23 лютого у Національному літературному музеї України по вулиці Богдана Хмельницького, 11 відкрилася виставка (графіка, акварель, аплікація, вишивка) почесного громадянина міста Бучі, лауреата премії ім. В. Стуса, члена Союзу Українок Любові Панченко, яка триватиме до 5 березня. Ця виставка — найбільша з тих, що відбувалися раніше.
ЇЇ ініціаторами стали Громадська організація «Музей шістдесятництва» та Союз Українок. На відкритті виступало чимало знаних людей, зокрема лауреат Шевченківської премії Валерій Франчук. Лунали спогади, говорилося про високе, неповторне, унікальне, самобутнє мистецтво Любові Панченко.
Формування Любові Панченко як людини і майстрині відбувалося поруч з такими людьми, як Алла Горська, Віктор Зарецький, Надія Світлична, Людмила Семикіна, Галина Севрук, Євген Сверстюк, Микола Плахотнюк, В’ячеслав Чорновіл та інші.
Народилася 2 лютого 1938 року у селі Яблунька (сьогодні — район Бучі). Закінчила сільську семирічку, відділ вишивання Київського училища прикладного мистецтва. По закінченні навчання молода майстриня художньої вишивки працює у кравецькій майстерні, водночас захоплюється технікою лінориту. Вступає на вечірнє відділення факультету графіки Київської філії Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова. У 60-ті роки минулого століття відвідує клуб творчої молоді «Сучасник», є членом його літературної секції «Брама», у 1960-70-ті — громадська діячка. Потім працює у проектно-конструкторському технологічному інституті художником-модельєром та у республіканському будинку моделей старшим художником-модельєром, створює серії акварельних розписів, моделі одягу, зразки вишивок, графічні заставки до книжок, живописні полотна.Чимало розробок її вишивок публікувалися у журналі «Радянська жінка».
Ще зі студентських років Любов Панченко вирізнялася самобутнім підходом до мистецьких канонів, у своїй роботі завжди вплітала елементи української народної творчості, керувалася своїм оригінальним баченням дійсності, надто відмінним від вимог того часу. Вона — авторка робіт нового жанру прикладного мистецтва — аплікації (колажу) клаптиками пальтових тканин на пресованому картоні, у техніці якого досягла високої майстерності. Загалом майстриня створила понад 40 колажів — творів дивовижної майстерності з найрізноманітнішими настроями та сюжетами. Зокрема Шевченкіану, що склалася з творів «Тополя», «Єретик», «Марія», «Білий цвіт» та портрету Кобзаря. Значна частина робіт художниці зберігається у Музеї шістдесятництва і багатьох приватних колекціях в Україні та за її межами.
Нині у Києві будується майбутній музей художників, де буде представлена і творчість Л. Панченко. Збираються кошти на створення музею великої майстрині, один із перших — Микола Плахотнюк. Приємно, що викладач Світлана Федірко переймає досвід у пані Любові, навчає дітей вишивці за її методикою. На жаль, поки що немає жодного класи, де б навчали графіці, вишивці, створенню аплікацій, малюванню аквареллю за методикою Любові Панченко. Можливо, на одній з сесій Бучанської міської ради буде розглядатися питання про створення музею у Бучі, місті, де народилася народна художниця.
![]()
![]()
![]()
![]()
ЇЇ ініціаторами стали Громадська організація «Музей шістдесятництва» та Союз Українок. На відкритті виступало чимало знаних людей, зокрема лауреат Шевченківської премії Валерій Франчук. Лунали спогади, говорилося про високе, неповторне, унікальне, самобутнє мистецтво Любові Панченко.
Формування Любові Панченко як людини і майстрині відбувалося поруч з такими людьми, як Алла Горська, Віктор Зарецький, Надія Світлична, Людмила Семикіна, Галина Севрук, Євген Сверстюк, Микола Плахотнюк, В’ячеслав Чорновіл та інші.
Народилася 2 лютого 1938 року у селі Яблунька (сьогодні — район Бучі). Закінчила сільську семирічку, відділ вишивання Київського училища прикладного мистецтва. По закінченні навчання молода майстриня художньої вишивки працює у кравецькій майстерні, водночас захоплюється технікою лінориту. Вступає на вечірнє відділення факультету графіки Київської філії Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова. У 60-ті роки минулого століття відвідує клуб творчої молоді «Сучасник», є членом його літературної секції «Брама», у 1960-70-ті — громадська діячка. Потім працює у проектно-конструкторському технологічному інституті художником-модельєром та у республіканському будинку моделей старшим художником-модельєром, створює серії акварельних розписів, моделі одягу, зразки вишивок, графічні заставки до книжок, живописні полотна.Чимало розробок її вишивок публікувалися у журналі «Радянська жінка».
Ще зі студентських років Любов Панченко вирізнялася самобутнім підходом до мистецьких канонів, у своїй роботі завжди вплітала елементи української народної творчості, керувалася своїм оригінальним баченням дійсності, надто відмінним від вимог того часу. Вона — авторка робіт нового жанру прикладного мистецтва — аплікації (колажу) клаптиками пальтових тканин на пресованому картоні, у техніці якого досягла високої майстерності. Загалом майстриня створила понад 40 колажів — творів дивовижної майстерності з найрізноманітнішими настроями та сюжетами. Зокрема Шевченкіану, що склалася з творів «Тополя», «Єретик», «Марія», «Білий цвіт» та портрету Кобзаря. Значна частина робіт художниці зберігається у Музеї шістдесятництва і багатьох приватних колекціях в Україні та за її межами.
Нині у Києві будується майбутній музей художників, де буде представлена і творчість Л. Панченко. Збираються кошти на створення музею великої майстрині, один із перших — Микола Плахотнюк. Приємно, що викладач Світлана Федірко переймає досвід у пані Любові, навчає дітей вишивці за її методикою. На жаль, поки що немає жодного класи, де б навчали графіці, вишивці, створенню аплікацій, малюванню аквареллю за методикою Любові Панченко. Можливо, на одній з сесій Бучанської міської ради буде розглядатися питання про створення музею у Бучі, місті, де народилася народна художниця.
Ксенія Палієва
