14 березня, в актовій залі міськради, пройшов звіт депутатів обраних від будинків №13, 15, 17 вул. Нове Шосе, 14, 16, 19, 19а вул. Енергетиків, 2, 4, бул. Б.Хмельницького та вул. Островського. Від громади були присутні представники майже кожної багатоповерхівки, від міськвиконкому - керуюча справами та редактор газети „БН”.
Гостре і нагальне питання, яке підняла громада – це несанкціоновані стихійні автостоянки у дворах, які влаштовують жителі на зелених зонах, знищуючи їх. Хочу зазначити, що і ті зелені килимки, і дитячі майданчики для малечі, і спортмайданчики для підлітків (так звані малі архітектурні форми), то не є чиїсь забаганки, а передбачені будівельними нормами (ДБН) форми, розраховані на ту кількість людей, яка проживає у цьому будинку і без розробки яких неможливо захистити проекти та отримати дозвіл на будівництво.
Оскільки жителі, в основному буд. №14 вул. Енергетиків, поводять себе невідповідно до загальноприйнятих норм поведінки при використанні дворового простору, то я повинна внести деяку ясність. Будучи головою будинкового комітету буд. №16 протягом тридцяти років, я добре знаю планування двору і маю його викопіровку. Крім того, я двічі була присутня на захисті проекту будинку №14 в облархітектурі і знаю його недоліки.
Трест-забудовник «ПТЕМ» (на той час Союзного підпорядкування) «втискав» свій будинок на ділянці землі, куди він не поміщався. Звідси почалися всі наші біди. Забудовник поставив 1-й під’їзд нового будинку на нашу дворову автостоянку.
На тісному дворі не поміщалися малі архітектурні форми. На запитання до головного архітектора проекту В.Косарєва куди ставити машини, він відповів: „За санітарними і будівельними нормами, авто біля будинку повинно стояти не більше 2,5 годин. Не треба влаштовувати тут нічні стоянки. Купуючи машини думайте, де їх ставити - то ваші проблеми”. Виник конфлікт.
На нашу заяву виїхала комісія ДАІ. У дворі місця для стоянки не було. ДАІ визначила його на протилежному боці вул. Енергетиків для будинків №14 та №16 (там де зараз стоять маршрутні таксі). А двір, згідно проекту, розділили в довжину навпіл.
Та десь років сім тому, зелень, яка росла навколо дитячих майданчиків, почала злочинно знищувати багатодітна віруюча родина із будинку №14. Голова сімейства, на той час слюсар КЖЕП (сьогодні проповідник не знаю якої церкви), на зеленій зоні поставив на постійне паркування свій мікроавтобус та легковик. Його син заганяв мити цю машину до центру дитячої пісочниці, не реагуючи на зауваження. Тоді ми звернулися у КЖЕП з проханням обнести двір обмежувальними стовпчиками.
Спочатку тодішній начальник В.Гетьманенко доказував, що довкола буд. №14 - три автостоянки: біля „АВС”, біля лікарні і, згідно проекту, по торцю буд.№16. Але обмежувальні стовпчики все-таки поставили. Вони протрималися деякий час та один із десяти „Божих дітей” почав витягувати їх перед вікном своєї квартири, і, звичайно, не без відома батьків, звільняючи виїзд батькові на асфальт. Нагадаю віруючим, що Боже вчення гласить: „Ухиляйся від злого та добре чини”. Псалом 37:27. Ми не один раз відганяли його від цього заняття. Дії його підтверджує і депутат. Після цього почалися роз’їзди по всьому двору.
Жильці буд. №15 по вул. Нове Шосе «проклали» дорогу автомобілями через спортмайданчик, а мешканець будинку №14 влаштував там практичне заняття по водінню авто своїй дружині. У дітей-підлітків забрали спортивний майданчик. Деякі з них пішли на „вулицю” шукати собі компанії, а деякі випиляли гілля в середині клену, змайстрували на ньому диван з дахом, і там проводять своє дозвілля.
