Назвати народжуваність в Україні бебі – бумом поки що дуже рано, але тенденція до цього спостерігається. Хоча до справжнього бебі – буму ще далеко, останні півтора роки кількість дітей в колясочках на вулицях нашого міста значно зросла.
«Якщо в 2007 році в Ірпінському пологовому будинку народилося 745 дітей, то в 2008 році – 775 діток, причому породіллі помітно «омолоджуються»: якщо в 2007 році до 18 років народило 10, то в 2008 році - 15 жінок» - говорить завідуюча пологовим відділенням Ірпінського пологового будинку Тетяна Миколаївна Реваденко.
Одна із причин – стимулювати жінку перейти в «загадковий стан» - отримання допомоги на дитину. Гроші, які отримують за першу дитину, держава стала платити ще кілька років тому. Якщо декілька років держава виплачувала на першу дитину 8, 5 тис. грн, то із 2007 року сума значно збільшилася і складає понад 12 тис.грн.
З часом ейфорія з приводу підвищення виплат минулася і на перший план вийшли зовсім інші проблеми. З`ясувалося, щоб сьогодні виховувати та ростити здоровою дитину, однієї грошової допомоги явно не достатньо.
Повз медиків не пройшов і той факт, що із збільшенням державної допомоги на дитину, що її отримують батьки, зменшилася кількість відмов у пологових будинках.
«Якщо в 2007 році в нас було 3 діток, від яких відмовилися мами і залишили в пологовому будинку, то в 2008 році – одна дитина. Чи можна це пов`язати із збільшенням виплат, очевидно, що так, - говорить Тетяна Реваденко,- а тому твердження, що кількість «відмовних» дітей зменшилася через збільшення виплат, має місце. Але хіба можна заборонити народжувати дітей, навіть, якщо отримавши кошти, сім`я все-таки від дитини захоче відмовитися?»
Справді, загалом позитивну тенденцію щодо збільшення народжуваності в нашій державі, дещо затінюють песимістичні прогнози, що бідні сім`ї, «спокусившись» грошима, народжуватимуть дитину, а потім після того, як виплати закінчаться, можуть віддати її в сиротинець. Так би мовити, «заробити» на дітках. Хоча для таких «турботливих» батьків діють методи впливу: контроль за виплатою та використанням грошей покладено на управління праці та соціального захисту населення. Як здійснюється цей контроль – це вже інше питання. До того ж, як зазначили в Ірпінському пологовому будинку, якщо дитину батьки регулярно не показуватимуть дільничному педіатру, то це є також додатковим сигналом для того, щоб до сім`ї навідався представник собезу.
![]()
Оксана МАРУЩАК, родом із Ірпеня, народила хлопчика
![]()
Ганна КОВАЛЕНКО, родом із Ірпеня, народила хлопчика
Щодо грошей, то викликає занепокоєння і той факт, що нині в селах, як і зрештою по всій Україні гостро стоїть проблема заробітку. Погодьтеся, що для села 12 тисяч грн - це великі гроші, і для багатьох зараз, як підтверджено на практиці, - це єдине джерело прибутку. Що роблять сім`ї, отримавши державну допомогу? Часто – густо купують меблі, побутову техніку, роблять ремонт будинків. Контроль з боку соціальних служб, звісно, існує, але, очевидно, в неблагонадійних сім`ях на дитину все–таки перепадатимуть гіркі крихти. Але давайте повернемося до цілком нормальної, з точки зору суспільства, сім`ї.
![]()
«Народжуйте побільше: і дівчаток, і хлоп`яток: всім будемо раді!»
Колектив пологового відділення Ірпінського пологового будинку
Що нині важливим є для такої сім`ї, яка планує народити дитину?
