їх повер­тало то вправо, то вліво, а то й вза­галі роз­вер­тало. Та за якихось пів­години народ при­лов­чив­ся і став слу­хати та виконувати коман­ди капітанів Ан­д­рія Ку­цевалова та Та­раса Ко­та. Знов зга­далась при­кме­та вод­ників: «Ку­ди б ти не гріб – вітер зав­жди зустріч­ний». Близько двох годин ми, немов раби на галерах, «копали» вес­лами воду, борючись із сильним зустріч­ним віт­ром. Але піс­ля повороту річ­ки, на виході із Пе­р­вомай­ська, вітер вщух і дав мож­ливість тро­хи роз­сла­битись та помилуватись кра­сотою ске­ляс­тих берегів, перекинутись парою слів із рибал­ками, що сиділи в чов­нах на пле­сі або кидали спінін­ги із берега.

Пе­р­ший поріг бра­ли піс­ля ретельної роз­від­ки. Ад­реналін у кров, вес­ла у воду, кілька сильних гре­б­ків і «чал­ка справа». На­сту­п­ні пороги були склад­ніші і дов­ші. Ча­с­тенько, із­за недосвід­ченос­ті та необере­ж­нос­ті уча­с­ників, катамарани сідали на мілини або на камін­ня. До­водилось хло­п­цям зіска­кувати з «катів» у воду та зішто­в­хувати їх на гли­б­ше міс­це. На Першому Ми­гій­ському порозі уда­ром суд­на об камінь викинуло з «ката» капітана Ко­та Та­раса, а у одного з хло­п­ців річ­ка «вкрала» тапок. Це було, як попередження про сер­йоз­ність перешко­ди. Причалив­ши до берега, ми доз­вонились до коман­ди з Ки­єва, яка про­ходила цей поріг годиною раніше, щоб діз­натись про його осо­б­ливос­ті. Від­повідь? «Ми на виході з порога про­пороли балон, кле­їмо!», насто­рожила нас.




Ви­рішуємо зай­вий раз не ризикувати, бо без­пека перш за все і обносимо катамарани повз небез­печ­не міс­це. Да­лі легенькі порогиперекати, година ходу і ми чалимось у таборі турис­тів­вод­ників в Ми­гіях. Швид­ко виносимо катамарани на беріг, ста­вимо табір і йде­мо в кафе на вечерю, яку для нас замовили дру­зі з Ки­єва. На­стрій чудовий. Пе­р­ший день вда­в­ся на сла­ву.

Наш похід спів­пав із Днем Консти­туції і Днем молоді. У ці дні на Ми­гіях зібра­лось дуже багато народу з усієї Укра­їни, були навіть автомобілі із Ро­сії, Білорусі, Ли­т­ви. Ка­тамарани, каяки, бай­дар­ки, раф­ти, надув­ні мат­раци, все, що мож­на викорис­тати, як пла­в­засіб, було на воді. Де­сят­ки чоловік раз за разом сплав­лялись порогами. По­тім дов­гий обнос суд­на по берегу і зно­ву на воду.

На­сту­п­ні дні народ досхо­чу накупав­ся у річ­ці та в озе­рі, яке утворилось в закинутому гра­ніт­ному кар’єрі. Во­да була теп­ла і чис­та. Ка­талися порогами на катамаранах, а смілив­ці про­ходили пороги «самос­п­лавом» у рятувальних жилетах. Для більшого екс­т­риму турис­там було запро­поновано спробувати себе в ске­лелазін­ні. Юні турис­т­ки Ва­лерія та Олена Ко­закевич уже два роки займа­ються у гур­т­ку спортив­ного туриз­му бучан­ського Центру позашкільної роботи. Во­ни, як самі досвід­чені, давали май­с­тер­кла­си туристської тех­ніки для новач­ків. Хлоп­ці вже на дру­гому спу­с­ку стрибали по ске­лях, як герої бойовиків. Дів­чата вибирали самі склад­ні і цікаві мар­ш­рути під­йомів по гра­ніт­них ске­лях. Від­чував­ся запал спортив­ного аза­р­ту. Не зва­жаючи на спе­ку, турис­ти п’ять годин поспіль під­німались і спу­с­кались по ске­льних висту­пах. А вве­чері всі із задоволен­ням сма­кували шаш­ликами і зга­дували свої пер­ші успіхи в ске­лелазін­ні.

В остан­ній день зро­били два­дцятикіломет­ровий сплав невеликими порогами та шиверами. Зі спе­кою боролись купан­ням – прямо з катамарана стрибали у освіжаючу воду Пів­ден­ного Бу­гу! За дві години дій­ш­ли до мос­ту, біля якого нас уже чекав автобус. Збори катамаранів, обід в при­дорож­ньо­му кафе і додому.




Спогади і вра­жен­ня від походу збе­рег­ли у сот­нях фотогра­фій та від­еок­ліпах, якими через два дні піс­ля походу всі обмінялись на тра­дицій­ній зустрічі. Від­чув­ши смак вод­ного туриз­му, народ загорів­ся ідеєю спробувати свої сили на сер­йоз­нішій воді. В пла­нах турис­тів вес­ною піти на Че­ремош, а в май­бут­ньо­му річ­ки Ка­релії, Ка­в­казу…
Бу­чан­ський Центр позашкільної роботи запро­шує всіх бажаючих у вод­ні, велосипед­ні, пішохід­ні подорожі рід­ним кра­єм, Ка­р­патами, гір­ським Кримом.

Світ­лана Бездухова,
Ка­терина Цяп­кало