Експеримент у житлово-комунальній сфері, ініційований Ірпінською владою, зацікавив багатьох. З огляду на підвищений інтерес до цієї теми редакція взяла інтерв’ю у Ірпінського міського голови О. В. Бондаря.
— Олеже Васильовичу, Ірпінь став «піонером» у провадженні цього проекту, чи не так?
— Раніше ніхто не рахував ціни на газ, бо він був дешевим. Але ситуація різко помінялася: нині за це паливо платимо майже стільки, скільки європейські держави. Але ж статки наших громадян не можна порівняти з жителями країн, які входять до Європейського союзу. Фактично наше населення поставлено перед фактом: платити нічим. Тому й борги ростуть за спожитий газ і на сьогодні складають майже 7,5 млн. грн.!
Згадаймо, як торік важко розпочинався опалювальний сезон. Підприємство, яке приблизно на 80 відсотків опалює місто, належить комунальному підприємству Київської обласної ради. Отож впливати на нього не можемо. Але я зміг все-таки домовитися з дочірньою компанією «Газ України» про поставки нам «блакитного» палива.
Тоді я взяв на себе певні зобов’язання, які у повній мірі не можу виконати досі. Бо, як говорив вище, комунальне підприємство облради живе своїм життям, а місто має свої інтереси.
— Ціна на газ і далі буде підвищуватися. І на це треба зважати.
— Так, у цьому світі нічого не буде дешевшати. Отож прийнято єдино правильне стратегічне рішення — переходити на альтернативні види енергії. Скажімо, Японія давно пішла цим шляхом і гарно живе, процвітає. Ще один приклад ощадливого використання енергії. Європа прийняла Закон, згідно з яким дозволила використовувати тільки енергозберігаючі лампочки.
— А ми до цього ще «не доросли»?
— Я б так не сказав. Практично, вже реалізуємо і ми цей проект. Торік, приміром, використали близько 300 тис. грн. на енергозберігаючі лампочки для всього міста.
— Повернемося до газової теми, точніше, до міні-котелень, про які Ви говорили у попередньому номері газети.
— Нині одна з американських компаній пропонує нам сучасні міні-котельні з переробки сміття твердих побутових відходів. Але є проблема: не всі наші люди навчилися його сортувати. За кордоном до цього привчають змалку.
— Попри це ми таки почали займатися сортуванням сміття?
— Звичайно, нам доведеться це робити. І ми це робимо. До речі, Ірпінь виграв перше місце по роздільному збору сміття. Ми, як переможці, отримали транш — три сміттєзбиральні машини. Правда, на 100 км пробігу вони «з’їдають» 70 л бензину. Отож доведеться міняти двигуни.
— Які ще плюси міні-котелень?
— Ми не відвозитимемо сміття, якого з кожним роком стає все більше, на полігон за 30 км, не платитимемо гроші за його утилізацію. Спалене сміття перетворюватиметься на теплову та електричну енергію.
Існує також проблема вологості сміття. Ми підготували свої розрахунки і передали їх американській стороні. Сподіваємося на успішне співробітництво.
— Міні-котельні не шкодитимуть довкіллю?
— З цього приводу не варто хвилюватися. Досвід Праги, Вени — наочне тому підтвердження. Міні-котельні розташовані у центрі цих міст, і шкідливих викидів немає, бо працюють тут за сучасними технологіями.
— Для великих проектів треба і великі кошти. Де ж їх брати?
— У місцевому бюджеті коштів немає. Отож будемо залучати на вигідних умовах інвесторів, або брати кредит в Європейському банку.
Треба думати і про встановлення міні-котелень на газу. З огляду на те, що у нас дуже великі затрати при його транспортуванні.
— Ірпінь став ініціатором у впровадженні альтернативних видів енергії, і це не може не радувати.
— Так, ми у цьому плані є «піонерами». Енергоощадне виробництво дозволить ірпінцям менше платити за використану енергію. Думаю, по такому шляху піде невдовзі і вся Україна.
— Олеже Васильовичу, Ірпінь став «піонером» у провадженні цього проекту, чи не так?
— Раніше ніхто не рахував ціни на газ, бо він був дешевим. Але ситуація різко помінялася: нині за це паливо платимо майже стільки, скільки європейські держави. Але ж статки наших громадян не можна порівняти з жителями країн, які входять до Європейського союзу. Фактично наше населення поставлено перед фактом: платити нічим. Тому й борги ростуть за спожитий газ і на сьогодні складають майже 7,5 млн. грн.!
Згадаймо, як торік важко розпочинався опалювальний сезон. Підприємство, яке приблизно на 80 відсотків опалює місто, належить комунальному підприємству Київської обласної ради. Отож впливати на нього не можемо. Але я зміг все-таки домовитися з дочірньою компанією «Газ України» про поставки нам «блакитного» палива.
Тоді я взяв на себе певні зобов’язання, які у повній мірі не можу виконати досі. Бо, як говорив вище, комунальне підприємство облради живе своїм життям, а місто має свої інтереси.
— Ціна на газ і далі буде підвищуватися. І на це треба зважати.
— Так, у цьому світі нічого не буде дешевшати. Отож прийнято єдино правильне стратегічне рішення — переходити на альтернативні види енергії. Скажімо, Японія давно пішла цим шляхом і гарно живе, процвітає. Ще один приклад ощадливого використання енергії. Європа прийняла Закон, згідно з яким дозволила використовувати тільки енергозберігаючі лампочки.
— А ми до цього ще «не доросли»?
— Я б так не сказав. Практично, вже реалізуємо і ми цей проект. Торік, приміром, використали близько 300 тис. грн. на енергозберігаючі лампочки для всього міста.
— Повернемося до газової теми, точніше, до міні-котелень, про які Ви говорили у попередньому номері газети.
— Нині одна з американських компаній пропонує нам сучасні міні-котельні з переробки сміття твердих побутових відходів. Але є проблема: не всі наші люди навчилися його сортувати. За кордоном до цього привчають змалку.
— Попри це ми таки почали займатися сортуванням сміття?
— Звичайно, нам доведеться це робити. І ми це робимо. До речі, Ірпінь виграв перше місце по роздільному збору сміття. Ми, як переможці, отримали транш — три сміттєзбиральні машини. Правда, на 100 км пробігу вони «з’їдають» 70 л бензину. Отож доведеться міняти двигуни.
— Які ще плюси міні-котелень?
— Ми не відвозитимемо сміття, якого з кожним роком стає все більше, на полігон за 30 км, не платитимемо гроші за його утилізацію. Спалене сміття перетворюватиметься на теплову та електричну енергію.
Існує також проблема вологості сміття. Ми підготували свої розрахунки і передали їх американській стороні. Сподіваємося на успішне співробітництво.
— Міні-котельні не шкодитимуть довкіллю?
— З цього приводу не варто хвилюватися. Досвід Праги, Вени — наочне тому підтвердження. Міні-котельні розташовані у центрі цих міст, і шкідливих викидів немає, бо працюють тут за сучасними технологіями.
— Для великих проектів треба і великі кошти. Де ж їх брати?
— У місцевому бюджеті коштів немає. Отож будемо залучати на вигідних умовах інвесторів, або брати кредит в Європейському банку.
Треба думати і про встановлення міні-котелень на газу. З огляду на те, що у нас дуже великі затрати при його транспортуванні.
— Ірпінь став ініціатором у впровадженні альтернативних видів енергії, і це не може не радувати.
— Так, ми у цьому плані є «піонерами». Енергоощадне виробництво дозволить ірпінцям менше платити за використану енергію. Думаю, по такому шляху піде невдовзі і вся Україна.
