Проблеми бучанців викликають жвавий інтерес у сусідів з Ірпеня. Здавалось би, звичайне питання благоустрою двору будинку номер 5 по вулиці Енергетиків, а зчинило гучний резонанс в ірпінській пресі.
Для тих читачів, котрі ще не в курсі справи, коротенько нагадаємо зміст “слона”, зробленого з “мухи”. Планувалося зробити благоустрій двору вищезгаданого будинку, проклавши асфальтовану дорогу. “Ірпінський вісник” пише, що всі жителі проти того, щоб їх гарний дворик, який з часів побудови будинка (далекий 1962-й), залишався у незмінному стані. Мовляв, від такого благоустрою гаражі та «сарайчики» опиняться “по той бік магістралі”... Напевно, у жителів будинку якийсь особливий, містичний зв’язок із тими дерев’яними спорудами, бо як ще можна пояснити такий супротив владі? У багатьох дворах Бучі, Ірпеня, Києва прокладені дороги – неширокі, для одностороннього руху. Для зручного під’їзду транспорту, пожежної, швидкої... Площадки для паркування – асфальтовані, як зазвичай. Але ж ні – у нас дворик! Місто росте та оновлюється. Але ж ні – у нас старі, дерев’яні «сарайчики» – гордість та пам’ять про минулу епоху “хрущовок”.
Добробут людей росте, з кожним роком щасливих власників автомобілів стає все більше, й не виключено, що в наступні декілька років автопарк будинку номер 5 збільшиться, а двір для цього – не підготовлений. Але ж ні – у нас такі гарні доріжки, а машини паркуються прямісінько на газоні... Якщо прокладання асфальтованої дороги є, на думку “ІВ”, знищенням двору, то чим же є розбивання автівками доріжок і газону, на якому трава вже просто не росте? Нормальним використанням дворика?
За словами одного з мешканців будинку, після прокладання дороги у дворі почнеться жвавий автомобільний рух. Мовляв, до “цілодобового” (!) бару почнуть їздити авто, збиваючи з ніг жителів будинку номер 5. Трохи смішно і трохи сумно чути це. По-перше, усі розважальні заклади Бучі зачиняються о 23.00. Так, є порушники закону, проте кафе-бар “Либідь” (той самий “цілодобовий”) серед них не значиться. Що це означає? Жвавого руху вночі не буде. По-друге, дорога планувалася не як проїздна, а лише для користування жителями будинку номер 5. Так, вона буде з’єднана з під’їздною дорогою, що вже прокладена в дворі будинку номер 7 та провулком Комсомольським. Так, по ній можна буде їздити – для цього вона, власне, й будувалася. Проте дуже необачно вважати, що саме цією під’їздною дорогою стане користуватися все місто, спричиняючи безперервний рух автомобілів повз будинок номер 5.
Ось що з цього приводу каже Анатолій КовиЧ, іспектор інспекції по благоустрою міста Бучанського виконавчого комітету Бучанської міської ради:
— З точки зору благоустрою, облаштування будинків — річ необхідна. Двір будинку номер 5 по вулиці Енергетиків потребує нагального облаштування. Кущі та дерева, про які, нібито, піклуються мешканці, недоглянуті, купи піску, землі, які після дощу перетворюються на багнюку. «Сарайчики», про які йдеться в матеріалі, в більшості – самовільно збудовані, тобто, без дозволів та здачі в експлуатацію.
Хочу зазначити, що кожна прибудинкова територія має бути упорядкована. Упорядкування передбачає спорудження клумб, газонів, прокладання під’їздної дороги, місця для паркування автомобілів. Двір вищезгаданого будинку зовсім необлаштований — після дощів чи талого снігу там неможливо ні пройти, ні проїхати.
І ще один важливий момент – це упорядкування прибудинкових територій у планах соціально-економічного розвитку міста. По мірі надходження коштів та проведення тендерів місто розбудовується та ремонтується.
При вирішенні того чи іншого питання завжди були, є та будуть суперечки, адже скільки людей – стільки й думок. Проте наголошую: якщо кільком мешканцям будинку, для яких старі «сарайчики», захаращені кущі та невпорядкований двір дорогі, як пам’ять, не подобається рішення щодо благоустрою, це ще не означає, що в цьому питанні не буде зрушень.
