» » » Інтерв`ю з заступником прокурора Київської області Геннадієм Олександровичем Клюге

Інтерв`ю з заступником прокурора Київської області Геннадієм Олександровичем Клюге

«ПРОКУРОР — ЛЮДИНА ВОЛЬОВА»

14 березня у приміщенні Ірпінської міської прокуратури відбувся прийом громадян першим заступником прокурора Київської області Геннадієм Олександровичем Клюге. Після закінчення прийому пан Клюге люб’язно погодився відповісти на запитання нашої газети.

— Геннадію Олександровичу, що Вас привело в Ірпінь?
— Усе дуже просто: прокуратурою Київської області розроблений і затверджений графік прийому громадян у районах і містах Київщини, де за кожним заступником прокурора області закріплено певні регіони. Ось я, наприклад, опікуюсь двома містами — Ірпенем та Броварами. Це зроблено для того, аби вживу поспілкуватися з людьми, якщо у них є така потреба. Аби вони не їхали до Києва, а мали змогу на місці почути відповіді на їхні наболілі питання.

— Це нова практика в роботі обласної прокуратури?
— Ну як Вам сказати? Я сім років працював прокурором різних областей, і практикували такі прийоми давно. Ось і вимога генерального прокурора — наближатися до людей, їхати до них, зустрічатися тощо. Нове — це постільки-поскільки, це просто законна вимога і генерального прокурора, і прокурора області. Й у такому ритмі ми намагаємося працювати. Прокурори областей виїжджають до людей, на підприємства для того, щоб, я повторю, наблизитися до людей.

— Скажіть, будь ласка, така практика виправдовує себе?
— Думаю, що так. Я скажу вам, що я дуже задоволений, що сьогодні на прийом до мене прийшло всього-на-всього чотири особи. Це свідчить про те, що прокуратура Ірпеня працює нормально. Видно, що особисто прокурор міста пан Оніщенко фахово вирішує проблеми, які існують.

— А з якими запитаннями зверталися до вас відвідувачі сьогодні? Якщо не секрет, звичайно…
— Це не таємниця. Питань, віднесених до компетенції органів прокуратури, сьогодні не було. Одне з питань — земельне. Точніше йшлося про суперечку між сусідами через будівництво. Я доручав прокуророві міста вивчити ситуацію. Якщо є якісь порушення — відреагувати. На жаль, це типова життєва ситуація — одна сторона доводить свою правоту, інша — свою. Тобто, ситуація потребує детального вирішення… Інше запитання, з яким звернувся громадянин — аварійність будинку і дії місцевої влади. Представники громадської організації поскаржились на обласну раду на несвоєчасне інформування щодо їхнього запиту. І, нарешті, четвертий відвідувач прийшов з подякою працівникам прокуратури за їхню роботу. Правда, жартома, ще виказав побажання — щоб допізна не працювали, бо світло заважає (сміється). Я поцікавився: дійсно людина зверталася до прокуратури щодо проблеми виплати заробітної платні. Їй допомогли, зреагували, людина вдячна, і це приємно.

— Погодьтеся, що це трошки незвично…
— Ну, як незвично? Я вже казав, що давно працюю в органах прокуратури, не так часто, але звучить подяка від людей за ту роботу, яку ми проводимо.

— Ви працювали у декількох областях. Чи є якась специфіка робота у Київській області?
— Тут усе складніше, оскільки апарат обласної прокуратури знаходиться у Києві, то тут виникають певні труднощі саме в організації роботи. Стосовно інших чинників роботи — то вони такі ж, як і у всіх: дотримання вимог закону посадовими та службовими особами, іншими категоріями службовців, у тому числі і простих громадян.