Якось ми із дітьми посадили два ряди фруктових дерев понад своїми під’їздами. Поруч знаходиться майданчик для відпочинку людей похилого віку. Сьогодні там місиво з болота і на ньому в три ряди стоять машини. Ця навала автомашин не оминула і наші під’їзди. Поробили цілодобові парковки майже біля кожного входу в під’їзд. Через стихійні парковки люди стають ворогами. Дійшло до того, що після декількох попереджень сусід сусіду проколов колеса. Майже у всіх жителів нашого будинку, які мають авто, є гаражі. Квартири першого поверху, у двох під’їздах заселені квартирантами, у них також є машини і також під під’їздами. Може вони не знають, що поруч в учкомбінаті, у лікарні та на СТО можна, сплативши, поставити автомобіль на добу. Це значно дешевше, ніж міняти шини.
За нашим будинком є ще один проблемний двір. Біля буд. №4 по вул. Б. Хмельницького, автостоянка знаходиться на відстані десяти метрів від наших вікон, але двір буквально забитий машинами. У вихідні дні їх по 70-80. Машини також ставлять на зеленій зоні. У нашому будинку всі вікна спальних кімнат виходять у цей двір. Вночі, аж до ранку, не припиняється рух автотранспорту, як на одеському „Привозі”. Почергово у авто спрацьовувала сигналізація, хтось із жителів прив’язував до колеса свого авто сторожову собаку і вона вила як вовк, неможливо відкрити вікно. У безвітряну погоду за вікнами стоїть смог і ми щодня живемо у цій душогубці.
Ми колективно неодноразово з підписами жителів зверталися у КЖЕП, щоб привели у належний стан двір і дали можливість дітям нормально проводити дозвілля. В. Гетьманенко запропонував одночасно звертатися у міськраду. Три роки ми носили такі ж заяви до начальника землеустрою Т. Бердікової. З міськради отримали відповіді:
- від 10.04.2007р. №К-1000;
- від 20.03.2008р. №К-801;
- від 30.09.2008р. №770.
Отримавши ці відповіді я тричі ходила на прийом до нового начальника КЖЕП В. Кравчука, але безрезультатно. Тоді на його ім’я зареєструвала ще одну заяву з переліком робіт, які потрібно виконати. Після цього ходила разів десять до начальника ЖЕС А. Наумюка, який доручив майстру В. Валяру виконати ці роботи, але він відповів: „Нехай виділяють кошти. Ви знаєте скільки коштують чотири дошки на пісочницю!?”.
Наш будинок вже біля десяти років на самообслуговуванні. Ми самі вбираємо і миємо під’їзди, чистимо підвали, садимо квіти. Території двору, згідно норми, не вистачає для того, щоб її прибирав двірник. Але скільки разів вже піднімалася квартплата? Мене запитують жильці: „за що ми платимо і куди ідуть ці гроші?”.
Раніше у дворі були спортивні снаряди для дітей різних вікових груп: взимку заливався каток, були столи для тенісу і настільних ігор, спортмайданчик багатоцільового призначення, а для малечі - все для нормального розвитку дитини. Щовесни все це поновлювалося ЖЕКом і підтримувалося батьками. За ці останніх десять років жодного разу не чистилася дитяча пісочниця, яка наповнена фекаліями домашніх тварин у яких копаються діти.
Не за горами літні канікули у школі. Зараз ще скрутніше відправити дітей на відпочинок, ніж у минулі роки, і двір потрібен дітям. Після звіту депутатів ми з депутатом від буд. №14 оглянули двір, хоч він і так все бачить і знає. Він обіцяє допомогти повернути дітям майданчики, поновити відсів і обнести металевою сіткою спортмайданчик, відновити старим людям куточок відпочинку і поновити у дворі металеві обмежувальні стовпчики. Зі слів директора комунального господарства м. Києва Олени Поліщук, вони планово цим займаються, і там, де поставлені обмежувальні стовпчики, проблема стихійних парковок на зелених зонах повністю вирішена.