... Нас здивувала увага колег з Ірпеня стосовно суто бучанської проблеми. Складається враження, що в Ірпені своїх двориків, “нетронутых цивилизацией» не вистачає – адже пишуть вони чомусь про двори Бучі. Звичайно, можна подумати, що редакція “Ірпінського вісника” переймається проблемами жителів регіону. Проте з’ясовані нами факти наводять на зовсім інші роздуми..
У бесіді з мешканцем будинку номер 5 по вулиці Енергетиків я поцікавилася, де можу знайти “жительку дому” Людмилу Петрову, яка начебто написала статтю («ІВ» від 28 вересня). Чоловік відповів, що ніякої Петрової тут нема, проте в цьому будинку живе працівник газети “Ірпінський вісник” Віталій Іщенко. Матеріал, буцім-то, збирала якась дівчина, яка представилася кореспондентом “ІВ”.
Пан Іщенко – людина жвава та заповзята. До того ж, певно, як журналіст, користується певним авторитетом у сусідів. Ось чому “ІВ” так ревно піклується про дворик! Уже другий раз поспіль стаття займає півшпальти, а це для місцевої газети, яка має друкувати матеріали про СВОЄ місто – повірте, чимало. Можливо, така прискіплива увага та навмисний, негативний відтінок статті зумовлюється саме інтересами співробітника «ІВ»? Так, звичайно, можна припустити, що Віталій Іщенко душею прикипів до того дворика, тих кущиків та «сарайчиків». Але, з іншого боку, йому, як власнику автомобіля – навпаки, було б краще, якби у дворі його будинку облаштували асфальтовану під’їздну дорогу, з місцем для паркування. Значить, справа в іншому. В чому ж?
Можливо, пан Іщенко переймається долею «сарайчиків», власником одного з яких може бути? Чи, можливо, Віталій тримає “зуб” на місцеву владу? Справа в тому, що в недалекому минулому він хотів «брати» активну участь у житті міста – його частенько можна було зустріти в Бучанській селищній раді. А йому, судячи з усього, відмовили..
Як би там не було та які б мотиви не керували колективом “ІВ” у їхньому бажанні донести інформацію про двір будинку номер 5 по вулиці Енергетиків – проблема суто Бучанська, і вона не варта газетного полотна офіційного друкованого видання Ірпінської міської ради. В Ірпені й без Бучі новин вистачає.
Для тих читачів, котрі ще не в курсі справи, коротенько нагадаємо зміст “слона”, зробленого з “мухи”. Планувалося зробити благоустрій двору вищезгаданого будинку, проклавши асфальтовану дорогу. “Ірпінський вісник” пише, що всі жителі проти того, щоб їх гарний дворик, який з часів побудови будинка (далекий 1962-й), залишався у незмінному стані. Мовляв, від такого благоустрою гаражі та «сарайчики» опиняться “по той бік магістралі”... Напевно, у жителів будинку якийсь особливий, містичний зв’язок із тими дерев’яними спорудами, бо як ще можна пояснити такий супротив владі? У багатьох дворах Бучі, Ірпеня, Києва прокладені дороги – неширокі, для одностороннього руху. Для зручного під’їзду транспорту, пожежної, швидкої... Площадки для паркування – асфальтовані, як зазвичай. Але ж ні – у нас дворик! Місто росте та оновлюється. Але ж ні – у нас старі, дерев’яні «сарайчики» – гордість та пам’ять про минулу епоху “хрущовок”.
Добробут людей росте, з кожним роком щасливих власників автомобілів стає все більше, й не виключено, що в наступні декілька років автопарк будинку номер 5 збільшиться, а двір для цього – не підготовлений. Але ж ні – у нас такі гарні доріжки, а машини паркуються прямісінько на газоні... Якщо прокладання асфальтованої дороги є, на думку “ІВ”, знищенням двору, то чим же є розбивання автівками доріжок і газону, на якому трава вже просто не росте? Нормальним використанням дворика?