— Скажіть, будь ласка, є якісь резонансні справи, які зараз розглядає прокуратура Київської області?
— Мій напрям роботи — це підтримання державного обвинувачення у судах. Що я можу сказати про слідство? Розслідуються резонансні справи, без сумніву. Але як визначити резонансні вони чи ні? Якщо, скажімо, вкрали гаманець з 600 гривнями, то для мене, і для вас, це — резонанс, а якщо говорити про того, хто отримує пенсію у 500 гривень, то це – трагедія. Якщо вбили людину — резонансна справа чи ні? Якщо говорити про економічні злочини, то тут можна говорити, зокрема, про земельні оборудки. А це тема нескінченна…

— Буча вже більше року є містом обласного значення. Чи планується створити бучанську прокуратуру?
— Органи прокуратури — це централізована система, і таке рішення може прийняти лише генеральний прокурор (про створення нової прокуратури чи реорганізацію старої). Для того, щоб створити нову прокуратуру, у тому числі у місті Буча, треба, щоб був піднаглядовий об’єкт. Це традиційно пов’язано з органами прокуратури, органами внутрішніх справ. Потрібно, щоб у вашому місті був окремий відділ внутрішніх справ, який, скажімо, займався оперативною роботою, проведенням досудового слідства, іншими напрямками діяльності. Саме при наявності бучанського відділу МВС виникає необхідність створення органу прокуратури. Якби діяли б судові органи, ми б повинні були б підтримувати державні обвинувачення по справах, якби там були створені податкові органи й інші, тоді була б необхідність створення прокуратури. Отже, бучанська прокуратура — це майбутнє. Зараз, на мою думку, прокуратура міста Ірпінь нормально виконує ті обов’язки, які на них покладені Законом України «Про прокуратуру» і говорити про необхідність створення у Бучі прокуратури поки що немає потреби, хоча у перспективі, я повторюсь, можливе її створення. У моїй практиці, коли я працював прокурором Вінницької області, було порушене подібне питання і генеральний прокурор створив прокуратуру міста Ладижина за умови, що там були створені органи внутрішніх справ, суд, здається, податкова адміністрація і ряд інших органів.

— Повернімося до сьогоднішнього прийому: те, що сьогодні людей мало прийшло, не говорить про те, що Ірпінська прокуратура найкраща в області?
— Я не можу сказати краща чи ні, але можу сказати, що ірпінський прокурор Павло Оніщенко — людина надзвичайно фахова. Коли йшлося про його призначення на другий термін, я очолював бригаду перевіряючих, то можу вас запевнити, що він один з найпрофесіональніших і досвідчених прокурорів у системі органів прокуратури Київської області.

— І наостанок. Прокурор — це стан душі? Як Ви потрапили у прокуратуру?
— Як і всі, коли були молодими, мріяли стати або розвідниками, або слідчими. Це стан душі юнацької. А потім армія, навчання в Харківському юридичному інституті, у 1979 році закінчив і направлення було в органи прокуратури, і ось донині працюю в цій системі.

— Що б Ви порадили нашим читачам молодим? Чи варто йти у прокуратуру, і якщо так, то які якості потрібно мати для роботи?
— Не знаю що й сказати, але мої син, донька і невістка працюють в органах прокуратури. Можливо, й чотири онуки працюватимуть тут. Для того, щоб працювати у прокуратурі потрібно мати міцну волю, сильний дух, відчувати, що ти можеш сказати слово «ні» будь-якій посадовій особі у державі. Потрібно, перш за все, бути чутливим до чужих проблем, не відмахуватися, мати відмінне здоров’я, оскільки наша робота дуже багато нервів забирає, міцну сім’ю, тоді у нас все вийде. Радив би молодим людям, які мають вищезазначені якості, йти працювати у прокуратуру. Ми будемо усіляко підтримувати, і, думаю, вони не пошкодують. Але є і проблеми — це й оплата праці. Треба мати дуже велике бажання йти працювати у прокуратуру, а не комерційну установу, де є змога заробляти удвічі, утричі більше. Все це пов’язано з життєвою філософією тієї людини, яка прагне пов’язати своє життя з роботою в органах системи прокуратури.

— А чи є якась романтика у цієї професії?
— Написано багато пісень про шахтарів, міліцію, навіть у злочинного елемента багатий пісенної репертуар… Але чи чули Ви бодай одну пісню про прокурора?..

— Чув. Так звану «блатну лірику»…
— Отож воно і є…. Наша робота важка і відповідальна. І не кожен може збагнути труднощі, з якими ми щоденно зустрічаємось. Певний стан душі повинен бути у людини, яка вирішила працювати в органах прокуратури. Для кожного своя романтика..
газета: №12 "Бучанські новини" від 21 березня 2008р.
Сергій Куліда
  0
Коментарів: 0
Додати коментар
Інформація
Коментувати новини на сайті можна тільки протягом 370 з дня публікації.