Напередодні професійного свята - Дня медичного працівника ми зустрілися з головним лікарем Бучанської міської поліклініки Миколою Михайленком, поспілкувалися про позитивні й негативні моменти у роботі закладу, успіхи та проблеми.
— Цього року ми підбиваємо підсумки півторарічної діяльності нашої установи як саме Бучанської міської поліклініки. Фінансування йде нормально, ми вчасно отримуємо зарплатню, — розповідає Микола Григорович. — За ці півроку близько 300 тисяч грн. використано на переоснащення кабінетів, обладнання меблями. Я не пам’ятаю, коли було таке свято — заміна меблів.
Але головне для нас — забезпечення матеріальної бази, технічне оснащення, вирішення кадрового питання. Закупили сучасний апарат для жіночої консультації, на якому лікар бачить як працює серце дитини, що там діється. Ми придбали апаратуру для клінічної лабораторії (один апарат, наприклад, коштує 32 тисячі), а також обладнання для стоматологічного відділення. Зокрема плануємо відкрити два стоматологічних кабінети й оснастити апаратурою у двох школах — № 3 і 4.
Звичайно, накопилося чимало проблем, які потрібно вирішувати. Але завдяки допомозі міськради, особисто нашому міському голові Анатолію Федоруку і фінансового управління міста через шість місяців, маю надію, посядемо перше місце серед лікувальних закладів Ірпінського регіону з технічного переоснащення поліклініки.
Вирішується і болюча проблема — кадрове питання. Через маленьку зарплатню молодь не хоче йти працювати до нас, адже треба платити за житло і на проживання. Але є зрушення. Створюється кооператив з будівництва житла, куди записалися 32 наші працівники. Ми отримали 3-кімнатну квартиру для наших самотніх медсестер, лікарів. Раніше такого не було.
Складна ситуація з укомплектуванням лікарів. Особливо страждають діти, адже з семи педіатрів працює тільки чотири, з дев’яти терапевтів — п’ять. А це найтяжча робота — необхідно пройти чимало кілометрів, на перешкоді стають високі тини, собаки у дворах... Не все так просто...
Чимало робиться і з підвищенням кваліфікації наших медичних працівників — вони проходять атестацію. Наприклад, цього року направляються на курси медичні сестри і лікарі, які не атестовані.
Цього року у нас затверджено шість програм у різних напрямках охорони здоров’я — дитинство, акушерство, гінекологія, ВІЛ, СНІД. Ці програми підкріпляються фінансово — використали майже 217 тисяч за півроку.
![]()
Протягом багатьох років фіксується низька (або взагалі) відсутня смертність малюків. Минулоріч діти до одного року не вмирали. Так само і зі материнською смертністю.
Водночас існує проблема зі щепленням. Серед дорослого населення провести його простіше, а серед дитячого воно просто відсутнє. Але ж чимало проблем подолано завдяки щепленню. Ми забули що таке натуральна віспа, майже не маємо поліємеліту, не бачимо дітей на милицях і у візочках. Протягом останніх років не фіксується інфекційна хвороба дістерія.
Успішно виконуємо планове завдання по донорству. Це також велика проблема. Адже потрібно зарезервувати 120 літрів крові, а для цього — людей загітувати, заохотити, умовити. Це не так просто. Адже не кожен погодиться здати 480 мілілітрів крові.
Щоденно медичні працівники стикаються і ще з однією проблемою. За кордоном кожна особистість відповідає за своє здоров’я, а у нас — медики. Якщо роз’яснюєш, що не можна курити, вживати алкогольні напої понад міру — робиться усе навпаки. А коли людина захворіла, то держава їй це оплачує — дає лікарняний листочок. Так само і з щепленням: ми говоримо треба прищепити дитину, а мама відповідає: ні, не хочу.
Розпочалася нині нова «епідемія» — почали народжувати вдома, а не у пологовому будинку. Наприклад, днями зареєстрували двох дітей, які народилися вдома, звичайно, жінка не обстежена і невідомо кого запрошували приймати пологи. А за кожну дитину ми несемо повну відповідальність.
Ми йдемо до свого професійного свята з надією, що буде нарешті побудована міська поліклініка на 600 відвідувань за зміну. І будемо мати усе необхідне для надання медичних послуг — щоб люди не шукали по місту психіатра, нарколога, фтизіатра, кардіолога й інших спеціалістів.
На сьогодні нема проблем, яких не можна не вирішити, і їх, звичайно будемо розв’язувати, адже у нас працюють патріоти своєї справи. Чимало молодих людей пішли від нас саме через зарплатню пішли у приватні клініки. Наприклад, у Бучі стоматологічних кабінетів дуже багато, але центр усе таки у поліклініці. Пацієнти лікуються спочатку там, а потім приходять до нас.
![]()
Упевнені, що подолаємо всі недоліки, підвищимо фаховість лікарів. Будемо пропагувати щеплення, адже альтернативи йому немає. Коли нам погано ми все ж йдемо до лікаря. І його потрібно зрозуміти — кадрів не вистачає, технічна база недостатня, але він ніколи не відмовляє. Адже ми на шляху реорганізації охорони здоров’я.
Щиро вітаю всіх працівників медичної галузі, патріотів своєї справи. Бажаю, звичайно здоров’я — коли його немає, нема нічого, витримки, успіхів у праці, виконанні тих великих завдань, які ставляться перед колективами медпрацівників. І щоб частіше і більше говорили спасибі — оце найдешевше і найдорожче, про що ми забуваємо — подякувати лікарю, лікуватися у нього, вірити йому.