По – перше, це матеріальне забезпечення. По – друге, це житлова проблема. До того ж, саме «квартирне» питання стоїть в багатьох випадках вище сімейних статків. По – третє, впевненість у завтрашньому дні, оскільки, маючи і перше, і друге, сім`я буде думати про стабільність і перспективу на майбутнє. Є ще один фактор, так би мовити, психологічний: мати багато дітей поки що не заведено. Це традиція нашого сьогодення, вплив цивілізації. Більшість сімей народжують дітей для продовження роду, і так би мовити, для тата і мами. Тобто двоє дітей – максимум. Про народження третьої дитини в сім`ї говорять: « А з цим що мені робити: іти з протягнутою рукою до церкви?», що свідчить про те , що третя дитина в сім`ї – це вже велика розкіш. Здавалося б, у сім`ї є все: і статки, і машина, і вдягані – взуті, а ось самих дітей не спішать народжувати. До того ж, більше 3% сімейних пар взагалі не хочуть мати дітей. А ось наші діди – прадіди сказали б, що «дав Бог дітей, то дасть і на це дитя» - і народжували! Як розповідають наші прабабусі, 7 – 8 дітей в сім`ї було буденним явищем. Багатодітні родини ще півстоліття тому для України – це було звично. Навпаки, мати 1 – 2 дітей було непрестижно і це вже свідчило, що «в родині щось не так».
Не хочеться думати, що народжуваність дитини нині лежить цілком в сфері грошових інтересів, але факти, як кажуть, річ вперта.
Очевидно, що грошова допомога для багатьох не є достатнім аргументом на користь того, що держава про народжуваних дітей піклуватиметься достатньо, на рівні європейських країн, тобто так, щоб народжувати більше для українських сімей було доброю традицією.
Демографічна ситуація, що склалася в Україні, чим далі, тим більше викликає занепокоєння – нас далеко не 52 млн. За даними Держкомстату, в Україні проживає трохи більше 46 млн. чоловік. Українська нація старіє. Років 20 тому кількість народжених була 15 на 1000 чоловік. І це ледь забезпечувало природній приріст населення. Нині офіційна статистика свідчить: народжуваність майже у два рази менша від смертності.Ситуація невтішна, але для того, щоб народжуваність почала перевищувати смертність, очевидним є той факт, що самих грошей недостатньо.
«Якщо в 2007 році в Ірпінському пологовому будинку народилося 745 дітей, то в 2008 році – 775 діток, причому породіллі помітно «омолоджуються»: якщо в 2007 році до 18 років народило 10, то в 2008 році - 15 жінок» - говорить завідуюча пологовим відділенням Ірпінського пологового будинку Тетяна Миколаївна Реваденко.
Одна із причин – стимулювати жінку перейти в «загадковий стан» - отримання допомоги на дитину. Гроші, які отримують за першу дитину, держава стала платити ще кілька років тому. Якщо декілька років держава виплачувала на першу дитину 8, 5 тис. грн, то із 2007 року сума значно збільшилася і складає понад 12 тис.грн.
З часом ейфорія з приводу підвищення виплат минулася і на перший план вийшли зовсім інші проблеми. З`ясувалося, щоб сьогодні виховувати та ростити здоровою дитину, однієї грошової допомоги явно не достатньо.
Повз медиків не пройшов і той факт, що із збільшенням державної допомоги на дитину, що її отримують батьки, зменшилася кількість відмов у пологових будинках.
«Якщо в 2007 році в нас було 3 діток, від яких відмовилися мами і залишили в пологовому будинку, то в 2008 році – одна дитина. Чи можна це пов`язати із збільшенням виплат, очевидно, що так, - говорить Тетяна Реваденко,- а тому твердження, що кількість «відмовних» дітей зменшилася через збільшення виплат, має місце. Але хіба можна заборонити народжувати дітей, навіть, якщо отримавши кошти, сім`я все-таки від дитини захоче відмовитися?»