Але ж депутат фінансово не може все це зробити сам, і швидше за все звернеться до мера міста. Ми, жителі, просимо всіх, від кого залежить вирішення цього питання, допомогти повернути дітям двір. У ньому місця для парковок машин, за законом і совістю, немає.
Юлія Конотопова
Гостре і нагальне питання, яке підняла громада – це несанкціоновані стихійні автостоянки у дворах, які влаштовують жителі на зелених зонах, знищуючи їх. Хочу зазначити, що і ті зелені килимки, і дитячі майданчики для малечі, і спортмайданчики для підлітків (так звані малі архітектурні форми), то не є чиїсь забаганки, а передбачені будівельними нормами (ДБН) форми, розраховані на ту кількість людей, яка проживає у цьому будинку і без розробки яких неможливо захистити проекти та отримати дозвіл на будівництво.
Оскільки жителі, в основному буд. №14 вул. Енергетиків, поводять себе невідповідно до загальноприйнятих норм поведінки при використанні дворового простору, то я повинна внести деяку ясність. Будучи головою будинкового комітету буд. №16 протягом тридцяти років, я добре знаю планування двору і маю його викопіровку. Крім того, я двічі була присутня на захисті проекту будинку №14 в облархітектурі і знаю його недоліки.
Трест-забудовник «ПТЕМ» (на той час Союзного підпорядкування) «втискав» свій будинок на ділянці землі, куди він не поміщався. Звідси почалися всі наші біди. Забудовник поставив 1-й під’їзд нового будинку на нашу дворову автостоянку.
На тісному дворі не поміщалися малі архітектурні форми. На запитання до головного архітектора проекту В.Косарєва куди ставити машини, він відповів: „За санітарними і будівельними нормами, авто біля будинку повинно стояти не більше 2,5 годин. Не треба влаштовувати тут нічні стоянки. Купуючи машини думайте, де їх ставити - то ваші проблеми”. Виник конфлікт.
На нашу заяву виїхала комісія ДАІ. У дворі місця для стоянки не було. ДАІ визначила його на протилежному боці вул. Енергетиків для будинків №14 та №16 (там де зараз стоять маршрутні таксі). А двір, згідно проекту, розділили в довжину навпіл.
Та десь років сім тому, зелень, яка росла навколо дитячих майданчиків, почала злочинно знищувати багатодітна віруюча родина із будинку №14. Голова сімейства, на той час слюсар КЖЕП (сьогодні проповідник не знаю якої церкви), на зеленій зоні поставив на постійне паркування свій мікроавтобус та легковик. Його син заганяв мити цю машину до центру дитячої пісочниці, не реагуючи на зауваження. Тоді ми звернулися у КЖЕП з проханням обнести двір обмежувальними стовпчиками.
Спочатку тодішній начальник В.Гетьманенко доказував, що довкола буд. №14 - три автостоянки: біля „АВС”, біля лікарні і, згідно проекту, по торцю буд.№16. Але обмежувальні стовпчики все-таки поставили. Вони протрималися деякий час та один із десяти „Божих дітей” почав витягувати їх перед вікном своєї квартири, і, звичайно, не без відома батьків, звільняючи виїзд батькові на асфальт. Нагадаю віруючим, що Боже вчення гласить: „Ухиляйся від злого та добре чини”. Псалом 37:27. Ми не один раз відганяли його від цього заняття. Дії його підтверджує і депутат. Після цього почалися роз’їзди по всьому двору.
Жильці буд. №15 по вул. Нове Шосе «проклали» дорогу автомобілями через спортмайданчик, а мешканець будинку №14 влаштував там практичне заняття по водінню авто своїй дружині. У дітей-підлітків забрали спортивний майданчик. Деякі з них пішли на „вулицю” шукати собі компанії, а деякі випиляли гілля в середині клену, змайстрували на ньому диван з дахом, і там проводять своє дозвілля.