— Цього року ми підбиваємо підсумки півторарічної діяльності нашої установи як саме Бучанської міської поліклініки. Фінансування йде нормально, ми вчасно отримуємо зарплатню, — розповідає Микола Григорович. — За ці півроку близько 300 тисяч грн. використано на переоснащення кабінетів, обладнання меблями. Я не пам’ятаю, коли було таке свято — заміна меблів.
Але головне для нас — забезпечення матеріальної бази, технічне оснащення, вирішення кадрового питання. Закупили сучасний апарат для жіночої консультації, на якому лікар бачить як працює серце дитини, що там діється. Ми придбали апаратуру для клінічної лабораторії (один апарат, наприклад, коштує 32 тисячі), а також обладнання для стоматологічного відділення. Зокрема плануємо відкрити два стоматологічних кабінети й оснастити апаратурою у двох школах — № 3 і 4.
Звичайно, накопилося чимало проблем, які потрібно вирішувати. Але завдяки допомозі міськради, особисто нашому міському голові Анатолію Федоруку і фінансового управління міста через шість місяців, маю надію, посядемо перше місце серед лікувальних закладів Ірпінського регіону з технічного переоснащення поліклініки.
Вирішується і болюча проблема — кадрове питання. Через маленьку зарплатню молодь не хоче йти працювати до нас, адже треба платити за житло і на проживання. Але є зрушення. Створюється кооператив з будівництва житла, куди записалися 32 наші працівники. Ми отримали 3-кімнатну квартиру для наших самотніх медсестер, лікарів. Раніше такого не було.
Складна ситуація з укомплектуванням лікарів. Особливо страждають діти, адже з семи педіатрів працює тільки чотири, з дев’яти терапевтів — п’ять. А це найтяжча робота — необхідно пройти чимало кілометрів, на перешкоді стають високі тини, собаки у дворах... Не все так просто...
Чимало робиться і з підвищенням кваліфікації наших медичних працівників — вони проходять атестацію. Наприклад, цього року направляються на курси медичні сестри і лікарі, які не атестовані.
Цього року у нас затверджено шість програм у різних напрямках охорони здоров’я — дитинство, акушерство, гінекологія, ВІЛ, СНІД. Ці програми підкріпляються фінансово — використали майже 217 тисяч за півроку.
Протягом багатьох років фіксується низька (або взагалі) відсутня смертність малюків. Минулоріч діти до одного року не вмирали. Так само і зі материнською смертністю.
Водночас існує проблема зі щепленням. Серед дорослого населення провести його простіше, а серед дитячого воно просто відсутнє. Але ж чимало проблем подолано завдяки щепленню. Ми забули що таке натуральна віспа, майже не маємо поліємеліту, не бачимо дітей на милицях і у візочках. Протягом останніх років не фіксується інфекційна хвороба дістерія.
Успішно виконуємо планове завдання по донорству. Це також велика проблема. Адже потрібно зарезервувати 120 літрів крові, а для цього — людей загітувати, заохотити, умовити. Це не так просто. Адже не кожен погодиться здати 480 мілілітрів крові.
Щоденно медичні працівники стикаються і ще з однією проблемою. За кордоном кожна особистість відповідає за своє здоров’я, а у нас — медики. Якщо роз’яснюєш, що не можна курити, вживати алкогольні напої понад міру — робиться усе навпаки. А коли людина захворіла, то держава їй це оплачує — дає лікарняний листочок. Так само і з щепленням: ми говоримо треба прищепити дитину, а мама відповідає: ні, не хочу.
Розпочалася нині нова «епідемія» — почали народжувати вдома, а не у пологовому будинку. Наприклад, днями зареєстрували двох дітей, які народилися вдома, звичайно, жінка не обстежена і невідомо кого запрошували приймати пологи. А за кожну дитину ми несемо повну відповідальність.
Ми йдемо до свого професійного свята з надією, що буде нарешті побудована міська поліклініка на 600 відвідувань за зміну. І будемо мати усе необхідне для надання медичних послуг — щоб люди не шукали по місту психіатра, нарколога, фтизіатра, кардіолога й інших спеціалістів.
На сьогодні нема проблем, яких не можна не вирішити, і їх, звичайно будемо розв’язувати, адже у нас працюють патріоти своєї справи. Чимало молодих людей пішли від нас саме через зарплатню пішли у приватні клініки. Наприклад, у Бучі стоматологічних кабінетів дуже багато, але центр усе таки у поліклініці. Пацієнти лікуються спочатку там, а потім приходять до нас.
Упевнені, що подолаємо всі недоліки, підвищимо фаховість лікарів. Будемо пропагувати щеплення, адже альтернативи йому немає. Коли нам погано ми все ж йдемо до лікаря. І його потрібно зрозуміти — кадрів не вистачає, технічна база недостатня, але він ніколи не відмовляє. Адже ми на шляху реорганізації охорони здоров’я.
Щиро вітаю всіх працівників медичної галузі, патріотів своєї справи. Бажаю, звичайно здоров’я — коли його немає, нема нічого, витримки, успіхів у праці, виконанні тих великих завдань, які ставляться перед колективами медпрацівників. І щоб частіше і більше говорили спасибі — оце найдешевше і найдорожче, про що ми забуваємо — подякувати лікарю, лікуватися у нього, вірити йому.