За словами одного з мешканців будинку, після прокладання дороги у дворі почнеться жвавий автомобільний рух. Мовляв, до “цілодобового” (!) бару почнуть їздити авто, збиваючи з ніг жителів будинку номер 5. Трохи смішно і трохи сумно чути це. По-перше, усі розважальні заклади Бучі зачиняються о 23.00. Так, є порушники закону, проте кафе-бар “Либідь” (той самий “цілодобовий”) серед них не значиться. Що це означає? Жвавого руху вночі не буде. По-друге, дорога планувалася не як проїздна, а лише для користування жителями будинку номер 5. Так, вона буде з’єднана з під’їздною дорогою, що вже прокладена в дворі будинку номер 7 та провулком Комсомольським. Так, по ній можна буде їздити – для цього вона, власне, й будувалася. Проте дуже необачно вважати, що саме цією під’їздною дорогою стане користуватися все місто, спричиняючи безперервний рух автомобілів повз будинок номер 5.
Ось що з цього приводу каже Анатолій КовиЧ, іспектор інспекції по благоустрою міста Бучанського виконавчого комітету Бучанської міської ради:
— З точки зору благоустрою, облаштування будинків — річ необхідна. Двір будинку номер 5 по вулиці Енергетиків потребує нагального облаштування. Кущі та дерева, про які, нібито, піклуються мешканці, недоглянуті, купи піску, землі, які після дощу перетворюються на багнюку. «Сарайчики», про які йдеться в матеріалі, в більшості – самовільно збудовані, тобто, без дозволів та здачі в експлуатацію.
Хочу зазначити, що кожна прибудинкова територія має бути упорядкована. Упорядкування передбачає спорудження клумб, газонів, прокладання під’їздної дороги, місця для паркування автомобілів. Двір вищезгаданого будинку зовсім необлаштований — після дощів чи талого снігу там неможливо ні пройти, ні проїхати.
І ще один важливий момент – це упорядкування прибудинкових територій у планах соціально-економічного розвитку міста. По мірі надходження коштів та проведення тендерів місто розбудовується та ремонтується.
При вирішенні того чи іншого питання завжди були, є та будуть суперечки, адже скільки людей – стільки й думок. Проте наголошую: якщо кільком мешканцям будинку, для яких старі «сарайчики», захаращені кущі та невпорядкований двір дорогі, як пам’ять, не подобається рішення щодо благоустрою, це ще не означає, що в цьому питанні не буде зрушень.
... Нас здивувала увага колег з Ірпеня стосовно суто бучанської проблеми. Складається враження, що в Ірпені своїх двориків, “нетронутых цивилизацией» не вистачає – адже пишуть вони чомусь про двори Бучі. Звичайно, можна подумати, що редакція “Ірпінського вісника” переймається проблемами жителів регіону. Проте з’ясовані нами факти наводять на зовсім інші роздуми..
У бесіді з мешканцем будинку номер 5 по вулиці Енергетиків я поцікавилася, де можу знайти “жительку дому” Людмилу Петрову, яка начебто написала статтю («ІВ» від 28 вересня). Чоловік відповів, що ніякої Петрової тут нема, проте в цьому будинку живе працівник газети “Ірпінський вісник” Віталій Іщенко. Матеріал, буцім-то, збирала якась дівчина, яка представилася кореспондентом “ІВ”.
Пан Іщенко – людина жвава та заповзята. До того ж, певно, як журналіст, користується певним авторитетом у сусідів. Ось чому “ІВ” так ревно піклується про дворик! Уже другий раз поспіль стаття займає півшпальти, а це для місцевої газети, яка має друкувати матеріали про СВОЄ місто – повірте, чимало. Можливо, така прискіплива увага та навмисний, негативний відтінок статті зумовлюється саме інтересами співробітника «ІВ»? Так, звичайно, можна припустити, що Віталій Іщенко душею прикипів до того дворика, тих кущиків та «сарайчиків». Але, з іншого боку, йому, як власнику автомобіля – навпаки, було б краще, якби у дворі його будинку облаштували асфальтовану під’їздну дорогу, з місцем для паркування. Значить, справа в іншому. В чому ж?
Можливо, пан Іщенко переймається долею «сарайчиків», власником одного з яких може бути? Чи, можливо, Віталій тримає “зуб” на місцеву владу? Справа в тому, що в недалекому минулому він хотів «брати» активну участь у житті міста – його частенько можна було зустріти в Бучанській селищній раді. А йому, судячи з усього, відмовили..
Як би там не було та які б мотиви не керували колективом “ІВ” у їхньому бажанні донести інформацію про двір будинку номер 5 по вулиці Енергетиків – проблема суто Бучанська, і вона не варта газетного полотна офіційного друкованого видання Ірпінської міської ради. В Ірпені й без Бучі новин вистачає.