» » » Рейдери проти «Агробудпостач»

Рейдери проти «Агробудпостач»

Протягом деякого часу до працівників КП «Фірма Агробудпостач» почали надходити цидулки наступного змісту (правопис збережено):

«Шановна (ий) _______
Стратегічний інвестор — великий будівельний холдінг зацікавлений у придбанні вашого сертифікату засновника УК «АГРОБУДПОСТАЧ». Наша компанія має на меті інвестувати кошти у побудову автомобільно-транспортного парку та перенесення існуючих промислових потужностей за межі Києва, у зв’язку з чим будуть збережені робочі місця та забезпечено стабільний заробіток для Вас та інших мешканців м. Буча.
Вам пропонується отримати суму, що дорівнює виплаті дивідендів за 3 роки, яка орієнтовно складає (в цій частині пропонуються різні суми «відшкодувань» — авт.) грн. У випадку зацікавлення данною пропозицією просимо зв’язатися із нашим представником — Іриною, контактний телефон — 8050-061…»


«Рейдерство — загальна назва ланцюжка операцій, що за допомогою прогалин у законодавстві дозволяє отримати у володіння певний капітал (зазвичай — підприємство), — зазначає Інтернет-енциклопедія «Вікіпедія». — При цьому відбувається виведення активів з володіння законних власників. Рейдерство — більш-менш законний, складний, високоінтелектуальний і високоприбутковий бізнес. Люди, які здійснюють рейдерство на замовлення, називаються рейдерами».

Усе в цьому зверненні до працівників КП «Фірма Агробудпостач», яке існує з 1967 року і розпочинало свою діяльність буквально з «нуля», — відверта брехня. Можливо, окрім пропонованих «іудиних срібників». Та й то…

Якби «великий будівельний холдінг» мав дійсно благородні інтереси в інвестуванні чи розбудові бучанського підприємства, то його представники мали б, принаймні, назватися і відкрито звернутися до президента фірми Павла Іващенка з діловою пропозицією. Тим паче, що у своїх анонімних пропозиціях до працівників фірми вони, начебто вказують мету: «побудова автомобільно-транспортного парку». Дозвольте, мало шановні: про який автопарк йдеться, коли «Агробудпостач» уже давно й успішно займається, окрім іншого, міжнародними та міжміськими автомобільними перевезеннями, здійснює навантажувальні та розвантажувальні роботи і надає на умовах оренди складські та офісні приміщення?

Далі. Про яке збереження робочих місць говориться? Ви що, «великий будівельний холдінг», думаєте, що у Бучі живуть такі собі дикуни зі списами, які не розуміються в економіці, і що варто тільки налити їм келих «вогненної води» та подарувати «прикрасу» із розбитого дзеркало, то вони із гиканням побіжать за вами? Ображаєте… Люди тепер мудрі і добре обізнані у ринкових відносинах.
Ми намагалися звернутися до «репрезентатора» «великої компанії», але телефон пані Ірини мовчав. Здається, що він навіть ні за ким не закріплений… Це — проста телефонна картка…
То ж вдумайтеся, люди добрі, чи можна довіряти такому «холдінгу», який не тільки ніяк не називається, але навіть свого справжнього телефону не дає. Тобто, грає «у темну».

Аби прояснити ситуацію з рейдерством в Україні, ми звернулися за коментарями до аналітика з економічних питань Олега Бєлікова, і ось що він нам розповів:
— Проблема рейдерства виникла не сьогодні й не зараз. У вітчизняній історії можна виділити як мінімум чотири масові, революційні перерозподіли власності, які були ініційовані владою. Перший перерозподіл власності відбувся ще в епоху Івана Грозного. Другий улаштував Петро Перший. Третій — більшовики, після Великої Жовтневої Соціалістичної революції 1917 року. Четвертий ми переживаємо, починаючи з 1990-го року.

Сьогодні в Україні — черговий кримінальний бум. Шпальти газет заповнені повідомленнями про скандальні захоплення підприємств і криваві «розбірки» з конкурентами. Слово «рейдер» з лексикона економістів успішно перейшло до словникового запасу пересічних громадян і стало загальновизнаною лайкою, а замовні вбивства власників великих підприємств і вдалих банкірів стали практично повсякденним явищем. Ситуація у країні нагадує мутний час «пізньої перебудови». Тема корпоративних воєн і недружніх захоплень взагалі характерна для країн з перехідною економікою, де при мінімально затрачених зусиллях є можливість миттєво стати власником господарського товариства, за безцінь приватизувати стратегічне підприємство, а при наявності потрібних зв’язків — взагалі привласнити цілу галузь.

Рейдер не може здійснити захоплення об’єкта, якщо його корпоративна історія бездоганна, й немає ані найменших причин для судових позовів. Рейдер також не зможе атакувати господарське товариство, перекуповуючи акції у міноритарних акціонерів, якщо його власники консолідували 80-100 % акцій. Наявність корпоративного спору — це все, що потрібно вмілому рейдеру для втілення своїх амбіційних планів захоплення.

