Виховання патріотизму, любові до рідного краю в учнів Бучанської спеціалізованої школи-інтернату займає чільне місце в роботі педагогічного колективу. Саме тому школярі завжди активні учасники життя міста. Винятком не стало і святкування Дня міста цього року.
За ініціативою заступника директора З.Т. Максимук тиждень школа жила підготовкою до свята. Організовано конкурс фоторепортажів «Я і моя Буча», проведено спеціальні заняття присвячені природі, рослинному та тваринному світу рідного краю, уроки з історії Бучі. Малюки пізнавали вулиці міста на екскурсіях. А які чудові вірші про місто лунали на шкільній поетичній радіохвилі!
Ось один із них написаний ученицею
7-А класу Валею Старовойт:
Закохана у тебе, рідна Буче,
Від радості бринить душа,
І небо над тобою чисте, чисте,
І в ньому віддзеркалює сльоза.
Я знаю твої дворики старенькі,
Але щороку ти стаєш нова,
Ростуть будинки, школи, клуби –
Все для народу, для його добра.
Я горда, що живу в такому місті,
Що сонце сяє з висоти
І що усе, що маємо у Бучі
Завдячуєм життя тобі.
Пройдуть роки, ми станемо старші,
Розлетимось, хто куди,
Але тебе, рідненька Буче,
Ми пам’ятатимо завжди.
Буча моя рідна – майбутнє України,
Земля мого життя, земля моїх батьків,
Я тут зробила перші кроки,
Відчула запах лісу і полів.
А ось вірш іншого вихованця школи-інтернату, учня 5-Б класу Володимира Хоменка:
Рідне місто
Ви спитаєте, де я живу,
Що за місто?
Я скажу – красивішого міста немає.
Хоч і сто кілометрів пройдіть, хоч і триста.
А знаходиться там – де природа сама.
Там – де сосни стрункі розмовляють з вітрами.
Де дуби вікові варту часу несуть.
Де розноситься ехом лісами, ланами
Ритм коліс поїздів, що надривно гудуть.
Де повітря п’янке, де тумани мохнасті
Понад річкою стеляться аж до хатів.
Де лунають пісні і на долю, й на щастя.
Не забути ніколи їх,
Хоч би й хотів
Рідне місто моє молоде і квітуче.
Довголіття бажаю тобі, моя Буча!
Ось так школа зустрічала свято рідного міста. Та й не могло бути по-іншому, адже виховання в дітей любові до рідного краю є вихованням любові до неньки-України.
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
За ініціативою заступника директора З.Т. Максимук тиждень школа жила підготовкою до свята. Організовано конкурс фоторепортажів «Я і моя Буча», проведено спеціальні заняття присвячені природі, рослинному та тваринному світу рідного краю, уроки з історії Бучі. Малюки пізнавали вулиці міста на екскурсіях. А які чудові вірші про місто лунали на шкільній поетичній радіохвилі!
Ось один із них написаний ученицею
7-А класу Валею Старовойт:
Закохана у тебе, рідна Буче,
Від радості бринить душа,
І небо над тобою чисте, чисте,
І в ньому віддзеркалює сльоза.
Я знаю твої дворики старенькі,
Але щороку ти стаєш нова,
Ростуть будинки, школи, клуби –
Все для народу, для його добра.
Я горда, що живу в такому місті,
Що сонце сяє з висоти
І що усе, що маємо у Бучі
Завдячуєм життя тобі.
Пройдуть роки, ми станемо старші,
Розлетимось, хто куди,
Але тебе, рідненька Буче,
Ми пам’ятатимо завжди.
Буча моя рідна – майбутнє України,
Земля мого життя, земля моїх батьків,
Я тут зробила перші кроки,
Відчула запах лісу і полів.
А ось вірш іншого вихованця школи-інтернату, учня 5-Б класу Володимира Хоменка:
Рідне місто
Ви спитаєте, де я живу,
Що за місто?
Я скажу – красивішого міста немає.
Хоч і сто кілометрів пройдіть, хоч і триста.
А знаходиться там – де природа сама.
Там – де сосни стрункі розмовляють з вітрами.
Де дуби вікові варту часу несуть.
Де розноситься ехом лісами, ланами
Ритм коліс поїздів, що надривно гудуть.
Де повітря п’янке, де тумани мохнасті
Понад річкою стеляться аж до хатів.
Де лунають пісні і на долю, й на щастя.
Не забути ніколи їх,
Хоч би й хотів
Рідне місто моє молоде і квітуче.
Довголіття бажаю тобі, моя Буча!
Ось так школа зустрічала свято рідного міста. Та й не могло бути по-іншому, адже виховання в дітей любові до рідного краю є вихованням любові до неньки-України.
Петро Мельник,
вчитель школи,
депутат Бучанської міської ради
вчитель школи,
депутат Бучанської міської ради