Справді, загалом позитивну тенденцію щодо збільшення народжуваності в нашій державі, дещо затінюють песимістичні прогнози, що бідні сім`ї, «спокусившись» грошима, народжуватимуть дитину, а потім після того, як виплати закінчаться, можуть віддати її в сиротинець. Так би мовити, «заробити» на дітках. Хоча для таких «турботливих» батьків діють методи впливу: контроль за виплатою та використанням грошей покладено на управління праці та соціального захисту населення. Як здійснюється цей контроль – це вже інше питання. До того ж, як зазначили в Ірпінському пологовому будинку, якщо дитину батьки регулярно не показуватимуть дільничному педіатру, то це є також додатковим сигналом для того, щоб до сім`ї навідався представник собезу.
Оксана МАРУЩАК, родом із Ірпеня, народила хлопчика
Ганна КОВАЛЕНКО, родом із Ірпеня, народила хлопчика
Щодо грошей, то викликає занепокоєння і той факт, що нині в селах, як і зрештою по всій Україні гостро стоїть проблема заробітку. Погодьтеся, що для села 12 тисяч грн - це великі гроші, і для багатьох зараз, як підтверджено на практиці, - це єдине джерело прибутку. Що роблять сім`ї, отримавши державну допомогу? Часто – густо купують меблі, побутову техніку, роблять ремонт будинків. Контроль з боку соціальних служб, звісно, існує, але, очевидно, в неблагонадійних сім`ях на дитину все–таки перепадатимуть гіркі крихти. Але давайте повернемося до цілком нормальної, з точки зору суспільства, сім`ї.
«Народжуйте побільше: і дівчаток, і хлоп`яток: всім будемо раді!»
Колектив пологового відділення Ірпінського пологового будинку
Що нині важливим є для такої сім`ї, яка планує народити дитину?
По – перше, це матеріальне забезпечення. По – друге, це житлова проблема. До того ж, саме «квартирне» питання стоїть в багатьох випадках вище сімейних статків. По – третє, впевненість у завтрашньому дні, оскільки, маючи і перше, і друге, сім`я буде думати про стабільність і перспективу на майбутнє. Є ще один фактор, так би мовити, психологічний: мати багато дітей поки що не заведено. Це традиція нашого сьогодення, вплив цивілізації. Більшість сімей народжують дітей для продовження роду, і так би мовити, для тата і мами. Тобто двоє дітей – максимум. Про народження третьої дитини в сім`ї говорять: « А з цим що мені робити: іти з протягнутою рукою до церкви?», що свідчить про те , що третя дитина в сім`ї – це вже велика розкіш. Здавалося б, у сім`ї є все: і статки, і машина, і вдягані – взуті, а ось самих дітей не спішать народжувати. До того ж, більше 3% сімейних пар взагалі не хочуть мати дітей. А ось наші діди – прадіди сказали б, що «дав Бог дітей, то дасть і на це дитя» - і народжували! Як розповідають наші прабабусі, 7 – 8 дітей в сім`ї було буденним явищем. Багатодітні родини ще півстоліття тому для України – це було звично. Навпаки, мати 1 – 2 дітей було непрестижно і це вже свідчило, що «в родині щось не так».
Не хочеться думати, що народжуваність дитини нині лежить цілком в сфері грошових інтересів, але факти, як кажуть, річ вперта.
Очевидно, що грошова допомога для багатьох не є достатнім аргументом на користь того, що держава про народжуваних дітей піклуватиметься достатньо, на рівні європейських країн, тобто так, щоб народжувати більше для українських сімей було доброю традицією.
Демографічна ситуація, що склалася в Україні, чим далі, тим більше викликає занепокоєння – нас далеко не 52 млн. За даними Держкомстату, в Україні проживає трохи більше 46 млн. чоловік. Українська нація старіє. Років 20 тому кількість народжених була 15 на 1000 чоловік. І це ледь забезпечувало природній приріст населення. Нині офіційна статистика свідчить: народжуваність майже у два рази менша від смертності.Ситуація невтішна, але для того, щоб народжуваність почала перевищувати смертність, очевидним є той факт, що самих грошей недостатньо.