Якось ми із дітьми посадили два ряди фруктових дерев понад своїми під’їздами. Поруч знаходиться майданчик для відпочинку людей похилого віку. Сьогодні там місиво з болота і на ньому в три ряди стоять машини. Ця навала автомашин не оминула і наші під’їзди. Поробили цілодобові парковки майже біля кожного входу в під’їзд. Через стихійні парковки люди стають ворогами. Дійшло до того, що після декількох попереджень сусід сусіду проколов колеса. Майже у всіх жителів нашого будинку, які мають авто, є гаражі. Квартири першого поверху, у двох під’їздах заселені квартирантами, у них також є машини і також під під’їздами. Може вони не знають, що поруч в учкомбінаті, у лікарні та на СТО можна, сплативши, поставити автомобіль на добу. Це значно дешевше, ніж міняти шини.
За нашим будинком є ще один проблемний двір. Біля буд. №4 по вул. Б. Хмельницького, автостоянка знаходиться на відстані десяти метрів від наших вікон, але двір буквально забитий машинами. У вихідні дні їх по 70-80. Машини також ставлять на зеленій зоні. У нашому будинку всі вікна спальних кімнат виходять у цей двір. Вночі, аж до ранку, не припиняється рух автотранспорту, як на одеському „Привозі”. Почергово у авто спрацьовувала сигналізація, хтось із жителів прив’язував до колеса свого авто сторожову собаку і вона вила як вовк, неможливо відкрити вікно. У безвітряну погоду за вікнами стоїть смог і ми щодня живемо у цій душогубці.
Ми колективно неодноразово з підписами жителів зверталися у КЖЕП, щоб привели у належний стан двір і дали можливість дітям нормально проводити дозвілля. В. Гетьманенко запропонував одночасно звертатися у міськраду. Три роки ми носили такі ж заяви до начальника землеустрою Т. Бердікової. З міськради отримали відповіді:
- від 10.04.2007р. №К-1000;
- від 20.03.2008р. №К-801;
- від 30.09.2008р. №770.
Отримавши ці відповіді я тричі ходила на прийом до нового начальника КЖЕП В. Кравчука, але безрезультатно. Тоді на його ім’я зареєструвала ще одну заяву з переліком робіт, які потрібно виконати. Після цього ходила разів десять до начальника ЖЕС А. Наумюка, який доручив майстру В. Валяру виконати ці роботи, але він відповів: „Нехай виділяють кошти. Ви знаєте скільки коштують чотири дошки на пісочницю!?”.
Наш будинок вже біля десяти років на самообслуговуванні. Ми самі вбираємо і миємо під’їзди, чистимо підвали, садимо квіти. Території двору, згідно норми, не вистачає для того, щоб її прибирав двірник. Але скільки разів вже піднімалася квартплата? Мене запитують жильці: „за що ми платимо і куди ідуть ці гроші?”.
Раніше у дворі були спортивні снаряди для дітей різних вікових груп: взимку заливався каток, були столи для тенісу і настільних ігор, спортмайданчик багатоцільового призначення, а для малечі - все для нормального розвитку дитини. Щовесни все це поновлювалося ЖЕКом і підтримувалося батьками. За ці останніх десять років жодного разу не чистилася дитяча пісочниця, яка наповнена фекаліями домашніх тварин у яких копаються діти.
Не за горами літні канікули у школі. Зараз ще скрутніше відправити дітей на відпочинок, ніж у минулі роки, і двір потрібен дітям. Після звіту депутатів ми з депутатом від буд. №14 оглянули двір, хоч він і так все бачить і знає. Він обіцяє допомогти повернути дітям майданчики, поновити відсів і обнести металевою сіткою спортмайданчик, відновити старим людям куточок відпочинку і поновити у дворі металеві обмежувальні стовпчики. Зі слів директора комунального господарства м. Києва Олени Поліщук, вони планово цим займаються, і там, де поставлені обмежувальні стовпчики, проблема стихійних парковок на зелених зонах повністю вирішена.
Але ж депутат фінансово не може все це зробити сам, і швидше за все звернеться до мера міста. Ми, жителі, просимо всіх, від кого залежить вирішення цього питання, допомогти повернути дітям двір. У ньому місця для парковок машин, за законом і совістю, немає.
Юлія Конотопова