Як відомо, проблема рейдерства прийшла в Україну не із Заходу, а зі Сходу, з відповідними російськими особливостями і колоритом початку 90-х років минулого століття — епохи дикого накопичення первісного капіталу. Головне завдання рейдера, як і будь-якого іншого бізнесмена — отримати прибуток. Тільки досягає він цієї мети не внаслідок виробництва певної продукції чи в інший легальний спосіб, а через перепродаж підприємства, над яким встановлено контроль шляхом недружнього поглинання. Чому, власне, поглинання, та ще й недружнє? А тому, що це набагато дешевше, ніж шукати компроміс із власником підприємства і значно простіше, ніж умовити комерсанта продати прибуткову справу.
Існують чотири основні способи захоплення підприємства: через акціонерний капітал, кредиторську заборгованість, органи управління та оспорювання підсумків приватизації. Захоплення через акціонерний капітал свідчить про те, що він сильно розпорошений або недостатньо контролюється. Початком атаки є скулвування акцій. Як правило, рейдери планують скупити близько 10-15 % акцій — ця кількість є достатньою, щоб ініціювати проведення зборів акціонерів з «потрібним» порядком денним, наприклад, зміною керівництва підприємства. Акціонерне товариство, власником якого є трудовий колектив — найпривабливіший об’єкт для рейдера. Одержуючи невисокі зарплати, працівники без особливих коливань продають свої цінні папери тому, хто пропонує ціну у 5-10 разів більше номінальної вартості (однак усерівно менше того, що вони реально коштують).

У більшості європейських країн прийняті спеціальні закони проти рейдерів (в Україні їх не те, що не прийняли — не існує навіть подібних законопроектів). Однак, важливо відзначити, що депутати і бізнесмени активно обговорюють проблему й, за логікою речей, рано чи пізно відповідні законопроекти будуть розроблені. Але найважливішим інструментом захисту економіки від рейдерів має бути судова влада.
Чи є реальним ефективний захист від рейдерів? Безумовно. На боці власника має виступати держава. Якщо власник підприємства нормально поводився з працівниками, то і вони мають виступити на його боці.

Погляд рейдера спрямований туди, де можна задешево щось привласнити, а потім за дорого продати. Середньостатистична норма прибутку рейдера в Україні, за експертними оцінками, становить близько 1000%. Якщо знизити її хоча б до 100%, це саме по собі різко обмежить рейдерство. Хоча навряд чи це явище буде повністю подолане, доки більшість суб’єктів підприємницької діяльності поводяться безвідповідально відносно можливих рейдерських атак. До послуг рейдера сьогодні на підприємстві можуть бути всі умови — від «трафаретного» статуту до відсутності фахівців у галузі корпоративного права та економічної безпеки підприємства.

Володимир Даниленко
газета: №20 "Бучанські новини" від 16 травня 2008р.
рейдер
  0
 QR-код адреса статьи
Коментарів: 2
Додати коментар
administrator

OFFline

  • administrator (328)
  • Адміністратори
  • 19 травня 2008 08:39
Рейдерство для Агростройпоставки ??.. Иващенка голыми руками не взять))

- а вот славный завод ВЕДА, вот уж точно было рейдерство с несколькими перекупщиками. и где сейчас те дивиденты?
- завод порезали и продали на металлолом, здание здают в аренду, потому что так выгодней!
.. выгодно тряпками торговать, чем предприятие по производству продукции развивать,- тут же думать надо, а нечем (..

0
partizantv

OFFline

  • partizantv (24)
  • Місцевий
  • 23 травня 2008 02:19
Рейдер не може здійснити захоплення об’єкта, якщо його корпоративна історія бездоганна, й немає ані найменших причин для судових позовів.

Действительно, впечатление от статьи - заказ от этого Иващенко. У журналиста не было почему-то задачи встретиться с этой Ириной. Похоже, только этот самый главный акционер недоволен, что не приехали к нему лично. А кого из этих местных "богов" интересуют мелкие акционеры или работники.
Видимо у этой компании и руководителя есть повод волноваться - не платит он дивидентов. По статье понятно, вот и не рейдеры это вовсе. А люди, которые хотят хоть что-то заплатить. не нужно выставлять работников лохами!

Вообще, такой жанр - жанр чисто местечковых страхов. Даже если нувориши "хорошо сидят". Предприятием заниматься нужно и капиал должен работать и на предпреятие в том числе и на работников. кстати, сами же "боги" боятся перечисленных не принятых радой законов. Мелкие акционеры в случае не выплаты дивидентов могут главного акционера наказать. Опять рейдерство! Замкнутый круг.
Главный недостаток статьи - отсутствие второй стороны. есть лишь догадки и только эмоция - не подходи к моему корыту!

0
Інформація
Коментувати новини на сайті можна тільки протягом 370 з дня публікації.