У бучанських афганців з’явилося своє об’єднання

У місті утворилася Бучанська організація ветеранів Афганістану. Напередодні історичної дати, 15 лютого — День воїнів-інтернаціоналістів, ми поспілкувалися з головою цього об’єднання Миколою Вікторовичем Райчуком і запитали в нього про основні напрямки роботи.

— Скажіть, як давно у місті діє Бучанська організація ветеранів Афганців?
— Із набуттям статусу міста, пройшли загальні збори Ірпінської організації ветеранів Афганістану, під час яких на порядок денний ми винесли питання про відокремлення Бучанської організації. Цього не сталося. Але разом з тим, буде створюватися наша міська організація зі статусом юридичної особи. Дана подія відбулася 13 січня 2007 року, цю дату й можна вважати початком нашого існування.

— Чим займається дане об’єднання?
— Ми — громадська організація, допомагаємо своїм товаришам-афганцям у лікуванні, надаємо психологічну та юридичну підтримку, іноді матеріальну. Який це має вигляд на практиці? Наприклад, у Пущі-Водиці маємо афганський госпіталь, що підпорядковується Українській спілці ветеранів Афганістану. Туди, а іноді й до Криму виділяються путівки для її членів. Так що, трохи допомагають… Зазначу: дане об’єднання створене для нас — афганців, адже ми вже не такі й молоді, даються взнаки нелегкі роки, тому буває, що потрібно підлікуватися, а іноді й хочеться поспілкуватися зі своїми побратимами.

— Але мова йде про спілку ветеранів Афганістану. А які заходи проводите власними силами?
— Ми фінансуємося лише за рахунок того, що нам можуть дати, наприклад, підприємці, благодійні організації. Своїх коштів не маємо. Нині до Бучанської міської організації входить 29 чоловік-бучанців (це разом із сім’ями загиблих). А всього в місті понад 60 афганців. Багато хто з них сюди приїхали на роботу та працюють на тутешніх підприємствах понад 20 років.
Звичайно, хочеться аби трохи більше приділяли уваги, але розуміємо, що ми не одні. Наприклад, дуже багато наших товаришів сьогодні без житла, хоча й стоять у черзі. Що ж, будемо вирішувати й це питання...

— Не так давно друком вийшла книжка “...Окликом з вічності”, де розповідається про воїнів-афганців Київщини. Ви не були причетні до її створення?
— Ця книга видана за сприяння (й безпосередньої участі в її створені) генерал-майора Василя Михайловича Красулі — голови Обласної спілки ветеранів Афганістану. Хоча у планах даний проект існував давно, проте реалізувати його досить тривалий час не було можливості через відсутність фінансування. Крім того, проведена величезна робота, щоб знайти людей, про яких іде мова в цій книжці, поспілкуватися з ними.

Це — наша пам’ять і писалася вона з метою нагадати про всі лихоліття тих часів, героїв цих бойових дійств. І нехай хтось цю війну не визнає, проте на полі бою були живі люди, молоді юнаки, які віддавали свої життя...
Зазначу, що презентація цієї книги відбулася 25 грудня 2007 року в Київській обласній держадміністрації. Видання роздали кожному, хто був присутній у залі, батькам загиблих воїнів. З Бучі приїхали Олександра Василівна Григорова та Віра Михайлівна Олійник — матері синів, про яких також іде мова в цій книзі.

— Які Ваші подальші задуми у роботі?
— У планах — увести всіх наших афганців до складу Бучанської міської організації ветеранів Афганістану, аби ніхто не стояв осторонь цього процесу, не віддалявся один від одного. Адже це — наша справа й хто, як не ми, повинен нею займатися! А далі — будемо поступово розвиватися..